Постанова

від 25.11.2020 по справі 908/3413/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3413/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2020 , ухвалене суддею Проскуряковим К.В., повний текст якого складений 06.04.2020, у справі № 908/3413/19

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради", Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ

про відшкодування шкоди в розмірі 1 182 198,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі - Позивач) до Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" (далі - Відповідач) про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1 182 198,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство Відповідача з 24.01.2012 по 03.10.2017 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) зі свердловин № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21 Кодексу України "Про надра". Також підприємство з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) без дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно до п.п. 1.3., 1.4., 9.1., 9.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, та на підставі журналів обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями цеху водопостачання Комунального підприємства з артезіанських свердловин та звітів про використання води за формою №2ТП-водгосп, сума збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством, внаслідок самовільного користування надрами за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 включно становить 893 102,75 грн.; сума збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством внаслідок самовільного водокористування за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 включно, становить 280 235,14 грн.; сума збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством, внаслідок самовільного водокористування за період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно, становить 8 860,95 грн. Загальна сума заподіяної Комунальним підприємством державі шкоди, становить 1 182 198,84 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2020 у справі №908/3413/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1 182 198 грн. 84 коп.; стягнуто з Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області судові витрати в розмірі 17 732 грн. 98 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Громада Молочанської міської ради" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на наступне:

- суд першої інстанції не надав оцінку аргументам Відповідача щодо протиправності застосування Позивачем зворотної дії в часі положень Методики при здійсненні розрахунку.

В даному випадку в розрахунках Позивача за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 використано ставку рентної плати у розмірі 84,39 грн., встановленої статтею 255 Податкового кодексу України для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області в редакції Закону України № 2245-VIII від 07.12.2017, який набрав чинності з 01.01.2018.

Таким чином, ставка збору, яка встановлена статтею 255 Податкового кодексу України в редакції Закону України № 2245-VIII від 07.12.2017 і діяла з 2018 року, використана в розрахунках збитків Позивачем для періоду часу 2012-2017 років незаконно. При цьому станом на 23.01.2012 ставка збору за спеціальне використання води для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області дорівнювала 43,54 грн. за 100 м. куб. підземних вод.

Отже, судом застосовані положення Методики як такі, що мають зворотну дію в часі;

- судом не розглянуто аргументи Відповідача щодо наслідків спливу строку позовної давності; невірно визначено дату виявлення порушення; не враховано правову позицію про застосування позовної давності у подібних правовідносинах, що висловлена в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/1718/18.

Відповідач надав копію акта перевірки, згідно якого 23.01.2012 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області було проведено перевірку КП "Громада", якою встановлено факт здійснення забору прісних підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами. Таким чином документально підтверджується, що датою виявлення порушення є 23.01.2012.

Зафіксоване в акті перевірки від 23.01.2012 порушення у вигляді самовільного користування надрами було остаточно усунуто 04.10.2017 (отримання спеціального дозволу на користування надрами № 4862 від 04.10.2017).

Самовільне водокористування в період з 01.01.2014 по 29.07.2015 зафіксоване в акті перевірки від 14.06.2019, та усунуте отриманням дозволу на спеціальне водокористування № 0585 ЗАЛ від 30.07.2015.

Позовна заява подана до суду 09.12.2019, таким чином, до позовних вимог щодо стягнення шкоди за користування надрами за період з 24.01.2012 по 08.12.2016 та до позовних вимог щодо самовільного водокористування за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 необхідно застосувати позовну давність;

- Позивачем здійснено два розрахунки збитків на один об`єм використаної води. Внаслідок цього судом порушено вимоги ст. 61 Конституції України у вигляді покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності одного виду двічі.

Так, згідно розрахунку збитків від 23.07.2019 на суму 893102,75 грн. об`єм води що використана без дозвільних документів складає 705 536 метрів куб. за період з 24.01.2012 по 03.10.2017.

Згідно розрахунку збитків від 23.07.2019 на суму 280 235,14 грн. об`єм води що використана без дозвільних документів складає 221 281 метрів куб. за період з 01.01.2014 по 29.07.2015.

Таким чином, об`єм забраної води 221 281 метрів куб. за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 є складовою об`єму 705 536 метрів куб. за період з 24.01.2012 по 03.10.2017. Отже, об`єм води 221 281 метрів куб. за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 входить одночасно до двох розрахунків збитків. В обох вказаних розрахунках зазначено, що в період часу з 24.01.2012 по 03.10.2017 та 01.01.2014 по 29.07.2015 КП "Громада" здійснювалось спеціальне водокористування без дозволу;

- cудом надано перевагу підзаконному акту перед нормами Водного кодексу України і невірно застосовано вимоги ст. 23 Кодексу України "Про надра".

Так, актом перевірки № 151/251/04 від 14.06.2019 встановлено, що КП "Громада" здійснювало самовільне користування надрами зі свердловин № 1, 2, 4, 1924-ре, 2001-ре. Отже, КП "Громада" здійснювало добування підземних вод з п`яти водозаборів. Як встановлено Держекоінспекцією у Запорізькій області, у період з 24.01.2012 по 03.10.2017 КП "Громада" використано 70 5536 метрів куб. води без дозвільних документів. У вказаному періоді 2 079 діб, отже, середньодобова кількість води за кожним водозабором складає 67,87 метрів куб. на добу (70 5536 метрів куб. / 2079 днів / 5 водозаборів = 67,87). Позивачем в Акті перевірки не визначена кількість добутої води на кожному з п`яти водозаборів, також не виконано розрахунок збитків за кожним водозабором окремо. Таким чином, Позивачем не доведено на якому саме з водозаборів Відповідачем порушено вимоги Кодексу України "Про надра".

Натомість, суд прийшов до передчасного висновку, що усі свердловини КП "Громада" є єдиним водозабором на підставі положень пункту 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 № 23.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, зазначає про відповідність рішення господарського суду матеріалам та обставинам справи. Наведені в апеляційній скарзі аргументи КП "Громада" про суперечність висновків суду першої інстанції позиції Верховного Суду щодо правил застосування положень методики при визначенні ставки рентної плати, викладеної у справі №914/2436/18, Інспекція вважає необґрунтованими, такими, що не мають жодного правового значення та спотворюють дійсність обставин, оскільки розмір ставки рентної плати підлягає визначенню на дату виявлення порушення актом перевірки від 14.06.2019, згідно якого розраховано шкоду, а не на дату виявлення порушення у минулих періодах за попередніми перевірками, які не стосуються суті заявлених позовних вимог та на підставі яких не розраховувалась шкода, заявлена для відшкодування у даній справі.

Оскільки Інспекція, як уповноважений державний орган, з дати закінчення перевірки та оформлення її результатів актом №151/251/04, тобто з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів 14.06.2019 дізналася про вказане порушення, то саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

Аргументи апелянта про притягнення КП "Громада" до подвійної цивільно-правової відповідальності одного виду є необґрунтованими та спростовуються нормативними положеннями Кодексу України про надра, Водного кодексу України та положеннями Методики.

Реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води без спеціального дозволу можлива лише при сукупності всіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра, однак КП "Громада" не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок на яких розмішені свердловини по забору води з підземного водоносного горизонту.

Надана КП "Громада" копія рішення № 3 від 14.03.2013 Молочанської міської ради "Про закріплення за КП "Громада" артезіанських свердловин №№ 1,2,4,1|924-рэ, 2001-рэ на території міста Молочанськ разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, та зонами санітарної охорони цих артезіанських свердловин, які знаходяться на балансі підприємства і є комунальною власністю територіальної громади м. Молочанськ для користування, їх обслуговування та надання послуг з централізованого водопостачання, не є належним та допустимим доказом отримання земельної ділянки в користування або власність, оскільки такі права Відповідача не оформлені відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 (у складі колегії суддів: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2020 у справі №908/3413/19; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.08.2020.

31.08.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3413/19 у зв`язку з відпусткою суддів Березкіної О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020, справу №9084/3413/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г., якою цього ж дня справу прийнято до свого провадження.

Через неявку у судове засідання представника Позивача у судовому засіданні 31.08.2020 оголошено перерву до 16.09.2020.

Через відпустку судді-доповідача Іванова О.Г. та з урахуванням п. 2.7.2 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, судове засідання, призначене на 16.09.2020 не відбулося. Розгляд справи призначено на 19.10.2020.

В судовому засіданні 19.10.2020 оголошено перерву до 02.11.2020.

02.11.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3413/19 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020, справу №9084/3413/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г., якою цього ж дня справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 02.11.2020 оголошено перерву до 25.11.2020.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 25.11.2020 не з`явились.

Зважаючи на тривалість апеляційного провадження, враховуючи, що повідомлені представниками сторін причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 25.11.2020 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статтею 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладений обов`язок забезпечення проведення політики у сферах, зокрема, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.

Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначено у статті 202 вказаного Закону, до якої зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області (далі - Інспекція, Позивач), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Запорізькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період з 06.06.2019 по 14.06.2019 у відповідності до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено планову перевірку дотримання Комунальним підприємством "Громада Молочанської міської ради" (Відповідач) вимог природоохоронного законодавства. За результатами вказаної перевірки 14.06.2019 складено акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №151/251/04.

Під час перевірки посадовими особами Комунального підприємства надано до перевірки дозвіл на спеціальне водокористування №5628/3ап терміном дії з 04.05.2011 по 31.12.2013, дозвіл на спеціальне водокористування №0585/Зап терміном дії з 30.07.2015 по 29.07.2018, дозвіл на спеціальне водокористування №731/ЗП/49д-18 терміном дії з 27.08.2018 по 27.08.2021, звіти про використання води за формою №2ТП-водгосп за 2012-2018 роки; а також наступі журнали обліку водоспоживання (водовідведення) Комунального підприємства з артезіанських свердловин розпочаті з 01.01.2012; з 01.10.2013; з 01.01.2014; з 01.01.2015; з 01.01.2016; з 01.01.2017; з 01.01.2018.

Перевіркою встановлено що Комунальне підприємство за адресою: вул. Педенко, буд. 17, м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область здійснює господарську діяльність по забору води з підземного водоносного горизонту свердловинами № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз, які знаходяться на балансі Відповідача. Свердловина № 4 не діюча.

Крім цього, підприємство:

- з 24.01.2012 по 03.10.2017 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) зі свердловин № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статей 19, 21 Кодексу України про надра;

- з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 здійснювало господарську діяльність (видобування підземних вод) без дозволу на спеціальне водокористування.

Вказані порушення природоохоронного законодавства зафіксовано в акті перевірки №151/251/04 у розділі І "Загальна інформація про проведення заходу державного нагляду (контролю) та пунктах 3 та 4 розділу VI "Опис виявлених порушень".

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі здійснення забору води без дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами врегульований Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (далі - Методика).

Керуючись пунктами 1.3., 1.4, 9.1, 9.2 Методики та на підставі журналів обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями цеху водопостачання Комунального підприємства з артезіанських свердловин та звітів про використання води за формою №2ТП-водгосп, позивачем визначені суми збитків, заподіяних державі Комунальним підприємством:

- внаслідок самовільного користування надрами за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 включно в розмірі 893 102,75 грн.

- внаслідок самовільного водокористування за період з 01.01.2014 по 29.07.2015 включно в розмірі 280 235,14 грн.

- внаслідок самовільного водокористування за період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно в розмірі 8 860,95 грн.

Загальна сума заподіяної Комунальним підприємством державі шкоди, становить 1182198,84 грн.

Інспекцією на адресу Відповідача направлено претензії від 25.07.2019 №2984/15 та №2983/12, від 27.06.2019 №2482/12 з вимогами відшкодування завданої державі шкоди разом із Розрахунками розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Комунальне підприємство "Громада Молочанської міської ради", здійсненими відповідно до "Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (із змінами). Розрахунки розміру відшкодування збитків здійснено за формулою:

3 сам = 5 * W * Тар (грн.), де

W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м 3 , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м 3 , води, яка входить до складу напоїв, - грн/м 3 ). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно ст. 255.5.2. Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 м 3 для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області на дату виявлення порушення складає 84,39 грн.

Відповідно до статті 255.7. Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Таким чином 84,39 грн х 0,3 = 25,317 грн. за 100 м 3 .

Однак, Відповідач вказані суми збитків на загальну суму 1182198,84 грн. не відшкодував, відповіді на претензії не надав, у зв`язку з чим Інспекція звернулась до Господарського суду Запорізької області з цим позовом.

З наявних у матеріалах справи дозволів, виданих Відповідачу вбачається:

- дозвіл на спеціальне водокористування від 27.08.2018 № 731/ЗП/49д-18 - фактичне місце здійснення діяльності (водокористування): Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ: свердловини № 1, № 2, № 2001-рэ, розташовані по вул. Ціолковського, свердловина № 4 розташована по вул. Спартаківській, свердловина № 1924-рэ, розташована по вул. Осипенко; басейн р. Молочна; район басейну річок Приазов`я.

Назва та код джерела водопостачання або водокористувача, із системи водопостачання (водовідведення) якого отримано воду - підземні води (свердловини); 60//АЗО/МОЛОЧН/103.

Код та назва водогосподарських ділянок, у межах яких знаходяться джерела водопостачання, приймачі зворотних (стічних) та інших вод - водогосподарська ділянка - р. Молочна (включаючи Молочний лиман) (код М6.9.0.02).

Встановлено ліміт забору води - 695,476 м 3 /добу

Строк дії дозволу з 27.08.2018 по 27.08.2021;

- Дозвіл на спеціальне водокористування № 0585/Зап з терміном дії з 30.07.2015 по 29.07.2018:

5.3 Назва і місце розташування водозабірних, підпірних споруд (для підземних джерел зазначається глибина і дебіт свердловин та потужність насосного обладнання): артсвердловини розташовані: м. Молочанськ Токмацького району:

- артсвердловина № 1: глибина - 203.0м, дебіт - 7,9 м 3 /год., насос ЕЦВ 8-40-120,

- артсвердловина № 2: глибина - 206,0м, дебіт - 25,0 м 3 /год.. насос ЕЦВ 8-25-145,

- артсвердловина № 2001-ре: глибина -203,0м, дебіт --27,0м 3 /год., насос ЕЦВ 8-40-120,

- артсвердловина № 4: глибина - 205,0 м, дебіт - 34,5 м 3 /год., насос ЕЦВ 8-25-145,

- артсвердловина № 1924-ре: глибина - 242,0 м, дебіт - 10,8 м 3/год., насос ЕЦВ 6-4-130.

