Постанова

від 01.12.2020 по справі 826/6302/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6302/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюк А. Г.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сітібудсервіс-1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0035211201 від 05.12.2016 та податкове повідомлення - рішення №0035221201 від 05.12.2016.

Позов мотивовано тим, що документальну перевірку податковим органом проведено незаконно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з`явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представник позивача в судове засідання не з`явився.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом у ході камеральної перевірки було проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість, в той час як перевірка своєчасності сплати податку повинна проводить під час проведення документальної перевірки, відтак, відповідачем було порушено норми Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.57.1 ст.57 та ст.76 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань ТОВ Сітібудсервіс-1 податку на додану вартість.

За результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом складено акт від 18.10.2016 № 5514/26-56-12-01-18 про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету, з висновками про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно поданих декларацій з ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 05.12.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача на підставі статті 126 ПК України за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ штрафних санкцій:

- № 0035221201 у розмірі 4 185,60 грн. (за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 41 856 грн.

- № 0035211201 у розмірі 6 721,57 грн. (за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 33 607,85 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 ст. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно із пунктом 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Тобто, податковим законодавством не визначено підстави для проведення камеральної перевірки, не передбачено вчинення контролюючим органом певних дій, при дотриманні яких можливе її проведення, як то направлення запиту, винесення наказу, направлення на проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки та направлення (вручення) цих документів платнику податків.

Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути тільки дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Тобто, питання своєчасності сплати податків та зборів, при проведенні камеральної перевірки не досліджується, оскільки це є предметом документальної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 зазначеної статті).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки(пункт 79.2 зазначеної статті).

Таким чином, передумовою проведення документальної, у тому числі, невиїзної перевірки є прийняття рішення керівника контролюючого органу, яке оформлюється наказом.

Враховуючи відсутність прийняття керівником контролюючого органу рішення (наказу) про проведення невиїзної документальної перевірки, та доказів вручення такого рішення (наказу) позивачу, відповідачем порушено норми чинного законодавства.

Під час камеральної перевірки перевіряються дані задекларовані у податковій звітності, а не дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов`язань, відтак висновки Акта перевірки не можуть бути належними доказами щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених зобов`язань, оскільки відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданих йому прав.

З акту перевірки убачається, що таку перевірку проведено 18.10.2016. При цьому, аналізуючи зміст самого акту перевірки, а також норми ПК України, на які податковий орган посилається у вказаному акті, як на підставу її проведення, контролюючим органом фактично проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Фіскальний орган проводив перевірку не податкової звітності ТОВ Сітібудсервіс-1 а перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що відповідно до п.п. 75.1.2, п. 77.3. ПК України (в редакції на час проведення перевірки), а також враховуючи положення п. 78.9. ПК України, є предметом документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №803/1338/17 (провадження № К/9901/28558/18).

Всупереч наведеним вище вимогам, відповідачем проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства. Контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом, що призвело до порушення прав позивача, передбачених п.п. 17.1.6 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем в межах камеральної перевірки (дата проведення перевірки 18.10.2016) досліджувались питання щодо своєчасності сплати платником податків грошового зобов`язання з податку на додану вартість, які були предметом документальної перевірки, відтак, податкові повідомлення- рішення від 05.12.2016 прийняті на підставі акту перевірки, який є доказом, отриманим з порушенням закону у зв`язку з чим не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сітібудсервіс-1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування ППР - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 08.12.2020