Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/9995/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/9995/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом фермерського господарства Серет

до товариства з обмеженою відповідальністю Українська аграрно-торгівельна група

про стягнення 988277,51 грн.,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом фермерське господарство Серет до товариства з обмеженою відповідальністю Українська аграрно-торгівельна група про стягнення 988277,51 грн., з яких: 776965,00 грн. боргу, 167431,89 грн. пені, 20338,58 грн. 3% річних, 23542,04 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повністю розрахувався за поставлений позивачем товар.

Суд своєю ухвалою від 16.07.2020 відкрив провадження у справі № 910/9995/20 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.08.2019 фермерське господарство Серет (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю Українська аграрно-торгівельна група (покупець) уклали договір поставки сільськогосподарської продукції № 01/08-0133 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець - оплатити і прийняти товар (ріпак урожаю 2019 року) насипом.

Товар поставляється автотранспортом на умовах EXW відповідно до правил Інкотермс 2010 і умов цього Договору, доставка здійснюється до м. Одеса. Право власності та всі ризики пов`язані з товаром переходять від продавця до покупця в момент підписання покупцем накладної, за якою передається товар при поставці товару (п. 5.1 Договору).

Згідно з п.7.1 Договору покупець здійснює оплату після отримання документів зазначених у п. 7.3 Договору.

Позивач поставив товар за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 34.

Відповідач отримав товар на суму 976965,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 1/8 від 20.08 2019.

Завантаження товару відбувалось 20.08.2019, 21.08.2019 та 23.08.2019 (відповідні листи на завантаження знаходяться в матеріалах справи).

На підставі виставленого позивачем рахунку від 30.08.2019 відповідач сплатив за товар 200000,00 грн.

У своєму листі № 8 від 09.10.2019 відповідач визнав борг в сумі 776965,00 грн. та гарантував розрахуватися за товар до 11.11.2019.

Після звернення позивача з цим позовом до суду відповідач 776965,00 грн. боргу не сплатив.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 776965,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 9.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який вона нараховується від загальної вартості несплаченого товару за кожний день прострочки.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 167431,89 грн. пені. за період з 23.08.2019 до 06.07.2020.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов`язання та у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене нарахування пені є припиненим з 22.02.2020.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 776965 23.08.2019 - 05.09.2019 14 17.0000 % 10132.48 776965 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 34420.61 776965 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 32334.52 776965 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 28162.32 776965 31.01.2020 - 21.02.2020 22 11.0000 % 10274.62 всього: 115324.54

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 115324,54 грн. пені. Суд відмовляє в стягненні 52107,35 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягають 20338,58 грн. 3% річних та 23542,04 грн. інфляційних втрат за період з 23.08.2019 по 06.07.2020.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 776965,00 грн. боргу, 115324,54 грн. пені, 20338,58 грн. 3% річних, 23542,04 грн. інфляційних втрат, а загалом 936170,16 грн. Суд відмовляє в стягненні 52107,35 грн. пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 102800,00 грн. суд виходить з такого.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги № 77/701 від 01.07.2020;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордер;

- квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 03.08.2020 на суму 102800,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 03.07.2020

При цьому з наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг від 03.07.2020 вбачається, що:

- усна консультація з вивчення документів та правовий аналіз договору та додатків тривала 2 год., вартість склала 3000,00 грн.;

- вивчення останніх рішень судової практики з аналогічних спорів тривало 2 год., вартість склала 3000,00 грн.;

- складання позовної заяви, договорів, рахунків, проведення розрахунків пені та штрафів на суму боргу тривало 5 год., вартість склала 7500,00 грн.;

- підготовка матеріалів позовної заяви до відправки до суду відповідачу, клопотання, заяви, запити тривала 2 години, вартість склала 2200,00 грн.;

- представництво в суді першої інстанції тривала 3 год., вартість склала 8100,00 грн.;

- адвокатський гонорар успіху (8% від суми боргу) складає 79000,00 грн.

За змістом ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції Європейський суд з прав людини, вирішуючи обов`язковість для цього суду угоди, укладені заявником зі своїм адвокатом стосовно палити за надані послуги, яка (така плата) є співставна з гонораром успіху , вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові і інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але у ураховуючи те, чи були вони розумними.

Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ураховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутність заперечень відповідача, які б потребували надання позивачем відповіді, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Предмет спору в цій справі не є складним, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

З огляду на це відсутні підстави для покладення на відповідача витрат у розмірі 79000 грн. адвокатського гонорару успіху .

Також не підлягають відшкодуванню 3000,00 грн. на вивчення адвокатом останніх рішень судової практики з аналогічних спорів, 2200,00 грн. за підготовку матеріалів позовної заяви до відправки до суду, відповідачу, клопотань, заяв, запитів. Ці дії фактично є складовими таких дій, як консультація клієнта і правовий аналіз документів, та складання позовної заяви, документів, здійснення розрахунку вимог, які оплачуються самостійно. Відсутні підстави для покладення на відповідача і 8100,00 грн. як оплата адвокату послуги представництво в суді першої інстанції - розгляд справи здійснювався без виклику сторін.

Адвокатський гонорар успіху (8% від суми боргу) складає 79000,00 грн.

Отже, до розподілу підлягають 10500 грн. витрат на професійну правничу допомогу (3000 грн. - вартість консультації, вивчення документів і їх правовий аналіз, 7500 грн. - вартість складання позовної заяви).

Оскільки суд задовольнив позов частково, суд покладає на відповідача 14048,09 грн. судового збору та 9946,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов фермерського господарства Серет до товариства з обмеженою відповідальністю Українська аграрно-торгівельна група .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Українська аграрно-торгівельна група (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112, код 39931467) на користь фермерського господарства Серет (вул. Виробнича, 4, Черепківці, Глибоцький район, Чернівецька область, 60444, код 21425324) 776965,00 грн. боргу, 115324,54 грн. пені, 20338,58 грн. 3% річних, 23542,04 грн. інфляційних втрат, 14048,09 грн. судового збору, 9946,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в іншій частині.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Суддя С. А. Ковтун