Рішення

від 24.11.2020 по справі 915/345/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Справа № 915/345/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Бурлакова М.О. - дов.№5918 від 29.11.2019;

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»

(юридична адреса: 03191, м.Київ, вул.Маршала Якубовського, буд.2, код ЄДРПОУ 39493634;

адреса для листування: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, оф.32),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо»

(юридична адреса: 55333, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с.Панкратове,

вул.Садова, буд.23, код ЄДРПОУ 31979281),

про: стягнення коштів в сумі 62578,63 грн,-

в с т а н о в и в:

23.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №6425 від 12.03.2020 (вх.№3693/20), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо» інфляційні втрати у розмірі 55274,63 грн та 3% річних у розмірі 7304,0 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за Кредитним договором №11048974000 від 02.10.2006.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 02.10.2006 між АКІБ «УкрСиббанк» (далі - банк) та ТОВ «Благо» (далі - позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11048974000.

24.11.2016 між банком та ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ» було укладено Договір факторингу №48, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором відступлено до ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ» .

28.11.2016 ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу №48/1, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором відступлено до ТОВ «ФК «Позика» (далі - новий кредитор).

Позивач посилаючись на п.4.1. Договору факторингу №48/1 від 28.11.2016 вказує, що Акт приймання-передачі права вимоги між ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ» та ТОВ «ФК «Позика» підписано 28.11.2016. ТОВ «ФК «Позика» є єдиним власником всіх прав вимоги за вищезазначеним Кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим договором та є єдиним іпотекодержателем предмета іпотеки. Факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Позика» встановлено ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі №2-1054/2011 від 31.03.2017 про заміну сторони у виконавчому провадженні, а отже не потребує доказуванню.

Позичальником належним чином не виконувались обов`язки. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13.03.2012 у справі №2-1054/2011 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 43307,80 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з 26271,12 грн заборгованості за простроченим кредитом, 17027,17 грн суми заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом та 9,51 грн за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, а також 553,08 грн судових витрат, а всього 43860,88 грн. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.05.2012 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13.03.2012 змінено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором №11048974000 укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Благо» 02.10.2006 яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 26271,12 грн, заборгованості по простроченим процентам у розмірі 17027,17 грн та 9,51 грн пені, а всього 43307,80 грн, які підлягають стягненню солідарно з ТОВ «Благо» . Вищезазначене рішення Апеляційного суду Миколаївської області набрало законної сили 07.05.2012 та стало обов`язковим для виконання на всій території України відповідно до положень ч.1 ст.18 ЦК України. Постановою від 19.12.2017 у виконавчому провадженні №41040227 заступника начальника Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Величко Т.В. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1054/2011 у зв`язку з тим, що рішення виконано фактично в повному обсязі. Позивач зазначає, що повне стягнення суми боргу було здійснено тільки 19.12.2017, тобто заборгованість була погашена зі спливом 5 років після набрання законної сили відповідного судового рішення, тому враховуючи приписи ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних за період з 07.05.2012 по 19.12.2017.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 - справу №915/345/20 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 30.03.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.04.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №6441 від 15.04.2020 (вх.№5027/20) на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 30.03.2020.

Ухвалою суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання. Ухвалено провести розгляд справи поза межами встановленого ч.3 ст.177 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» .

22.06.2020 ухвалою суду з урахуванням ухвали від 03.07.2020 призначено справу №915/345/20 до розгляду на 20.07.2020.

25.06.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх.№7686/20), в якому він з даною позовною заявою не погоджується в повному обсязі та зазначає про наступне.

Позивач в позові зазначає, що відповідно до п.4.1. Договору факторингу №48/1 від 28.11.2016 право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта до фактора (ТОВ «ФК «Позика» ) та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання Акту приймання-передачі права вимоги, тобто 28.11.2016. Відповідач посилаючись на ст.ст.261, 610 ЦК України зазначає, що ТОВ «ФК «Позика» ще 28.11.2016 було відомо про порушення їх права, оскільки за Договором факторингу №48/1 від 28.11.2016 придбала права вимоги з порушеними строками виконання. Відповідач вважає, що невиконання боржником грошового зобов`язання є правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України враховуючи ст.261 ЦК України виникає у кредитора з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто з 28.11.2016 до 28.11.2019.

20.07.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання №6503 від 10.07.2020 (вх.№8729/20), в якому він просить розглядати справу №915/345/20 20.07.2020 без участі його представника.

Ухвалою суду від 20.07.2020 підготовче засідання відкладено на 25.08.2020.

17.08.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання №6516 від 11.08.2020 (вх.№10071/20), в якому він просить розглядати справу №915/345/20 25.08.2020 без участі його представника.

25.08.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 22.09.2020.

22.09.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання №6535 від 18.09.2020 (вх.№11857/20), в якому він просить розглядати справу №915/345/20 22.09.2020 без участі його представника.

Ухвалою суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

19.10.2020 від відповідача на адресу суду надійшла заява про застосування строків позовної давності б/н від 16.10.2020 (вх.№13153/20), в якій він зазначає, що право вимоги до ТОВ «Благо» виникло у первісного кредитора (ПАТ «УкрСиббанк» ) 07.05.2012, тобто у день набрання законної сили рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13.03.2012 по справі №2-1054/2011, а заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідач посилаючись на ст.257 ЦК України вказує, що у своїй позовній заяві позивач чітко зазначає, що про порушення свого порушеного права він дізнався в день укладення Договору факторингу, тобто 28.11.2016, а тому строк пред`явлення ним будь-яких вимог до ТОВ «Благо» сплив 29.11.2019. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд застосувати строки позовної давності у справі №915/345/20, відмовити в позові та закрити провадження у справі, витрати по справі покласти на позивача.

21.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.10.2020 призначено розгляд справи на 24.11.2020.

23.11.2020 від позивача на адресу суду надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності №6572 від 18.11.2020 (вх.№14832/20), в якій він просить суд просить залишити заяву від 16.10.2020 про застосування строків позовної давності ТОВ «Благо» у справі №915/345/20 без розгляду.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 24.11.2020 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 24.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

02.10.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо» (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір №11048974000, відповідно до п.1.1., якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 50000,0 грн в порядку і на умовах, визначених цим договором.

24.11.2016 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАКТИВ» було укладено Договір факторингу №48, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором відступлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАКТИВ» .

28.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАКТИВ» (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (надалі - фактор) було укладено Договір факторингу №48/1, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором відступлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - новий кредитор). Відповідно до п.4.1. Договору факторингу №48/1 від 28.11.2016 право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання Акту приймання-передачі права вимоги (Додаток №1.2.), за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п.3.2. цього договору.

На виконання Договору факторингу №48/1 від 28.11.2016 складено Акт приймання-передачі від 28.11.2016, відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору права вимоги, а фактор приймає права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором. Клієнт та фактор підтверджують, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними акту приймання-передачі.

Факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Позика» встановлено ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі №2-1054/2011 від 31.03.2017 про заміну сторони виконавчого провадження.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13.03.2012 у справі №2-1054/2011 вирішено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» - 43307,80 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з 26271,12 грн - заборгованості за простроченим кредитом, 17027,17 грн - суми заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом та 9,51 грн - за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, а також 553,08 грн судових витрат, а всього 43860,88 грн.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.05.2012 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13.03.2012 змінено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором №11048974000 укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Благо» 02.10.2006, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 26271,12 грн, заборгованості по простроченим процентам у розмірі 17027,17 грн та 9,51 грн - пені, а всього 43307,80 грн, яка підлягає стягненню солідарно з ТОВ «Благо» . В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вказане рішення набрало законної сили 07.05.2012.

19.12.2017 заступником начальника Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Величко Тетяною Володимирівною при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1054/2011 виданого 14.02.2013 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№41040227, у зв`язку з тим, що рішення виконано фактично в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Як встановлено господарським судом, відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо своєчасного виконання зобов`язань за Кредитним договором №11048974000 від 02.10.2006, оскільки, повне стягнення суми боргу було здійснено лише 19.12.2017, тобто заборгованість була погашена зі спливом 5 років після набрання законної сили відповідного судового рішення, що стало підставою для нарахування та звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 55274,63 грн та 3% річних у розмірі 7304,0 грн за період з 07.05.2012 по 19.12.2017.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов`язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу, або зміни способу виконання рішення грошове зобов`язання не втрачає свого правового статусу не змінює походження та підстав виникнення та не припиняється.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст.ст.177, 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав, у тому числі, у тому числі гроші, інше майно та майнові права, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва. При цьому, в силу приписів ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин, позивач має той же обсяг прав та правомочностей за грошовим зобов`язанням, що виникло з Кредитного договору №11048974000, що і первісні кредитори.

Посилаючись на виконання відповідачем у примусовому порядку рішення суду від 07.05.2012 по справі №2-1054/2011 лише 19.12.2017, позивач нарахував на суму боргу (43307,80 грн) інфляційні втрати у розмірі 55274,63 грн за період з травня 2012 року по грудень 2017 року та 7304,0 грн - 3% річних, нарахованих за період з 07.05.2012 по 19.12.2017.

Разом з тим, період, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів обмежено нормами чинного законодавства певним строком.

Зі змісту ст.256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

Слід зазначити, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення . Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з проханням про застосування до спірних правовідносин строки позовної давності, просить відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у справі, що відображено у заяві про застосування строків позовної давності б/н від 16.10.2020 (вх.№13153/20).

Загальна позовна давність у відповідності до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 17.03.2020 (вх.№3693/20 від 23.03.2020).

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення інфляційних втрат за період з травня 2012 року по березень 2017 року включно та 3% річних за період з 07.05.2012 по 16.03.2017 включно.

Відповідно стягненню підлягає інфляційні втрати за період з квітня по грудень 2017 року та 3% річних за період з 17.03.2017 по 18.12.2017.

Розрахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних перевірено судом за допомогою Юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що інфляційні втрати за період з квітня по грудень 2017 року включно на суму боргу 43307,80 грн складають 4049,49 грн та 3% річних за період з 17.03.2017 по 18.12.2017 включно на суму боргу 43307,80 грн (277дн.) складає 985,99 грн.

Таким чином, суд вважає, що стягненню підлягають інфляційні втрати у загальній сумі 4049,49 грн та 3% річних у загальній сумі 985,99 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 51225,14 грн та 3% річних у сумі 6318,01 грн слід відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо» (55333, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с.Панкратове, вул.Садова, буд.23, код ЄДРПОУ 31979281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (03191, м.Київ, вул.Маршала Якубовського, буд.2, код ЄДРПОУ 39493634) 4049,49 грн збитків від інфляції, 985,99 грн - 3% річних та 169,21 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 04.12.2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва