Рішення

від 07.12.2020 по справі 910/13407/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2020Справа № 910/13407/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС

до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВМЯСТОРГ

про стягнення 403 849,09 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС (далі - позивач, ТОВ ВТК АДАЛЕКС ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВМЯСТОРГ (далі - відповідач, ТОВ КИЇВМЯСТОРГ ) з вимогами про стягнення заборгованості за Договором поставки № 27/11/19 від 27.11.2019 (далі - Договір) у розмірі 403 849,09 грн, з яких: 345 340,00 грн суми заборгованості за договором (основного боргу), 7 465,02 грн 3% річних, 46 899,99 грн пені та 4 144, 08 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, проте відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву ТОВ ВТК АДАЛЕКС залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого в якості додатку додано позовну заяву (уточнена редакція) № б/н від 23.09.2020 з додатками. Згідно такої позовної заяви позивач вірно визначив ціну позову у розмірі 403 849,09 грн, при цьому заявлені до стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, пені та інфляційних збитків позивач залишив без змін.

Заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін спору до суду не надходило.

До позовної заяви додане клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) належним чином завірену копію податкової декларації з податку на додану вартість з додатками в розрізі контрагентів ТОВ КИЇВМЯСТОРГ (ідентифікаційний код 42586943) за грудень 2019 року.

Дослідивши подане позивачем клопотання про витребування доказів та доводи в його обгрунтування, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 позовну заяву ТОВ ВТК АДАЛЕКС прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13407/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) та витребувано у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві належним чином засвідчену копію податкової накладної з податку на додану вартість з додатками в розрізі контрагентів ТОВ КИЇВМЯСТОРГ за грудень 2019 року.

12.11.2020 через відділ діловодства суду від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві надійшов лист № 27375/9/26-15-04-18-16 від 09.11.2020 про надання декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року по ТОВ КИЇВМЯСТОРГ .

01.12.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про вирішення питання про судові втрати.

Суд повідомляв позивача та відповідача справи про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, клопотання про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї докази, а також докази, подані Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВМЯСТОРГ (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 27/11/19 (далі - Договір або Договір № 27/11/19 від 27.11.2019), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти м`ясопродукти, надалі - товар, найменування та ціна якого попередньо обумовлюється сторонами та зазначається у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його в розмірі та в строки, зазначені в специфікаціях до Договору. Асортимент, кількість, ціна, а також умови оплати і доставки товару, що поставляється, зазначаються в узгодженій обома сторонами специфікаціях на кожну окрему партію товару (п. 1.3 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.4 Договору поставка товару здійснюється на підставі підписаних обома сторонами специфікацій до Договору. На кожну окрему партію товару постачальником виписується рахунок, в якому вказується найменування товару, кількість, вартість ПДВ. Поставка товару оформлюється видатковою накладною, рахунком-фактурою та якісним посвідченням на товар або іншим документом, що підтверджує якість даного товару згідно чинного законодавства.

Ціни, за якими поставляється товар, вказуються у відповідній специфікації, рахунку-фактурі та видатковій накладній (п. 4.1 Договору). Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі видаткової накладної і рахунку-фактури, отриманих покупцем разом з поставленим товаром: в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2 Договору).

Згідно Специфікації № 1 від 03.12.2019 сторони погодили поставку 6000 кг яловичини 2 гатунку замороженої в блоках у строк до 03.12.2019. Вартість 1 кг товару становить 66,00 грн з ПДВ. Розрахунок за товар до 06.12.2019.

Положеннями п. 5.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 9.1, 9.3 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2020, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання Договору № 27/11/19 від 27.11.2019 позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 173 від 03.12.2019 на суму 395 340,00 грн. При цьому, відповідач здійснив оплату поставленого товару частково, а саме на 50 000,00 грн, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 345 340,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 345 340,00 грн за видатковою накладною 173 від 03.12.2019.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 27/11/19 від 27.11.2019 позивач поставив відповідачу товар 03.12.2019 на загальну суму 395 340,00 грн.

Так, відповідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Факт поставки товару підтверджується позивачем доданими до позовної заяви копіями рахунку на оплату № 167 від 03.12.2019 на суму 395 340,00 грн, видаткової накладної № 173 від 03.12.2019 на суму 395 340,00 грн, товарно-транспортною накладною № Р169 від 03.12.2019 та податковою накладною № 1 від 03.12.2019

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Специфікації № 1 від 03.12.2019 відповідач був зобов`язаний провести розрахунок за поставлений позивачем товар у строк до 06.12.2019.

Натомість, відповідач здійснив лише часткову оплату поставлено позивачем товару в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 26 від 03.12.2019.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за Договором № 27/11/19 від 27.11.2019.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 345 340,00 грн (395 340,00 грн - 50 000,00 грн = 345 340,00 грн) (основний борг).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 46 899,99 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Положеннями п. 5.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені, останній просить суд стягнути з відповідача 46 899,99 грн пені за період з 07.12.2019 по 26.08.2020 за несвоєчасну оплату товару.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування пені, оскільки позивачем нараховано пеню за період, що перевищує шестимісячний термін, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи зазначене, судом здійснено за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга власний розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 07.12.2019 по 06.06.2020, та встановлено, що до стягнення з відповідача належить сума пені у розмірі 37 543,13 грн.

З огляду на зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 46 899,99 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 37 543,13 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення 7 465,02 грн 3 % річних та 4 144,08 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 7 465,02 грн 3 % річних.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 4 144,08 грн інфляційних втрат частково в розмірі 3 436,29 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у заяві, поданій 01.12.2020 через відділ діловодства суду, про вирішення питання про судові витрати наведено розмір суми судових витрат, який складається з суми:

- судового збору в розмірі 6 057,74 грн;

- з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн;

- з витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 121,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК УКраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

В обґрунтування цих вимог, позивач надав:

- копію Договору № 19/20 від 01.07.2020 про надання правової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Ю-РАЙТ (об`єднання). Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, об`єднання зобов`язується надавати правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти надану правничу (правову) допомогу;

- копію Додаткової угоди № 1 від 01.07.2020 до Договору № 19/20 від 01.07.2020, відповідно до п. 1 якої сторони визначили форму надання правничої (правової) допомоги, яка буде виражатися у представництві інтересів клієнта в судах України та перед іншими фізичними та юридичними особами з питань стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВМЯСТОРГ заборгованості за Договором поставки № 27/11/19 від 27.11.2019. За надання об`єднанням правничої (правової) допомоги, визначеної п. 1 Додаткової угоди № 1, клієнт зобов`язується сплачувати гонорар у розмірі 15 500,00 грн (п. 2 Додаткової угоди № 1 від 01.07.2020);

- виписку з банку по рахунку АО Ю-РАЙТ від 26.11.2020;

- копію платіжного доручення № 1216 від 07.10.2020 на суму 15 500,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та розмір витрат, пов`язаний із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 5 906,77грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 15 231,70 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВМЯСТОРГ (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, оф. 703/2; ідентифікаційний код 42586943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС (65074, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 43, кв. 12; ідентифікаційний код 38574497) 345 340,00 грн (триста сорок п`ять тисяч триста сорок гривень 00 коп.) основного боргу, 37 543,13 грн (тридцять сім тисяч п`ятсот сорок три гривні 13 коп.) пені, 7 465,02 грн (сім тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 02 коп.) 3 % річних, 3 436,29 грн (три тисячі чотириста тридцять шість гривень 29 коп.), 5 906,77 грн (п`ять тисяч дев`ятсот шість гривень 77 коп.) судового збору та 15 231,70 грн (п`ятнадцять тисяч двісті тридцять одну гривню 70 коп.) витрат, пов`язаних з розглядом справи.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 07.12.2020.

Суддя Гумега О.В.