Постанова

від 08.12.2020 по справі 826/4075/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Амельохін В.В. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 826/4075/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Інститут розвитку Радіант Стар

до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут розвитку Радіант Стар (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0031414001 про сплату штрафних санкцій у сумі 6800,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку позивачем було здійснено продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, за що його притягнуто до відповідальності.

При цьому, суд зазначив, що позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та експлуатаційний дозвіл для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, тобто у розумінні ст. 1 та ст. 15 Закону № 481/95 має всі необхідні документи для здійснення роздрібної торгівлі, у тому числі на розлив, алкогольних напоїв.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог, апелянт наполягає на тому, що позивачем було вчинено правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, а саме здійснено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці за відсутності статусу підприємства громадського харчування.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних у цій справі правовідносин товариство з обмеженою відповідальністю Інститут розвитку Радіант Стар (далі - ТОВ Радіант Стар ) перебувало на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

Основним видом діяльності позивача є: Код КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється позивачем за наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями Серії АЖ № 085774 від 25.08.2017, терміном дії з 01.09.2017 по 31.08.2018.

Також, у позивача наявний Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 23.05.2013 № 03115/18/2.

ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами ТОВ Інститут розвитку Радіант Стар за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 121-Д, кафе Артекокафе .

02.11.2017 за результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 26/2475/40/37499278, яким встановлено порушення ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 19.12.1995 №481/95-ВР, не надання до перевірки документів щодо узгодження підприємства громадського харчування.

30.11.2017 на підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0031414001, яким на підставі п.п. 54.3.3. статті 54, абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 6800,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку, але відповідна скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (далі - Закон № 481/95-ВР), Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів від 23.12.1997 № 771/97-ВР у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (далі - Закон № 771/97-ВР), Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 у редакції, чинній на час виникнення правовідносин (далі - Правила № 854), Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219 (далі - Правила № 219).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95 роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481/95 визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 15-3 Закону № 481/95 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

При цьому місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів (ст. 1 Закону № 481/95).

Частиною шостою статті 15-3 Закону № 481/95 установлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина перша статті 17 Закону № 481/95).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 481/95 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог ст. 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Правила № 854 також визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування.

У п.п. 2, 22 Правил № 854 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Пунктом 27 частини першої статті 1 Закону № 771/97-ВР визначено, що заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5, 1.6 Правил № 219, заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).

Суб`єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм, зокрема Закону № 481/95 та Правил № 854 надає підстави стверджувати, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за умови наявності у них ліцензій, а здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволено виключно суб`єктам господарювання громадського харчування (закладам ресторанного господарства) та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування (закладів ресторанного господарства), підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Разом з тим, законодавством, зокрема вказаними нормативно-правовими актами, не передбачено умов для отримання статусу суб`єкта господарювання громадського харчування (підприємства ресторанного господарства).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами перевірки, які містяться у справі та на які посилається апелянт, підтверджується факт реалізації позивачем алкогольного напою, що відповідає виду його діяльності та наявним у нього (станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) дозвільним документам.

Водночас, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що відповідні алкогольні напої були реалізовані позивачем саме для їх споживання на місці , тобто не доведено наявності в діях позивача складу порушення, за яке його притягнуто до відповідальності .

Втім, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні цієї справи.

Тож, доводи апелянта про те, що позивачем було вчинено правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, а саме здійснено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці за відсутності статусу підприємства громадського харчування, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного позивачем у цій справі податкового повідомлення-рішення.

Приходячи до такого висновку апеляційний суд також враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 08 грудня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: