Постанова

від 08.12.2020 по справі 329/588/20(2-а/329/10/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 329/588/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року (суддя Богослов А.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної Олени Анатоліївни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить скасувати постанову № 347-ДК/0116ПО/0801/-20 від 13.07.2020, винесену Головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерною Оленою Анатоліївною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з постановою № 347-ДК/0116ПО/0801/-20 від 13.07.2020, винесеною Головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерною Оленою Анатоліївною, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, просить її скасувати з підстав необґрунтованості, недоведеності вини ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки та винесення постанови не повноважною особою.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова прийнята Головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в межах наданих законом повноважень, адже відповідно до ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю мають право, зокрема, розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення. Згідно з п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, головні та провідні спеціалісти, які безпосередньо здійснюють державний нагляд (контроль), є одночасно державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення головний спеціаліст на підставі протоколу від 03.07.2020 № 347-ДК/0111П/07/01/-20 встановив, що Фермерське господарство Усенка Дмитра Григоровича в особі керівника ОСОБА_1 , не маючи правовстановлюючих документів, самовільно використовує земельну ділянку державної форми власності площею 18,1786 га, кадастровий номер 2325585700:03:029:0001, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ільїнського старостинського округу Чернігівської селищної ОТГ Чернігівського району Запорізької області, чим порушив вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивач з таким висновком не погоджується, зазначає, що останній не доведений належними доказами та спростовується наданими документами. Позивачем надано до суду першої інстанції документи, які, на його думку, спростовують самовільне зайняття земельної ділянки, а саме укладання договорів оренди з фізичними особами, які є користувачами останньої. Також позивач стверджує про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідач не повідомив у встановленому законом порядку про розгляд справи, чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Перевіряючи обґрунтованість доводів апелянта та правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 Земельного кодексу України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Статтею 33 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_2 (власником земельної ділянки (паю)) та Фермерським господарством ОСОБА_3 в особі голови ОСОБА_1 укладено типовий договір оренди земельної частки (паю) від 01.11.2019 терміном на 7 років.

Аналогічні договори Фермерським господарством ОСОБА_3 в особі голови Усенка Юрія Дмитровича укладено з: ОСОБА_4 від 03.09.2018; ОСОБА_5 від 03.09.2018; ОСОБА_6 від 09.06.2018; ОСОБА_7 від 10.04.2018.

У договорах зазначено, що орендодавці є власниками земельних ділянок на підставі розпорядження голови Чернігівської РДА № 318 від 19.11.1999.

Також наведені договори зареєстровані 17.03.2019 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Ільїнського старостинського округу Чернігівської селищної ради за № 1461, № 1457, № 1456, № 1462, № 1455 відповідно.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що 01 липня 2004 року прийнято Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтею 4 якого визначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами п. 3 даного Порядку державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно, які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту його реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Доказів здійснення такої реєстрації на час спірних правовідносин позивачем не надано, що спростовує доводи останнього про законне використання спірної земельної ділянки.

Крім того за даними Державного земельного кадастру, які існували на час прийняття оскаржуваної постанови, земельна ділянка з кадастровим номером 2325585700:03:029:0001 належить до державної форми власності.

Інформація з Державного земельного кадастру від 31.10.2020, згідно з якою визначено, що інформація щодо форми власності земельної ділянки з кадастровим номером 2325585700:03:029:0001 відсутня, яка надана позивачем до суду апеляційної інстанції, висновки контролюючого органу не спростовують, адже доказів реєстрації спірної земельної ділянки за фізичними особами матеріали справи не містять.

Також суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта про порушення з боку відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з неповідомленням ОСОБА_1 про такий розгляд, адже матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 07.07.2020 було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи 13.07.2020 об 11:00 год., яке вручене адресату 11.07.2020.

Письмові пояснення працівників поштового відділення щодо дати вручення відправлення, за висновком суду апеляційної інстанції, не є належним та допустимим доказом з цього питання.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем доведено, позивачем не спростовано, що земельна ділянка державної форми власності площею 18,1786 га, кадастровий номер 2325585700:03:029:0001, станом на час проведення контрольного заходу використовувалася Фермерським господарством ОСОБА_3 в особі керівника ОСОБА_1 без оформлення відповідного права в порядку, визначеному чинним законодавством, що є за своєю правовою природою самовільним зайняттям земельної ділянки, а тому оскаржувана постанова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області є обґрунтованою та правомірною.

Згідно зі ст. 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладання штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року в адміністративній справі № 329/588/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 08 грудня 2020 року та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров