Рішення

від 09.12.2020 по справі 420/8839/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8839/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Філамент» (місцезнаходження: 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Котлова, буд. 176; код ЄДРПОУ 40300881) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а; код ЄДРПОУ 4333459) про визнання протиправним та скасування рішення прокоригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000084/2 від 05.08.2020 року,- ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Філамент» до Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000084/2 від 05.08.2020 року;

cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ 4333459) на користь ТОВ ФІЛАМЕНТ (61052, м. Харків, вул. Котлова, буд. 176, Код ЄДРПОУ 40300881) сплачений судовий збір;

cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ 4333459) на користь ТОВ ФІЛАМЕНТ (61052, м. Харків, вул. Котлова, буд. 176, Код ЄДРПОУ 40300881) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Ухвалою від 16.09.2020р. вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (у разі відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб), надати докази відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб)).

На виконання ухвали 19.10.2020р. (вх. № 43578/20) позивач надав до суду уточнену позовну заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 26.10.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю ФІЛАМЕНТ (далі - Позивач ) та Компанією JIANGXI HENGBANG TEXTILE CO., LTD, CHINA було укладено Контракт №4 від 21.03.2018 року, відповідно до якого постачальник зобов`язується виготовити, а покупець прийняти та оплатити продукцію підприємства - нитки, пряжа та аналогічна продукція, в асортименті, кількості та за ціною згідно Додаткам до цього Контракту. Згідно з п.1.1. Додатку №5 від 27.05.2020 року сума передоплати: 5059,68 дол. США. Оплачується протягом 15(п`ятнадцяти) днів від дати Додатку. Допускається оплата частинами. 15 червня 2020 року Позивачу було виставлено Інвойс (рахунок-фактуру) №НВ20105 відповідно до якого, загальна вартість товару складає 5 059,68 доларів США. З метою здійснення митного оформлення товару, представником Позивача ПП Трейд Бізнес Сервіс (декларантом) було подано митну декларацію від 30.07.2020 №UA500130/2020/225753, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури. Відповідачем, у свою чергу, було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2020/00274 та Рішення про коригування митної вартості №UA500130/2020/000084/2. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA500130/2020/000084/2 є протиправним, необґрунтованим, таким, що суперечать чинному законодавству України і порушує права та інтереси Позивача, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем, Одеською митницею Держмитслужби, отримано ухвалу суду про відкриття провадження 03.11.2020 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 70), проте, станом на дату винесення рішення по справі, відзив на позовну заяву до канцелярії суду не надходив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛАМЕНТ`Одеському окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем було укладено з Компанією JIANGXI HENGBANG TEXTILE CO., LTD, CHINA було укладено Контракт №4 від 21.03.2018 року. (а.с.14-15)

Згідно п.1.1. Контракту Постачальник зобов`язується виготовити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію підприємства - нитки, пряжу і аналогічну продукцію, іменовані надалі - Товар, в асортименті, кількості та за ціною, згідно з Додатком до цього Контракту.

Згідно п.4.1. Контракту ціна товару встановлюється в доларах США і підтверджується у відповідному Додатку до цього Контракту.

Відповідно до п. 4.2. Контракту ціна за товар включає вартість тари, упаковки та маркування кожного разу встановлюється Додатках до цього Контракту. Тара і упаковка входять в вартість товару і не підлягають поверненню.

За умовами п.п. 5.1., 5.2. вказаного Контракту оплата за товар здійснюється шляхом грошового переказу на умовах визначених у додатках до цього контракту. Оплата здійснюється наступним чином: переоплата при замовленні товару. Детально умови оплати обумовлюються постачальником та покупцем і відображаються в письмовому вигляді у відповідних додатках до цього контракту. Вказане узгоджується з Додатком № 5 від 27.05.2020 року.(а.с.16)

Згідно з п.1.1. Додатку №5 від 27.05.2020 року сума передоплати: 5059,68 дол. США. Оплачується протягом 15 (п`ятнадцяти) днів від дати Додатку. Допускається оплата частинами.

