Рішення

від 09.12.2020 по справі 360/3898/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3898/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №3377-сг від 18.08.2020, про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого сільського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого сільського господарства.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 21 липня 2020 року на адресу відповідача ОСОБА_1 , було направлено клопотання від 24.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ганусівської сільської ради Луганської області за межами населених пунктів. Відповідно до графічного матеріалу вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4423380700:02:001:0064.

29 серпня 2020 року на адресу ОСОБА_1 , від відповідача простим поштовим відправленням надійшов наказ Головного управління Держгеокадастру в Луганській області № 3377-сг від 18.08.2020 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач вказав те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4423380700:02:001:0064 включена до меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладений 27.11.2019.

Ухвалою суду від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 21-22).

03.11.2020 за вх. № 44910/2020 від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасники бойових дій мають першочергове право на відведення земельних ділянок.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Радою ветеранів України було укладено Меморандум про співпрацю. Одним із завдань цього Меморандуму є здійснення у межах компетенції резервування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для забезпечення учасників бойових дій та членів сімей загиблих учасників бойових дій земельними ділянками.

У зв`язку із включенням земельної ділянки, зазначеної у заяві позивача, до зарезервованих земельних ділянок відповідно до згаданого Меморандуму, з метою захисту прав учасників бойових дій, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, про що видано наказ від 18.08.2020 № 3373-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Також відповідач зазначив, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з метою реалізації права в порядку статей 118, 121 ЗК України, а саме - одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Процес набуття земельних ділянок у власність є поетапним. Тільки сформована земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, тому процес розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обов`язковим етапом, який передує моменту набуття земельної ділянки у власність. Таким чином, законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність. ЗК України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Послався на позицію Верховного Суду у справі № 420/5288/18.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 26-29).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

24.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га ріллі із земель запасу, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, для ведення особистого сільського господарства (а. с. 7).

До вказаної заяви позивачем було додано копії паспорта, копії ідентифікаційного номеру, викопіювання з кадастрового плану (картки) із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а. с. 8, 9).

18 серпня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено наказ № 3377-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Ганусівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: земельна ділянка (відповідно до графічного матеріалу, доданого до клопотання) відноситься до земельної ділянки з кадастровим номером 4423380700:02:001:0064, яка включена до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладений 27.11.2019 (а. с. 10).

Судом також установлено, що 27.11.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Радою ветеранів України було укладено Меморандум про співпрацю (а. с. 45-46).

Метою та напрямами співпраці цього Меморандуму є, зокрема, співпраця і консолідація зусиль сторін по забезпеченню безумовного, прозорого виконання вимог законодавства щодо забезпечення учасників бойових дій та членів сімей загиблих учасників бойових дій земельними ділянками.

Пунктом 2.2.3 Меморандуму передбачено обов`язок сторін здійснювати у межах компетенції резервування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для забезпечення учасників бойових дій та членів сімей загиблих учасників бойових дій земельними ділянками.

З доданого до Меморандуму переліку попередньо зарезервованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності вбачається, що земельну ділянку, зазначену у клопотанні позивача від 24.06.2020, включено в цей перелік (а. с. 47-52).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК Україні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вказаною нормою передбачено два варіанти поведінки державного органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл або 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, наведений у частині сьомій статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Матеріалами справи підтверджено, що 18 серпня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено наказ № 3377-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав, що зазначена земельна ділянка (відповідно до графічного матеріалу, доданого до клопотання) включена до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій.

Зазначений Меморандум є двосторонньою угодою про співпрацю, і не є нормативно-правовим актом, документом містобудівної документації, схемою землеустрою чи техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектом землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у наказі відповідача від 18.08.2020 № 3377-сг, суд дійшов висновку, що такі підстави законом не передбачені, а отже є незаконними.

Доказів на підтвердження того факту, що до відповідача, окрім позивача, звернулася також особа, яка відповідно до вимог Закону має переважне право на отримання у власність саме цієї земельної ділянки, відповідач до суду не надав, отже не довів обґрунтованість та законність відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Порушення права позивача має бути поновлене шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути та прийняти рішення за заявою від 24.06.2020 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, на підставі аналізу встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають обставинам та матеріалам справи, підтверджені належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (а. с. 4).

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.

У відповідності до наданої суду копії договору № 97 про надання правової допомоги від 02.10.2020, укладеного між позивачкою та адвокатом Матвєєвою Т.С. , остання на підставі звернення клієнта прийняла на себе зобов`язання з надання правової допомоги, зокрема, підпунктом 1.1. пункту 1 договору визначено, що адвокат зобов`язується надати Клієнту, визначену цим договором правову допомогу, а Клієнт зобов`язується сплатити таку правову допомогу.

У матеріалах справи наявний звіт адвоката про виконану роботу у справі № 360/3898/20, згідно договору про надання правової допомоги (а.с.13).

У відповідності до наданого суду акту прийому-передачі надання правничої допомоги від 02.10.2020 до договору про надання правової допомоги від 02.10.2020 вартість послуг складає 2 000,00 грн (а.с.14).

Станом на дату розгляду справи позивачкою не надано суду платіжних документів (квитанція, платіжне доручення тощо) на підтвердження факту оплати позивачем гонорару адвоката.

Крім того, суд зазначає, що на теперішній час від представника позивача не надходило заяв щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Тому суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу позивачки з відповідача в цій справі.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 серпня 2020 року № 3377-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 червня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 17, корп. 2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова