Постанова

від 27.10.2020 по справі 910/15896/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа№ 910/15896/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 27.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сбербанк на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 (повний текст рішення підписано 03.04.2020)

у справі №910/15896/19 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сітістейтсервіс

до Акціонерного товариства Сбербанк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Щасливе-ЛУ 14

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Реалті

про стягнення 501846,89 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сітістейтсервіс (далі - ТОВ Сітістейтсервіс , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства Сбербанк (далі - АТ Сбербанк , відповідач) про стягнення 501846,89 грн, з яких: 496031,00 грн боргу, 428,07 грн інфляційних втрат та 5387,82 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем, як власником квартир у будинку № 14 по вул. Лесі Українки в с. Щасливе, Бориспільського району Київської області (загальна площа квартир 7504,8 кв.м.), обов`язку щодо утримання майна, внаслідок чого, як вважає позивач, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача вартість житлово-комунальних послуг, які понесені останнім як балансоутримувачем вказаного вище будинку. Період надання послуг, які не оплачені відповідачем, становить з січня по жовтень 2019 року.

У відзиві на позов АТ Сбербанк визнав, що 17-20 грудня 2017 року з метою часткового погашення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку набув у власність 68 об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14. Водночас, на думку відповідача, у нього відсутній обов`язок зі сплати вартості житлово-комунальних послуг, оскільки:

- між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов`язання щодо сплати відповідних платежів;

- частина об`єктів нерухомості була передана у тимчасове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю Стар Реалті на підставі договору оренди № 28_199 від 22.12.2018 (далі - договір оренди № 28_199), відповідно до умов якого орендар зобов`язався укласти договори з постачальниками послуг та відповідними експлуатаційними організаціями з метою обслуговування об`єктів оренди, а 15.08.2019 з 68 об`єктів нерухомості 46 об`єктів відчужено товариству з обмеженою відповідальністю ФК Арсенал (Київ) ;

- позивач не довів надання відповідних послуг.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, місцевим господарським судом залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю Стар Реалті (далі - ТОВ Стар Реалті , третя особа-1).

У своїх поясненнях третя особа-1 заперечила проти позову з огляду на фактичне ненадання позивачем комунальних послуг та відмовою його від підписання договору про надання комунальних послуг. Третя особа стверджує, що:

- електропостачання здійснюється дизельними генераторами, орендованими товариством з обмеженою відповідальністю МК-2000 Інвест (далі - ТОВ МК-2000 Інвест ), яке було суборендарем об`єктів нерухомості;

- теплопостачання об`єктів нерухомості забезпечувалось самостійно ТОВ МК-2000 Інвест за допомогою обігрівальної техніки;

- послуги з водопостачання позивачем не надавались, внаслідок чого третя особа самостійно доставляла воду до об`єктів оренди;

- ТОВ МК-2000 Інвест самостійно здійснював збір і вивіз сміття.

Підтвердженням ненадання послуг, на думку ТОВ Стар Реалті , є акти про ненадання послуг, складені 31.01.2019 та 28.02.2019 третьою особою з іншими користувачами приміщень, та акти про неналежне надання послуг, складені об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Щасливе-ЛУ 14 (далі -ОСББ Щасливе-ЛУ 14 .

У свою чергу, позивач у своїх поясненнях заперечив проти доводів відповідача та третьої особи-1 та зазначив, що АТ Сбербанк та ТОВ Стар Реалті не звертались до позивача з пропозиціями про укладення договорів. ТОВ Стар Реалті не надало суду доказів надсилання на адресу позивача лист від 28.05.2019, а напис ручкою на листі отримано ТОВ Сітістейтсервіс 28.05.2019 р. , не містить вказівок на посаду та ПІБ особи, яка прийняла лист від імені ТОВ Сітістейтсервіс , а тому, за твердження позивача, є сфальсифікованим. Позивач вказує, що ані відповідач, ані третя особа не надали суду жодних доказів отримання комунальних послуг від інших осіб. Акти про ненадання послуг, складені 31.01.2019 та 28.02.2019 третьою особою з іншими користувачами приміщень, позивачем не отримувались, а в акті від 31.01.2019, як і в листі від 28.05.2019, напис отримано ТОВ Сітістейтсервіс , також не містить вказівок на посаду та ПІБ особи, яка прийняла лист від імені ТОВ Сітістейтсервіс , а тому також є сфальсифікованим. Акти про неналежне надання послуг, складені ОСББ Щасливе-ЛУ 14 , позивачу не надавались та не надсилались.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сітістейтсервіс задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Сбербанк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сітістейтсервіс 496031,00 грн боргу, 5387,82 грн 3% річних, 428,07 грн інфляційних втрат, 7527,71 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ Сітістейтсервіс з 2011 року є управителем житлового комплексу - житловим будинком з вбудованими офісними приміщеннями, розташованими по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області. Управління об`єктом позивачем здійснюється на підставі договору № 80-ССС про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом, що укладений 25.07.2011 між ОСББ Щасливе-ЛУ 14 (замовником), ТОВ Сіті-Стейт (власником) та ТОВ Сітістейтсервіс (управителем).

Оскільки відповідач, як власник 68 об`єктів (квартир) у будинку № 14 по вул. Лесі Українки в с. Щасливе, Бориспільського району Київської області (загальна площа квартир 7504,8 кв.м.) та ТОВ Стар Реалті як орендар частини вказаних об`єктів самостійно не уклали договори з постачальником послуг та відповідними експлуатаційними організаціями з метою обслуговування об`єктів, а також з суб`єктами господарювання, що надають послуги з утримання об`єктів оренди і прибудинкової території, враховуючи приписи Закону України Про житлово-комунальні послуги , суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутність безпосереднього договору між управителем та індивідуальним споживачем, на якого Законом покладено обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, не є підставою для звільнення останнього від обов`язку з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком та послуг з поводження з побутовими відходами, а тому позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Сбербанк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/15896/19 і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вимоги про стягнення заборгованості з утримання будинків та прибудинкової території належить пред`являти до особи, яка безпосередньо використовує такі приміщення.

Між АТ Сбербанк та ТОВ Стар Реалті укладено договір оренди за умовами якого ТОВ Стар Реалті (орендар) зобов`язалося укласти договори з постачальниками послуг та відповідними експлуатаційними організаціями з метою обслуговування об`єктів оренди, а 15.08.2019 з 68 об`єктів нерухомості 46 об`єктів відчужено товариству з обмеженою відповідальністю ФК Арсенал (Київ) .

Разом з тим, скаржник вказує, що послуги по яким позивачем пред`явлено позов взагалі не надавались, оскільки не підтверджуються жодними доказами. В матеріалах справи відсутні, як докази надання таких послуг, так і докази виставлення (направлення) позивачем відповідачу рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/15896/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Сбербанк на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020, справу призначено до розгляду на 04.06.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того, до відзиву позивачем додано клопотання про долучення додаткових доказів на підтвердження надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 45-382 том 2), а саме:

- табелі обліку робочого часу працівників ТОВ Сітістейтсервіс за 2019 рік на підтвердження факту виконання робіт з утримання будинку та прибудинкової території власними силами;

- акти надання послуг за 2019 рік, складені між ТОВ Фірма Володар - Роз та ТОВ Сітістейтсервіс на підтвердження надання споживачам послуг з вивезення твердих побутових відходів;

- акти, складені між ТОВ ЮНІТ-Л та ТОВ Сітістейтсервіс за 2019 рік на підтвердження здійснення технічного обслуговування ліфтів;

- акти про надання послуг охорони Управлінням поліції охорони в Київській області та ТОВ Гладіатор за 2019 рік;

- акти, складені між Комунальним підприємством Щасливської сільської ради ЖКК Щасливський за 2019 рік на підтвердження надання послуг водовідведення;

- акти, складені між АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз та ТОВ Сітістейтсервіс , а також НАК Нафтогаз України та ТОВ Сітістейтсервіс на підтвердження надання послуг з розподілу та постачання природного газу, транспортування для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи за 2019 рік;

- акти здачі-прийняття робіт, складені між ТОВ Гранд Інжиніринг Україна та ТОВ Сітістейтсервіс за 2019 рік на підтвердження надання послуг з технічного обслуговування обладнання котелень, сервісного обслуговування сигналізації загазованості, технічне обслуговування газопроводів, технічне візування приладів комерційного обліку газу;

- акти приймання-передачі наданих послуг з постачання електричної енергії та перетікань реактивної електричної енергії на підтвердження надання послуг з купівлі електричної енергії для освітлення прибудинкової території та живлення ліфтів у ПАТ Київобленерго ;

- документи на підтвердження закупівлі витратних матеріалів та інших послуг для надання комунальних послуг - видаткові накладні та акти наданих послуг за 2019 рік;

- виписку про рух коштів на одному з рахунків ТОВ Сітістейтсервіс , відкритому у АТ Укрсиббанк за 2019 рік.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 розгляд справи відкладено на 25.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 залучено до участі у справі №910/15896/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Щасливе-ЛУ 14 , розгляд справи відкладено на 14.07.2020.

ОСББ Щасливе-ЛУ 14 у своєму відзиві підтримало апеляційну скаргу АТ Сбербанк , вважає рішення необґрунтованими та незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Третя особа-2 просила прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. ОСББ Щасливе-ЛУ 14 вказує, що позивач протягом 2019-2020 років не надавав комунальних послуг ані відповідачу, ані мешканцям житлового будинку.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.07.2020 у справі №910/15896/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 справу №910/15896/19 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 03.09.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.09.2020 у справі №910/15896/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 справу №910/15896/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р., розгляд справи призначено на 01.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.09.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.09.2020 у справі №910/15896/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 справу №910/15896/19 прийнято до провадження у визначеному складі суду, справу призначено на 27.10.2020.

У судове засідання 27.10.2020 з`явилися представники позивача та, ТОВ Стар Реалті . Представники відповідача та ОСББ Щасливе-ЛУ 14 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції враховані пояснення представника скаржника, що були надані у попередніх судових засіданнях. Так, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 10.02.2020 у справі №910/15896/19 скасувати та прийняти нове рішення суду яким відмовити у задоволенні позову. У долученні додаткових доказів, що подані позивачем, просив відмовити, оскільки такі докази не були надані до суду першої інстанції.

Представник ТОВ Сітістейтсервіс заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, представник позивача підтримав подане клопотання про долучення додаткових доказів по справі, яке було подано разом з відзивом, що на думку заявника, додатково підтверджують надання комунальних послуг відповідачу.

Представник ТОВ Стар Реалті у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача у повному обсязі, просив скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 45-382 том 2), колегія суддів відмовляє у задоволенні такого клопотання та не приймає до уваги подані додаткові докази, що долучені позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, оскільки, позивач не був позбавлений права подати такі докази, як з позовною заявою (ч.2 ст. 80 ГПК України), так і під час розгляду справи у суді першої інстанції, проте не скористався наданим правом.

Згідно ч.1, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем не обґрунтовано суду апеляційної інстанції в чому полягає винятковість випадку не неподання раніше вказаних доказів, а також неможливість вчинення таких дій з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доводи позивача про те, що зазначені докази не були подані разом з позовом у зв`язку з їх великим об`ємом та значними витратами для здійснення копій, колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено, що позивач, письмово не повідомляв суд першої інстанції, що докази які він має намір подати, не можуть бути подані у встановлений законом строк з об`єктивних причин, позивач не повідомляв суд, що він здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, як то передбачено ч.4 ст. 80 ГПК України). Отже, відповідно до частини 1 статті 118 ГПК України відповідач втратив право на вчинення відповідної процесуальної дії зі спливом встановленого процесуального строку.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012).

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип рівної зброї ( equality of arms ) згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands від 27.10.1993 та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996).

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, а саме винятковість випадку та причини, що об`єктивно не залежать від особи .

Оскільки, позивачем не було надано докази до суду першої інстанції та заявник не обгрунтував суду причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє позивачу у клопотанні про доручення доказів та не приймає до уваги подані позивачем додаткові докази.

При вирішенні даного клопотання судом апеляційної інстанції враховані приписи Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 25.07.2011 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Щасливе-ЛУ 14 (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю Сіті-Стейт (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сітістейтсервіс (управитель) було укладено договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-ССС (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник та власник доручають управителю протягом визначеного цим договором строку прийняти на баланс та надавати послуги з управління житловим комплексом, а саме багатоповерховим житловим будинком з вбудованими офісними приміщеннями, розташованим по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе, Бориспільського району Київської області.

Згідно з п. 1.2 договору управитель зобов`язався надавати послуги з управління в інтересах замовника, власника та для забезпечення сталого функціонування об`єкту відповідно до його цільового призначення, збереження споживчих властивостей, організації забезпечення потреби власників окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості згідно переліку, визначеного додатком 1 до цього договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом 20 років - до 25 липня 2031 року (п. 6.1. договору).

06.10.2016 Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області прийняла рішення, яким затвердила тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 10,06 грн. за 1 кв.м загальної площі приміщення для багатоквартирного будинку по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області.

Як зазначив відповідач, що не заперечується позивачем та третіми особами, у 2017 році АТ Сбербанк з метою часткового погашення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку набув у власність 68 об`єктів нерухомого майна, розташованих по вул. Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області загальною площею 7504,80 кв.м.

Отже, станом на січень 2019 року АТ Сбербанк належало на праві власності 68 об`єктів (квартир, нежитлових та офісних приміщень, приміщень підвалу) у будинку № 14 по вул. Л. Українки в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, загальною площею 75094,8 кв.м.

З грудня 2018 року належні відповідачу 68 об`єктів були передані у оренду ТОВ Стар Реалті за договором оренди № 28_199 від 22.12.2018. 15.08.2019 відповідач 46 об`єктів у цьому будинку загальною площею 3553 кв.м. продав ТОВ ФК Арсенал , у зв`язку з чим внесені зміни до договору оренди № 28_199 від 22.12.2018 щодо зменшення кількості орендованих об`єктів до 22-х (договір про внесення змін № 1 від 15.08.2019).

За договором оренди № 28_199 від 22.12.2018 на ТОВ Стар Реалті був покладений обов`язок самостійно укласти договори з постачальниками послуг та відповідними експлуатаційними організаціями з метою обслуговування об`єктів оренди, а також з суб`єктами господарювання, що надають послуги з утримання об`єктів оренди і прибудинкової території.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача, відповідач не оплатив надані останнім послуги з утримання будинку та прибудинкової території у період з січня по жовтень 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 496031грн. На вказану суму боргу позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 13 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Як передбачено статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , співвласник зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 11 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.

Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) права і обов`язки сторін; 3) ціна на послуги; 4) строк дії договору.

Статтею 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17.

Отже, з огляду на факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг АТ Сбербанк у період з січня по жовтень 2019 року.

При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з АТ Сбербанк на користь ТОВ Сітістейтсервіс 496031 грн заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, місцевим господарським судом не вказано та не досліджено, на підставі яких саме доказів судом встановлено факт надання послуг позивачем у спірний період, перелік наданих послуг та споживання таких послуг відповідачем. Суд першої інстанції не з`ясовував правових підстав для здійснення відповідачем оплати за надання житлово-комунальних послуг. Також судом не встановлювалось фактичне направлення позивачем на адресу відповідача рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу з оплати житлово-комунальних послуг, місцевим господарським судом не встановлено, з якого моменту боржник у спірних правовідносинах вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати цих послуг, що відповідно, визначає право кредитора вимагати стягнення сум 3% річних та інфляційних витрат в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин.

На переконання колегії суддів надані позивачем суду лише договір № 80-ССС від 25.07.2011 про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом укладений між ОСББ Щасливе-ЛУ 14 , ТОВ Сіті-Стейт та ТОВ Сітістейтсервіс , Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують набуття в 2017 році відповідачем у власність приміщень у вказаному житловому комплексі, та рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 06.10.2016, яким затверджено тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 10,06 грн. за 1 кв.м загальної площі приміщення для багатоквартирного будинку по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області не є достатніми доказами надання позивачем відповідачу житлово-комунальних послуг, як утримання будинку та прибудинкової території у заявленому розмірі.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, встановлено, що розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Отже, для проведення розрахунків між юридичними особами необхідним є розрахунковий документ, тобто доручення/вимога особи з зазначенням суми сплати та реквізитів рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти.

Матеріали справи не містять доказів підтвердження фактичного направлення ТОВ Сітістейтсервіс на адресу АТ Сбербанк рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за спірний період.

Відображення відмітки відповідача на першій сторінці претензії, що на думку позивача свідчить про отримання вказаної претензії та долучених до неї документів, зокрема рахунків-фактур та акт звірки розрахунків, на переконання колегії суддів не свідчить про виставляння відповідачу таких рахунків для оплати за житлово-комунальні послуги та направлення їх АТ Сбербанк , як власнику приміщень.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховані доводи скаржника та третіх осіб, про ненадання позивачем послуг, про що матеріали справи містять акти про ненадання послуг, складені 31.01.2019 та 28.02.2019 третьою особою з іншими користувачами приміщень, та акти про неналежне надання послуг, складені ОСББ Щасливе-ЛУ 14 .

Додаткові докази надані позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки, як зазначалось вище, позивачем не було надані такі докази до суду першої інстанції та заявник не обгрунтував суду причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим та передчасним висновки суду першої інстанції про задоволення позову, щодо стягнення 496031 грн боргу, оскільки позивачем не було надано суду докази фактичного надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за спірний період.

Оскільки, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні основної суми боргу, то заявлені позивачем 5387,82 грн 3% річних та 428,07 грн інфляційних втрат, задоволенню не підлягають, як похідні вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 227 ГПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга АТ Сбербанк підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 910/15896/19 - скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.ст. 129 ГПК України.

Керуючись 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сбербанк на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/15896/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/15896/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову - відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сітістейтсервіс (вул. Л. Українки, 14-б, с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область, 08325, код 34514979) на користь акціонерного товариства СБЕРБАНК (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601, код 25959784) 11291 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто одну) грн 57 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі № 910/15896/19 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/15896/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 07.12.2020 після виходу судді з лікарняного.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

К.В. Тарасенко