Постанова

від 09.12.2020 по справі 440/2983/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 440/2983/19

адміністративне провадження № К/9901/9622/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Шевцової Н.В., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №440/2983/19

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, Державного підприємства Національні інформаційні системи - про визнання протиправним і скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді: Бойка С.С., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, ухвалену в складі: головуючого судді: Бенедик А.П., суддів Гуцала М.І., Донець Л.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , державний реєстратор, позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮ України, відповідач), за участю третіх осіб - Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (далі - Варварівська сільська рада, третя особа-1), Державного підприємства Національні інформаційні системи (далі - ДП Національні інформаційні системи , третя особа-2), у якому просила визнати протиправним і скасувати наказ від 17 липня 2019 року №2178/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом проведення МЮ України камеральної перевірки на підставі довідки комісії прийнято оспорюваний наказ про тимчасове блокування їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр речових прав).

3. Позивачка звертала увагу на те, що скарг або заяв щодо її діяльності не надходило, а тому в діях не вбачається порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952-IV).

4. Також позивачка вважала, що оспорюваний наказ порушує не тільки її права та інтереси як державного реєстратора, але й створює ускладнення для інших осіб, які звертаються до неї для отримання послуг з державної реєстрації речових прав.

5. Зазначала, що копія наказу про проведення камеральної перевірки, а також оспорюваний наказ направлено МЮ України на її адресу поза межами строків, установлених Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990 (далі - Порядок №990). Довідка, складена комісією за результатом камеральної перевірки, або належним чином засвідчена її копія, їй не направлялася.

6. Необізнаність позивачки про проведення МЮ України щодо неї камеральної перевірки позбавила права надати пояснення з приводу питань, які були предметом дослідження, а отже, можливості захистити свої права.

7. Приймаючи рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав, МЮ України, всупереч вимогам абзацу 3 частини третьої статті 37-1 Закону №1952-IV, не вирішило питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, які подані для проведення реєстраційних дій і перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

8. Уважаючи наказ МЮ України від 17 липня 2019 року №2178/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

9. На підставі наказу МЮ України №379/7 від 07 лютого 2019 року Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань було проведено моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав державного реєстратора ОСОБА_1 .

10. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав державного реєстратора ОСОБА_1 . Комісією було складено акт від 10 червня 2019 року.

11. У акті зафіксовано, що в ході моніторингу реєстраційних дій встановлено, що державним реєстратором ОСОБА_1 під час розгляду заяв №27537290, №27969562, №27969640, №27971324, №27971693, №28794928, №28800578, №28806494 порушено вимоги статей 21 Закону №1952-IV, пункту 22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127), пункту 61 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі - Порядок №1141), оскільки не сформовано витяги про державну реєстрацію прав.

12. 14 червня 2019 року МЮ України на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій від 10 червня 2016 року прийнято наказ №2293/7 Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Варварівської сільської ради .

13. За результатом проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав Комісією складено довідку від 05 липня 2019 року, в якій зафіксовано таке.

14. 10 січня 2019 року за результатом розгляду заяви №32096384 державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44998411, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ №1739692653216 та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за відсутності договору про поділ спільного майна або договору про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідного рішення суду, оскільки житловий будинок знаходиться у спільній частковій власності. Указано про порушення вимог статей 3, 10, 23 Закону №1952-IV та пунктів 12, 14, 56 Порядку №1127.

15. За заявою №30510030 державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43460741 та зареєстровано за ОСОБА_3 право власності у розмірі 9/20 частки щодо житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення суду в справі №2-318/1995, та за ОСОБА_4 у розмірі 11/20 частки щодо житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі договору міни. Зазначено, що станом на час проведення перевірки у Єдиному державному реєстрі судових рішень указане рішення суду відсутнє. Отже, зафіксовано факт порушення вимог статей 3, 10, 23 Закону №1952-IV та пунктів 12, 14 Порядку №1127, оскільки не зупинено розгляд заяви з метою направлення до суду запиту про отримання інформації.

16. За результатом перевірки Комісією запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора Варварівської сільської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав строком на 4 (чотири) місяці.

17. 17 липня 2019 року МЮ України прийнято оспорюваний наказ №2178/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав , яким наказано:

18.1. тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора Варварівської сільської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав строком на 4 (чотири) місяці;

18.2. виконання пункту 1 наказу покласти на ДП Національні інформаційні системи".

