Постанова

від 08.12.2020 по справі 620/2702/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 620/2702/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення

Менської районної державної адміністрації

про визнання рішення та бездіяльності протиправними

і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про:

- визнання дії та бездіяльність відповідача протиправними щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 , а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць;

- зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу грошової компенсації (з урахуванням виплачених сум) на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 'Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 , а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, за перше півріччя 2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13, на який посилається УСЗН Менської РДА при обчисленні грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не може застосовуватись при визначенні розміру спірної виплати.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13, на підставі якого ним здійснено обчислення позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується особам з інвалідністю, а також зазначаючи, що в серпні до законодавства внесені відповідні зміни.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3-ї групи (загальне захворювання) з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та довідкою МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 471644.

Позивач перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на пільгове забезпечення автомобілем.

Відповідно до довідки РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області ТСЦ МВС №5942 від 10.07.2020 №31/18/5942-96 за позивачем транспорті засоби не зареєстровані.

УСЗН Менської РДА ОСОБА_1 було нараховано і виплачено компенсацію на транспортне обслуговування за перше півріччя 2020 року в сумі 243,57 грн.

Вважаючи, що сума виплаченої компенсації не відповідає положенням Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні , позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення її перерахунку у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228.

Листом від 22.06.2020 за № 03-04/833 УСЗН Менської РДА повідомлено ОСОБА_1 , що обчислення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування автомобілів, зокрема особам з інвалідністю, здійснюється відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення спірної компенсації відповідно до листа Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-ІХ (далі - Закон № 294-ІХ), постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 228), Порядком виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-другою, п`ятою-шостою статті 28 Закону № 2961-IV передбачено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцеві державні адміністрації.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови № 228 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що грошові компенсації на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 5 Постанови № 228 компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Статтею 7 Закону № 294-ІХ установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати визначено законодавством.

При цьому, жодною законодавчою нормою не передбачено компетенції Мінсоцполітики змінювати або уточнювати/коригувати розмір вказаної грошової компенсації.

Крім того, лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13, на який посилається відповідач при обчисленні грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер та не може застосовуватись при визначенні розміру спірної виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №550/196/16-а та від 03.10.2018 у справі № 24/7830/16-ц.

Водночас, Постановою № 228 показники і параметр розміру такої грошової компенсації виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що виплата спірної компенсації була проведена відповідачем позивачу у відповідності до вищевказаного листа Мінсоцполітики, а не відповідних нормативно-правових актів, зокрема Постанови № 228.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відповідних дій відповідача та необхідності відновлення порушеного права позивача.

При цьому, доводи апелянта про те, що в серпні 2020 року до законодавства внесені відповідні зміни, судова колегія відхиляє, оскільки спірні в цій справі правовідносини виникли у червні 2020 року, тобто до внесення відповідних змін, що з огляду на приписи статті 58 Конституції України, унеможливлює їхзастосування.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини цієї справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 08 грудня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: