Рішення

від 19.11.2020 по справі 640/14329/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Київ № 640/14329/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Бень Я.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Мінкіна Ю.Г.,

представника відповідача: Тільного А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Поні Експрес доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішень та вимоги про сплату боргу

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 червня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поні Екпсрес (далі по тексту - позивач, ТОВ Поні Експрес ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

1) скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2020 року №00004000502, від 08 квітня 2020 року №00004090502, №00004224207, №00004244207, №00004234207;

2) скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 квітня 2020 року №00004264207; №00004254207;

3) скасувати вимогу про сплату боргу від 08 квітня 2020 року №Ю-166.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, оскільки висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються наданими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року відкрито загальне позовне провадження та справу призначено в підготовче судове засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

28 липня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поні Екпсрес зареєстроване 28.09.2004 №1074105000 Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією та є платником податку на додану вартість.

ГУ ДПС у м. Києві, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 01 листопада 2019 року №2730, направлень на перевірку від 29 листопада 2019 року №660/26-15-05-02-03, №661/26-15-05-02-03, №595/26-15-05-06-05, від 22 листопада 2019 року №565/26-15-42-07, від 20 грудня 2019 року №3068/26-15-05-09-01, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Поні Експрес з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (додаток 1до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 21 січня 2020 року №28/26-15-05-02-03/23150966 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено такі порушення:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , пункту З розділу III П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 5 465 122, 00 грн, в тому числі за 9 місяців 2019 в сумі 5 465 122, 00 грн;

2) пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 93 786, 00 грн, в тому числі за жовтень 2017 в сумі 3 333, 00 грн, за листопад 2017 в сумі 18 333, 00 грн, за грудень 2017 в сумі 10 000, 00 грн, за січень 2018 в сумі 25 195, 00 грн, за лютий 2018 в сумі 19 167, 00 грн, за березень 2018 в сумі 9 833, 00 грн, за травень 2019 в сумі 7 925, 00 грн;

3) пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України порушення граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та сплати сум податкового зобов`язання, зазначених у поданій Товариством податковій декларації з податку на додану вартість;

4) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за травень, липень 2019 року;

5) підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статі 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 та підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов`язань по податку від доходи фізичних осіб на загальну суму 983 721, 87 грн;

6) пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1ДФ) за IV квартал 2017 року, II квартал 2019 року;

7) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту а 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження сум військового збору на суму 51 976, 82 грн;

8) пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження зобов`язань з єдиного внеску в розмірі 22% на суму (в межах максимальної величини) - 473 323, 47 грн;

9) пункту 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , згідно яких несвоєчасно сплачено єдиний внесок за лютий 2019 року, у результаті чого виникла заборгованість в сумі 478, 78 грн, строк сплати до 20 березня 2019 року, фактично сплачено 21 березня 2019 року, за квітень 2019 року, у результаті чого виникла заборгованість в сумі 822, 12 грн, строк сплати до 20 травня 2019 року, фактично сплачено 21 травня 2019 року. Нарахування за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, 31 березня 2020 року позивач подав письмові заперечення до ГУ ДПС у м. Києві.

ГУ ДПС у м. Києві листом від 08 квітня 2020 року №60536/10/26-15-05-02-03 повідомило позивача про залишення висновків Акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 07 квітня 2020 року №00004000502, яким позивачу донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 177 233, 00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 93 786, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 447, 00 грн

- від 08 квітня 2020 року №00004090502, яким встановлено завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 5 465 122, 00 грн;

- від 08 квітня 2020 року №00004224207, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 701 262, 69 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 983 721, 87 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 717 540, 82 грн;

- від 08 квітня 2020 року №00004244207, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 141 771, 90 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 81 976, 83 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 795, 07 грн;

- від 08 квітня 2020 року №00004234207, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн.

ТОВ Поні Експрес була подана скарга до ДПС України на вказані податкові повідомлення - рішення.

Рішенням ДПС України від 17 червня 2020 року №19393/6/99-00-06-02-01-06 залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Також, 08 квітня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 квітня 2020 року №00004264207, яким позивачу донараховано штрафні санкції у розмірі 236 661, 73 грн та №00004254207, яким донараховано штраф у розмірі 260, 18 грн та пеню у розмірі 1, 30 грн.

ТОВ Поні Експрес подано скаргу на зазначені рішення до ДПС України, яка за результатами розгляду скарги позивача залишила спірні рішення про застосування штрафних санкцій без змін.

Крім того, 04 квітня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві виставлена вимога про сплату недоїмки у розмірі 473 323, 47 грн.

Незгода позивача з вказаними рішеннями відповідача обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.13 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16 Витрати ).

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За змістом статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною другою статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 /далі - Положення/, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відтак, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів послуг повинні бути в наявності як і акти наданих послуг, так і результати таких виконаних послуг.

За результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів судом встановлено такі обставини.

Між ТОВ Поні Експрес та ФОП ОСОБА_1 було укладено Агентський договір №595 від 15.05.2012.

Відповідно до умов пункту 1.1 Агентського договору исполнитель в соответствии с условиями настоящего Договора обязуется за вознаграждение совершать по поручению, от имени, за счет заказчика , и по доверенности Заказчика следующие действия:

1.1.1. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов между Клиентами Заказчика.

1.1.2. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов от Заказчика в адрес его Клиентов.

1.1.3. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов от Клиентов Заказчика в адрес Заказчика.

1.1.4. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов включает в себя погрузочно-разгрузочные работы.

Пунктом 3.3. Договора предусмотрено ежемесячно до 5 числа Исполнитель направляет Заказчику сформированный счет о его деятельности в рамках настоящего Договора. После проверки отчета Заказчик должен согласиться, либо аргументировать свои изменения.

За осуществление приема, обработки, перевозки, доставки (вручения) почтовых отправлений и грузов Исполнитель ежемесячно до 10 числа выставляет заказчику счет с прилагаемым к нему актом выполненных работ.

Документы должны быть подписаны и заверены печатью Исполнителя.

В случае, если Исполнитель не предоставит документы в указанный срок, счет буде оплачен в следующем месяце.

3.4. Заказчик производит оплату счета, выставленного в соответствии с п.п. 3.1,3.3. настоящего договора в течении 30 банковских дней после утверждения (подписания) отчета о деятельности Исполнителя в рамках настоящего договора по установленной форме.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду копії актів виконаних робіт: № б/н від 31.10.2017, № б/н від 31.10.2017, № б/н від 30.11.2017, № б/н від 30.11.2017, № б/н від 31.12.2017, № б/н від 31.12.2017, № б/н від 31.01.2018, № б/н від 31.01.2018, № б/н від 28.02.2018, № б/н від 28.02.2018, № б/н від 15.03.2018, № б/н від 31.03.2018, № б/н від 15.04.2018, № б/н від 15.05.2018, № б/н від 31.05.2018, № б/н від 15.06.2018, № б/н від 30.06.2018, № б/н від 15.07.2018, № б/н від 31.07.2018, № б/н від 15.08.2018, № б/н від 31.08.2018, № б/н від 15.09.2018, № б/н від 30.09.2018, № б/н від 15.10.2018, № б/н від 31.10.2018, № б/н від 15.11.2018, № б/н від 30.11.2018, № б/н від 15.12.2018, № б/н від 31.12.2018, № б/н від 15.01.2019, № б/н від 31.01.2019, № б/н від 15.02.2019, № б/н від 28.02.2019, № б/н від 15.03.2019, № б/н від 31.03.2019, № б/н від 15.04.2019, № б/н від 30.04.2019, № б/н від 15.05.2019, № б/н від 31.05.2019, № б/н від 15.06.2019, № б/н від 30.06.2019, № б/н від 15.07.2019, № б/н від 31.07.2019, № б/н від 15.08.2019, № б/н від 31.08.2019, № б/н від 15.09.2019, № б/н від 30.09.2019.

Всього на загальну суму 4 942 969,50 грн.

Дослідивши копії актів надання послуг, суд встановив, що вони мають всі обов`язкові реквізити та їх оформлено у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Надані суду копії актів наданих послуг підтверджують факт отримання позивачем у ФОП ОСОБА_1 кур`єрських послуг та є підставою для віднесення спірних сум до складу витрат звітних періодів.

Розрахунок між ТОВ Поні Експрес та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень.

01.03.2018 між ТОВ Поні Експрес та ФОП ОСОБА_3 було укладено Агентський договір №640 від 01.03.2018.

Відповідно до умов пункту 1.1 Агентського договору исполнитель в соответствии с условиями настоящего Договора обязуется за вознаграждение совершать по поручению, от имени, за счет заказчика , и по доверенности Заказчика следующие действия:

1.1.1. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов между Клиентами Заказчика.

1.1.2. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов от Заказчика в адрес его Клиентов.

1.1.3. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов от Клиентов Заказчика в адрес Заказчика.

1.1.4. Прием, обработку, перевозку, доставку (вручение) почтовых отправлений и грузов включает в себя погрузочно-разгрузочные работы.

Пунктом 3.3. Договора предусмотрено ежемесячно до 5 числа Исполнитель направляет Заказчику сформированный счет о его деятельности в рамках настоящего Договора. После проверки отчета Заказчик должен согласиться, либо аргументировать свои изменения.

За осуществление приема, обработки, перевозки, доставки (вручения) почтовых отправлений и грузов Исполнитель ежемесячно до 10 числа выставляет заказчику счет с прилагаемым к нему актом выполненных работ.

Документы должны быть подписаны и заверены печатью Исполнителя.

В случае, если Исполнитель не предоставит документы в указанный срок, счет буде оплачен в следующем месяце.

3.4. Заказчик производит оплату счета, выставленного в соответствии с п.п. 3.1,3.3. настоящего договора в течении 30 банковских дней после утверждения (подписания) отчета о деятельности Исполнителя в рамках настоящего договора по установленной форме.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду копії актів виконаних робіт № б/н від 14.03.2018, № б/н від 15.03.2018 року, № б/н від 31.03.2018 року, № б/н від 15.04.2018 року, № б/н від 30.04.2018 року, № б/н від 15.05.2018 року, № б/н від 31.05.2018 року, № б/н від 15.06.2018 року, № б/н від 30.06.2018 року, № б/н від 15.07.2018 року, № б/н від 31.07.2018 року, № б/н від 15.08.2018 року, № б/н від 31.08.2018 року, № б/н від 15.09.2018 року, № б/н від 30.09.2018 року, № б/н від 15.10.2018 року, № б/н від 31.10.2018 року, № б/н від 15.11.2018 року, № б/н від 30.11.2018 року, № б/н від 15.12.2018 року, № б/н від 31.12.2018 року, № б/н від 15.01.2019 року, № б/н від 31.01.2019 року, № б/н від 15.02.2019 року, № б/н від 28.02.2019 року, № б/н від 15.03.2019 року, № б/н від 31.03.2019 року, № б/н від 15.04.2019 року, № б/н від 30.04.2019 року, № б/н від 15.05.2019 року, № б/н від 31.05.2019 року, № б/н від 15.06.2019 року, № б/н від 30.06.2019 року, № б/н від 15.07.2019 року, № б/н від 31.07.2019 року, № б/н від 15.08.2019 року, № б/н від 31.08.2019 року, № б/н від 15.09.2019 року.

Всього на загальну суму 522 152,00 грн.

Дослідивши копії актів надання послуг, суд встановив, що вони мають всі обов`язкові реквізити та їх оформлено у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Надані суду копії актів наданих послуг підтверджують факт отримання позивачем у ФОП ОСОБА_3 кур`єрських послуг та є підставою для віднесення спірних сум до складу витрат звітних періодів.

Розрахунок між ТОВ Поні Експрес та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень.

За таких обставин, суд погоджується з доводами представника позивача, що витрати позивача, пов`язані з оплатою наданих ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 послуг, безпосередньо відносяться до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Поні Експрес .

Таким чином, відсутні будь-які правові та фактичні підстави відносити дані витрати до категорії заробітна плата , на що посилається відповідач у своєму акті перевірки, оскільки кошти сплачувались окремому суб`єкту господарювання - ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, за правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування, суд встановив, що розглядувані операції є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Поні Експрес до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, оскільки відповідачем у ході розгляду справи по суті не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08 квітня 2020 року № 00004090502, зазначене рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю Поні Експрес задовольнити в цій частині.

З приводу іншої частини позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у м. Києві: №00004264207 від 08.04.2020, №00004244207 від 08.04.2020, №00004264207 від 08.04.2020 року, №00004254207 від 08.04.2020 та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-166 від 08.04.2020 про сплату заборгованості ЄСВ на суму 473 323,47 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями статті 14 Податкового кодексу України (надалі - надалі ПК України) надано визначення таких понять:

- заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48.);

- податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу; (підпункт 14.1.180.);

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункт14.1.195);

- роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (підпункт 14.1.222 ПК України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 164.2.1 пункту164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За змістом підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі також - Закон) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є, наявність між суб`єктом господарювання та фізичною особою - підприємцем відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою - підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо відмінностей між трудовими та цивільними правовідносинами.

Так, зокрема у постанові від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 Верховним Судом зазначено, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом при перевірці правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб встановлено, що підприємством не виконано вимоги підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167.1, статті 167, підпункту 168.1.1 та підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 із врахуванням підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.195, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 та занижено суми податку на доходи фізичних осіб, з доходів, виплачених ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 на суму 983 721,87 грн.

Так, актом перевірки встановлено, що не утримано податок на доходи фізичних осіб із суми доходу ФОП ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3 ) за надані послуги на загальну суму 522 152,00 грн. При цьому, ФОП ОСОБА_3 одночасно є працівником ТОВ Поні Експрес за основним місцем роботи. Згідно наказу від 02 лютого 2016 року №11 ОСОБА_3 прийнятий на посаду кур`єра ТОВ Поні Експрес , з посадовим окладом відповідно до штатного розпису - 3723,00 грн. Встановлено, що послуги ФОП ОСОБА_3 надавались в межах робочого часу товариства, роботи виконувались особисто, без залучення найманих працівників, а отже виконавець одночасно є найманим працівником.

Також, згідно акту перевірки, не утримано податок на доходи фізичних осіб із суми доходу ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 ) за надані послуги у сфері транспорту на загальну суму 4 942 969,52 грн. При цьому, ФОП ОСОБА_1 одночасно є працівником ТОВ Поні Експрес за основним місцем роботи. Згідно наказу від 01 січня 2004 року №1 ОСОБА_1 прийнятий на посаду операційного менеджера з продажу ТОВ Поні Експрес з посадовим окладом відповідно до штатного розпису - 5 500,00 грн. Встановлено, що послуги ФОП ОСОБА_1 надавались в межах робочого часу товариства, роботи виконувались особисто, без залучення найманих працівників, а отже виконавець одночасно є найманим працівником.

Перевіркою правильності обчислення військового збору встановлено не нарахування, неутримання та не сплату до бюджету військового збору із доходу за основним місцем роботи ТОВ Поні Експрес ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за послуги в сумі 5 465 121,52 грн.

Перевіркою повноти визначення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 30.09.2019 встановлено його заниження на суму 81 976,82 гривень.

Перевіркою встановлено заниження бази для нарахування єдиного внеску фізичних осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок (в межах максимальної величини) на загальну суму 473 323,47 гривень.

На обґрунтування вказаних висновків контролюючий орган зазначає, що відповідно до інформаційних ресурсів, а саме: офіційного сайту ТОВ Поні Експрес розміщено інформацію, що оформлення та прийом замовлень здійснюється з 9.00 до 16.00 години в залежності від загальної ваги та категорії відправлення. Відповідно до наданих перевірки експедиторських накладних, які підтверджують діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , доставка поштових відправлень здійснювалась з 9.00 до 18.00 години. Враховуючи те, що свою діяльність підприємство здійснює в чітко регламентований робочий час та те, що виконавець одночасно є найманим працівником ТОВ Поні Експрес , встановлено, що послуги ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 надавались в межах робочого часу товариства, роботи виконувались особисто, без залучення найманих працівників, згідно ІС Податковий блок , звітність за формою N-1 ДФ відсутня.

На переконання відповідача, надані послуги ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 належать до компетенції та обов`язків найманих працівників підприємства, з огляду на викладене, відповідач дійшов висновків, що посадовими особами ТОВ Поні Експрес вчинено дії спрямовані на приховування трудових відносин в рамках договорів з вказаними контрагентами, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно до ст. 50 Закону України Про зайнятість населення та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь вищезазначених фізичних осіб шляхом укладання з фізичною особою - підприємцем договорів при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Суд не погоджується з вказаними висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Так, згідно наказу ТОВ Поні Експрес від 01 січня 2004 року №1 ОСОБА_1 прийнято на посаду операційного менеджера з продажу з 01 січня 2004 року з окладом згідно штатного розпису.

На даній посаді ОСОБА_1 згідно посадової інструкції займався організацією роботи підприємства для забезпечення виконання зобов`язань щодо своєчасного отримання та відправки поштових відправлень, документів та різного виду вантажу. Також, забезпечував організацію безперебійної роботи автотранспорту підприємства, складання маршрутних листів для водіів-кур`єрів.

Згідно наказу ТОВ Поні Експрес від 03 січня 2016 року №1 ОСОБА_1 переведено на посаду операційного директора з посадовим окладом згідно штатного розпису.

На даній посаді ОСОБА_1 згідно посадової інструкції займався:

- здійсненням координації дій всіх працівників ТОВ Поні Експрес , які безпосередньо працюють у візових центрах підприємства;

- забезпечення навчання та підвищення кваліфікації працівників візових центрів;

- забезпечення підтримки всіх технологічних та операційних процесів візових центрів підприємства;

- матеріально-технічне постачання та забезпечення візових центрів підприємства;

- моніторинг законодавчих змін Латвії та Словакії для отримання віз;

- моніторинг та контроль по забезпеченню збережності документів наданих клієнтам та інше.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що ФОП ОСОБА_1 займає посаду операційного директора та виконує зовсім інші обов`язки ніж ті, що відображені в акті перевірки.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа підприємець з 03.05.2012, взято на облік в ДПІ Солом`янського району м. Києва, вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; інша поштова як платник спеціального режиму оподаткування - єдиного податку за ставкою 5% без ПДВ з моменту реєстрації.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено Агентський договір №595 від 15.05.2012.

Відповідно до умов пункту 1.1 Агентського договору ФОП ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання виконувати приймання, обробку, перевезення та доставку поштових відправлень та вантажу. Дане зобов`язання виконується від імені, за рахунок ТОВ Поні Експрес .

Згідно умов пункту 2.6 Агентського договору №595 ФОП ОСОБА_1 для виконання зобов`язань за договором має право залучати до виконання сторонні підприємства та третіх осіб, а також використовувати працю найманих працівників.

На виконання умов договору №595, ФОП ОСОБА_1 залучав ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується договором про надання послуг №5 від 13.03.2017

Факт виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Агентським договором №595 підтверджується наступними документами:

-докази оплати ТОВ Поні Експрес ФОП ОСОБА_1 за виконану роботу по агентському договору за період 2017 - вересень 2019,

- засвідчена копія актів виконаних робіт ФОП ОСОБА_1 , звіти про виконану роботу за період жовтень 2017 - вересень 2019;

- засвідчена копія маршрутних листів ФОП ОСОБА_1 за період жовтень 2017 - вересень 2019;

- засвідчені копії технічних паспортів на автомобілі ФОП ОСОБА_1 , які використовувались в роботі;

- засвідчена копія нотаріально завіреної заяви свідка ОСОБА_1 , а саме інформація про працевлаштування працівників ФОП ОСОБА_1 за 2012;

- засвідчена копія договору надання послуг між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 №5 від 13.03.2020;

- засвідчені копії виконаних робіт між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , звіти про виконану роботу за період жовтень 2017 - вересень 2019;

- засвідчена копія книги обліку доходів ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019 роки;

- засвідчена копія видаткових касових ордерів ФОП ОСОБА_1 про видачу грошових коштів ФОП ОСОБА_4 , як оплата за послуги за 2017-2019 роки.

Згідно наказу ТОВ Поні Експрес №11 від 02.02.2016 ОСОБА_3 прийнятий на посаду курєра в місті Львові згідно Наказу №11.

На даній посаді згідно посадової інструкції від 02.02.2016 ОСОБА_3 здійснював приймання замовлень від клієнтів за допомогою телефону і інтернету.

На ОСОБА_3 , як працівника, покладені наступні посадові обов`язки:

- інформування клієнтів відносно виконання замовлень;

- налагодження співробітництва з компаніями перевізниками;

- дотримання трудового порядку дня;

- доброзичливість та увага до клієнтів;

Збереження конфіденційності інформації підприємства;

Відповідальність за підтримання порядку зберігання матеріальних цінностей підприємства.

Як зазначає позивач, ОСОБА_3 фактично виконував обов`язки спеціаліста по прийому замовлень у м. Львові та Львівській області.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування, 3 група з 21.02.2018, вид діяльності: інша поштова та кур`єрська діяльність, вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, транспортне оброблення вантажів.

01.03 2018 року між ТОВ Поні Експрес та ФОП ОСОБА_3 було укладено Агентський договір №640 від 01.03.2018.

Відповідно до умов пункту 1.1 Агентського договору ФОП ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання виконувати приймання, обробку, перевезення та доставку поштових відправлень та вантажу. Дане зобов`язання виконується від імені, за рахунок ТОВ Поні Експрес в м. Львів.

Згідно даних в маршрутних листах ФОП ОСОБА_3 здійснював доставку поштових відправлень з 16:00 по 22:00, а також в суботу та неділю.

Факт виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов`язань за Агентським договором №640 підтверджується наступними документами:

- засвідчена копія агентського договору №640 від 01.03.2018 з ФОП ОСОБА_3 ;

-докази оплати ТОВ Поні Експрес ФОП ОСОБА_3 за виконану роботу по агентському договору за період жовтень 2017 - вересень 2019,

- засвідчені копії актів виконаних робіт, звіти про виконану роботу за період жовтень 2017 - вересень 2019;

- засвідчені копії маршрутних листів ФОП ОСОБА_3 за період жовтень 2017 - вересень 2019;

- засвідчені копії журналу реєстрації роботи автотранспорту ТОВ Поні Експрес , ФОПів та юридичних осіб .

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного слідує, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З урахуванням викладеного та відповідно до наданих позивачем договорів та посадових інструкцій, а також аналізуючи зміст укладених договорів, вбачається, що вищевказані фізичні особи-підприємці надавали послуги, а не здійснювали трудову функцію.

Крім того, Посадові інструкції працівників позивача та норми чинного законодавства не містять прямої заборони щодо укладання та здійснення цивільного - правових угод про надання послуг одночасно із здійсненням своїх функцій відповідно до умов трудового договору.

Відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

Юридичний статус фізична особа-підприємець сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.

Тобто, фізична особа перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне.

Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

При здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати - в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з частиною другою статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Отже, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про трудовий характер відносин не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, таким чином, судом зроблено висновок про відсутність приховування товариством трудових відносин.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 агентські договори, не можуть з урахуванням їх предмету, змісту, характеру виконуваних робіт, порядку оплати винагороди відноситися до трудових договорів, а відтак, нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафу, є протиправним.

Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону).

Статтею 9 Закону врегульовано порядок обчислення єдиного внеску.

Так, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п`ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом, вартість послуг по наданню послуг ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 не підпадає під визначення заробітної плати та не відноситься до фонду оплати праці, не підпадає під визначення бази нарахування єдиного соціального внеску, а тому не може бути підставою застосування штрафних санкцій.

Інші доводи сторін не спростовують висновки суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення №00004224207 від 08.04.2020, яким донараховано податкове зобов`язання з ПДФО на загальну суму 1 701 262,00 грн., з яких 983 721,87 грн. податкове зобов`язання та 717 540,82 грн. - штрафна санкція; скасування податкового повідомлення-рішення №00004244207 від 08.04.2020, яким донараховано військовий збір на загальну суму 141 771,90 грн., з яких податкове зобов`язання 81 976,83 грн. та 59 795,07 грн. штрафна санкція, скасування рішення №00004264207 та №00004264207 від 08.04.2020, якими застосовано штрафні санкції з ЄСВ, а також підлягає скасуванню вимога про сплату боргу №Ю-166 від 08.04.2020 про сплату заборгованості ЄСВ на суму 473 323,47 грн.

Щодо застосування контролюючим органом штрафних санкцій з ПДВ відносно ТОВ Поні Експрес , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Матеріалами справи встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, податковим органом встановлено, що відповідно до ЄРНП за січень 2018 ТОВ Поні Експрес по взаємовідносинах з ПП Віп-Рент зареєструвало податкову накладну від 31.08.2018 №838 з номенклатурою - курєрські послуги на загальну суму 23716,64 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3952,77 грн.

В той же час ТОВ Поні Експрес за січень 2018 року в додатку 5 до Декларації з ПДВ та Декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року не задекларовано в розділі І Податкові зобов`язання суму ПДВ в розмірі 3952,77 грн. по контрагенту ПП Віп-Рент .

Відповідно до ЄРНП за травень 2019 року ТОВ Поні Експрес по взаємовідносинах з ТОВ Спектрум Віжн зареєструвало податкову накладну від 31.05.2019 №811 з номенклатурою - кур`єрські послуги на загальну суму 47552,78 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7925,46 грн.

В той же час ТОВ Поні Експрес за травень 2019 року в додатку 5 до Декларації з ПДВ та Декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року не задекларовано в розділі І Податкові зобов`язання суму ПДВ в розмірі 7925,46 грн. по контрагенту ТОВ Спектрум Віжн .

Крім того, в ході перевірки встановлено, ТОВ Поні Експрес відповідно до додатку 5 до Декларації з ПДВ та Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 - березень 2018 відображено суму податкового кредиту в розмірі 79833,33 грн. по взаємовідносинах з ПП Деол Трейд .

Однак, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ПП Деол Трейд не здійснювало реєстрації податкових накладних на адресу ТОВ Поні Експрес за період жовтень 2017 - березень 2018.

Відповідно до наданих до перевірки оборотів по рахунках 631 та 6851 взаємовідносин з ПП Деол Трейд за період жовтень 2017 - березень 2018 не встановлено.

ТОВ Поні Експрес згідно з поданим Додатком 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)в рядку 33 Таблиці 2 Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7% Розділу ІІ Податковий кредит відображено суму ПДВ в розмірі 2075,34 грн. по взаємовідносинах з ПП Агапіт .

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ПП Агапіт не здійснювало реєстрації податкових накладних на адресу ТОВ Поні Експрес за період січень 2018 року.

Відповідно до наданих до перевірки оборотів по рахунках 631 та 6851 взаємовідносин з ПП Агапіт за період січень 2018 року не встановлено.

Уточненням задекларованих показників податкового кредиту суб`єктом господарювання проведено зміну контрагента з ПП Агапіт на ПП Агапіт КС , сума ПДВ 2075,34 грн.

Уточнюючі розрахунки та Додатки 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Декларацій з податку на додану вартість ГУ ДПС у м. Києві не визнано як податкову звітність.

Як зазначає позивач, ТОВ Поні Експрес випадково не відображено у деклараціях ПДВ взаємовідносини з ТОВ Спектрум Віжн та ПП Віп-Рент , однак як зазначено та підтверджено актом перевірки, ТОВ Поні Експрес зареєструвало в ЄРНП податкові накладні №838 від 31.03.2012 та №811 від 31.05.2019 по взаємовідносинах з даними підприємствами.

Щодо взаємовідносин ТОВ Поні Експрес з ПП Деол Трейд та ПП Агапіт судом встановлено, що в деклараціях за період жовтень 2017 року - березень 2018 року ТОВ Поні Експрес було відображено взаємовідносини з ПП Деол Трейд , однак як вбачається з уточнених розрахунків до декларацій ТОВ Поні Експрес внесло зміни до податкової звітності з ПДВ за період жовтень2017 - березень 2018 та відобразило дійсні господарські операції, а саме зазначило що в даний період ТОВ Поні Експрес мало господарські відносини з ПП ОККО-Бізнес Контракт .

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ Поні Експрес та ПП ОККО-Бізнес Контракт було укладено договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток №31 ОБКПК-0899 від 16.12.2014 та №31 ОБКПК-0226 від 20.06.2014, згідно яких ТОВ Поні Експрес купувало пальне в мережі АЗС ОККО .

Придбання товару підтверджується накладними на відпуск товару №31 ОБКПК-0899-9064429602 від 30.11.2017; №31 ОБКПК-0226-9064428993 від 30.11.2017; №31 ОБКПК-0899-9065426227 від 31.12.2017; №31 ОБКПК-0226-9065426096 від 30.12.2017; №31 ОБКПК-0226-9065426100 від 31.12.2017; №31 ОБКПК-0226-9066476145 від 31.01.2018; №31 ОБКПК-0899-9066476606 від 31.01.2018; №31 ОБКПК-0226-9067337499 від 28.02.2018; №31 ОБКПК-0899-9067337515 від 28.02.2018; №31 ОБКПК-0899-9068271712 від 31.03.2018; №31 ОБКПК-0226-9068271699 від 31.03.2018; №31 ОБКПК-0226-906920370 від 30.04.2018; №31 ОБКПК-0899-9069270423 від 30.04.2018.

Судом встановлено, що в січні 2018 року ТОВ Поні Експрес мало господарські взаємовідносини з ПП Агапіт КС на підставі договору №КС-0000002 від 01.01.2018, на підставі якого придбало канцелярські товари. Товар отримано на підставі видаткової накладної №КС-0000012 від 16.01.2018, №КС-0000013 від 16.01.2018. Оплату здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №14110 та №14109 від 02.02.2018.

Отже, суд приймає до уваги доводи позивача, що ТОВ Поні Експрес в декларації за січень 2018 року випадково відобразило господарські взаємовідносини з ПП Агапіт , замість ПП Агапіт КС .

Як встановлено вище, позивачу відмовлено в прийнятті уточнюючих декларацій, у зв`язку з тим, що вони подані з порушенням статті 50 ПК України, а саме: під час проведення документальної планової виїзної перевірки.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд встановив, що вказані твердження відповідача є необґрунтованими з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 50.2 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У свою чергу, з аналізу абзацу 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вбачається, що у випадку виявлення помилок, платник податків зобов`язаний у строк до 1095 днів з дня подачі податкової звітності подати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. Подання такого уточнюючого розрахунку з метою виправлення помилок є не правом, а обов`язком платника податків.

Суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню презумпція правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПКУ), а саме - у разі коли норми Податкового кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до фактичних обставин справи, позивач, самостійно виявивши помилки в деклараціях з податку на додану вартість та виконуючи обов`язок, передбачений пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, подав уточнюючі розрахунки.

Тобто, позивач правомірно відкоригував дані у деклараціях та усунув допущені помилки.

Суд вважає, що подання уточнюючого розрахунку свідчить про бажання позивача вести податкову звітність у відповідності до податкового законодавства та відсутність наміру на вчинення дій, що порушують норми чинного законодавства.

До того ж, суд звертає увагу, що сплата коштів до відповідного бюджету за податковими зобов`язаннями здійснена ТОВ Поні Експрес своєчасно, оскільки кошти (ПДВ) сплачені до державного бюджету в повному обсязі, хоч із зазначенням невірного коду контрагента. Однак, помилкове зазначення коду контрагента не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, а тому висновки податкового органу про не декларування та не сплату податкових зобов`язань з ПДВ не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання взагалі.

Відтак, притягнення позивача до відповідальності, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення № 00004224207 від 08.04.2020 є неприпустимим та фактично свідчить про повторне нарахування штрафних санкцій за задеклароване платником податків зобов`язання.

В зв`язку із чим, податкове повідомлення-рішення № 00004224207 від 08.04.2020 року підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, для досягнення мети справедливого вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Поні Експрес задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07 квітня 2020 року №00004000502, від 08 квітня 2020 року №00004090502, №00004224207, №00004244207, №00004234207.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 квітня 2020 року №00004264207, №00004254207.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 08 квітня 2020 року №Ю-166.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поні Експрес понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020, 00 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Поні Експрес (код ЄДРПОУ 23150966, адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 27-Б)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)