19. Уважаючи наказ протиправним, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

20. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ МЮ України від 17 липня 2019 року Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав .

21. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що МЮ України не надало доказів на підтвердження того, що за результатом проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав державним реєстратором ОСОБА_1 під час вчинення реєстраційних дій були допущені порушення вимог чинного законодавства.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МЮ України подало касаційну скаргу.

23. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

24. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МЮ України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року.

25. У касаційній скарзі МЮ України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

26. Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що на підставі наданої Комісією довідки від 05 липня 2019 року, складеної за результатом проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав державного реєстратора ОСОБА_1 , належним чином досліджено обставини та установлено факт грубого порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав, що є підставою для застосування до неї такого заходу як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру прав, який є найменш суворим та пропорційним до вчинених порушень.

27. Звертає увагу на наявність законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав.

28. Указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки має місце факт недотримання державним реєстратором ОСОБА_1 вимог щодо державної реєстрації прав, а саме: учинення таких дій за відсутності договору про поділ майна або договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідного рішення суду; не забезпечення зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію з метою направлення до суду запиту про отримання інформації, в зв`язку із відсутністю судового рішення, на підставі якого здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

29. Щодо процедури проведення камеральної перевірки позивачка зазначає, що витребовування документів і пояснень є правом Комісії, а не її обов`язком.

30. Отже, уважає наказ МЮ України від 17 липня 2019 року №2178/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

31. У відзиві на касаційну скаргу державний реєстратор ОСОБА_1, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

32. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Відповідно до частини другої статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

34. У частині третій статті 10 Закону №1952-IV (у редакції на час вчинення реєстраційних дій) передбачено, що державний реєстратор:

34.1. встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

34.2. відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

34.3. відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

35. відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

36. наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

37. наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

38. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

39. 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

40. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

41. 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

42. 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

43. 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

44. 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

45. 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

46. 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

47. 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

48. 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

49. Частинами першою, другою статті 23 Закону №1952-IV (у редакції на час вчинення реєстраційних дій) визначено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

50. 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

51. 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

52. Державний реєстратор у строк, установлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

53. У абзаці першому та другому пункту 12, абзаці першому пункту 14, пункті 56 Порядку №1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

54. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

55. У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

56. Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; 2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

57. У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

58. Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

59. Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій) рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.

60. Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається у паперовій формі. Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

61. У абзаці 2 пункту 22 Порядку №1127 зазначено, що витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника може бути наданий державним реєстратором у паперовій формі з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, шляхом друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210x297 мм) без використання спеціальних бланків, з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

62. За змістом пункту 61 Порядку №1141 (у редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій) витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав формується державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав в електронній формі, що розміщується на вебпорталі МЮ України, та за бажанням заявника в паперовій формі на аркушах паперу форматом А4 (210х297 мм) без використання спеціальних бланків, з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

63. У абзацах 1, 2 частини першої статті 37-1 Закону №1952-IV передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється МЮ України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

64. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав МЮ України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

65. Пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону №1952-IV встановлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав МЮ України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав.

66. Статтею 38 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, що державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

67. Пунктами 4, 5 Порядку №990 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом. Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному вебсайті.

68. За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи МЮ України, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

69. Відповідно до приписів пункту 10 статті 1 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) камеральна перевірка - це перевірка, що проводиться у приміщенні МЮ України виключно на підставі даних Державного реєстру речових прав.

70. За змістом пунктів 6-10 Порядку № 990 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться на підставі наказу МЮ України, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб МЮ України. Наказ МЮ України про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному вебсайті. Копія наказу МЮ України про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації.

71. Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень.

72. Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб МЮ України, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

73. За результатами проведеної камеральної перевірки МЮ України на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до чинного законодавства у формі наказу.

VI. Позиція Верховного Суду

74. Предметом спору у цій справі є правомірність наказу МЮ України від 17 липня 2019 року №2178/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Варварівської сільської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав , прийнятого на підставі довідки від 05 липня 2019 року за результатом проведення відповідачем камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав.

75. Проведенню камеральної перевірки слугував акт від 10 червня 2019 року, складений за результатом проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинених державним реєстратором ОСОБА_1 У ньому зафіксовано, що під час розгляду заяв про державну реєстрацію прав позивачем порушено вимоги статей 21 Закону №1952-IV, пункту 22 Порядку №1127, пункту 61 Порядку №1141, оскільки не сформовано витяги про державну реєстрацію прав.

