Рішення
від 08.12.2020 по справі 806/2324/16
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Житомир справа № 806/2324/16

категорія 111031200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001111404, №0001101404, №0001091404,

встановив:

У листопаді 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001111404, №0001101404, №0001091404, прийнятті Головним управлінням ДФС у Житомирській області у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест", якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 92556,68 гривень.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" зазначило, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 24.05.2016 було встановлено порушення підприємством п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.7 ст.287 ПК України, в результаті чого підприємством не нараховано орендну плату за землю в сумі 74045 грн. за період з 01.01.2016 по 30.04.2016. На підставі вказаних порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001111404, №0001101404, №0001091404. Однак, позивач вважає, що підприємство правомірно не нарахувало орендну плату за землю в сумі 74045 грн., оскільки договори управління спадщиною не є договорами оренди землі, плата за які передбачена п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.7 ст.287 ПК України. З огляду на зазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" звернулось з даним позовом до суду.

Ухвалою від 24 листопада 2016 року відкрито провадження у справі №806/2324/16.

30 січня 2017 року Головне управління ДФС у Житомирській області надіслало до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначило, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки дослідженні при перевірці договори на управління спадщиною, укладені між Фасівською, Топорищенською та Дашинською сільськими радами як установником управління та ТОВ "Полісся-Інвест" як управителем, за своєю природою є змішаним договором та поєднують у собі договір на управління спадщиною та договір оренди. Тому вважає, що перевіркою правомірно встановлено порушення позивачем вимог п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.7 ст.287 ПК України. З огляду на що, відповідач просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" у задоволенні позову (том 1 а.с.34-36).

За наслідками розгляду вищезазначеної справи, Житомирським окружним адміністративним судом прийнята постанова від 22 травня 2017 року, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001111404, №0001101404, №0001091404. Крім того, відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області судовий збір в сумі 1388,35 гривень.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі №806/2324/16 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі №806/2324/16 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі №806/2324/16 судовими рішеннями Головне управління ДФС у Житомирській області оскаржило їх в касаційному порядку до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області було задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Адміністративна справа №806/2324/16 надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду від Верховного Суду 28 травня 2020 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2020 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №806/2324/16 було визначено суддю Черняхович Ірину Едуардівну.

Ухвалою судді від 03 червня 2020 року адміністративну справу №806/2324/16 прийнято до загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.07.20 о 14:30.

18 червня 2020 року до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Житомирській області, в якій управління просило замінити відповідача у справі №806/2324/16 - Головне управління ДФС у Житомирській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області (том 2 а.с.51-52). Крім того, 18 червня 2020 року Головне управління ДПС у Житомирській області надіслало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. В обґрунтування такої правової позиції управління зазначило, що законодавством передбачена можливість об`єднання у складі одного договору елементів декількох різних договорів. При цьому приписи Цивільного кодексу України та Закону № 161-XIV Про оренду землі не виключають можливості включення до договору оренди земельної ділянки, за умови згоди сторін, норм, притаманних іншим видам договорів. Однак, правова природа такого договору буде визначатися не назвою, а безпосереднім його змістом та істотними умовами, які властиві конкретному виду договорів. Так, під час перевірки укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами договорів на управління спадщиною від 22.05.2015 №0214-21, від 22.05.2015 №0214-22, від 10.06.2015 №0615-64 та від 10.06.2015 №0615-65 контролюючим органом було встановлено, що відповідно до умов Договору сторони погодили: 1) орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату: (п.3.4. Договору - сплата управителем матеріальної вигоди може здійснюватися щорічно у розмірі не більше ніж 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; п.3.5 Договору - сплата управителем матеріальної вигоди у грошовій формі здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок установника управління, що вказаний у Договорі); 2) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду (пп.1.2.5 - цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; п. 2.3 Договору - управитель має право на використання майна відповідно до цільового призначення та отримання доходу від такого використання; п. 2.4 Договору - управитель зобов`язаний здійснювати обробіток об`єкту майна та вирощувати на ній зернові та технічні культури). Також відповідач звернув увагу на те, що зазначені договори були внесені до Книги записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок, про що свідчать відмітки на цих договорах, а не до Книги обліку договорів на управління спадщини, як це передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказ Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595. Вказане, на переконання Головного управління ДПС у Житомирській області свідчить про те, що між позивачем та Фасівською, Топорищенською і Дашинською сільськими радами були укладені договори, які містять істотні умови договору оренди земельної ділянки. При цьому, оплатність за вказаними договорами вноситься позивачем на рахунки сільських рад для зарахування саме орендної плати. Однак, в порушення податкового законодавства ТОВ "Полісся-Інвест" не задекларувало за 2016 рік вказані земельні ділянки, на які укладені договори управління спадщиною, а тому перевіркою було встановлено порушення ним п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.7 ст.287 Податкового Кодексу України, та відповідно правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Враховуючи вказане, Головне управління ДПС у Житомирській області просило відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (том 2 а.с.63-64).

06 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" подало до суду письмові пояснення щодо заявлених ним позовних вимог, в яких зазначило, в укладених договорах на управління спадщиною вказується про право ( а не про обов`язок) сплати управителем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест") установнику управління (сільській раді) матеріальної вигоди у грошовій або натуральній формі зі зібраного урожаю на земельних ділянках, що є предметом договорів. Вираз "може здійснюватися" (як право) і "повинно здійснюватися" (як обов`язок) має абсолютно різне значення, тому не може слугувати синонімами при застосуванні даного пункту договорів. Водночас, хоч оплата за договорами на управління спадщиною № 0214-21, 0214-22 і передбачена умовами таких договорів, однак така оплата так і не відбулася, що вкотре підтверджує необов`язковість дії щодо оплати у правовідносинах. Також позивач зазначив, що відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договорів, орган місцевого самоврядування відповідно до ст. 1258 ЦК України був наділений повноваженнями виключно на укладення договорів управління спадщиною, а не договорів оренди землі. Відповідне право на укладення договорів оренди землі в органу місцевого самоврядування з`явилося виключно після прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" від 20.09.2016 (набрання чинності 19.10.2016 р.) та внесення змін до ч. 1 ст.1285 ЦК України та доповнення ч. 5 ст. 4. ЗУ "Про оренду землі". Крім того, позивач зауважив, що відмітки про реєстрацію договорів управління спадщиною в будь-якому реєстрі, в даному випадку у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок, автоматично не може робити їх договорами оренди, оскільки це різні за своїм змістом правочини і дії органу місцевого самоврядування свідчитимуть про порушення ст. 19 Конституції України, оскільки обов`язок з реєстрації договорів у відповідному реєстрі покладений саме на останнього, а не на позивача. Враховуючи зазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" просило задовольнити його позов у повному обсязі (том 2 а.с.68-72).

У зв`язку з хворобою головуючої судді Черняхович І.Е., призначене на 06 липня 2020 року підготовче судове засідання по справі було перенесено на 22 липня 2020 року о 15:00.

Протокольною ухвалою суду, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 22 липня 2020 року, замінено відповідача у справі №806/2324/16 - Головне управління ДФС у Житомирській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області.

Крім того, 22 липня 2020 року протокольною ухвалою суду було закінчено підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 11:00 27 липня 2020 року.

27 липня 2020 року до суду з`явились представник позивача - Гладишева С.Д. та представник відповідача - Жмуцька О.І. Під час судового засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі. Натомість представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після заслуховування позиції сторін, в судовому засідання було оголошено перерву до 12:00 03 вересня 2020 року.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Черняхович І.Е. в період з 18.08.2020 по 03.09.2020 у відпустці, призначене на 03 вересня 2020 року судове засідання по справі, було перенесено на 17 вересня 2020 року об 11:00.

17 вересня 2020 року до суду з`явилась представник позивача Гладишева С.Д. Натомість представник Головного управління ДФС у Житомирській області до суду не прибула, однак 15 вересня 2020 року відповідач надіслав на електронну пошту суду клопотання, в якому просив відкласти судове засідання по справі на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника Жмуцької О.І. у відпустці. Розглянувши під час судового засідання вказане клопотання, суд прийняв протокольну ухвалу про продовження розгляду справи за відсутності представника відповідача. Після дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 серпня 2016 року відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Житомирській області від 05 серпня 2016 року № 733 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2013 року по 24 травня 2016 року (а.с.64).

За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській області складено акт від 22 серпня 2016 року №4/06-30-14-04/37381143 (том 1 а.с.89-97), в якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" вимог п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.5, п. 288.6, п. 288.7 ст. 288 ПК України в результаті чого підприємством не нарахована орендна плата за землю в сумі 74045,00 грн. за період з 01 січня по 30 квітня 2016 року.

На акт позапланової виїзної документальної перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких, Головне ДФС у Житомирській області вирішено залишити без змін висновки акта перевірки, що підтверджується листом від 07 вересня 2016 року № 888/6/06-30-14-04 (том 1 а.с.14-16).

08 вересня 2016 року Головним управління ДФС у Житомирській області згідно з пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, абз.1 п.123.1 ст. 123 ПК України та на підставі акту від 22 серпня 2016 року №4/06-30-14-04/37381143 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №001111404, яким підприємству, за порушення п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата на 64874,48 грн. та застосовано до підприємства штрафну санкцію в розмірі 16 218,62 грн. (а.с.11);

- №0001101404, яким підприємству, за порушення п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата на 7 312,02 грн. та застосовано до підприємства штрафну санкцію в розмірі 1828,01 грн. (а.с.12);

- №0001091404, яким підприємству, за порушення п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата на 1858,84 грн. та застосовано до підприємства штрафну санкцію в розмірі 464,71 грн. (а.с.13).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" звернулося з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки від 22 серпня 2016 року №4/06-30-14-04/37381143 судом встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" вимог п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 ПК України та як наслідок і підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №001111404, №0001101404 та №0001091404 стало встановлене в результаті перевірки заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" в період з 01.01.2016 по 30.04.2016 орендної плати за землю на суму 74045,34 гривень через незадекларування ним земельних ділянок по Фасівській, Топорищенській, Дашинській сільських радах Хорошівського району, на які між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та зазначеними сільськими радами укладено договори управління спадщиною.

Як вбачається з матеріалів справи 22 червня 2015 року між Топорищенською сільською радою (далі - установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" (далі - управитель) на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України та з метою збереження спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_1 , був укладений договори на управління спадщиною №0214-21 (том 1 а.с.110-111) відповідно до якого Топорищенська сільська рада передала в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" земельну ділянку площею 8,0258 га (кадастровий номер 1821185400:10:003:0133), розташовану на території Топорищенська сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, а з метою збереження спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_1 , був укладений договори на управління спадщиною №0214-21 (том 1 а.с.110-111) відповідно до якого Топорищенська сільська рада передала в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" земельну ділянку площею 8,0258 га (кадастровий номер 1821185400:10:003:0133), розташовану на території Топорищенська сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Натомість, з метою збереження спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , між Топорищенською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України був укладений договори на управління спадщиною №0214-22 (том 1 а.с.134) відповідно до якого Топорищенська сільська рада передала в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" земельну ділянку площею 6,2481 га (кадастровий номер 1821185400:10:003:0137), розташовану на території Топорищенська сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Крім того, протягом 2015 року аналогічні договори на управління спадковим майном (земельними ділянками загальною площею 581,78 га) також були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами, зокрема, й договори від 10 червня 2015 року № 0615-64 та №0615-65.

Вказані договори, на переконання відповідача, за своєю природою є змішаними договорами та поєднують у собі умови договору на управління спадщиною та умови договору оренди, а тому незадекларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" земельних ділянок, отриманих в управління від Топорищенської, Фасівської і Дашинської сільських рад на підставі цих договорів, свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" вимог п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 ПК України та заниження ним орендної плати за землю на суму 74045,34 гривень.

Однак суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, враховуючи наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відносини з приводу нарахування та сплати орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пунктів 288.1-288.5 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, натомість об`єктом оподаткування орендною платою є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Однак, річна сума платежу з орендної плати: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п.288.7 ст. 288 ПК України).

Зі змісту вищезазначених положень статті 288 ПК України норм вбачається, що податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку сплачується орендарем земельної ділянки, якому така земельна ділянка надана в користування на підставі договору оренди.

Суд зазначає, що для вирішення спірних правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001111404, №0001101404, №0001091404 необхідно встановити наявність чи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" об`єкта оподаткування орендною платою, а саме: наявність чи відсутність в користуванні земельних ділянок, отриманих на підставі договорів оренди. Для цього необхідно встановити правову природу укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами договорів, дослідити їх зміст, істотні умови а також права й обов`язки, які виникають у сторін у зв`язку з укладенням цих договорів, та в залежності від вказаних обставин визначити чи є зазначені договори договорами на управління спадщиною, чи все ж таки, не дивлячись на їх назву, вони за своєю суттю є договорами оренди земельних ділянок.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закон №161-XIV).

За визначення, наданим у статті 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з статтями 14 та 15 Закону №161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. При цьому, згідно з статтею 16 Закону №161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Натомість, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Оренда землі є - платним володінням і користуванням земельною ділянкою.

Згідно з статтею 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтями 24 та 25 Закону №161-XIV, яким врегульовані права та обов`язки орендодавця та орендаря земельної ділянки, передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Тоді як орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи. Водночас правовідносини щодо охорони спадкового майна та управління спадщиною врегульовані нормами Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЦК України).

Відповідно до статті 1283 ЦК України охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно з статтею 1285 ЦК України якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Також, особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Таким чином, вказаними нормами ЦК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту щодо спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, особою, яка управляє такою спадщиною автоматично в силу закону є відповідний орган місцевого самоврядування, тобто сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. При цьому, положення ч. 1 ст. 1285 ЦК надають вказаним сільським, селищним, міським радам право на укладення договору на управління спадщиною з іншою особою у разі необхідності вжиття заходів, спрямованих на збереження такої земельної ділянки (її утримання та догляд).

Суд зазначає, що договір управління спадщиною є одним з видів договору управління майном. Однак, предметом договору управління майном може бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно, натомість предметом договору управління спадщиною є лише те майно, що входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Істотними умовами договору управління майном є: 1) перелік майна, що передається в управління; 2) розмір і форма плати за управління майном (ч. 1 ст. 1035 ЦК України). При цьому, статтею 1034 ЦК України вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Згідно з статтею 1042 ЦК України управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що основними відмінностями між договором оренди землі та договором управління спадщиною, предметом якого є земельна ділянка, є:

1) орендодавцем земельної ділянки є особа, якій ця земля належить на праві власності, натомість установнику управління земельної ділянки, що входить до складу спадщини, така земельна ділянка не належить;

2) за договором оренди землі на орендаря покладено обов`язок сплачувати орендодавцю плату за користування ним земельною ділянкою; натомість за договором управління спадщиною управитель має право на отримання від установника управління плати за виконання дій щодо утримання, догляду та підтримання в належному стані земельної ділянки;

3) за договором оренди земельної ділянки право продукцію і доходи, отримані з такої земельної ділянки, належить орендарю; натомість за договором управління спадщиною право на отримання вигоди від земельної ділянки, що передана в управління, належать установникові управління, однак, установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Дослідивши під час судового розгляду договори на управління спадщиною від 22.06.2015 №0214-21 та від 22.06.2015 №0214-22, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та Топорищенською сільською радою, суд встановив наступне.

Відповідно до укладених договорів Топорищенська сільська рада (далі - установник управління) з метою збереження спадкового майна, що залишилось після смерті фізичних осіб, передала в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" земельні ділянки розташовану на території цієї сільської ради.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.3 договорів, управитель (Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест") зобов`язаний здійснювати управління земельною ділянкою в інтересах спадкоємців померлого. Управитель має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження та охорону майна, що потребує догляду, в тому числі й на використання майна відповідно до цільового призначення та отримувати доходи від такого користування. Однак, в пункті 2.9 вказаних зазначених договорів сторони домовились про те, що вигоди, в тому числі й матеріалі, від майна, що потребує догляду, яке передане в управління, належить установникові управління тобто Топорищенській сільській раді. Вказане свідчить про те, що укладені договори за своєї правовою природою належать до договорів управління спадщиною, оскільки у випадку, коли б вказані договори мали прихований характер договорів оренди земельних ділянок, то право на продукцію і доходи, отримані з такої земельної ділянки, належало б не сільській раді як орендодавцю, а орендарю земельної ділянки - Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест".

Крім того, в пункті 2.7 договору сторони визначили, що на вимогу установника управління (Топорищенської сільської ради) управитель (Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест") повинен надати йому звіт про свою діяльність. Вказаний пункт, є ще одним доказом того, що укладені договори за своєї правовою природою належать до договорів управління спадщиною, оскільки в договірних відносинах щодо оренди землі нормами законодавства на орендаря не покладається обов`язку звітувати перед орендодавцем про свою діяльність, яка здійснюється на орендованій земельній ділянці.

Також суд зазначає, що укладені між позивачем та Топорищенською сільською радою договори містять умову про те, що управитель (Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест") має право на плату за виконання своїх повноважень (п.3.1 договору). При цьому, сторони домовились, що платою Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" за виконання ним повноваження і дій із управління майном, буде урожай, отриманий товариством із переданої в управління земельної ділянки (п.3.2 договору). Вказані умови щодо отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" плати за виконання ним дій по утриманню в належному стані та догляді за земельною ділянкою, є визначальною ознакою саме договору на управління спадщиною.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону № 161-XIV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Водночас, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Таким чином, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення спірних у даній справі договорів, право на передачу в оренду земельної ділянки приватної форми власності мали виключно громадяни та юридичні особи, яким ці земельні ділянки належали або ж уповноважені ними особи. Тоді як сільські, селищні чи міські ради були наділені повноваженням на передачу в оренду виключно земельних ділянок комунальної форми власності.

Право сільських, селищних, міських рад, як управителів спадщиною, на передачу в оренду третім особам земельних ділянок, що входить до складу спадщини, було законодавчо визначене лише після прийняття Закону України від 20.09.2016 №1533-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли , яким статтю 4 Закону №161-XIV було доповнено частиною п`ятою наступного змісту Орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною , а статтю 19 Закону № 161-XIV було доповнено частиною п`ятою, яка передбачала, що Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки .

Предметом укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю та сільськими радами договорів були земельні ділянки, які належали померлим фізичним особам та щодо яких були відсутні спадкоємці (спадкоємці не реалізували своє право на прийняття спадщини або не прийняти її), тобто земельні ділянки, що перебували у приватній власності. Вказані обставини щодо належності земельних ділянок, які були предметом укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю та сільськими радами договорів, до земель приватної форми власності виключають можливість їх передачі сільськими радами в оренду, оскільки діюче на момент укладення цих договорів законодавство, не наділяло управителів спадщиною - сільські, селищні, міські ради, правом на передачу третім особам в оренду земельних ділянок, що входить до складу спадщини.

Сторонами під час розгляду справи не заперечувалось, що всі укладені протягом 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами договори на управління спадковим майном, були аналогічні за змістом договорам від 22.06.2015 №0214-21 та від 22.06.2015 №0214-22.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Полісся-Інвест та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами договори за своєю правовою природою є договорами управління спадщиною, а не договорами оренди земельних ділянок, як це помилково зазначає відповідач.

З приводу доводів відповідача, що свідченням наявності між Товариством з обмеженою відповідальністю Полісся-Інвест та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами правовідносин щодо оренди землі є те, що на підставі укладених договорів позивачем вносилась плата на рахунки сільських рад для зарахування саме орендної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 та 3.5, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та Топорищенською сільською радою договорів на управління спадщиною, управитель має право сплачувати установнику управління матеріальну вигоду в грошовій або натуральній формі за рахунок зібраного урожаю, який отримує із земельної ділянки. Сплата управителем матеріальної вигоди може здійснюватися щорічно, у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Сплата управителем матеріальної вигоди у грошовій формі здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок установника управління, що вказаний у договорі.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується, що позивачем вносились на рахунки сільських рад кошти з призначенням платежу "сплата за управління спадщиною" (том 1 а.с.141-146).

