Рішення

від 09.12.2020 по справі 910/16171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020Справа № 910/16171/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" (пров. 1-й Водопровідний, 13-в, м. Біла Церва, Київська обл., 09117)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (вул. Предславинська, 31/11, оф. 87, м. Київ, 03150)

про стягнення 66 829,86 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" про стягнення 66 829,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 126-3 від 10.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 № 910/16171/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/16171/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/16171/20 від 26.10.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.102019 між Приватним підприємством "Виробнича фірма "Полімашпроект" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (покупець) укладено договір поставки № 126-3 (надалі також - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується виготовити відповідно до креслення та поставити шестерню приводну к. КТ-089а належної якості, в кількості 1 од., код за ДК 021:201542140000-2 - Зубчасті колеса, зубчасті передачі та приводні елементи (далі - товар), а ПОКУПЕЦЬ прийняти цей Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Товар виготовляється відповідно до Креслення (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. (п. 1.2 договору)

За приписами пунктів 2.1, 2.2 договору, поставка Товару здійснюється на умовах терміну DDP правил тлумачення міжнародних торгівельних термінів ІНКОТЕРМС-2010 до місця призначення: м. Чернігів, вул. Ушинського, 23.

ПОСТАЧАЛЬНИК здійснює поставку Товару протягом 40 (сорока) робочих днів від дати отримання попередньої оплати, визначеної п. 3.2.1. цього Договору.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна ціна Договору складає - 119 850 грн. 00 коп. (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 19 975 грн. 00 коп. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Як встановлено у п. 3.2 договору, оплата Товару за цим Договором, здійснюється ПОКУПЦЕМ на підставі виставленого ПОСТАЧАЛЬНИКОМ рахунку на оплату у наступному порядку: в якості попередньої оплати ПОКУПЕЦЬ перераховує ПОСТАЧАЛЬНИКУ 50 % від вартості Товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку на оплату Товару; остаточний розрахунок здійснюється протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару.

За приписами пунктів 4.5.1-4.6.1 договору, перевірка якості та характеристик Товару ПОКУПЦЕМ має бути здійснена протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надходження Товару за місцем призначення.

Враховуючи специфіку Товару, ПОКУПЕЦЬ має право залучити третю особу за власним вибором і без погодження її з ПОСТАЧАЛЬНИКОМ для визначення якості та характеристик Товару, за результатами якого, може складатися відповідний акт.

Протягом 2 (двох) робочих днів після здійснення перевірки Товару, в разі відсутності зауважень у ПОКУПЦЯ, останній підписує два екземпляри Акту приймання - передачі Товару та один екземпляр передає ПОСТАЧАЛЬНИКУ нарочно або засобами поштового зв`язку.

В разі наявності зауважень ПОКУПЦЯ до якості Товару, що поставлений ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, з підстав невідповідності умовам цього Договору, протягом 7 робочих днів з дати поставки Товару за місцем призначення, Сторони підписують Акт про виявлені недоліки з зазначенням переліку виявлених недоліків та строком їх усунення ПОСТАЧАЛЬНИКОМ власними силами та за його рахунок.

Відповідно до п. 4.7 договору, у момент передачі Товару у місці призначення, ПОСТАЧАЛЬНИК надає ПОКУПЦЮ (його повноважному представнику) оригінали наступних документів: рахунок; видаткову накладну та Акт приймання-передачі Товару у 2 (двох) екземплярах; свідоцтво (паспорт та/або будь-який інший документ), що підтверджує якість товару; товарно-транспортну накладну.

Згідно з п. 6.2 договору, у разі несвоєчасної остаточної оплати Товару ПОСТАЧАЛЬНИК має право вимагати від ПОКУПЦЯ сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п. 8.1 договору)

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар вартістю 119 850,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 167 від 27.12.2019 та довіреністю № 67 на отримання матеріальних цінностей від 28.10.2019.

Вказаний товар оплачений відповідачем частково шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару - 59 925,00 грн відповідно до платіжного доручення № 33210344 від 24.10.2020.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив решту оплати товару за договором, у зв`язку з чим просить стягнути з боржника основний борг у розмірі 59 925,00 грн, пеню у розмірі 5072,34 грн, 3% річних у розмірі 1236,00 грн та інфляційні у розмірі 596,52 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач як постачальник поставив товар (шестерню приводну КТ-089а), а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною № 167 від 27.12.2019 на суму 119 850,00 грн, яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Суд зазначає, що відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі товару, що передбачений договором, за умови належним чином оформленої видаткової накладної та відсутності доказів наявності зауважень у покупця до якості товару в порядку розділу 4 договору, не спростовує факту поставки товару та виникнення у відповідача обов`язку з його повної оплати.

Оскільки за поставлений товар відповідач не розрахувався у повному обсязі, що свідчить про порушення ним своїх зобов`язань за договором, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 59 925,00 грн.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за період прострочки з 05.02.2020 по 13.10.2020 у розмірі 1 236,00 грн та інфляційні за період прострочки з 01.03.2020 по 13.10.2020 у розмірі 596,52 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочки з 05.02.2020 по 05.08.2020 у розмірі 5 072,34 грн.

Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Згідно з п. 6.2 договору, у разі несвоєчасної остаточної оплати Товару ПОСТАЧАЛЬНИК має право вимагати від ПОКУПЦЯ сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обгрнутовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Суд зазначає, що відповідач проти позову не заперечив, належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на спростування свого прострочення перед позивачем не надав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (вул. Предславинська, 31/11, оф. 87, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 24100060) на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" (пров. 1-й Водопровідний, 13-в, м. Біла Церва, Київська обл., 09117, ідентифікаційний код 33343832) борг у розмірі 59 925,00 грн, пеню у розмірі 5072,34 грн, 3% річних у розмірі 1236,00 грн, інфляційні у розмірі 596,52 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.12.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко