Рішення

від 12.11.2020 по справі 911/1878/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1878/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянувши у судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Барт , м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології доріг , м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення грошових коштів

За участю:

представника позивача : Стеценко Д.В. (свідоцтво №003728 від 20.03.2019; ордер №1008839 від 25.06.2020);

представника відповідача : Скляренко О.П. (посвідчення адвоката №7345/10 від 01.03.2019; довіреність б/н від 02.01.2020)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 30.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Барт (далі - позивач, ТОВ Барт ) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології доріг (далі - відповідач, ТОВ Сучасні технології доріг ) про стягнення з останнього із урахуванням письмових пояснень №99/20 від 15.09.2020 (вх. №19779/20 від 17.09.2020) 348 143,20грн - пені; 339 988,39грн - 3% річних; 84 641,84грн - інфляційні збитки. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовну заяву обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526, 530, 642, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ИН/210 від 30.05.2017, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №02/09-2001 від 02.09.2019, в частині здійснення оплати за поставлений товар.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надав відзив на позовну заяву, а також клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (т. 1 а.с. 238-241; т. 2 а.с. 53-60), в яких зазначає про недотримання позивачем положень ЦК України в частині повідомлення ТОВ Сучасні технології доріг про заміну кредитора у зобов`язанні, а тому відповідач не мав можливості здійснення погашення заборгованості за договором поставки перед позивачем. При цьому, вказує на те, що відповідачем сплачено позивачу основну заборгованість, а ТОВ Барт не понесені будь-які збитки у зв`язку із неналежним виконання основного зобов`язання відповідачем. До того ж, заявлені позивачем до стягнення санкції є невиправдано великим, а одноразове стягнення з ТОВ Сучасні технології доріг усієї суми боргу ускладнить його фінансовий стан та може призвести до банкрутства підприємства. За таких обставин, просить суд зменшити розмір пені на 90%, зменшити відсотки за користування коштами до 3% річних та стягнути з відповідача у розмірі 29 178,08грн, у задоволенні інфляційних збитків відмовити.

1.3. Позивач щодо обставин, викладених у відзиві та клопотанні про зменшення розміру санкцій заперечив, про що вказав у відповіді на відзив та запереченнях (т.2 а.с. 36-38, 81-83), зокрема, зазначає, що ТОВ Барт обізнаний про наслідки неповідомлення боржника щодо заміни кредитора у зобов`язанні, які передбачені ч.2 ст. 516 ЦК України. Доводи, які викладені відповідачем у його клопотанні не підтверджені жодними доказами. За таких обставин, просив суд позов задовольнити, а у клопотанні відповідача - відмовити.

1.4. 12.11.2020 під час судового засідання у вступному слові учасників справи позивач підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити з підстав викладених у позові.

1.5. 12.11.2020 під час судового засідання у вступному слові учасників справи відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

2.1. 27.07.2020 на електронну пошту суду від ТОВ Барт надійшло клопотання №94/20 від 27.07.2020 (вх. №15450/20) про відкладення розгляду справи, яке представник позивача під час підготовчого засідання 27.07.2020 просив суд залишити без розгляду. Ухвалою суду від 27.07.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідне клопотання позивача про залишення без розгляду задоволено.

2.2. 27.07.2020 під час підготовчого засідання представником ТОВ Сучасні технології доріг подано суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом на підставі ст. 42 ГПК України було задоволено частково, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 27.07.2020 (протокол судового засідання від 27.07.2020).

2.3. 17.08.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.08.2020 (вх. №17292/20) про витребування від ТОВ Барт відповідних доказів, яке представник відповідача під час підготовчого засідання 10.09.2020 просив суд залишити без розгляду. Ухвалою суду від 10.09.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідне клопотання ТОВ Сучасні технології доріг про залишення без розгляду задоволено.

2.4. 02.09.2020 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла заява №109/20 від 02.09.2020 (вх.№18719/20) про закриття провадження у справі №911/1878/20 в частині стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки №ИН/210 від 30.05.2017 у розмірі 441 153,40грн, яка ухвалою суду від 10.09.2020 була задоволена.

3. Процесуальні дії у справі

3.1. Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.07.2020 та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

На підставі ст. 183 ГПК України та ч. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України, у зв`язку із введенням на території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 (із відповідними змінами) карантину, у підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва. Чергове засідання призначено на 10.09.2020

3.2. За результатами підготовчого засідання 10.09.2020, судом постановлено ухвалу якою, зокрема: закрито провадження у справі №911/1878/20 в частині стягнення з ТОВ Сучасні технології доріг на корить ТОВ Барт суми основного боргу у розмірі 441 153,40грн; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в частині стягнення з відповідача на корить позивача пені у розмірі 348 143,20грн, 339 988,39грн - 3% річних та 84 641,84грн інфляційних збитків на 26.10.2020.

3.3. Ухвалою суду від 26.10.2020 відкладено судове засідання на 12.11.2020.

3.4. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 12.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

30.05.2017 між Приватним підприємством Інгус ойл (постачальник; далі - ПП Інгул ойл ) та ТОВ Січасні технології доріг (покупець) укладено договір поставки №ИН/210 (далі - Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти і сплатити нафтопродукти (т. 1 а.с. 22-25).

Згідно п. 3.3 Договору, зокрема, підтвердженням факту поставки товару є підписана належним чином товарно-транспортна накладна, або видаткова накладна, або акт прийому-передачі товару.

Ціна товару визначається у гривневому еквіваленті по курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України на дату поставки товару. У разі якщо, оплата товару здійснюється покупцем пізніше строку, визначеному у п. 2.3 договору, ціна товару змінюється з урахуванням п. 2.4 договору. Ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо та відображається у документах, що вказані у п. 1.2 договору (п. 2.1 Договору поставки).

Ціна та кількість товару за даним договором складається з загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії (п. 2.2 Договору поставки).

У п. 2.3 Договору поставки сторони, зокрема, погодили, що покупець зобов`язується оплатити товар в обсязі 100% протягом одного календарного дня з моменту поставки товару, якщо інші умови оплати не обумовлені сторонами у відповідній специфікації, або додатковій угоді до цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим до 31.12.2018, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії жодна зі сторін не заявить в письмовій формі про намір припинити цей договір (п. 7.4 Договору поставки).

На виконання умов договору, у період з 12.06.2017 по 31.10.2018 постачальником поставлено покупцю товар на загальну суму 36 851 622,70грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 27-193), а покупцем частково оплачено вартість товару на суму 36 410 469,30грн. Залишок становить 441 153,40грн. Доказів протилежного сторонами суду надано не було.

02.09.2019 між ПП Інгус ойл (цедент) та ТОВ Барт (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №02/09-2001 (далі - Договір цесії; т. 1 а.с. 14-15) відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цементу, і стає кредитором за Договором поставки (основний договір), укладеним між цедентом і ТОВ Сучасні технології доріг (боржник).

Цесіонарій набуває права вимагати від боржника належного виконання грошових зобов`язань за основним договором в межах суми 1 213 926,82грн, яка складається з заборгованості за товар за основним договором в розмірі 441 153,40грн, а також відповідно до п.п. 6.1, 6.2 основного договору сплати нарахованої неустойки (пені) у розмірі 348 143,20грн; 35% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 339 988,39грн та інфляційних збитків в сумі 84 641,84грн (п. 2 Договору цесії).

Відповідно до п. 3 Договору цесії право вимоги цедента та усі необхідні документи, які засвідчують право вимоги, що передається за цим договором та інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цемент за цим договором, передаються цементом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору, що посвідчується відповідним актом приймання-передачі.

Цесіонарій вважається новим кредитором боржника за основним договором з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, зазначеного в п. 4 цього договору (п. 4.1 Договору цесії).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та визначається часом, достатнім для належного виконання цього договору сторонами (п. 8 Договору цесії).

02.09.2019 між цедентом та цесіонарієм підписано акт приймання-передачі за Договором цесії, у п.п. 1, 3 якого зазначено, що цедент передав, а цесіонарій прийняв право вимоги виконання боржником зобов`язань за Договором поставки на загальну суму зобов`язань 1 213 926,82грн, яка складається з заборгованості за товар за основним договором в розмірі 441 153,40грн, а також відповідно до п.п. 6.1, 6.2 основного договору сплати нарахованої неустойки (пені) у розмірі 348 143,20грн; 35% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 339 988,39грн та інфляційних збитків в сумі 84 641,84грн (п. 2 Договору цесії). Цесіонарій отримав від цедента право вимоги та всі необхідні документи, які засвідчують право вимоги щодо оплати боржником заборгованості за Договором поставки та інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги (т. 1 а.с. 16).

04.10.2019 ПП Інгус ойл направлено ТОВ Сучасні технології доріг повідомлення про відступлення права вимоги №0714 від 02.09.2019, яким повідомило про укладення Договору цесії та реквізити нового кредитора для виконання зобов`язань, що підтверджується відповідним описом вкладення та поштовою накладною від 04.10.2019 №6501408005788 (т. 1 а.с. 17-18).

08.10.2019 ТОВ Барт направлено ТОВ Сучасні технології доріг претензію №41/19 від 08.10.2019, в якій також повідомляв про укладення Договору цесії та просив негайно оплатити заборгованість у розмірі 1 213 926,82грн, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною від 08.10.2019 №6501407995954 (т. 20-21).

28.10.2019 указана претензія була повернута засобами поштового зв`язку позивачу, про що свідчить відповідна довідка із зазначенням причин повернення за закінченням встановленого терміну зберігання , яка міститься на відповідному конверті із трек-номером 6501407995954 (т. 2 а.с. 30).

Водночас, під розгляду зазначеного позову у суді, 31.08.2020 відповідачем оплачено заборгованість у розмірі 441 153,40грн, що підтверджується платіжним дорученням №2868 (т. 1 а.с. 47).

5. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній звернувся із даним позовом до суду та нарахував ТОВ Сучасні технології доріг штрафні та фінансові санкції.

6. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

6.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між ПП Інгус ойл та ТОВ Сучасні технології доріг Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

На виконання умов Договору поставки ПП Інгус ойл у період з 12.06.2017 по 31.10.2018 поставив ТОВ Сучасні технології доріг товар на загальну суму 36 851 622,70грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а відповідачем частково оплачено вартість товару на суму 36 410 469,30грн. Залишок заборгованості ТОВ Сучасні технології доріг перед ПП Інгус ойл становив 441 153,40грн. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.

6.2. Водночас, ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Так, судом встановлено, що укладання між ПП Інгус ойл та ТОВ Барт Договору цесії було вчинено у тій самій формі, що і Договір поставки, за яким виникли зобов`язання у ТОВ Сучасні технології доріг перед ПП Інгус ойл .

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Із змісту п. 2 Договору цесії вбачається, що ТОВ Барт набуває права вимагати від відповідача виконання грошових зобов`язань за Договором поставки, зокрема, сплати основного боргу у розмірі 441 153,40грн, неустойки (пені) у розмірі 348 143,20грн; 35% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 339 988,39грн та інфляційних збитків в сумі 84 641,84грн.

Відповідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, у п. 5 Договору ТОВ Барт та ПП Інгус ойл погодили, що останній зобов`язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за Договором поставки.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП Інгус ойл було направлено на адресу ТОВ Сучасні технології доріг відповідне повідомлення, що підтверджується описом вкладення та відповідною поштовою накладною. З огляду на зазначене та положення ч. 2 ст. 516 ЦК України, судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що останній не був повідомлений про укладення Договору цесії та, як наслідок, наявність обов`язку щодо сплати основної заборгованості саме позивачу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У свою чергу, суд зазначає, що презумпція договору означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Ураховуючи те, що сторонами не було надано суду доказів визнання у судовому порядку недійсним Договору цесії, суд дійшов висновку, що на його підставі у ТОВ Сучасні технології доріг наявне зобов`язання зі сплати, зокрема, основного боргу у розмірі 441 153,40грн саме позивачу.

Водночас, як встановлено у п. 4 зазначеного рішення, під час розгляду указаного позову у суді, 31.08.2020 відповідачем оплачено заборгованість у розмірі 441 153,40грн, що підтверджується платіжним дорученням №2868, у зв`язку із чим провадження у справі у цій частині закрито.

Проте, у своїй позовній заяві позивач стверджує, що ТОВ Сучасні технології доріг порушив умови Договору поставки в частині вчасної оплати поставленого товару, у зв`язку із чим позивач вправі вимагати сплати відповідачем штрафних та фінансових санкцій.

6.3. Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо вчасної оплати поставленого ПП Інгус ойл товару, позивач просить стягнути з ТОВ Сучасні технології доріг пеню у розмірі 348 143,20грн за період з 25.10.2018 по 02.09.2019. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п.п. 6.1, 6.4 Договору поставки ПП Інгус ойл та ТОВ Сучасні технології доріг домовились, що у разі порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, зо кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється за весь час прострочення без обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 1 а.с. 13) у розмірі 348 143,20грн, за період з 25.10.2018 по 02.09.2019, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення зобов`язання та пеня нарахована не на загальну суму поставленого товару згідно відповідної видаткової накладної, а на суму здійсненої відповідачем оплати.

Проте, у перерахунку, сума пені становить більший розмір, аніж заявлений ТОВ Барт у позові, а тому суд, з урахуванням ч. 2 ст. 237 ГПК України дійшов висновку про наявність у позивача підстав вимагати сплати пені саме у розмірі 348 143,20грн.

Водночас, як зазначалось вище, відповідачем заявлено суду клопотання про зменшення розміру пені на 90%. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У свою чергу, суд зазначає, що зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №914/1470/19).

Крім того, судом береться до уваги правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, яка полягає в тому, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (аналогічна).

Так, проаналізувавши наявні матеріали справи, судом встановлено, що основним видом діяльності відповідача є будівництво доріг та автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань, станом на 30.06.2020 (т. 1 а.с. 212-213) діяльність якого передбачає наявність інших контрагентів, від яких залежить фінансовий стан підприємства.

При цьому, судом береться до уваги те, що ТОВ Сучасні технології доріг оплачено більшу частину заборгованості за поставлений товар ПП Інгус ойл , що не заперечується учасниками справи, та залишок заборгованості право вимоги за яким перейшло до ТОВ Барт на підставі Договору цесії відповідачем оплачено під час розгляду вказаної справи.

Суд зазначає, що позивач не є стороною Договору поставки, а відтак, застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому ТОВ Барт , призведе лише до невиправданих додаткових прибутків для позивача. До того ж, ТОВ Барт не було надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем основного зобов`язання після укладення Договору цесії.

Проаналізувавши вищевказані обставини у своїй сукупності, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%.

За таких обставин, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 34 814,32грн (348 143,20 - 90% = 34 814,32).

6.4. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 35% річних у розмірі 339 988,39грн за період прострочення з 25.10.2018 по 02.09.2019. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 6.2 Договору поставки ПП Інгус ойл та ТОВ Сучасні технології доріг , зокрема, домовились, що за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на сім календарних днів, покупець сплачує постачальнику 35% річних від простроченої суми заборгованості.

Водночас, ч. 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Водночас, Главою 24 ГК України врегульовано загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так, за змістом п. 6.2 Договору поставки, положень ст.ст. 611, 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

У свою чергу, суд зазначає, що нарахування, зокрема, процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 05.11.2020 у справі №910/11434/19, від 26.11.2020 у справі №914/1028/19).

При цьому, звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №902/417/18.

Як встановлено судом, станом на момент звернення ТОВ Барт до суду заборгованість відповідача перед ним становила 441 153,40грн, яка була сплачена після відкриття провадження у справі, тоді як відсотки річні, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання становлять 339 988,39грн, що є 77,07% від загальної суми заборгованості.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, відмовити у стягненні 35% річних у розмірі 339 988,39грн з наведених вище підстав.

6.5. Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо вчасної оплати поставленого ПП Інгус ойл товару 84 641,84грн за період з 25.10.2018 по 02.09.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи зазначене, судом береться до уваги правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 84 641,84грн, суд вважає його арифметично неправильним з підстав, викладених у п.п. 6.3, 6.4 цього рішення.

Таким чином, вірним є наступний розрахунок:

1) за видатковою накладною №3746 від 25.10.2018:

за період з 26.10.2018 по 15.01.2019: 867 479,20*1.022 (сукупний індекс інфляції за відповідний період) - 867 479,20 = 19 181,70;

за період з 16.01.2019 по 10.04.2019: 230 926,60*1.014 (сукупний індекс інфляції за відповідний період) - 230 926,60 = 3 243,36.

2) за видатковою накладною №3814 від 30.10.2018:

за період з 31.10.2018 по 10.04.2019: 815 225,60*1.047 (сукупний індекс інфляції за відповідний період) - 815 225,60 = 38 178,84;

за період з 11.04.2019 по 12.04.2019 на суму 446 152,20грн інфляційні збитки не нараховуються (один день прострочення);

за період з 13.04.2019 по 02.09.2019: 12 535,00*1.003 (сукупний індекс інфляції за відповідний період) - 12 535,00 = 36,26.

3) за видатковою накладною №4079 від 31.10.2018:

за період з 01.11.2018 по 02.09.2019: 428 618,40*1.050 (сукупний індекс інфляції за відповідний період) - 428 618,40 = 21 372,12.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка є правильною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача становить 82 012,28грн .

8. Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то судовий збір у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом береться до уваги те, що відповідачем було частково оплачено судовий збір у розмірі 6 617,30грн, що підтверджується платіжним дорученням №2898 від 04.09.2020 (т. 2 а.с. 61).

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології доріг (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-а, ідентифікаційний код 31364143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Барт (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 29, ідентифікаційний код 31842024) 34 814,32грн (тридцять чотири тисячі вісімсот чотирнадцять грн 32 коп) - пені; 82 012,28грн (вісімдесят дві тисячі дванадцять грн 28 коп.) - інфляційних втрат; 2 867,70грн (дві тисячі вісімсот шістдесят сім грн 70 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України .

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.12.2020.

Станом на 09.12.2020 рішення законної сили не набрало.