Разом з тим, суд зазначає, що вжите сторонами в пункту 3.3 договору формулювання "управитель має право сплачувати установнику управління матеріальну вигоду в грошовій або натуральній формі" свідчить про те, сплата вказаної матеріальної вигоди не є обов`язком Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест", а рішення щодо її сплати чи несплати приймається товариством на власний розсуд.

В свою чергу, визначальною ознакою правовідносин з оренди землі є платність володіння і користування земельною ділянкою, оскільки статтею 24 Закону №161-XIV встановлено, що своєчасне внесення орендної плати є обов`язком орендаря.

Натомість, як вже було зазначено судом, пунктами 3.3, 3.4 та 3.5, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та Топорищенською сільською радою договорів такого обов`язку на позивача покладено не було. Крім того, суд зазначає, що відповідачем помилково отожнюються вжите в укладених договорах управління майном поняття "матеріальна вигода в грошовій або натуральній формі" з поняттям "орендна плата", визначення якого передбачене Законом №161-XIV.

Суд також вважає безпідставними доводи відповідача про те, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Полісся-Інвест та Топорищенською, Фасівською і Дашинською сільськими радами договори на управління спадщиною є договорами оренди землі, оскільки вони були зареєстровані сільськими радами в Книгах записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а не в Книгах обліку договорів на управління спадщиною, як це передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок №296/5), та зазначає наступне.

Вказаний Порядок №296/5 регулює процедуру вчинення нотаріальних дій саме нотаріусами, а тому вимоги п. 9.3 глави 9 вказаного порядку про те, що договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а інформація про укладення договору на управління спадщиною заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною поширюються саме на дії нотаріусів при укладенні договору на управління спадщиною.

Водночас, нотаріальні дії щодо укладення та посвідчення договорів на управління спадщиною, які є предметом спірних правовідносин, нотаріусом не вчинялися. Вказані договори були зареєстровані відповідними сільськими радами.

Крім того, суд зазначає, що норми ст. 1285 ЦК України не містять вимоги щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору управління спадщиною.

З огляду на зазначене, суд вважає, що дії сільських рад щодо реєстрації укладених між ними та Товариством з обмеженою відповідальністю Полісся-Інвест договорів на управління спадщиною в Книгах записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок, не можуть мати наслідком визнання таких договорів договорами оренди землі.

В контексті вищезазначеного суд приходить до висновку щодо безпідставності висновків контролюючого органу про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" в період з 01.01.2016 по 30.04.2016 орендної плати за землю на суму 74045,34 гривень через незадекларування земельних ділянок по Фасівській, Топорищенській, Дашинській сільських радах Хорошівського району, на які між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" та зазначеними сільськими радами укладено договори управління спадщиною.

Оскільки під час розгляду справи, судом встановлено помилковість висновків Головного управління ДФС у Житомирській області про порушення позивачем вимог п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.6, п.288.7 ст.288 ПК України, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.09.2016 №001111404, №0001101404 та №0001091404 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 16.11.2016 №2357 (том 1 а.с.4) та від 03.11.2016 №2351 (том 1 а.с.5) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся - Інвест" під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1388,35 гривень.

З огляду на що, суд приходить до висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1388,35 гривень підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Інвест" (с. Дашинка, Хорошівський район, Житомирська область, 12124; код ЄДРПОУ 37381143) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.09.2016 №0001111404, від 08.09.2016 №0001101404, від 08.09.2016 №0001091404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 43142501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Інвест" (с.Дашинка, Хорошівський район, Житомирська область, 12124; код ЄДРПОУ 37381143) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1388,35 гривень (тисяча триста вісімдесят вісім гривень тридцять п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

СудЖитомирський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.12.2020
Оприлюднено10.12.2020
Номер документу93400018
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —806/2324/16

Ухвала від 20.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 02.06.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

Ухвала від 23.04.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

Ухвала від 15.03.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Гонтарук В. М.

Рішення від 08.12.2020

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Черняхович Ірина Едуардівна

Ухвала від 03.06.2020

Адміністративне

Житомирський окружний адміністративний суд

Черняхович Ірина Едуардівна

Постанова від 20.05.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 12.05.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 12.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 30.10.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Шипуліна Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні