Рішення

від 09.12.2020 по справі 910/15273/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2020Справа № 910/15273/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "У-С-К" (04210, м. Київ, вул. Архипенка Олександр, 3А, кв. 234)

до Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26)

про стягнення 77 732,61 грн

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "У-С-К" до Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 77 732,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "У-С-К" (надалі- позивач, новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" (надалі-первісний кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №02092020, відповідно до якого первісний кредитор повністю відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором №200618/386-18 від 20.06.2018, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія".

Позивач вважає, що за умовами вищевказаного договору ним, як новим кредитором, було одержано право вимагати від Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" сплатити заборгованість у розмірі 65 972,32 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором №200618/386-18 від 20.06.2018. Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на суму 8 750,40 грн позивачем було нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 214,00 грн, пеню у розмірі 1 299,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 87,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15273/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою суд залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

26.10.2020 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких остання зазначає, що Замовником були порушені вимоги ст. 526, 530 ЦК України, що призвело до утворення з боку Замовника заборгованості перед Виконавцем у розмірі 65 450,40 грн. Право вимагати від Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" виконати зобов`язання на вищевказану суму було передано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "У-С-К" на підставі договору про відступлення права вимоги №02092020 від 02.09.2020. У наданих поясненнях третя особа також погодилась з розрахунками наведеними в позовній заяві, вважає їх такими, що розраховані відповідно до умов договору та не суперечать нормам, визначеним Цивільним кодексом України.

28.10.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для оплати за відвантажену та виготовлену продукцію згідно зазначених у позові накладних, оскільки ні третьою особою, ні позивачем не були виконані умови договору №200618/386-18 від 20.06.2020 в частині надання відповідачу рахунків для оплати.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" (надалі- виконавець, третя особа) та Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" (надалі- замовник, відповідач) був укладений договір №200618/386-18, за умовами якого виконавець зобов`язався якісно виконати роботу, а саме Продукція (зазначається точне найменування роботи, яку виконує Виконавець, якщо виготовляється щось в подальшому вказується (далі - Продукція)) за завданням Замовника по наданій ним заявці відповідно, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору право власності Замовника на Продукцію, виникає з моменту приймання Продукції, факт якого засвідчується відміткою Замовника на відповідній видатковій накладній або складеному акті приймання-передачі. Ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування Продукції несе власник.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві її ціну згідно з Рахунками-фактурами, які є невід`ємною частиною договору.

Усі розрахунки за цим договором проводяться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Умови розрахунків визначаються за кожною заявкою окремо та зазначаються у Рахунках-фактурах до договору (п. 2.2 договору).

На виконання умов вищевказаного договору Виконавець здійснив поставку продукції Замовнику на загальну суму 65 450,40 грн, про що свідчать підписані з обох сторін та скріплені печатками Товариств видаткові накладні: №РН-0000562 від 28.11.2020 на суму 56 700,00 грн; №РН-0000566 від 04.12.2020 на суму 8 750,40 грн.

Проте, Замовник всупереч умовам договору не здійснив оплати за поставлену продукцію, що стало підставою для направлення на адресу останнього претензії №1 від 05.03.2020 про сплату заборгованості за договором №200618/386-18 від 20.06.2018 у розмірі 65 450,40 грн та 3% річних за порушення строків оплати поставленої продукції у розмірі 521,92 грн.

02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" (надалі- первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "У-С-К" (надалі- новий кредитор, позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги №02092020 (надалі - договір про відступлення), за умовами якого первісний кредитор повністю відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №200618/386-18 від 20.06.2018, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському".

Відповідно до п.1.2. договору про відступлення за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 65 972,32 грн.

Прав вимоги первісного кредитора до боржника на суму 65 972,32 грн за основним договором підтверджується наступними документами: видатковою накладною №РН-0000562 від 28.11.2020 на суму 56 700,00 грн, видатковою накладною №РН-0000566 від 04.12.2020 на суму 8 750,40 грн, а всього на суму 65 450,40 грн, які передаються Первісним Кредитором Новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору (п. 1.3. договору про відступлення).

Одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про повне відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора (п. 2.2. договору про відступлення).

Повідомлення від 07.09.2020 позивач повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги №02092020 від 02.09.2020 та про необхідність ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" сплатити заборгованість, яка виникла за договором №200618/386-18 від 02.09.2020, у розмірі 65 450,40 грн протягом 7 днів з дня отримання вищевказаного повідомлення.

З наданої до матеріалів справи поштової накладної №0410716470443 та опису вкладення у цінне відправлення №0410716470443 вбачається, що повідомлення позивача було направлено на адресу відповідача 15.09.2020, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" та Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" був укладений договір про виконання робіт №200618/386-18, на підставі якого третя особа здійснила поставку відповідачу продукції згідно видаткових накладних №РН-0000562 від 28.11.2020 та №РН-0000566 від 04.12.2020 на загальну суму 65 450,40 грн.

Судом встановлено, що вищевказані видаткові накладні, зокрема, №РН-0000562 від 28.11.2020 на суму 56 700,00 грн та №РН-0000566 від 04.12.2020 на суму 8 750,40 грн були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Товариств без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З долученої до матеріалів справи поштової накладної №0216606859930 та опису вкладення у цінне відправлення №0216606859930 вбачається, що 05.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" на адресу відповідача було направлено претензію №1 про сплату заборгованості за договором №200618/386-18 від 20.06.2018, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Судом також встановлено, що 02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецкомпанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "У-С-К" був укладений договір про відступлення права вимоги №02092020, за умовами якого позивач одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від відповідача належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 65 972,32 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтями 514, 516 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов п. 2.2. вищезазначеного договору про відступлення позивачем було скеровано на адресу відповідача Повідомлення від 07.09.2020 про відступлення права вимоги за договором №02092020 від 02.09.2020 та про необхідність сплати заборгованості у розмірі 65 450,40 грн на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "У-С-К" протягом 7 днів з дня отримання вказаного повідомлення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань щодо розрахунку за договором №200618/386-18 від 20.06.2018, як і не надано доказів сплати боргу за договором про відступлення права вимоги №02092020 від 02.09.2020, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 65 450,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому посилання відповідача на відсутність підстав щодо сплати ним вищевказаної суми у зв`язку з ненаданням рахунків-фактури не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88, зареєстровано Міністерством юстиції України 05.06.1995 року за №168/04, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, рахунки-фактури за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа (оскільки ними не фіксується будь-яка операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а мають лише інформаційний характер.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зауважує, що підписання відповідачем видаткових накладних №РН-0000562 від 28.11.2020 та №РН-0000566 від 04.12.2020, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Отже, в силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Тому наявність або відсутність рахунку-фактури у відповідача не звільняє останнього від обов`язку оплати за поставлений товар та не виключають відповідальність боржника за порушення зобов`язання.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 631,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 651,33 грн, які були нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань в період з грудня 2019 року по вересень 2020 року.

За приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наданого до матеріалів позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, останні були нараховані відповідачу за загальний період прострочення з грудня 2019 року по вересень 2020 року, тобто, до моменту укладення договору про відступлення права вимоги №02092020 від 02.09.2020 та до моменту повідомлення боржника про таке відступлення, про що свідчить повідомлення від 07.09.2020, яке згідно опису вкладення та поштової накладної було направлено на адресу відповідача 15.09.2020.

При цьому, судом встановлено, що за умовами договору про відступлення права вимоги позивач одержав право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за Основним договором на суму 65 972,32 грн, яка складається із основного боргу у розмірі 65 450,40 грн та 3% річних у розмірі 521,92 грн.

Отже, приймаючи до уваги, що умовами договору про відступлення права вимоги №02092020 від 02.09.2020 не передбачено та не встановлено права вимоги нового кредитора до боржника в частині відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, більше ніж у розмірі 3% річних на суму 521,92 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме на вищевказану суму, в іншій частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Що стосується нарахованої до стягнення пені у загальному розмірі 9 999,88 грн за період з грудня 2019 року по вересень 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Отже, в силу наведених положень законодавства розмір відповідальності у вигляді пені встановлюються у договорі за згодою сторін.

Оскільки ні договір про виконання робіт №200618/386-18 від 20.06.2018, ні договір про відступлення права вимоги №02092020 від 02.09.2020 не передбачав забезпечення зобов`язань відповідача у вигляді пені, суд не вбачає підстав для стягнення з останнього нарахованої позивачем пені у розмірі 9 999,88 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "У-С-К".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариство "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, ідентифікаційний код 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "У-С-К" (04210, м. Київ, вул. Архипенка Олександр, 3А, кв. 234, ідентифікаційний код 43358431) основний борг у розмірі 65 450 (шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 40 коп., 3 % річних у розмірі 521 (п`ятсот двадцять одна) грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 1 783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.12.2020

Суддя Л. Г. Пукшин