6.1. Ліміт забору води встановлюється на термін дії дозволу на спеціальне водокористування по роках:

на 2015 рік: з підземних джерел 100,8 тис. м 3 /рік; 650.4 м 3 /добу;

на 2016 рік: з підземних джерел 237,4 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу;

на 2017 рік: з підземних джерел 237,4 тис. м /рік; 650,4 м 3 /добу;

на 2018 рік: з підземних джерел 136,6 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу.

6.4. Інші умови спеціального водокористування :

6.4.1. Забір води всього: не більше 237,4 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу, у т.ч. з підземних джерел 237,4 тис. м 3 /рік; 650,4 м 3 /добу;

- Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4862 від 04.10.2017 на геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислова розробка; мета користування надрами - геологічне вивчення , у т.ч. дослідно-промислова розробка питних підземних вод, затвердження запасів ДКЗ України.

Водозабір підприємства (свердловини №№ 1,2,4,1924-рэ, 2001-рэ)

Місцезнаходження: Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ та його околиці.

Строк дії - 5 років.

Дослідженням державної звітності Відповідача з обліку водокористування за 2012-2017 роки, які досліджувалися і Позивачем при проведенні перевірки, встановлено, що Відповідач фактично забрав (добув) з артезіанських свердловин:

у 2017 році - 91,1 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 249,59 куб.м. на добу

у 2016 році - 105,3 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 288,49 куб.м. на добу

у 2015 році - 119,7 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 327,95 куб.м. на добу

у 2014 році - 141,3 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 387,12 куб.м. на добу

у 2013 році - 139,1 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 381,1 куб.м. на добу

у 2012 році - 140,1 тис. куб. м. води за рік, (/365) = 383,84 куб.м. на добу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що видобування підземних вод як корисних копалин загальнодержавного значення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, тому продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.

Оскільки усі свердловини Відповідача розташовані на одній водогосподарській ділянці, тобто є єдиним водозабором, то загальна добова потужність даного водозабору більше ніж вдвічі перевищує передбачений ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-УІІ1 від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016) ліміт у 300 куб. м. на добу, який дозволяв би водокористування без наявності відповідного дозволу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Відповідач на підставі абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII не звільняється від відповідальності за порушення, встановлені Актом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №151/251/04, оскільки:

- на дату набрання чинності цим законом обсяг видобування підземних вод Відповідачем у 2012-2015 роках перевищував 300 куб м. на добу;

- Відповідач не надав суду доказів отримання земельних ділянок, на яких розташовані свердловини у користування або власність;

- Відповідач не надав доказів того, що до набрання чинності цього закону він розпочав процедуру отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр або спеціального водокористування.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно зі статтею 151 Господарського кодексу України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно з Водним кодексом України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827).

У ч. 3 статті 2 Водного кодексу України зазначено, що земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися як водним законодавством, так і законодавством про надра.

Відповідно до п. 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 46 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з ч. 1 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування та здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до ч. 1 статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів АР Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території АР Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 3 статті 19 Кодексу України про надра унормовано, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра (в редакції Закону №5456-VІ від 16.10.2012) у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Таким чином, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

В акті № 151/251/04 від 14.06.2019 Позивачем відображено надані йому Відповідачем для перевірки наявні дозволи:

- на спеціальне водокористування №5628/3ап терміном дії з 04.05.2011 по 31.12.2013,

- на спеціальне водокористування №0585/Зап терміном дії з 30.07.2015 по 29.07.2018,

- на спеціальне водокористування №731/ЗП/49д-18 терміном дії з 27.08.2018 по 27.08.2021.

Вказане свідчить, що висновки Позивача про те, що Відповідач здійснював господарську діяльність за відсутності чинних дозволів в наступні періоди часу:

- з 24.01.2012 по 03.10.2017 - здійснював господарську діяльність (видобування підземних вод) зі свердловин № 1, № 2, № 4, № 1924-рз, № 2001-рз за відсутності спеціального дозволу на користування надрами ;

- з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 здійснював господарську діяльність (видобування підземних вод) без дозволу на спеціальне водокористування,

підтверджуються наявними та дослідженими під час судового розгляду у матеріалах справи доказами, які не спростовані Відповідачем.

Приймаючи рішення, колегія суддів враховує, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі здійснення забору води без дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами, врегульовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 20.07.2009 № 389, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (далі - Методика).

Зокрема, пунктами 1.3, 1.4 Методики визначено, що вона встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами. Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

Зсам = 5 * W/ х Тар (грн.). ,

де W - об`єм води , що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м 3 ;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м 3 води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн./10000 м 3 води, яка входить до складу напоїв, -грн/м 3 ). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за і спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно п. 9.2. Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

З матеріалів справи вбачається, що проведеною Позивачем перевіркою встановлено, що Відповідач у період з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно, здійснював спеціальне водокористування без дозволу, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що несвоєчасному отриманню ним відповідних дозволів сприяло порушення державними органами визначених законодавством строків розгляду поданих ним у повному обсязі документів, необхідних для отримання цих дозволів, або повернення Відповідачу матеріалів для усунення недоліків в оформленні документів або відмови в погодженні документів або оскарження цих дій в порядку визначеному законодавством.

За вказане порушення Позивач відповідно до Методики № 389 визначив суму заподіяних Відповідачем збитків державі:

- за період з 01.01.2014 по 29.07.2015, включно, у розмірі 280 235.14 грн.

- за період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно в розмірі 8 860,95 грн.

Загальна сума заподіяної Комунальним підприємством державі шкоди внаслідок спеціального водокористування без дозволу становить 289 096,09 грн.

У відповідності до приписів статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 68 Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вищенаведена норма закону кореспондується із приписами ст. 224 ГК України, якою закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд зазначає, що для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливий результат такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини правопорушника. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас, на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Згідно вище наведених норм права, які регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку. Водночас, дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, незважаючи на відсутність рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

Колегією суддів встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні у відповідні періоди часу забору води без спеціальних дозволів на спеціальне водокористування всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному водокористуванні.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується, що КП "Громада" в процесі своєї діяльності в період часу з 01.01.2014 по 29.07.2015, у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно, здійснювало без відповідного дозволу самовільний забір води із підземного водоносного горизонту (свердловин), що є порушенням вимог статей 44, 49 Водного кодексу України, тим самим завдало державі шкоду в розмірі 289 096,09 грн.

Колегією суддів встановлено, що розрахунки розміру завданих збитків від 23.07.2019 складено та оформлено Позивачем відповідно до зазначених вимог Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

З огляду на викладене, оскільки Відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні законодавства, тоді як, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, зважаючи на вимоги ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в даному випадку сам факт самовільного водокористування (за відсутності спеціальних дозволів), є порушенням, яке не потребує доведення, за яке передбачена господарсько-правова відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Тому в цій частині господарським судом підставно задоволено позовні вимоги.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи заявника апеляційної скарги відносно невірного застосування Позивачем рівня рентної плати при обрахунку розміру завданої шкоди, з огляду на наступне.

Як вказувалося вище, здійснений Позивачем згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Таким чином, перевіривши правильність здійсненого Позивачем розрахунку збитків суд встановив, що розрахунок проведено вірно, оскільки застосовано вірну ставку рентної плати, яка на дату виявлення порушення становила 84,39 грн. за 100 куб.м води. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/2436/18.

Щодо доводів заявника про сплив строку позовної давності; невірне визначення дати виявлення порушення та початку перебігу позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України, відповідно до якої за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 469/1203/15-ц.

Оскільки порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем хоч і здійснювалося у період з 01.01.2014 по 29.07.2015 та у період з 30.07.2018 по 26.08.2018 включно, проте Позивачем здійснено перевірку та виявлене це порушення лише у період з 06.06.2019 по 14.06.2019.

Вказана перевірка була плановою та здійснена на підставі наказу Позивача від 31.05.2019 № 251.

Таким чином, оскільки Позивач як уповноважений державний орган дізнався про порушення Відповідачем вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів лише з дати закінчення перевірки та оформлення її результатів Актом № 151/251/04 від 14.06.2019, то саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/10452/17 зазначено, що перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складання акта про відповідне порушення.

Оскільки Позивач 09.12.2019 (вх. № 3671/08-07/19) звернувся до Господарського суду Запорізької області з цією позовною заявою № 4728/12 від 25.11.2019 до Відповідача, то господарський суд дійшов правильного висновку про дотримання Позивачем строків позовної давності.

Посилання Відповідача на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23 січня 2012 року, у якому зафіксовано здійснення забору прісних підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, а також його твердження, що саме від цієї дати потрібно відштовхуватись при обчислені строку позовної давності, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 23.01.2012 року Інспекцією було проведено позапланову перевірку КП "Громада Молочанської міської ради", якою було встановлено, що у період з 08.08.2011 по 23.01.2012 підприємство здійснювало забір прісних підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, тим самим спричинивши шкоду у розмірі 104705 грн.

