Постанова

від 08.12.2020 по справі 420/6564/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6564/19 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,

секретар - Цехмейстренко Ю.В.,

за участю: представника позивача - Подорожнього А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 по справі № 420/6564/19 за позовом приватного підприємства "АГРО-ПРОДУКТ 2018" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.10.2019 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2019 року ПП "АГРО-ПРОДУКТ 2018" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації № 1301672/42376456 від 07.10.2019;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 02.09.2019;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 02.09.2019 між ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» (Постачальник) та ТОВ «ФІОРІНО» (Покупець) укладено договір поставки № 0209/19-2, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція українського походження 2019 року. 02.09.2019 на виконання умов договору постачальником було здійснено передачу товару покупцю (пшениця в асортименті), що підтверджується видатковою накладною. За поставлену продукцію покупцю був наданий рахунок-фактура від 02.09.2019, який був сплачений в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою. 02.09.2019 було виписано податкову накладну № 1 на загальну суму 795 897,94 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Фіоріно» . 24.09.2019 дану податкову накладну направлено до Державної податкової служби України (далі - ДПС) для реєстрації. Того ж дня, 24.09.2019 було отримано квитанцію, в якій зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України , реєстрація ПН/РК від 02.09.2019 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуг та обсяг його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п.2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» . Позивачем було направлено документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною, що підтверджується відповідним повідомленням щодо подачі документів. Однак, контролюючим органом не було надано належної оцінки наданим документам та 07.10.2019 Комісією Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), було прийнято рішення № 1301672/42376456 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 02.09.2019. Позивач зазначає, що вказане рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, в ньому не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На думку позивача, відповідачем не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснювалось зупинення реєстрації податкової накладної. Водночас, позивач вважає, що господарська операція, за результатами якої складено податкову накладну, має реальний характер, відтак вважає протиправним оскаржуване рішення та таким, що підлягає скасуванню.

06.12.2019 від представника відповідачів до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що реєстрацію податкової накладної було зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Однак рішенням Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» було відмовлено у реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. В оскаржуваному рішенні чітко зазначено які саме документи не було надано ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» разом з повідомленням, а саме за податковою накладною № 1 від 02.09.2019 зазначено ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), в тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Відтак, на думку відповідача, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є обґрунтованим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 січня 2020 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації № 1301672/42376456 від 07.10.2019.

Зобов`язав Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну № 1 від 02.09.2019.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АГРО-ПРОДУКТ 2018» (67350, Одеська обл., Березівський р-н., с. Вікторівка, вул. Суворова, буд. 13, код ЄДРПОУ 42376456) судовий збір у розмірі 1 921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АГРО-ПРОДУКТ 2018» (67350, Одеська обл., Березівський р-н., с. Вікторівка, вул. Суворова, буд. 13, код ЄДРПОУ 42376456) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Державна податкова служба України, Головне управління ДПС в Одеській області подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- доводи апеляційної скарги фактично зводяться до детального опису порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №117 та наказу ДФС України від 28.07.2015 № 543;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому окрім іншого просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 094,20 грн (остаточний розрахунок судових витрат (а.с.242).

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Приватне підприємство «АГРО-ПРОДУКТ 2018» (67350, Одеська обл., Березівський р-н., с. Вікторівка, вул. Суворова, буд. 13, код ЄДРПОУ 42376456 ) зареєстровано як юридичну особу 09.08.2018 (номер запису: 1 529 102 0000 000984).

Видами діяльності ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» є: код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

02.09.2019 між ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» та ТОВ «ФІОРІНО» укладено договір поставки № 0209/19-2 (а.с. 79-81).

02.09.2019 ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» надано ТОВ «ФІОРІНО» видаткову накладну № 1 на суму 795 897,94 грн та рахунок фактуру № 1 від 02.09.2019.

ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» було сформовано податкову накладну №1 від 02.09.2019р та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За період з 01.09.2019 по 30.09.2019 по рахунку ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» , встановлено, що 12.09.2019 ТОВ «ФІОРІНО» розрахувалось за поставлений товар (а.с. 85-86).

24.09.2019 податкову накладну № 1 від 02.09.2019 направлено до ДПС України для реєстрації, що підтверджується квитанцією (а.с. 19).

Позивачем отримано квитанції з результатом оброки: документ прийнято, реєстрація зупинена.

Зазначено виявлені помилки: відповідно до п. 201.16 ст.201 ПК реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК №1 від 02.09.2019. в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. У квитанції зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2019р. №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуг та обсяг його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п.2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною № 1 від 02.09.2019 позивачем 06.10.2019 було направлено документи, що підтверджується відповідним повідомленням щодо подачі документів.

07.10.2019 Комісією Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), було прийнято рішення № 1301672/42376456 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 02.09.2019.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов`язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.10 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, яким визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).

На підставі пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За правилами пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", та "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

За змістом пункту 74.2 статті 74 ПКУ критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17 № 567 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Критерії).

Зі змісту квитанцій, якими було зупинено реєстрацію податкової накладної, слідує про те, що підставою зупинення реєстрації податкової накладної :«Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2019 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуг та обсяг його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п.2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» . При цьому всупереч п. 13 Порядку № 117, не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Фіскальним органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку, у той час як чинне законодавство вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Підпункт 2.1 пункту 2 Критеріїв № 959 (лист ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку") містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: Податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій:

2.1. обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній /розрахунку коригуваннядо податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

Згідно з підпунктом 14, 15 Порядку № 117 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18 - 21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, у спосіб, визначений Порядком № 117, направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних (а.с.22).

Водночас, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку). Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав надання документів, які складені з порушенням законодавства, контролюючий орган зобов`язаний вказати конкретні документи (їх реквізити) та зазначити, у чому полягає порушення.

Так, в рішенні № 1301672/42376456 від 07.10.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 02.09.2019, було вказано, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків;

Одночасно в розділі "додаткова інформація" нічого не зазначено .

Відповідачами не доведено таку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. А такої підстави як недостатність документів чинне законодавство не передбачає. Крім того, позивач надав суду копії документів, які були надіслані разом з поясненнями 06.10.2019, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних:

- договір купівлі-продажу № 1 від 02.02.2019укладений між ПП «Дудковський В.К.» (постачальник) та ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» (покупець), предметом якого є товар (в наведеному договорі розуміється продукція, найменування, одиниці виміру і кількість якого визначається в заявці покупця.);

- накладна № 1 від 10.02.2019;

- звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року респондента ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» ;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» ;

- договір оренди майна № 01/07 від 01.07.2019, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» , предметом якого є строкове платне користування об`єктом нерухомого майна, а саме: комплексом нежитлових споруд (база) загальною площею 1600 кв.м.;

- акт приймання передачі нерухомого майна: комплекс нежитлових споруд (база) загальною площею 1600 кв.м. від 01.07.2019.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем до відповідача пояснення та додані документи, які також подані до суду першої інстанції, у повній мірі підтверджують реальність вищевказаної господарської операції, за наслідками якої складено та направлено для реєстрації податкову накладну № 1 від 02.09.2019. Судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про юридичну дефектність поданих до контролюючого органу документів та зазначеного відповідачами не доводилось, не встановлено таких обставин і судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи до пояснень в своїй сукупності є достатніми для реєстрації податкової накладної та висновку про реальність господарських операцій між ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» та ТОВ «ФІОРІНО» .

Так, метою перевірки податкових накладних, поданих на реєстрацію в ЄРПН, є не перевірка ведення бухгалтерського обліку платником податку чи правильність формування податкового кредиту чи відображення податкових зобов`язань, а встановлення ризиків порушення платником податку податкового законодавства, уникнення ним виконання податкового обов`язку через відображення в податковому обліку операцій з постачання товарів/послуг, у яких наявні об`єктивні ознаки неможливості їх здійснення (проведення). Питання щодо реальності операцій, правильності відображення податкового кредиту чи податкових зобов`язань в бухгалтерському та податковому обліках може бути предметом дослідження контролюючим органом під час документальної перевірки позивача, а не під час реєстрації податкової накладної.

Отже, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, податковий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Таким чином з огляду на таке, рішення комісії рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації № 1301672/42376456 від 07.10.2019 прийняте необґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, варто зазначити таке.

За змістом підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Законодавчими приписами визначено суб`єктивний склад осіб, які будуть учасниками судового процесу (відповідачами) у справах про оскарження протиправної відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних":

- головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників ДФС - в частині оскарження рішення комісії, яка прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

- Державна фіскальна служба України в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку визнання протиправними та скасування рішень головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Отже, ДПС України є належним відповідачем в частині зобов`язання зареєструвати вказану податкову накладну.

Згідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача суд першої інстанції правильно зобов`язав Державну податкову службу здійснити реєстрацію податкової накладної № 1 від 02.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд перевіряючи зазначені доводи апеляційної скарги, відхиляє їх як такі, що не знайшли свого підтвердження, оскільки, а ні при розгляді справи судом першої інстанції, а ні при апеляційному оскарження, апелянт, як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладений обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, не надав докази відповідності операцій здійснених позивачем п.п. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій» , (будь-якого розрахунку такої відповідності, роздруківки розрахунку, проведеного в автоматичному режимі).

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "АГРО-ПРОДУКТ 2018" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу клопотання представника позивача - адвоката Подорожнього А.С. про стягнення витрат на правничу допомогу (7 094,50 грн), яка пов`язана із розглядом справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України).

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України).

За змістом частин 7, 9 статті 139 КАС України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі № 810/2760/17.

На підтвердження фактично понесених приватним підприємством "АГРО-ПРОДУКТ 2018" витрат, адвокатом Подорожнім А.С. було надано остаточний розрахунок судових витрат, який складається із :

- надання юридичних консультацій щодо провадження в суді апеляційної інстанції - 2 год. - 2027 грн.

- вивчення, дослідження та аналіз апеляційної скарги відповідача - 2 год. - 2027 грн.

- підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу на рішення у справі 420/6564/19 - 3 год. - 3040,50 грн.

Всього - 7 094,50 грн.

Досліджуючи вищезазначені документи, колегією суддів встановлено, що дані докази не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів, оскільки зазначений перелік послуг не підтверджується квитанціями або чеками про сплату за ці послуги, в зв`язку з чим не уявляється можливим встановити підтвердження факту отримання коштів від позивача за надання правової допомоги в рамках даної адміністративної справи.

При цьому, колегією суддів враховано обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, враховано, що адвокат надав відзив на апеляційну скаргу та обґрунтував надання інших послуг у судовому засіданні.

Таким чином, на думку колегії суддів, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг Позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 року по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 1 500 грн.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 по справі № 420/6564/19 - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АГРО-ПРОДУКТ 2018» (67350, Одеська обл., Березівський р-н., с. Вікторівка, вул. Суворова, буд. 13, код ЄДРПОУ 42376456) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 09 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.