Рішення

від 08.12.2020 по справі 904/3822/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020м. ДніпроСправа № 904/3822/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П. за участю секретаря судового засідання Боговенко С.В.

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Донецька область, м. Лиман

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБДІЗЕЛЬ", м. Дніпро

про стягнення штрафу у розмірі 178 635,00 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБДІЗЕЛЬ" про стягнення штрафу у розмірі 178 635,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній №37908159 від 05.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

17.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач сам зважив масу вантажу, а відповідач в накладній зазначив вагу відповідно до результатів зважування. Відповідно, відповідач не може нести відповідальність за неправильно встановлену позивачем масу вантажу, яку відповідач зазначив в накладній. Відповідач вказав, що відповідно до накладної вантаж було видано 13.02.2020 року, проте, саме комісійне зважування було проведено 14.02.2020 року. Тобто зважувався вже виданий вантаж.

Також відповідач зазначив, що оскільки Комерційний акт, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, було складено на підставі результатів зважування, то він не може бути прийнятий в якості доказу. Окрім вищезазначеного, Комерційний акт не було підписано, особами, які у відповідності до п. 10 Правил складання актів обов`язково мають його підписати, а також представниками отримувача вантажу, які у відповідності до Протоколу розбору комерційного акту брали участь у зважуванні, проте був підписаний особами з сумнівними повноваженнями. Отже, на думку відповідача, оскільки Комерційний акт складено з порушеннями діючого законодавства, то він не може бути доказом провини відповідача.

Також відповідач вказав, що при перевірці маси вантажу залізниця кожного разу визначила різну вагу. Так, відповідно до акту загальної форми № 137 який був складений на станції Нижньодніпровськ-Вузол, маса вантажу більша на 150 кг., ніж зазначена в накладній. Проте, в Комерційному акті, складеному на ст. Сартана, маса вантажу більша на 800 кг. ніж зазначена в накладній.

Крім того відповідач зазначив, що через відсутність шкоди, яка була заподіяна позивачу, а також, через непропорційність встановлення штрафних санкцій, відповідач не визнаючи позовні вимоги в повному обсязі зазначає, що навіть у випадку задоволення позовних вимог, розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню на 90%.

Також у відзиві на позов відповідач просив суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження або в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020, задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Здійснено перехід до розгляду справи №904/3822/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.09.2020.

09.09.2020 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких повідомив, що відповідач повністю підтримує позицію, викладену у відзиві на позов та додатково надав до суду докази на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень.

15.09.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Позивач зазначив, що участь працівника залізниці при зважуванні вагону здійснюється на вимогу вантажовласника, за що сплачується державний регульований тариф, який в свою чергу відображається у накопичувальній картці. В накопичувальній картці № 05020013, долученій до відзиву на позовну заяву, зазначені лише два види платежів, а саме: 1. Подача вагонів у визначений час (621,54 грн.) та 2. Зважування на вагах залізниці (227,30 грн.). Позивач вказав, що як вбачається з даної картки, платежу за участь працівника залізниці в переважування вагону з вантажем немає. Отже, відповідачеві надані послуги зі зважуванням вантажів на вагах залізниці, однак без участі працівника залізниці (перевізника) у зважуванні. ТОВ "Убдізель" не подана письмова вимога на участь працівника залізниці у зважуванні вагону; не подано доказів сплати державного регульованого тарифу за участь працівника залізниці при зважуванні вагону, відсутні у накопичувальній картці відомості про надання такої послуги, як участь працівника залізниці при зважуванні вагону. Позивач зазначив, що з накладної від 05.02.2020 №37908159, яка є основним первинним перевізним документом, вбачається, що скаржником заповнено графу 24 Маса вантажу визначена відправником , а не графу 25 Маса вантажу визначена залізницею , отже, ТОВ Убдізель самостійно встановило, що саме ним визначена маса вантажу, а не залізницею. Відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Стосовно заперечень відповідача, щодо дати зважування вантажу позивач зазначив, що через відсутність власних станційних ваг на станції призначення Сартана залізниця не мала можливості провести комісійну перевірку маси вантажу у вагоні, який прибув 13.02.2020, тому вона була здійснена наступної доби - 14.02.2020 до вивантаження вантажу на вагах вантажоодержувача ПрАТ МК Азовсталь . Той факт, що позивач здійснив перевірку ваги залізничного вагону 14.02.2020 після передачі його вантажоодержувачу 13.02.2020, не суперечить законодавству, оскільки контрольне зважування та складання комерційного акта відбулося на підставі акта загальної форми №66/ПП від 13.02.2020 року.

23.09.2020 в підготовче засідання з`явився представник позивача, який надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в підготовчому засіданні проти позову заперечував, подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020, відкладено підготовче засідання на 13.10.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному в період з 29.09.2020 по 23.10.2020 підготовче засідання у справі №904/3822/20, призначене на 13.10.2020, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020 призначено підготовче засідання на 11.11.2020.

10.11.2020 позивач подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд провести розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 10.11.2020 подав до суду письмові пояснення, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а у випадку задоволення позовних вимог, відповідач просив суд зменшити суму штрафу на 90%, а саме до 17 873,50 грн. Підготовче засідання відповідач просив суд провести за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні 08.12.2020.

03.12.2020 представник позивача подав до суду заперечення на письмові пояснення, в яких заперечував проти тверджень відповідача та просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

08.12.2020 представники сторін в призначене засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 08.12.2020 прийнято рішення, в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є наявність порушення з боку відповідача щодо оформлення накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу та відповідно наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній №37908159 від 05.02.2020 масу вантажу в розмірі 178 635,00 грн.

05.02.2020 зі станції Вербка Львівської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "УБДІЗЕЛЬ" здійснило відправлення вагону №68747773 за накладною №37908159 від 05.02.2020.

У зазначеній накладній зазначено масу вантажу, визначену відправником, зокрема у вагоні №68747773: 67 000 кг.

14.02.2020 на станції призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі акту загальної форми № 137 від 09.02.2020 станції Нижньодніпровськ-Вузол регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", було здійснено комісійне переважування вагону №68747773 під час якого виявлено, що зазначена в накладній №37908159 маса вантажу у вагоні № 68747773 фактично складає 67 800 кг, що на 800 кг більше, ніж вказано у накладній, про що складено комерційний акт №484809/26 від 14.02.2020.

Згідно з комерційним актом №484809/26 від 14.02.2020, на підставі актів загальної форми №137 від 09.02.2020 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, №66 від 13.02.2020 станції Сартана Донецької залізниці було проведено комісійне контрольне зважування вагону №68747773 на справних 150-тонних вагах вантажоотримувача (держповірка 06.09.2019). По документу значиться: брутто - не вказано, тара - 20200 кг, нетто - 67000 кг, фактично виявилось: брутто - 88000 кг, тара - 20200 кг, нетто - 67 800 кг, що більше маси вказаної в документі на 800 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 178 635,00 грн., виходячи з розрахунку: 35 727,00 грн. х 5 = 178 635,00 грн., де 35 727,00 грн. - провізна плата за вагон від станції; 5 - кількість провізних плат.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що за виключенням випадків, коли вагони завантажуються залізницею, графа 19 заповнюється відправником.

Із графи 28 ким завантажено вантаж у вагон №68747773 за накладною №37908159 вбачається, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, що автоматично свідчить про заповнення графи 19 представником саме відповідача.

З наведеного вбачається, що позивач мав право прийняти до перевезення вантаж шляхом візуального огляду вагону без перевірки маси та кількості вантажу. З цим правом кореспондується обов`язок саме вантажовідправника перевірити масу вантажу.

Водночас, позивач не позбавлений права здійснити перевірку правильності кількості та маси вантажу впродовж перевезення. У результаті такої перевірки позивачем було виявлено невідповідність маси вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів , а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.03.2018 у справі №917/964/17.

Судом встановлено, що відповідачем у накладній №37908159 від 05.02.2020 неправильно зазначено масу вантажу - 67000 кг замість 67800 кг, що підтверджується комерційним актом №484809/26 від 14.02.2020.

Згідно із статтею 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 178 635,00 грн., виходячи з розрахунку: 35 727,00 грн. х 5 = 178 635,00 грн., де 35 727,00 грн. - провізна плата за вагон від станції; 5 - кількість провізних плат.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 178 635,00 грн.

Щодо заперечень відповідача, стосовно складення комерційного акту, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, при вивантаженні на місцях незагального користування комерційні акти складаються у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи відразу ж після нього. Уразі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Комерційний акт №484809/26 було складено 14.02.2020, тобто не пізніше наступної доби.

Той факт, що позивач здійснив перевірку ваги залізничного вагону 14.02.2020 після передачі його вантажоодержувачу 13.02.2020, не суперечить законодавству, оскільки контрольне зважування та складання комерційного акта відбулося на підставі акта загальної форми №66/ПП від 13.02.2020.

Крім того, як зазначено в комерційному акті №484809/26 від 14.02.2020, з моменту прибуття і до комісійного зважування вагон знаходився під охороною служби к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

Відтак, суд не приймає доводи відповідача в цій частині.

Щодо заперечень відповідача, стосовно підписання комерційного акту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334) комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт №484809/26 від 14.02.2020 було підписано заступником начальника станції з вантажної та комерційної роботи ОСОБА_1 , інженером ОСОБА_2 та комерційними агентами ОСОБА_3 та Міщенко С.С.

Пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акту одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.

За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Відтак, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.

Такі висновки узгоджуються з тими, яких дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Згідно штатного розпису структурного підрозділу "Станція Сартана" в господарстві вантажної та комерційної роботи станції Сартана - штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відсутні, то комерційний акт на підставі наказу №153 від 28.12.2018 був підписаний заступником начальника станції з вантажної та комерційної роботи ОСОБА_1 , агентом комерційним ОСОБА_3 , уповноваженим на підписання комерційного акту у разі його складання згідно пункту 2.11 посадової інструкції №6, який приймав участь у переважуванні вагона, а замість начальника вантажного району до перевірки вантажу і підписання акту залучений робітник станції Міщенко С.С. (агент комерційний), який також приймав участь у переважуванні вагона та уповноважений на підписання комерційного акту у разі його складання згідно пункту 1.8.2 посадової інструкції № 7.

Інженер Гончарова І.Л. є працівником ПАТ МК Азовсталь , що уповноважена на підписання документів від імені вантажоодержувача відповідно до пункту 10 Правил складання актів.

Наведене свідчить, що комерційний акт №484809/26 від 14.02.2020 та протокол розбору комерційного акту складені відповідно до вимог, встановлених Правилами складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334) та спростовує позицію відповідача про те, що комерційний акт та протокол розбору комерційного акту були підписані неналежними особами.

Щодо заперечень відповідача, стосовно різних результатів зважування вагону, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що комісійну перевірку маси вантажу у вагоні №6874773 було здійснено на справних 150-тонних вагах вантажоодержувача ПАТ «МК «Азовсталь» , які 06.09.2019 пройшли профілактичне обслуговування і державну повірку та мають похибку ±100 кг при зважуванні вантажів від 25т до 100т, що підтверджується наданим витягом з технічного паспорту.

Відповідно до комерційного акту перевірка проводилася двічі, результат не змінився.

В акті загальної форми № 137 від 09.02.2020 станції Нижньодніпровськ-Вузол регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", зазначено, що фактична маса вантажу на 150кг більше маси, вказаної в перевізних документах і відповідач цього не оскаржує.

Відтак, факт зважування вагону на справних, повірених вагах підтверджений матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що і акт загальної форми № 137 від 09.02.2020, і комерційний акт №484809/26 від 14.02.2020 підтверджують факт невідповідності маси вантажу у вагоні і маси вантажу, що зазначена в накладній, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

Щодо заперечень відповідача, стосовно того, що зважування вагону здійснювалось за участі працівників залізниці, суд зазначає наступне.

Спростовуючи доводи відповідача суд зазначає, що відповідно до норм Статуту, зокрема, який регулює правовідносини, що склалися між сторонами спору, відповідальність за дані, внесені до залізничної накладної несе вантажовідправник, зокрема й що стосується маси вантажу, а залізниця, у свою чергу має право перевіряти відповідність даних, внесених до накладної, з фактичними. Оскільки, вантаж було прийнято залізницею лише шляхом візуального огляду, згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи.

Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними - послуги (Тарифне керівництво №1) (затв. наказом №317 від 26.03.2009р Міністерства транспорту та зв`язку України та зареєстровано в Мін`юсті 15.04.2009р за N 340/16356).

Пунктом 3 Розділу 1 Тарифного керівництва №1 встановлено, що державні регульовані тарифи встановлюються на: роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Так, зокрема до розділу III входить пункт 4 "Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу", де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн. за перші півгодини і 14,7 грн. за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Таким чином, участь працівника залізниці при зважуванні вагону здійснюється на вимогу вантажовласника, за що сплачується державний регульований тариф, який в свою чергу відображається у накопичувальній картці.

Проте, відповідачем не подано до суду письмову вимогу на участь працівника залізниці у зважуванні вагону; не подано доказів сплати державного регульованого тарифу за участь працівника залізниці при зважуванні вагону; відсутні у накопичувальній картці відомості про надання такої послуги, як участь працівника залізниці при зважуванні вагону.

Отже, відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, з приводу зменшення штрафних санкцій у разі задоволення позову, суд зазначає таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України штрафні санкції підлягають зменшенню, оскільки позивач не поніс жодних збитків.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи вказану заяву тим, що будь-яких збитків внаслідок невірного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній позивач не зазнав, а тому такий штраф не має компенсаторний характер.

У відповідності до положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні приписи містяться і в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.04.2018 у справі № 906/533/17.

З урахуванням вищенаведеного, право зменшувати розмір неустойки виникає за наявності виняткових обставини.

Відповідач не повідомив суд про існування виняткових обставин та не надав жодного доказу на обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог відповідача в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБДІЗЕЛЬ" про стягнення штрафу у розмірі 178 635,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБДІЗЕЛЬ" (49050, м. Дніпро, вул. Полігонна, 10-Б, код ЄДРПОУ 34561793) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська (Єжи Гедройця), будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) 178 635,00 грн. (сто сімдесят вісім тисяч шістсот тридцять п`ять грн. 00 коп.) штрафу за невірно зазначену масу вантажу, 2 679,53 грн . (дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять грн.. 53 коп.) судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.12.2020

Суддя Л.П. Кармазіна