Рішення

від 02.12.2020 по справі 923/985/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року Справа № 923/985/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м. Київ, код ЄДРПОУ 42502769,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАДОВСЬК-АКВА", м. Київ, код ЄДРПОУ 37744051,

про стягнення 236150,00 грн. збитків.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи.

02 жовтня 2020 року Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАДОВСЬК-АКВА" 236150,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював свою господарську діяльність без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав, а отже, без отримання належного дозволу на таке використання і без акредитованої організації колективного управління.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/985/20 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін .

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року суд задовольнив заяву Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про проведення призначених судових засідань у справі № 923/985/20 в режимі відеоконференції та визначено судове засідання у справі № 923/985/20, призначене на 03 листопада 2020 року об 11:00 год., за участю представника Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" провести в режимі відеоконференції з Київським апеляційним судом.

19 жовтня 2020 року до суду від відповідача у справі надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначає про порушення позивачем підвідомчості при направленні позовної заяви до Господарського суду Херсонської області. На думку відповідача справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а тому повинна бути передана на розгляд іншого суду. Разом з тим, відповідачем позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки згідно з Реєстром організацій колективного управління, опублікованому на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України станом на 06.10.2020, крім Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" зареєстровано і інші громадські організації колективного управління, які здійснюють розширене або обов`язкове колективне управління майновими авторськими та суміжними правами. Відповідач також, вказує, що позивачем не надано доказів укладання з правовласниками, вказаними у Додатках до Актів фіксації порушення договорів доручення по управлінню майновими правами. На переконання відповідача, позивачем не надано належного розрахунку понесених збитків. З урахуванням зазначеного відповідач просить суд прийняти надані заперечення до розгляду та відмовити позивачу у задоволенні позову. Дані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

03 листопада 2020 року до суду від позивача у справі надійшла заява про стягнення судових витрат за правничу допомогу, яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, суд, ухвалою від 03 листопада 2020 року відклав судове засідання у справі на 26.11.2020.

Представник позивача у судовому засіданні був повідомлений судом про дату, час та місце проведення наступного судового засідання у справі, а на адресу відповідача направлено ухвалу суду від 03.11.2020 рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

05 листопада 2020 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення судового засіданні призначеного на 03.11.2020.

06 листопада 2020 року до суду від позивача у справі надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких позивачем спростовуються твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та додатково обґрунтовано підстави звернення з даним позовом. Відповідь позивача на відзив відповідача прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

17 листопада 2020 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про направлення справи № 923/985/20 на розгляд іншого суду, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

19 листопада 2020 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від позивача у справі надійшла заява про участь у судовому засіданні в режим відеоконференції поза межами суду.

23 листопада 2020 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про витребування документів від позивача у справі та клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Щодо клопотання відповідача про направлення справи № 923/985/20 на розгляд іншого суду, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 16 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами частини 4 статті 16 Господарського процесуального кодексу України у попередній редакції, справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються господарським судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

При вирішені питання щодо прийняття позовної заяви Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" з вимовами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАДОВСЬК-АКВА" про стягнення 236150,00 грн. збитків (вх. №2073/20 від 02.10.2020) до розгляду та відкриті провадження у справі судом перевірено дотримання позивачем правил територіальної підсудності при зверненні з відповідним позовом.

Стосовно клопотання відповідача про витребування документів від позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами частини другої та третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частини четвертою цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, враховуючи вимоги статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а також положень статі 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зобов`язаний подати суду усі необхідні докази разом з відзивом на позовну заяву або ж обґрунтувати неможливість їх подання.

Відповідно до частини 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На переконання суду, поважності причин пропуску процесуального строку для заявлення клопотання про витребування доказів відповідач не довів, а тому вказане клопотання підлягає залишенню без розгляду, в силу приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2020 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

Після заслуховування представників сторін та з`ясування обставин справи, суд повідомив представникам сторін, що оскільки судове засідання 26.11.2020 відбувається в режимі відеоконференції з обома представниками сторін, а тому у суду відсутня технічна можливість здійснити дослідження наданого позивачем доказу - DVD-R диску (переносний оптичний диск для збереження інформації (даних) у цифровому вигляді) (а.с. 28) на якому знаходяться копії відео-звукозаписів від 08.07.2020 та від 11.08.2020, у в`язку з чим у засіданні суду 26.11.2020 суд оголосив перерву до 11:00 год. 02.12.2020 та запропонував представникам сторін з`явитись у наступне судове засідання в приміщення Господарського суду Херсонської області для дослідження за участю представників сторін наявних у справі доказів і у тому числі наданого позивачем доказу - DVD-R диску, на якому знаходяться копії відео-звукозаписів від 08.07.2020 та від 11.08.2020.

02 грудня 2020 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання, в якому представник відповідача Яловий С.В. просить суд відкласти розгляд справи та не розглядати справу без його участі. В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на стан здоров`я та карантин.

Суд відхиляє зазначене клопотання відповідача з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, а відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які можна було б визнати поважними.

Представник відповідача у клопотанні про відкладення розгляду справи послався на стан здоров`я та карантин., проте не зазначив яким чином ці обставини унеможливлюють для нього участь в судовому засіданні, не навів жодних обставин неможливості взяти участь у судовому засіданні господарського суду та не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування цих обставин. Також відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а нез`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Представники сторін у судове засідання 02.12.2020 не з`явились.

Судом враховано, що за приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Дослідивши матеріали справи, суд врахував характер спірних правовідносин, наявність необхідних доказів у матеріалах справи, зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що наказом Міністерства від 29.05.2019 № 912 організацію колективного управління - Громадську спілку "Українська ліга авторських та суміжних прав" акредитовано у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Позивач зазначає, що 08 липня 2020 року та 11 серпня 2020 у період перегляду шоу програми Скадовський Дельфінарій "Акварель" (м. Скадовськ, вул. Поповича, 2-Е) у публічному закладі ТОВ "СКАДОВСЬК-АКВА", представником Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав (Рубов С.І., довіреність б/н від 30.12.2019) за допомогою відеокамери Sony Wede LCD DCR DVD 610 було проведено фіксацію використання об`єктів суміжних прав та зафіксовано публічне виконання фонограм музичних творів, перелік яких зазначений у додатках № 2 до актів фіксації.

Вказані обставини підтверджуються Актом фіксації № 30/04/2020 від 08.07.2020 та Актом фіксації № 40/08/2020 від 11.08.2020 комерційного використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання з додатками, фіскальними чеками, квитками та диском з відеозаписом від 08.07.2020 та 11.08.2020 (а.с. 22-28).

За твердження позивача, він звернувся до відповідача з пропозицією про врегулювання використання фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів з позивачем, в якій пропонував відповідачу врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача шляхом отримання дозволу від Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав , який можна отримати підписавши з позивачем договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань. На підтвердження зазначеного до матеріалів позовної заяви додано копію листа-пропозицію №27/07/20/2 від 27.07.2020 (а.с. 17).

Проте, як зазначає позивач, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, договір з позивачем не уклав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем використані у своїй господарській діяльності об`єкти авторського та суміжного права без укладення з організацією колективного управління відповідного договору, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 236150,00 грн. (упущена вигода).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав , не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду на захист своїх прав, порушення яких полягає в тому, що користувач (відповідач) здійснював свою господарську діяльність без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав саме в сфері публічного виконання, а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без виплати роялті належному суб`єкту, тобто акредитованій організацій колективного управління - Спілці; Спілка, через ухилення підприємства від свого обов`язку укласти з позивачем договір про використання об`єктів суміжних прав, недоотримала суму роялті, яка випливає із базового тарифу, передбаченого тарифами позивача, що розміщені на офіційному сайті Міністерства; відповідач повинен сплатити позивачу визначену суму.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України Про авторське право і суміжні права .

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, тож, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли після 22.07.2018, суд застосовує при вирішенні спору норми Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України Про авторське право і суміжні права вимагають отримання згоди від суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління; здійснюють інші функції, визначені цим Законом та статутом.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов`язкове колективне управління.

Частиною 5 ст. 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами 4-10 статті 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

Статтею 17 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав встановлено, що установа є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа. На вимогу заявника Установа безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.

Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019 наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03.06.2019.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.05.2019 № 912 Про акредитацію організації колективного управління акредитовано організацію колективного управління Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності , використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як встановлено судом, 08.07.2020 та 11.08.2020 під час проведення шоу програми Скадовським Дельфінарієм "Акварель" (м. Скадовськ, вул. Поповича, 2-Е) у публічному закладі ТОВ "СКАДОВСЬК-АКВА", представником Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав (Рубов С.І., довіреність б/н від 30.12.2019) за допомогою відеокамери Sony Wede LCD DCR DVD 610 було проведено фіксацію використання об`єктів суміжних прав та зафіксовано публічне виконання фонограм музичних творів, перелік яких зазначений у додатках № 2 до актів фіксації (а.с. 23, 26 на зворотній стороні).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України Про захист авторського права і суміжних прав , виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до пункту б статті 35 Закону України Про захист авторського права і суміжних прав об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми, відеограми.

Згідно з пунктами а і б частини першої статті 36 Закону України Про захист авторського права і суміжних прав суб`єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

Частиною першою статті 37 Закону України Про захист авторського права і суміжних прав передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Відповідно до пункту а частини першої статті 40 Закону України Про захист авторського права і суміжних прав до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.

Згідно з пунктами а - в частини першої статті 42 Закону України Про захист авторського права і суміжних прав допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:

- відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;

- право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;

- за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

Частиною сьомою статті 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав передбачено, що колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов`язкового колективного управління.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:

1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;

3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам;

4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;

5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація;

6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

Згідно з частинами третьою і п`ятою статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей.

Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах, зокрема: право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Частинами першою і другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Відповідно до підпунктів а і b пункту 1 статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано із заявою Законом №1678-VII від 16.09.2014) сторони гарантують, що коли судові органи встановлюють збитки:

- вони беруть до уваги всі відповідні аспекти, зокрема негативні економічні наслідки, у тому числі втрачені прибутки, які понесла потерпіла сторона, будь-які недобросовісні доходи, одержані порушником і, у відповідних випадках, інші фактори, відмінні від економічних, зокрема моральна шкода, спричинена правовласнику порушником; або

- як альтернативний варіант до підпункту (a) цього пункту, вони можуть у відповідних випадках встановити збитки як паушальну суму на базі таких елементів, як принаймні сума роялті або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного права інтелектуальної власності.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписом частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховано в тому числі статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності і вірогідності доказів.

Суд зазначає, що позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав, порушення яких полягало, на думку позивача, в тому, що користувач (відповідач) здійснював свою господарську діяльність без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав саме в сфері публічного виконання, а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без виплати роялті належному суб`єкту, тобто акредитованій організацій колективного управління - Спілці; Спілка, через ухилення Товариства від свого обов`язку укласти з позивачем договір про використання об`єктів суміжних прав, недоотримала суму роялті, яка випливає із базового тарифу, передбаченого тарифами позивача, що розміщені на офіційному сайті Міністерства; відповідач повинен сплатити позивачу паушальну суму.

Однак, з огляду на те, що:

- організації колективного управління, у тому числі Спілка:

мають принцип роботи, що передбачений статтею 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав - збирання, розподіл та виплата доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб;

не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей (частина перша статті 12 названого Закону);

звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;

- позивач звернувся до суду в своїх інтересах, на захист своїх прав на отримання роялті, хоча, враховуючи наведене вище, винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не має право на звернення до суду з таким позовом.

Крім того, звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права - Спілка, має довести наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Так, протиправна поведінка відповідача, на думку позивача, виявлялася в тому, що в його закладі - Дельфінарій "Акварель" звучали фонограми і зафіксовані в них виконання без виплати винагороди.

В даному випадку, як наявний факт правопорушення (фонограми звучали з наявних на об`єкті ТОВ "Скадовськ-Аква" (м. Скадовськ, вул. Поповича, 2-Е), а саме Скадовський Дельфінарій "Акварель" колонок), так і винна неправомірна поведінка відповідача (відсутні будь-які договори на використання таких фонограм).

Однак, Спілкою не доведено завдання саме їй збитків неправомірним використанням відповідачем спірних фонограм, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірним використанням Товариством фонограм і збитками саме Спілки.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скадовськ-Аква" про стягнення 236150,00 грн. збитків.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката) покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у позові повністю.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 09.12.2020.

Суддя С.В. Нікітенко