Отже, акт від 23.01.2012 є підставою для обчислення строку позовної давності для стягнення з Відповідача шкоди, у розмірі 104 705 грн., яка була розрахована за період с 08.08.2011 по 23.01.2012 за результатами позапланової перевірки 23.01.2012, після якої Відповідач повинен був усунути порушення, але він необхідний дозвіл не отримав, а продовжував незаконне видобування підземних вод, що і було встановлено під час перевірки у червні 2019 року.

Щодо видобування підземної води для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на користування надрами , колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч.ч. 1, 3 статті 19 Кодексу України про надра унормовано, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра (в редакції Закону зі змінами, внесеними Законом №5456-VІ від 16.10.2012) у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що зреалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №2849-V1 від 22.12.2010) було унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Частиною першою статті 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016) унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.

Відповідно до положення абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII, землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

Положення зазначеної норми містять вказівку на зворотну дію цього закону щодо звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних вод до набрання ним чинності.

Отже, для звільнення від відповідальності за видобування підземних вод (крім мінеральних) без спеціальних дозволів та гірничого відводу на підставі абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII необхідна одночасна наявність таких обставин:

- видобування підземних вод здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016), тобто не перевищувало 300 куб м. на добу із кожного з водозаборів ;

- видобувач підземних вод був землевласником чи землекористувачем земельної ділянки; видобування здійснювалося в межах наданої видобувачу земельної ділянки;

- видобувач підземних вод на момент набрання чинності цим Законом (01.01.2016) розпочав відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на суттєві зміни редакції статті 23 Кодексу України про надра:

- в редакції Закону №2849-V1 від 22.12.2010 - продуктивність всіх водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу;

- в редакції Закону №867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016 - обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто, у водокористувача може бути декілька водозаборів, однак для звільнення від відповідальності, видобування підземних вод не повинно перевищувати 300 кубічних метрів на добу із кожного з водозаборів. При цьому, добове видобування підземних вод із декількох водозаборів може перевищувати 300 кубічних метрів на добу.

Значення терміну "водозабір" наведено у абз. 18 статті 1 Водного кодексу України, а саме водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта.

Пунктом 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 №23, визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Відповідно до матеріалів справи, в тому числі дозволів на спеціальне водокористування свердловини КП "Громада" знаходяться на різних вулицях міста Молочанськ і Токмацького району (свердловини № 1, № 2, № 2001-рэ розташовані по вул. Ціолковського, свердловина № 4 розташована по вул. Спартаківській, свердловина № 1924-рэ, розташована по вул. Осипенко; басейн р. Молочна; район басейну річок Приазов`я).

Отже, п`ять свердловин Відповідача фактично розташовані за трьома різними адресами у двох адміністративно-територіальних одиницях, тому жодним чином не можуть підпадати під визначення "компактно розміщені".

Окрім посилання на нормативне визначення терміну "водозабір" та постанову Верховного Суду від 08.04.2020 у справі 825/641/17, у якій наведено висновок про те, що водозабір може складатися, зокрема, з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд - свердловин, Позивачем не надано жодних доказів саме компактного розміщення п`яти свердловин Відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, що усі свердловини Відповідача розташовані на одній водогосподарській ділянці, тобто є єдиним водозабором.

Статтею 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є принцип презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

З огляду на зазначене вище визначення терміну "водозабір", п`ять свердловин Відповідача являють собою, як мінімум, три водозабори, які розташовані за різними адресами.

Як встановлено Держекоінспекцією у Запорізькій області, у період з 24.01.2012 по 03.10.2017 КП "Громада" використано 705 536 метрів куб. води без дозвільних документів. У вказаному періоді 2 079 діб, отже середньодобова кількість води за кожним з трьох водозаборів Відповідача складає 113,12 метрів куб. на добу (70 5536 метрів куб. / 2079 днів / 3 водозабори = 113,12).

Позивачем в Акті перевірки не визначена кількість добутої води на кожному з трьох водозаборів, також не виконано розрахунок збитків за кожним водозабором окремо. Таким чином, Позивачем не доведено, що обсяг видобування Відповідачем підземних вод із будь-якого окремого водозабору перевищувало обсяги, передбачені частиною першою статті 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016), тобто перевищувало 300 куб м. на добу.

Отже, висновок господарського суду про те, що обсяг видобування підземних вод Відповідачем у 2012-2015 роках перевищував 300 куб м. на добу, не відповідає матеріалам справи.

Але навіть при такому цілком невірному застосуванні норм статті 23 Кодексу України про надра, господарський суд встановив, що у 2016-2017 роках обсяг видобування підземних вод на всіх свердловинах в сукупності КП "Громада" не перевищував 300 куб. метрів на добу (у 2017 році - 249,59 куб.м. на добу; у 2016 році - 288,49 куб.м. на добу).

Незважаючи на це, господарський суд безпідставно стягнув шкоду за самовільне користування надрами за період з 01.01.2016 по 03.10.2017, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Колегія суддів констатує, що висновок господарського суду про наявність підстав для стягнення шкоди за самовільне користування надрами зроблений з огляду на те, що загальна добова потужність водозабору Відповідача більше ніж вдвічі перевищує передбачений ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-УІІ1 від 08.12.2015. який набув чинності з 01.01.2016) ліміт у 300 куб. м. на добу, який дозволяв би водокористування без наявності відповідного дозволу.

Однак, такий висновок суперечить змісту ст. 23 Кодексу України про надра, відповідно до якої право на видобування підземних вод (крім мінеральних) без спеціальних дозволів залежить не від добової потужності водозабору видобувача, а від обсягу фактичного видобування підземних вод із кожного з водозаборів, який не повинен перевищувати 300 кубічних метрів на добу.

Висновок господарського суду про те, що Відповідач не надав суду доказів отримання земельних ділянок, на яких розташовані свердловини у користування або власність, не відповідає матеріалам справи з огляду на наступне.

Рішенням № 3 від 14.03.2013 Молочанської міської ради "Про закріплення за КП "Громада Молочанської міської ради" артезіанських свердловин" вирішено закріпити за Комунальним підприємством "Громада Молочанської міської ради" артезіанські свердловини №№ 1,2,4,1924-рэ, 2001-рэ на території міста Молочанськ разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, та зонами санітарної охорони цих артезіанських свердловин, які знаходяться на балансі підприємства і є комунальною власністю територіальної громади м. Молочанськ для користування, їх обслуговування та надання послуг з централізованого водопостачання (т. 2 а.с. 137).

Та обставина, що Відповідачем на підставі Рішення № 3 від 14.03.2013 Молочанської міської ради "Про закріплення за КП "Громада" артезіанських свердловин №№ 1,2,4,1|924-рэ, 2001-рэ на території міста Молочанськ разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, в порушення ст. 126 Земельного Кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не проведено державну реєстрацію свого речового права на відповідні земельні ділянки, не є підставою вважати КП "Громада Молочанської міської ради" самовільним землекористувачем цих земельних ділянок , оскільки Рішення № 3 від 14.03.2013 Молочанської міської ради набрало чинності не з моменту державної реєстрації відповідного речового права Відповідача, а з моменту його прийняття; дане Рішення не скасоване, фактично виконане; у проміжку між прийняттям Рішення та реєстрацією речового права, воно (Рішення № 3 від 14.03.2013) діє, а у КП "Громада Молочанської міської ради" є право захищати свої порушені права зобов`язально-правовими способами.

З моменту ж реєстрації речового права на закріплені за КП "Громада Молочанської міської ради" земельні ділянки, Відповідач може захищати таке право вже речово-правовими способами захисту, тобто від третіх осіб (вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні та ін.).

Аналогічний висновок щодо прав сторін у проміжок часу між виникненням речового права та його державною реєстрацією наведений у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18.

Висновок господарського суду про те, що Відповідач не надав доказів того, що до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII, який набрав чинності 01.01.2016, яким скасовано низку дозвільних процедур, не розпочав процедуру отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр або спеціального водокористування, також не відповідає матеріалам справи з огляду на наступне.

Процес отримання спеціального дозволу КП "Громада Молочанської міської ради" розпочато в 2012 році, на підтвердження чого суду надано договір з об`єднанням "Брантон" від 01.02.2012 №033/02-ПГР на виконання проектно-пошукових робіт, відповідно до якого останнє як Виконавець взяло на себе зобов`язання своїми засобами та за рахунок Замовника (Відповідача) виконати проектно-пошукові роботи:

- розроблення гідрогеологічних матеріалів для оформлення спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка підземних вод;

- погодження матеріалів з: Держгірпромнаглядом по Запорізькій області; Запорізькою обласною радою; Державним комітетом з промислової безпеки, охорони праці та гірничого надзору (Держгірпромнагляд); Міністерством екології та природних ресурсів України;

- надання послуг з отримання спеціального дозволу (ліцензії) у Державній службі геології та надр України (т. 2 а.с. 133-136).

Посилання на Договір господарський суд до уваги не прийняв, виходячи зтого, що Відповідач суду не надав доказів оплати і акт приймання-передачі робіт.

Однак, такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки для застосування Закону має значення момент початку робіт, а не їх виконання і закінчення.

Більш того у самому спеціальному дозволі на користування надрами № 4862 від 04.10.2017 у графі "відомості про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами" зазначено про наступні органи, що погодили надання дозволу, та дати прийняття відповідних рішень:

- Мінприроди України - лист від 29.04.2014 № 5/3-6/4893-14;

- Держгірпромнагляду України - лист від 29.12.2014 № 9362/0/3.1-12/6/14 (т. 1 а.с. 232 зв.).

Отже, факт погодження зазначеними вище державними органами надання Відповідачу спеціального дозволу на користування надрами ще у 2014 році, підтверджує доводи заявника апеляційної скарги про те, що КП "Громада Молочанської міської ради" розпочало процедуру отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр до 01.01.2016.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Відповідач на підставі абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII звільняється від відповідальності за порушення, встановлені Актом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №151/251/04 в частині самовільного користування надрами за період з 24.01.2012 по 03.10.2017, оскільки:

- обсяг видобування підземних вод Відповідачем у 2012-2017 роках у жодному із водозаборів не перевищував 300 куб м. на добу;

- Відповідач надав суду докази отримання земельних ділянок, на яких розташовані свердловини у користування;

- Відповідач надав докази того, що до набрання чинності цього закону (01.01.2016) він розпочав процедуру отримання спеціального дозволу для водокористування.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 включно в сумі 893 102,75 грн. слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами за період з 24.01.2012 по 03.10.2017 включно в сумі 893 102,75 грн. є безпідставними та в цій частині позову слід відмовити, то колегією суддів не перевіряються доводи заявника апеляційної скарги про здійснення Позивачем подвійного розрахунку збитків на один об`єм використаної води; порушення вимог ст. 61 Конституції України у вигляді покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності одного виду двічі, як такі, що не впливають на розрахунок розміру шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ст. 23 Кодексу України про надра) знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" про відшкодування шкоди в розмірі 1 182 198,84 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області 289 096,09 грн шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 24,45 % - з Відповідача; 75,55 % - з Позивача.

У зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 4 335,71 грн судового збору за подачу позовної заяви, а з Позивача на користь Відповідача - 20 095,91 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Крім того, відповідачем у суді першої інстанції були заявлені вимоги на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч.4, ч. 8, ч.11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відзиві на позов відповідачем зазначений орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

В подальшому, відповідачем надані суду першої інстанції докази понесення судових витрат на суму 27 000 грн, втім зазначено, що оскільки умовами договору обумовлена гранична вартість цих послуг 25000 грн., то просив стягнути з позивача саме цю суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2019 між Комунальним підприємством "Громада Молочанської міської ради" (клієнт) та Адвокатським бюро "Макаренко і партнери" (адвокатське бюро) в особі керуючого бюро Макаренко Валентина Миколайовича укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 18 (арк.с.163-165, т.1).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу у справі про стягнення шкоди №908/3413/19 в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Вартість складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені у додатку 1 до цього договору. Гранична вартість договору складає 25 000 грн.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв"язком, нарочно або поштою.

Додатком №1 до договору сторони узгодили вартість послуг за годину:

- зустріч та усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, збір необхідних матеріалів та документів, розробка правової позиції, складання адвокатського запиту - 4000 грн;

- представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції, складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечень на позов, клопотань та інших процесуальних документів по суті справи, складання апеляційних та касаційних скарг - 5000 грн.

Між сторонами підписані акти наданих послуг від 13.01.2020 на суму 18 000 грн, від 03.02.2020 на суму 9000 грн., всього на 27 000 грн, за якими надані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, розробка правової позиції у кількості 2 години по 4 000 грн кожна (всього 8000 грн), складання відзиву на позовну заяву 2 години по 5000 грн кожна (10000 грн), участь у судових засіданнях 13.01.2020 та 03.02.2020 1 година вартістю 4000 грн, підготовка, складання та подання заперечень у справі №908/3413/19 1 година вартістю 5000 грн. (а.с.1167, 169, т.2).

На оплату вказаних послуг виставлені рахунки-фактури №1 від 13.01.2020, №2 від 03.02.2020 (а.с.168, 170, т.2).

Матеріалами справи підтверджується, що адвокатським бюро підготовлено відзив на позовну заяву (арк.с.124-126, т.2), заперечення у справі (а.с.154-155, т.2) та його представник взяв участь у судових засіданнях 13.01.2020 та 03.02.2020.

Відповідача у суді представляв адвокат Макаренко В.М згідно ордеру серії ЗП №039843 від 17.12.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001209 від 05.01.2017).

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача на 24,45 %, а на користь Відповідача на 75,55 %, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі, зокрема щодо витрат на професійну правничу допомогу, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, тому з позивача на користь відповідача слід стягнути 18887,50 грн витрат на правничу допомогу.

При цьому колегія суддів, враховує правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за якою витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2020 у справі №908/3413/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2020 у справі №908/3413/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради", Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ про відшкодування шкоди в розмірі 1 182 198,84 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради", Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя 289 096,09 грн шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради", Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя 4 335,71 грн судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя на користь Комунального підприємства "Громада Молочанської міської ради", Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ 18 887,50 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та 20 095,91 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її оголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.12.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна