Рішення

від 07.12.2020 по справі 910/15519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2020Справа № 910/15519/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбілдсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дістрікт Буд

про стягнення 57 885,37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трансбілдсервіс (надалі - ТОВ Трансбілдсервіс ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Дістрікт Буд (надалі - ТОВ Дістрікт Буд ) про стягнення 57 885,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 57 885,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

16.11.2020 через канцелярію суду від ТОВ Дістрікт Буд надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що оплачений позивачем товар був повністю поставлений відповідачем.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За твердженням позивача, згідно платіжного доручення №647 від 22.06.2020 на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у розмірі 57 885,37 грн. в якості попередньої оплати за товар, що не заперечується відповідачем.

ТОВ Трансбілдсервіс звернулося до ТОВ Дістрікт Буд з листом №01 від 07.07.2020, в якому позивач просив відповідача здійснити поставку оплаченого товару або повідомити адресу, за якою можливо отримати такий товар.

07.08.2020 позивач направив на адресу відповідача лист №01 від 03.08.2020, в якому ТОВ Трансбілдсервіс просило ТОВ Дістрікт Буд повернути попередню оплату у розмірі 57 885,37 грн.

У відзиві на позов відповідач підтвердив перерахування йому передоплати за товар у розмірі 57 885,37 грн., а також зауважив на тому, що між сторонами було укладено договір поставки продукції №01-22-04-2020 від 22.04.2020, на підставі якого така передоплата і була перерахована.

Так відповідачем надано копії договору поставки продукції №01-22-04-2020 від 22.04.2020 та специфікації №2118 від 22.04.2020, проте такі документи не підписані з боку позивача.

Відсутність підпису уповноваженої особи позивача в договорі поставки продукції №01-22-04-2020 від 22.04.2020 та специфікації №2118 від 22.04.2020 спростовує доводи відповідача про укладення між сторонами такого правочину та досягнення між позивачем та відповідачем викладених в ньому умов.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо предмету договору та вартості товару, який мав бути поставлений відповідачем.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення рахунку №48 ВІД 22.04.2020 та його оплатою позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим позивач просить повернути на його користь суму передоплати у розмірі 57 885,37 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №647 від 22.06.2020) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суму передоплати у розмірі 57 885,37 грн., про що не заперечується відповідачем.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на здійснення ним поставки товару на загальну суму 57 885,37 грн., в підтвердження чого до відзиву додано копії товарно-транспортних накладних №1507/1 від 15.07.2020 і №2306/1 від 23.06.2020 та видаткових накладних №59/1 від 23.06.2020 і №67/1 від 15.07.2020.

Знову ж таки, суд не може прийняти такі документи в якості належних та допустимих доказів поставки товару оскільки вони не підписані уповноваженою особою ТОВ Трансбілдсервіс .

Також, твердження відповідача про те, що позивач відмовився підписувати всі супровідні документи не підтвердженні жодним доказом, а посилання на листування між сторонами в месенджері не приймається судом до уваги, у зв`язку з тим, що з наданих ТОВ Дістрікт Буд роздруківок не можливо встановити з ком саме велась переписка.

Отже, надані відповідачем докази не підтверджують передачу товару позивачу.

07.08.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №01 від 03.08.2020, в якому ТОВ Трансбілдсервіс просило ТОВ Дістрікт Буд повернути попередню оплату у розмірі 57 885,37 грн.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу оплаченого згідно платіжного доручення №647 від 22.06.2020 товару.

Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 57 885,37 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 57 885,37 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Трансбілдсервіс про стягнення з ТОВ Дістрікт Буд передоплати у розмірі 57 885,37 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

В прохальній частині позовної заяви ТОВ Трансбілдсервіс заявлено вимогу про стягнення з ТОВ Дістрікт Буд судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до орієнтовного розрахунку судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, їх сума складається з: суми сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ Трансбілдсервіс надано копії договору про надання правової допомоги №03/09-2020 від 07.09.2020, який укладений з адвокатом - Гніденко Ольгою Миколаївною, ордеру серії КВ №810743 від 07.10.2020, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №000632 від 15.07.2019 та платіжного доручення №760 від 11.09.2020.

Судом встановлено, що 07.09.2020 між ТОВ Трансбілдсервіс (клієнт) та адвокатом - Гніденко Ольгою Миколаївною (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №03/09-2020, відповідно до якого адвокат на підставі ст. 59 Конституції України, та діючи відповідно до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність приймає на себе зобов`язання надавати клієнту наступну правову допомогу:

а) представляти та захищати інтереси клієнта в усіх державних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами органів внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України та інших правоохоронних, наглядових і контролюючих органів;

б) здійснювати представництво та захист інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції всіх інстанції, господарських судах всіх інстанцій, адміністративних та третейських судах, Міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті України та Конституційному суді України під час здійснення судочинства;

в) приймати участь та захищати інтереси клієнта при провадженні справ в порядку цивільного, господарського, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, укладення мирової угоди, оскарження рішень суду, подання апеляційних, касаційних скарг, інших передбачених законодавством скарг, клопотань та заяв;

г) надавати клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, здійснювати правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, надавати послуги при укладенні угод цивільно-правового характеру;

д) складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, посвідчувати копії документів по справам, які перебувають провадженні адвоката;

е) надавати правову допомогу під час виконання та відбування кримінальних покарань;

ж) здійснювати інші види правової допомоги, не заборонені законом.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору розмір оплати за правову допомогу (сума гонорару адвоката) встановлюється за погодженням між клієнтом та адвокатом, в залежності від обсягу роботи адвоката, витраченого часу та складності доручення. Сума гонорару адвоката визначається підписаним сторонами звітом про виконану адвокатом роботу та/або актом виконаних робіт до цього договору. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату суму гонорару за правову допомогу, визначену звітом та/або актом в строк не пізніше 2 (двох) банківських днів з дати підписання сторонами звіту про виконану роботу та/або акту виконаних робіт. У випадку відмови клієнта підписати звіт та/або акт виконаних робіт, клієнт зобов`язується протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання звіту/ акту виконаних робіт надати адвокату свої вмотивовані зауваження/заперечення до звіту/акту в письмовій формі. У випадку ненадання у встановлений даним пунктом договору строк письмових зауважень/заперечень, звіт/атк виконаних робіт вважаються погодженим клієнтом, а сума гонорару адвокату визначеною сторонами. Сторони мають право одразу визначити остаточну суму гонорару адвоката або вартість години роботи адвоката, або встановити інші умови оплати роботи адвоката та строки оплати, уклавши додаткову угоду до даного договору.

Натомість, в матеріалах справи відсутній звіт про виконану адвокатом роботу та/або акт виконаних робіт, а зміст платіжного доручення №760 від 11.09.2020 не дає підстави для висновку про надання правової допомоги адвокатом в рамках саме даної справи.

Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У зв`язку з викладеним, позивачем не підтверджено факту надання адвокатом Гніденко Ольгою Миколаївною професійної правничої допомоги ТОВ Трансбілдсервіс в межах даної справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбілдсервіс задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дістрікт Буд (04053, м. Київ, Вознесенський Узвіз, будинок 14, кімната 16/47; ідентифікаційний код 42183311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбілдсервіс (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, будинок 76; ідентифікаційний код 41124302) заборгованість у розмірі 57 885 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий