Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/13555/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/13555/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМ Україна (вул.Лютеранська, 10-А, оф. 1-45, Київ 01024, код ЄДРПОУ 40870235) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМІСТО (вул. Бориспільська, буд. 9, Київ 02099, код ЄДРПОУ 42508192) про стягнення 21 486, 67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІТАМ Україна звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМІСТО про стягнення 21 486, 67 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов договору транспортного експедирування №ZEM090719 від 09.07.2019 позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав транспортні послуги, проте відповідач в порушення своїх зобов`язань лише частково здійснив оплату по договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 15 000, 00 грн суми основної заборгованості, 5 242,76 грн суми пені, 636, 63 грн. 3% річних та 607, 28 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

08.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: акт виконаних робіт №000009 від 05.10.2020; платіжне доручення №3232 від 07.10.2020 на суму 5 670,00 грн; докази направлення відповідачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 14.09.2020 була надіслана позивачу 18.09.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, м.Київ, 01024.

Однак поштове відправлення не було вручене позивачу та було повернуте до суду 29.09.2020 з приміткою: адресат відсутній за вказаною адресою про що свідчить реєстр відстеження поштової кореспонденції 0105475134180.

Відповідач ухвалу суду від 14.09.2020 отримав 24.09.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відправлення, виплату поштового переказу 0105475134199.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному розгляд справи здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІТАМ Україна (Експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕМІСТО (Клієнт, відповідач) був укладений Договір транспортного експедирування №ZEM090719 (далі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор від свого імені, за плату та за рахунок Клієнта зобов`язався надати послуги транспортного експедирування, а Клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим Договором, в тому числі, обгрунтовані витрати Експедитора, якщо інші платежі, передбачені цим Договором, в тому числі, обгрунтовані витрати Експедитора, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг.

Згідно із п. 1.2 Договору умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються сторонами в заявках на перевезення. Заявка є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов Договору та заявки, - пріоритетними є умови заявки.

Пунктом 3.4 Договору одержану заявку Експедитор приймає або відхиляє шляхом надіслання повідомлення офіційними засобами зв`язку. Строк розгляду заявки Експедитором - дві доби з моменту її отримання, але не пізніше, ніж за 1 добу до повідомлення Клієнтом запланованої дати завантаження транспортного засобу. У разі прийняття заявки Експедитор надсилає Клієнтові заявку підписану уповноваженою особою із вказівкою номера транспортного засобу та іншої необхідної інформації. Із цього моменту заявка вважається погодженою сторонами.

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 Договору сторони оформила заявку №3 від 16.09.2019, згідно якої Експедитор надає транспортно-експедиторські послуги на таких умовах:

- Дата і час подання транспортного засобу на місце завантаження - 17.08.2019;

- Адреса завантаження: RSO GmbH, Zum Panrepel 40a, D-28307 Bremen-Mahndorf.

- Адреса розмитнення: Набережно-Лугова, 2 ВМО-3 м/п Західний, п/п Річпорт;

-Адреса розвантаження: вул. М.Калмикова, 37, м.Бориспіль, Київська обл.;

- Термін доставки - 20 - 23.08.2019;

- Вантаж: плівка тюкована вагою брутто 22т.;

- Було зазначено необхідний тип рухомого складу, спосіб завантаження/розвантаження, відомості про транспортний засіб, контакти водія;

- Сума фрахту (сума винагороди Експедитора та сума, що підлягає оплаті третім особам, залученим до виконання замовлення) у розмірі 1 770 євро за курсу НБУ на дату завантаження.

Заявка підписана Експедитором та погоджена сторонами без заперечень та зауважень.

Ціна Договору є сума вартості усіх послуг, які надані Експедитором Клієнту та зазначаються в заявках. Вартість послуг погоджується сторонами в заявках (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно із п.п. 4.3, 4.4 Договору за результатами наданих послуг сторони підписують акт надання послуг. Експедитор після надання послуг згідно конкретної заявки, надсилає Клієнту: копії товарно-транспортних документів, акт надання послуг, рахунок-фактуру. Клієнт зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з моменту отримання акту надання послуг підписати його та направити Експедитору або висловити обгрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості.

Пунктами 4.5, 4.7 Договору передбачено, що Клієнт зобов`язався оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені Експедитором, протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Експедитора. Датою платежу вважається дата зарахування коштів. Оплата усіх банківських комісій здійснюється Клієнтом.

Відповідно до п. 5.7 Договору, у випадку прострочення оплати Експедитора, Клієнт зобов`язаний оплатити, а Експедитор має право: здійснити коригування суми рахунку відповідно до такої формули: сума рахунку/курс НБУ (EUR) на дату виставлення рахунку * курс (EUR) на дату оплати; нарахувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення в гривневому еквіваленті за правилом, що на кожен день застосовується відповідний офіційний курс НБУ. Сплата пені не звільняє від оплати суми фрахту та додаткових витрат.

Як вбачається з акту №672 від 19.09.2019, позивач надав, а відповідач в свою чергу прийняв послуги на загальну суму 48 410,00 грн. Зазначений акт підписаний обома сторонами без заперечень та зауважень та скріплений печатками сторін.

Спір у справі виник з неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а саме, за твердженням позивача, відповідач не розрахувався за отримані послуги транспортного експедирування, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 21 486, 67 грн, з яких 15000, 00 грн - сума основної заборгованості, 5 242,76 грн - сума пені, 636, 63 грн - 3% річних та 607, 28 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМ Україна підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Також ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Основні зобов`язання, що виникли у відповідача внаслідок укладення договору це оплата отриманих послуг, що надані позивачем. Відповідач зобов`язався оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені Експедитором, протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання належним чином, проте відповідач здійснив оплату отриманих послуг частково, а саме:

- Платіжним дорученням №889 від 15.11.2019 на суму 5 000,00 грн;

- Платіжним дорученням №952 від 12.12.2019 на суму 13 410,00 грн;

- Платіжним дорученням №953 від 13.12.2019 на суму 10 000,00 грн;

- Платіжним дорученням №970 від 20.12.2019 на суму 5 000,00 грн.

У зв`язку з чим у відповідача залишилась заборгованість у розмірі 15 000,00 грн.

Позивач звертався із претензією №1-17.08 від 17.08.2020 до відповідача із вимогою протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії сплатити кошти за надані послуги. Докази направлення зазначеною претензії наявні в матеріалах справи.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене вище, обов`язок відповідача зі сплати отриманих послуг, вважається таким, що настав.

Разом з тим, суд зазначає, що доказів на спростування факту отриманих послуг у розмірі 15 000,00 грн, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, з врахуванням обставин щодо надання позивачем, як Експедитором послуг та невиконання відповідачем, як Клієнта обов`язку з оплати отриманих послуг та відсутність будь яких спростувань з боку відповідача, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовний вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 242,76 грн суми пені за період з 25.09.2019 по 07.09.2020.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При здійсненні перерахунку суми пені, заявленої до стягнення позивачем, судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як передбачено п. 5.7 Договору, у випадку прострочення оплати Експедитора, Клієнт зобов`язаний оплатити, а Експедитор має право: здійснити коригування суми рахунку відповідно до такої формули: сума рахунку/курс НБУ (EUR) на дату виставлення рахунку * курс (EUR) на дату оплати; нарахувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення в гривневому еквіваленті за правилом, що на кожен день застосовується відповідний офіційний курс НБУ. Сплата пені не звільняє від оплати суми фрахту та додаткових витрат.

Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а відтак позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 26.02.2020 по 07.09.2020.

Здійснивши власний розрахунок, виходячи з вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 4000,50 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно договору, нарахованої, з урахуванням часткових оплат, за періоди: з 25.09.2019 по 14.11.2019 на суму 48 410,00 грн - 2 176,46 грн; з 15.11.2019 по 11.12.2019 на суму 43 410,00 грн - 995,46 грн; з 12.12.2019 по 12.12.2019 на суму 30 000,00 грн - 25,48 грн; з 13.12.2019 по 19.12.2019 на суму 20 000,00 грн - 103,56 грн; з 20.12.2019 по 25.02.2020 на суму 15 000,00 грн - 699,54 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 636,63 грн - суми 3% річних та 607, 28 грн - суми інфляційних втрат за період з 25.09.2019 по 07.09.2020.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, оскільки за розрахунком суду в межах визначеного позивачем періоду заборгованості належною до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 531,60 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМ Україна підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 670,00 грн.

За ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.126 Господарського процесуального України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Як вбачається з наявних в матеріалах справи заперечень позивача, останній надав суду контррозрахунок вартості наданої відповідачу професійної правничої допомоги, заперечення щодо часу, який необхідний для надання означених послуг.

Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм ст.129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст.126 Господарського процесуального України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального України в суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального України).

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: Договір №66 про надання правової допомоги від 01.09.2020; рахунок на оплату за надання правової допомоги Клієнту за Договором №66 про надання правової допомоги від 01.09.2020; ордер серія КС №780741; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5599/10; акт виконаних робіт №000009 від 05.10.2020; платіжне доручення №3232 від 07.10.2020 на суму 5 670,00 грн.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським Об`єднанням Голдрейн партнерс професійної правової допомоги в межах даної справи.

Однак, з огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 322,21 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМІСТО (вул. Бориспільська, буд. 9, Київ 02099, код ЄДРПОУ 42508192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМ Україна (вул.Лютеранська, 10-А, оф. 1-45, Київ 01024, код ЄДРПОУ 40870235) суму основного боргу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) 00 коп., суму пені у розмірі 40000 (чотири тисячі) грн 50 коп., суму 3% річних у розмірі 636 (шістсот тридцять шість) грн 63 коп, суму інфляційних втрат у розмірі 531 (п`ятсот тридцять одну) грн 60 коп та судових збір у розмірі 1 972 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві) грн 93 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕМІСТО (вул. Бориспільська, буд. 9, Київ 02099, код ЄДРПОУ 42508192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМ Україна (вул. Лютеранська, 10-А, оф. 1-45, Київ 01024, код ЄДРПОУ 40870235) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 321 (п`ять тисяч триста двадцять одна) грн 82 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 08.12.2020

Суддя Н.І. Ягічева