Рішення

від 30.11.2020 по справі 916/2791/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2791/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Коротій О.П., (на підставі довіреності за №54 від 27.10.2020р)

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм`ясо» (23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Желюка, 22);

до відповідача: Фермерського господарства «Весна» (66143, Одеська обл., Балтський район, с. Оленівка);

про стягнення 150 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 28.09.2020 року позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм`ясо» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №2890/20 до відповідача - Фермерського господарства «Весна» , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 150 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2250 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач пояснює, що в лютому 2018 року він отримав пропозицію від Фермерського господарства Весна купити велику рогату худобу, відповідної категорії вгодованості та по відповідній ціні. Обговоривши всі умови купівлі-продажу, сторони між собою погодили: розмір та умови попередньої оплати вартості великої рогатої худоби, вивіз худоби транспортом покупця, відвантаження силами продавця. Таким чином, сторони домовились, що договір купівлі-продажу надає покупець, а безпосередньо підписання договору відбувадеться під час відвантаження худоби.

Як зазначає позивач, відповідно до попередніх домовленостей та виставленого відповідачем рахунку, 19.02.2018 року ним було перераховано 50 000 грн. згідно платіжного доручення №18980 та 20.02.2018 року - 100000 грн. згідно платіжного доручення №19054 суми попередньої оплати. Обумовлена сторонами поставка великої рогатої худоби на перераховану суму 150 000 грн. повинна була відбутись 21 лютого 2018 року.

Як стверджує позивач, 21 лютого 2018 року ТОВ Тульчинм`ясо було надано транспортний засіб в ФГ Весна під завантаження великої рогатої худоби (ВРХ), проте виявилось що ВРХ не відповідає договірним критеріям, тобто категорії вгодованості. У зв`язку з відсутністю у відповідача іншого поголів`я великої рогатої худоби, керівник ФГ Весна пообіцяв повернути кошти на рахунок ТОВ Тульчинм`ясо не підписавши при цьому договору купівлі-продажу на велику рогату худобу.

З огляду на те, що станом на 16 вересня 2020 року відповідач свої зобов`язання по поставленню великої рогатої худоби позивачу не виконав та кошти в сумі 150 000 грн. які були перераховані як передоплата за велику рогату худобу не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року відкрито провадження у справі №916/2791/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "02" листопада 2020 р. о 11:00.

У судовому засіданні від 02.11.2020 року судом було оголошено перерву до 30.11.2020 року.

23.11.2020 року до суду від голови Фермерського господарства «Весна» надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№ГСОО 31366/20) у зв`язку з введенням карантину на території України через короновірус та через наявність у нього ознак захворювання ОРЗ.

У судовому засіданні від 30.11.2020 року, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом було протокольною ухвалою було відмовлено в його задоволенні, з підстав необґрунтованості, у зв`язку з тим, що станом на 30.11.2020р. постановою КМУ від 11.11.2020 року № 1100 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 було продовжено дії карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020р., до 31.12.2020р. та відповідно до абз. 2 п.10 постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , перебування у громадських будинках і спорудах обмежено лише наявністю респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Водночас у судове засідання 30.11.2020р. учасники справи судом не викликалися, тобто їх участь у судовому засіданні була не обов`язковою. В свою чергу відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено посилань на те, чому саме участь представника відповідача у судовому засіданні 30.11.2020р. є необхідною та обов`язковою, а також не наведено обставин, які перешкоджають подати заяви по суті спору по даній справі. При цьому суд зауважує, що відповідач не обмежений у праві вибору представників для захисту своїх прав та інтересів.

Разом з тим, в ухвалі від 05.11.2020р. відповідача повідомлено про наявність у Господарського суду Одеської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції, як у приміщені суду, так і поза межами приміщення суду, відповідно до ст.197 ГПК України. З огляду на вищевикладене, судом було відхилено клопотання відповідача, як таке, що не містить поважності причини неприбуття учасника у судове засідання та порушує права позивача на судовий захист та розгляд справи у розумні строки, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні від 30.11.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - Фермерського господарства «Весна» в судові засідання не з`являвся, однак про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо суті спору не надав, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 30.11.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 07.12.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Як зазначає позивач, між ним (покупець) та ФГ Весна (продавцем) було досягнуто домовленості, за якими відповідач брав на себе зобов`язання продати велику рогату худобу (ВРХ) відповідної категорії вгодованості та по відповідній ціні, а позивач - оплатити її вартість. При цьому, сторонами було узгоджено, що позивач згідно виставленого відповідачем рахунку перераховує суму попередньої оплати вартості ВРХ.

Крім того, сторони домовились, що договір купівлі-продажу надає покупець, підписання договору відбудеться під час відвантаження худоби.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України)

З матеріалів справи вбачається, що на виконання усних домовленостей та у відповідь на електронні листи позивача, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №30 від 19.02.2018р. (а.с.26) на суму 396 000,00 грн., який оплачено у розмірі 50 000 грн. згідно платіжного доручення №18980 від 19.02.2018 року (а.с.5) та 100 000 грн. згідно платіжного доручення № 19054 від 20.02.2018 року (а.с.6) з призначенням платежу оплата за худобу зг рах №30 від 19.02.18 . При цьому перерахування коштів відповідачу у розмірі 150 000 грн. підтверджується банківською випискою по рахунку позивача станом на 19.02.2018 року та 20.02.2018 року. Отже, позивачем були здійснені дії, направлені на укладання договору поставки.

Крім того, за поясненнями позивача, 21.02.2018 року між сторонами було обумовлено поставку ВРХ на суму перерахованих позивачем коштів, що дорівнювало 150 000 грн.

Між тим, як повідомив позивач, що не було спростовано відповідачем, 21.02.2018 року, на дату обумовленої поставки, сторонами не досягнуто домовленостей щодо відповідності великої рогатої худоби, що поставлено відповідачем, договірним критеріям, а саме категорії вгодованості. У зв`язку з наведеним між сторонами не було укладено договору поставки та позивач вимагав повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№39 від 18.02.2020 року, в якій просив останього виконати договірні зобов`язання та сплатити заборгованість у розмірі 150 000 грн., а також надіслав акт звірки між ТОВ Тульчинм`ясо та ФГ Весна , на узгодження з відповідачем наявної заборгованості. Зазначені документи були отримані останнім 07.03.2020 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30).

Згідно довідки ТОВ Тульчинм`ясо від 17.09.2020 року за вих. №129 (а.с. 22), станом на 17.09.2020 року заборгованість ФГ Весна перед позивачем становить 150 000 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що ним належним чином виконано зобов`язання та оплачено вартість обумовленого сторонами товару, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого договір з ним укладено не було, у зв`язку з чим відповідач має повернути суму передоплати вартості товару у розмірі 150 000 грн.

У розумінні приписів частини 2 статті 693 ЦК України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд доходить висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів, на підтвердження повернення відповідачем сплачених коштів в рахунок оплати товару у розмірі 150 000 грн, матеріали справи не містять.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому суд зауважує, що принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення суми попередньої оплати.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 150 000 грн.

На підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Весна» (66143, Одеська обл., Балтський район, с. Оленівка, код ЄДРПОУ 22496384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм`ясо» (23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Желюка, 22, код ЄДРПОУ 33125301) суму заборгованості у розмірі 150 000 /сто п`ятдесят тисяч/ грн. та 2250 /дві тисячі двісті п`ятдесят/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 грудня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська