Рішення

від 01.12.2020 по справі 679/979/20

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/314/2020

Справа № 679/979/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 грудня 2020 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Василюк Л.С.,

номер справи 679/979/20,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Українські торгівельні мережі ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгівельні мережі про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзОВ Українські торгівельні мережі про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 вересня 2016 року її було прийнято на роботу в ТзОВ Українські торгівельні мережі на посаду керуючого магазином М`ясна точка у місті Острог Рівненської області, про що зроблено запис у трудовій книжці, що підтверджується довідкою ТзОВ Українські торгівельні мережі від 09 серпня 2017 року №210.

04 квітня 2017 року їй було надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, а після народження доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відпустку по догляду за дитиною до досягнення 3-х років. Під час перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, орієнтовно на початку липня 2017 року їй зателефонували з відділу кадрів підприємства (дзвінків було декілька) та запропонували написати заяву про звільнення, посилаючись на те, що дане підприємство збанкрутувало. У відповідь вона повідомила, що звільнятися вона не має наміру, оскільки очікує народження дитини. Після того їй більше ніхто не телефонував, будь-яких документів чи повідомлень з приводу переведення або звільнення з роботи їй не надходило.

Позивач у позовній заяві вказує, що вона є одинокою матір`ю, на утримані має двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , 2011 року народження, та доньку ОСОБА_2 , 2017 року народження. У зв`язку з зазначеними обставинами та враховуючи ситуацією з пандемією COVID-19 в Україні вона не може продовжувати роботу в ТзОВ Українські торгівельні мережі після досягнення донькою трирічного віку, а тому з кінця червня 2020 року намагалася зв`язатися з адміністрацією підприємства для вирішення питання звільнення з роботи.

З даного приводу вона зателефонувала колишньому керівнику ОСОБА_4 , на що останній дав відповідь, що він в ТзОВ Українські торгівельні мережі не працює вже три роки та ніяких даних про підприємство не має. Тоді позивач зателефонувала на номер телефону вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на номер який вказаний на документі, виданому ТзОВ Українські торгівельні мережі , а саме: в довідці про доходи, проте оператор повідомив, що номер є недійсним.

Крім того, позивач зазначає у позові, що телефонувала на гарячу лінію підприємства на якій оператор повідомив номер телефону працівника архіву. Зателефонувавши до працівника архіву їй було повідомлено, що всі трудові книжки знаходяться у ОСОБА_4 , так як це відноситься до його функціональних обов`язків. Вдруге зателефонувавши до ОСОБА_4 почула відповідь, що він нічим допомогти не може і як зв`язатися з теперішнім власником не знає. Одночасно ОСОБА_1 писала листи на електрону адресу вказаного підприємства з проханням надати координати відповідних осіб підприємства щодо вирішення питання її звільнення з роботи, однак, відповіді немає до цього часу.

ОСОБА_1 також у позов зазначає, що відправила заяву про звільнення з вимогою провести розрахунок (компенсацію за невикористану відпустку) на адресу підприємства, але відповіді також не отримала. Пізніше повторно рекомендованим листом, а також на електрону пошту надіслала заяву про звільнення на адресу підприємства, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу засновника та керівника підприємства ОСОБА_5 , але її заява залишилась без реагування.

На підставі наведеного позивач вважає, що через невидачу трудової книжки з вини відповідача вона немає змоги влаштуватися на роботу або стати на облік у центрі зайнятості як безробітна, а тому позбавлена будь - яких засобів для власного існування та утримання двох малолітніх дітей.

Крім того, позивач у позові вказує, що у відповідності до ст. 235 КЗпП України працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Тому, за вищевказаних обставинах, їй має бути виплачений середній заробіток за весь період вимушеного прогулу.

На підставі наведеного позивач, посилаючись на ст. ст. 21, 24, 47, 48, 235 Кодексу законів про працю України, просить стягнути з ТзОВ Українські торгівельні мережі заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 липня 2020 року по дату звернення до суду 03 серпня 2020 року в розмірі 6095, 54 грн, а також компенсацію на невикористану відпустку в розмірі 11082, 00 грн, всього 17177,54 грн та зобов`язати ТзОВ Українські торгівельні мережі видати їй трудову книжку.

Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надав.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 серпня 2020 року вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Будь-які інші процесуальні дії судом не здійснювались.

Позивач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, 13 листопада 2020 року подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в ній же зазначила, що позовні вимоги підтримує, просила їх задовольнити, не заперечувала щодо проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився та не подав відзив, а тому суд, враховуючи думку позивача, яка не заперечує проти заочного розгляду справи, постановив ухвалу про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (надалі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу працівника.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, п. 4.1, 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Судом установлено, що згідно свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_1 виданого 23 червня 2017 року Нетішинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис № 18 ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 (арк. спр. 16).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 12 вересня 2016 року була прийнята на посаду керуючої магазином М`ясна точка у м. Острог Рівненської області в ТзОВ Українські торгівельні мережі . Означене підтверджується довідкою про доходи виданою ТзОВ Українські торгівельні мережі від 09 серпня 2017 року №210 з якої вбачається, що ОСОБА_6 працювала на той час у ТзОВ Українські торгівельні мережі , форма працевлаштування основна, займає посаду керуючий магазином (арк спр.15).

Позивач 10 липня 2020 року зверталась до відповідача з заявою про звільнення та виплатою компенсації за період 12 жовтня 2016 року по 10 липня 2020 року (арк.спр.5). Того ж числа позивач звернулась до Шепетівської місцевої прокуратури з заявою про допомогу їй у вирішення питання звільнення з роботи, на що їй була надана відповідь, що вона не позбавлена права самостійно звернутись з позовом до суду (арк. спр.8-10).

Через невидачу трудової книжки відповідачем ОСОБА_1 не має можливості реалізувати своє право на працю, яке гарантоване їй статтею 43 Конституції України: Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується .

Отже, ТзОВ Українські торгівельні мережі в порушення вимог ст.ст. 47, 48 КЗпП України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції не внесло до трудової книжки запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи, не видало їй належно оформлену трудову книжку у день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення та не повідомило ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки, а тому в цій частині позов належить до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТзОВ Українські торгівельні мережі заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 липня 2020 року по дату звернення до суду 03 серпня 2020 року в розмірі 6095, 54 грн, а також компенсацію на невикористану відпустку в розмірі 11082, 00 грн, всього 17177,54 грн, то суд виходить з наступного.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З аналізу означених норм законодавства вбачається, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу роботодавцем настає тоді, коли останній затримує видачу трудової книжки з дня звільнення працівника. Поряд з цим позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, коли був день її звільнення з роботи, що унеможливлює суд перевірити наведений позивачем розрахунок розміру заборгованості відповідача, яку останній має сплатити на користь позивача за час вимушеного прогулу, а також провести власний розрахунок у відповідності до чинного законодавства.

Окрім того, суд позбавлений можливості перевірити і наведений позивачем розрахунок розміру заборгованості відповідача, яку останній має сплатити на користь позивача, як компенсацію за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку, як працівнику, що має дітей, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не використовувала відпустку під час періоду коли вона працювала у відповідача.

Поряд з цим, статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. З означеного вбачається, що виплата грошової компенсації за всі не використані працівником дні щорічної відпустки пов`язується з днем звільнення працівника, однак, як зазначалось вище, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, коли був день її звільнення з роботи, що також позбавляє суд можливості перевірити і наведений позивачем розрахунок розміру заборгованості відповідача, яку останній має сплатити на користь позивача, як компенсацію за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку, як працівнику, що має дітей.

Окрім того, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається відповідно до п.п. 1-3, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

Відповідно до абзацу другого п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п. 7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

На переконання суду, за відсутності даних, оскільки позивач такі не надала, щодо періоду невикористаної відпустки та суми виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки неможливо розрахувати заборгованість по виплаті компенсації за не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

При таких обставинах суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з ТзОВ Українські торгівельні мережі заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 липня 2020 року по дату звернення до суду 03 серпня 2020 року в розмірі 6095, 54 грн, а також компенсацію на невикористану відпустку в розмірі 11082, 00 грн, всього 17177,54 грн.

Визначений статтею 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи встановлені фактичні обставини та вказані положення закону, суд дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи у встановленому законом порядку не доведено обґрунтованість та підставність позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст.12, 81, 82, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Українські торгівельні мережі про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Українські торгівельні мережі видати ОСОБА_1 трудову книжку.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд (відповідно до п.п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2018 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Українські торгівельні мережі , місце знаходження: 43000, Волинська область, м. Луцьк вул. Ковельська, 2, ЄДРПОУ 34310279.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.

Суддя О.М. Гавриленко