15 червня 2020 року Позивачу було виставлено Інвойс (рахунок-фактуру) №НВ20105 відповідно до якого, загальна вартість товару складає 5 059,68 доларів США, з яких:

за товаром №1 бавовняна сумішеві регенерована пряжа NE6 / 1, колір HB-036A СУВОРИЙ неокрашенная - 2350,56 дол. США;

за товаром №2 бавовняна сумішеві регенерована пряжа NE12 / 1, колір HB-036A СУВОРИЙ неокрашенная - 2709,12 дол. США. (а.с. 18)

З метою здійснення митного оформлення товару, представником Позивача ПП Трейд Бізнес Сервіс (декларантом) було подано митну декларацію від 30.07.2020 №UA500130/2020/225753, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

Інвойс №НВ20105 від 15.06.2020 року (а.с. 18);

Коносамент №MRFB20062385В від 19.06.2020 року (а.с. 21);

Навантажувальний документ №20201684 від 27.07.2020 року (а.с.26);

Сертифікат про походження товару 20С3302АА938/00008 від 23.06.2020 року (а.с.24);

Платіжне доручення №54 від 02.06.2020 року (а.с.30);

Платіжне доручення №61 від 24.06.2020 року (а.с.31);

Рахунок №2472 від 28.07.2020 року (а.с.28);

Довідка про транспортні витрати №2 від 27.07.2020 року (а.с.29);

Контракт №4 від 21.03.2018 року (а.с.14-15);

Додаток №5 від 27.05.2020 року (а.с.16);

Прайс-лист від 15.06.2020 року (а.с.17);

Акт зважування №46751 від 29.07.2020 року (а.с.27);

Сертифікат якості від 23.03.2020 року (а.с.22);

Митна декларація країни відправлення 310120200518511152 від 17.06.2020 року (а.с.20);

Також, як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем, до митного органу було подано Договір про перевезення 24.05.2018/99ОД від 24.05.2018 року та Договір про надання послуг митного брокера №18/2016 від 24.06.2016 року.

05.08.2020 року Декларантом було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2020/00274. (а.с. 11)

Рішенням про коригування митної вартості №UA500130/2020/000084/2, було скореговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, Одеською митницею Держмитслужби встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, є більшим та становить: товар №1 - 3,51 дол. США/кг (МД від 07.07.2020 №UA500080/2020/012479); товар №2 - 3,52 доларів США/кг (МД від 27.04.2020 №UA100060/2020/379274). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 3,51 доларів. США/кг, товар №2 до рівня 3,52 доларів США/кг. (а.с.9-10)

Вважаючи вказане рішення протиправним Товариство з обмеженою відповідальністю «Філамент» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA500130/2020/000084/2 від 05.08.2020 року підстави його винесення та доводи учасників процесу у даній справі, суд зазначає наступне.

1. Відповідно п. 4.2. Контракту ціна на товар включає вартість тари, упаковки і маркування кожного разу встановлюється в Додатках до цього контракту. Тара та упаковка включені у вартість товару і не підлягають поверненню. Наведене корелюється і з п.3.1. Додатку №5 від 27.05.2020 року.(а.с. 16)

З огляду на вказане, посилання митного органу щодо не визначення відомостей про вартість пакування та страхування товару є беззмістовними, адже наданими до митного оформлення документами прямо визначено особливості формування ціни товару.

2. Митним органом також було вказано, що рахунком про вартість морського перевезення від 28.07.2020 № 2472, визначено що він підлягає оплаті протягом 3 банківських днів, але банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення відповідно до виставленого рахунка-фактури відсутні.

Однак, згідно наданій Довідці про транспортні витрати №2 від 27.07.2020 року вартість морського перевезення (частина вантажу) з Нінбо, Китай до порта Південний становить 9 793,38 грн. (а.с.29)

31 травня 2019 року ВС КАС в рамках справи № 804/16553/14, досліджував питання доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід зазначити, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому суд вважає Довідку про транспортні витрати №2 від 27.07.2020 року допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

3. Одеською митницею Держмитслужби було зазначено, що експедитор згідно п.2.2.1. договору ТЕ № 24.05.2018/99ОД від 24.05.2018, надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. У наданому до митного оформлення рахунку про вартість морського перевезення від 28.07.2020 №2472 вказано, що транспортно-експедиційні послуги за межами території України не надавались, що йде у супереч з обов`язками Експедитора визначеними п.2.2.1. договору № 24.05.2018/99ОД від 24.05.2018.

Як встановлено судом, до митного оформлення було надано Рахунок №2472 від 28.07.2020 року за транспортно-експедиційні послуги, однак, посилання митного органу, що транспортно-експедиційні послуги за межами території України не надавались - не узгоджується з дійсними обставинами справи, що підтверджується наявними документами, зокрема згідно наданого рахунку: сума морського фрахту за межами території України становила 9 793,38 грн.; сума транспортно-експедиторського обслуговування, вантажно-розвантажувальних робіт, документального оформлення на території України становила 5 325,49 грн.; сума експедиторської винагороди на території України становила 520,00 грн. (а.с.28) Вказане підтверджується і Довідкою про транспортні витрати №2 від 27.07.2020 року. (а.с. 29)

Суд зазначає, що суперечностей щодо зобов`язань експедитора за договором №24.05.2018/99ОД від 24.05.2018 року судом не виявлено та витрати на транспортно-експедиційні послуги були розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, що документально підтверджується і піддається обчисленню.

4. У рішенні митного органу зазначено, що у поданій до митного оформлення експортній декларації країни відправлення від 17.06.2020 № 310120200518511152 зазначені відомості про інший номер контейнеру (товар переміщується у контейнері MSKU9638162, а в експортній МД країни відправлення зазначено контейнер MRSU9638162) та інший товаро-транспортний документ (до митного оформлення надано морський товаро-транспортний документ з номером MRFB20062385B, а в експортній МД країни відправлення зазначено відомості про транспортний документ з номером 203330485В).

Щодо зазначення у експортній декларації країни відправлення відомостей про інший номер контейнеру (товар переміщується у контейнері MSKU9638162, а в експортній МД країни відправлення зазначено контейнер MRSU9638162) позивач зазначає що ним було зроблено технічну помилку, яка не впливає на визначення митної вартості товару.

Вказане підтверджується і наданими митному органу документами, що містять інформацію про контейнер, в якому було здійснено перевезення вантажу, зокрема: в коносаменті MRFB20062385B, вказано номер контейнеру, в якому було здійснено перевезення, а саме MSKU9638162 (а.с. 21); у навантажувальному документі №20201684 від 27.07.2020 року, містяться відомості не тільки про номер контейнеру MSKU9638162, в якому здійснюється перевезення вантажу, а й найменування вантажу із зазначенням коду, з якого можна встановити, який саме вантаж було доставлено у цьому контейнері (а.с.26); у довідці №2 від 27.07.2020 містяться відомості, що вантаж було перевезено з порту Нінбо, Китай до порта Південний в контейнері MSKU9638162 (а.с. 29); в рахунку №2472 від 28.07.2020 року заначено номер контейнеру MSKU9638162 (а.с.28); в Акті зважування контейнера №46751 від 29.07.2020 року, зазначено, що виконано зважування контейнера MSKU9638162 (а.с.27).

Отже, судом встановлено наявність саме технічної помилки у документі за допомогою решти інформації, що міститься у інших документах наданих до митного оформлення. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Щодо посилання митного органу на інший товаро-транспортний документ суд зазначає, що наданий до митного оформлення Навантажувальний документ (наряд) №20201684 від 27.07.2020 року (а.с.26) містить всю інформацію щодо вантажу який поставляється. У відповідності до графи наряду За документом зазначено - 203330485 (MRFB20062385А,B,С), що цілком узгоджується з наданим до митного оформлення коносаментом №MRFB20062385B від 19.06.2020 року.(а.с.21)

Згідно графи коносаменту S/О No. (Sequence of Original B(s)/L) зазначається порядковий номер оригіналу коносамента, а у графі No. of Original B(s)/L (Number of Original B(s)/L) - кількість випущених оригіналів.

В даному випадку порядковий номер оригіналу коносаменту - 203330485, кількість випущених оригіналів - 3 (три), в свою чергу номер морського товаро-транспортного документу - MRFB20062385B, що не є суперечністю, цей факт лише може підставою для проведення поглибленої перевірки повноти та достовірності відомостей., а не для передчасного прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

5. Митним органом, поміж іншого, зазначено, що відповідно до пункту 1.1 додатку від 27.05.2020 № 5 оплата за товар здійснюється протягом 15 днів від дати додатку у сумі 5059,68 доларів США, разом з тим, до митного оформлення було надано два банківських документа про здійснення передплати за товар, а саме №54 від 02.06.2020 (відповідає умовам додатку від 27.05.2020 №5) на суму 3000 доларів США та №61 від 24.06.2020 (не відповідає умовам додатку від 27.05.2020 №5) на суму 3874,08; якщо скласти суми із зазначених платіжних документів отримуємо суму 6874,08 доларів США, що більше ніж потрібно було оплатити.

В призначенні платежу платіжних доручень в іноземній валюті №54 від 02.06.2020 року на суму 3000 дол. США (а.с. 30) та №61 від 24.06.2020 року на суму 3874,08 дол. США (а.с. 31) вказано передоплата за товар згідно Додатку №5 від 27.05.2020 року, Контракту №4 від 21.03.2018 року .

Як встановлено судом, в Контракті №4 від 21.03.2018 року (а.с.14-15) не зазначено загальну суму контракту. У п.4.3. визначено, що загальна вартість даного Контракту, складається з суми усіх поставок згідно Додаткам до цього договору.

Вартість поставки товару за інвойсом №НВ20105 від 15.06.2020 р., поданим до митного оформлення, становить 5059,68 дол. США. (а.с.18)

Як зазначає позивач, висновок митного органу про те, що при складанні сум із зазначених платіжних документів отримуємо суму 6874,08 доларів США, яка є більшою ніж потрібно було оплатити, здійснений без урахування умов погодженого Сторонами зовнішньоекономічного контракту, з огляду на те, що Сторони не обмежили одна одну здійсненням тільки єдиної разової поставки товару протягом всього терміну дії контракту, а також не обмежили одна одну здійсненням розрахунків тільки в розмірі вартості придбаного товару лише в межах однієї єдиної поставки.

Здійснення позивачем перерахування грошових коштів в сумі, яка перевищує вартість даної конкретної поставки, є нічим іншим, як передплата наступної майбутньої поставки в межах цього ж зовнішньоекономічного контракту.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року , у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

З наведеного, суд приходить до висновку, що надані платіжні доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжних доручень та митною вартістю товару немає. Платіжні доручення не є тим достовірним доказом, які можуть поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Щодо рішення відповідача про застосування другорядного, резервного, методу визначення митної вартості товарів - суд зазначає наступне.

По-перше, у рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана Декларація не надана відповідачем до матеріалів справи (від 27.04.2020р. №UA100060/2020/379274).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю МД від 27.04.2020р. у поданих доказах.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібного товару.

По-друге, суд не залишає поза уваги ту обставину, що до митного оформлення позивачем надавались документи на підтвердження митної вартості товару, що переміщається через митний кордон України. Перелік наданих до оформлення документів наводився судом вище.

У оскаржуваному рішенні, у свою чергу, митний орган не визначив, яким чином саме вказані недоліки не дають можливості визначити вартість товару за основним методом - за ціною договору.

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - необґрунтованим.

Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов помилкового висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.

Суд вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідач взагалі не подав відзив на позовну заяву позивача, що, з урахуванням приписів ч.4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000084/2 від 05.08.2020 року як необґрунтованого, а тому позов ТОВ ФІЛАМЕНТ підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не викладено аргументів та не надано доказів на противагу позиції позивача, не доведено, що митна вартість задекларованого товару не могла бути визначена за ціною договору (за основним методом).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги, замовленню та розрахунку гонорару витрати Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛАМЕНТ на правову допомогу становлять 10000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги(а.с. 35-38), рахунок №45 (а.с.39), акт приймання-передачі робіт (а.с. 40), детальний опис робіт (а.с.41), довідку №45 (а.с. 42).

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Філамент» (місцезнаходження: 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Котлова, буд. 176; код ЄДРПОУ 40300881) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а; код ЄДРПОУ 4333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000084/2 від 05.08.2020 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000084/2 від 05.08.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Філамент» (код ЄДРПОУ 40300881) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.. 00 коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2020 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.