76. Водночас, ураховуючи вимоги пункту 4 Порядку №990, моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

77. Однак такий критерій, за яким можливий контроль при проведенні моніторингу реєстраційних дій як перевірка формування витягів про державну реєстрацію прав, у вказаному Порядку №990 не міститься.

78. Крім того, доказів на підтвердження того, що державним реєстратором ОСОБА_1 не формувалися витяги про державну реєстрацію прав під час розгляду заяв №27537290, №27969562, №27969640, №27971324, №27971693, №28794928, №28800578, №28806494, МЮ України не надано.

79. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що, здійснюючи моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав, учинених державним реєстратором ОСОБА_1 , за результатом проведення якого складено акт від 10.06.2019, МЮ України діяло протиправно.

80. За результатом проведення камеральної перевірки реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав комісією складено довідку від 05 липня 2019 року про те, що державним реєстратором ОСОБА_1 допущено такі порушення: зареєстровано право власності на житловий будинок за відсутності договору про поділ спільного майна, або договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідного рішення суду, оскільки житловий будинок знаходиться у спільній частковій власності; не зупинено розгляд заяви з метою направлення до суду запиту про отримання інформації.

81. Судами попередніх інстанцій зазначено, що під час проведення камеральної перевірки були досліджені лише документи, на підставі яких проводилися реєстраційні дії, за результатом якої зафіксовані виявлені порушення.

82. Натомість не установлено та відповідачем не доведено факту проведення державним реєстратором ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на майно за відсутності договору про поділ спільного майна або договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідного рішення суду. Не надано також доказів на підтвердження перебування майна, яке на підставі заяви №32096384 зареєстровано за ОСОБА_2 , у спільній частковій власності.

83. Крім того, відповідач не скористався правом, визначеним у пункті 8 Порядку №990, щодо витребування у державного реєстратора необхідних документів, зокрема реєстраційних справ, а також не вимагав від нього надання відповідних пояснень.

84. Не дотримання указаних вимог призвело до неповного з`ясування обставин щодо виявлених порушень.

85. За змістом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 жовтня 2016 року №1666-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

86. Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного вебпорталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

87. У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

88. Посилаючись на відсутність судового рішення в справі №2-318/1995 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідачем указано про те, що державному реєстратору необхідно було звернутися до Ленінського районного суду міста Полтави із запитом про отримання інформації указаного судового рішення та зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав.

89. Судами попередніх інстанцій установлено, що також підтверджено представником відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи, що громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до заяви №30510030 було додано належним чином засвідчену копію рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 19 липня 1995 року в справі №2-318/1995.

90. У пункті 2 частини першої статті 2 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

91. За змістом частин першої, другої статті 12 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

92. Записи, що містяться у Державному реєстрі речових прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їхньої невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

93. У частині першій статті 17 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

94. Як зазначалося, згідно з інформацією, викладеною у акті перевірки від 10 червня 2019 року та довідці від 05 липня 2019 року, предметом перевірки була інформація, яка міститься у Державному реєстрі речових прав, за заявами: №27537290, №27969562, №27969640, №27971324, №27971693, №28794928, №28800578, №28806494; №32096384; №30510030.

95. Водночас на виконання вимог суду першої інстанції про витребування документів на підтвердження допущення державним реєстратором ОСОБА_1. порушень вимог чинного законодавства під час здійснення реєстраційних дій за указаними заявами, МЮ України надано скріншот з Державного реєстру прав лише за заявою №32096384.

96. У частині першій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

97. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

98. Водночас відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження вчинення державним реєстратором ОСОБА_1 порушень вимог чинного законодавства в сфері державної реєстрації прав, виявлених під час здійснення камеральної перевірки.

99. Також Верховний Суд ураховує, що законодавець, наділяючи МЮ України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган, також зобов`язав його мотивувати таке рішення.

100. Отож МЮ України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

101. Однак у оспорюваному наказі не зазначено мотиви, за яких до державного реєстратора застосовано саме такий вид стягнення як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

102. Стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав. Проте застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

103. Таким чином, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачці строк обмеження у доступі до Державного реєстру речових прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

104. Указане свідчить про те, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

105. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі №826/12480/17; від 28 липня 2020 року в справі №420/1065/19, від 21 листопада 2019 року в справі №826/9263/17; від 11 вересня 2020 року в справі №824/902/19-а.

106. Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Верховний Суд ураховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.

107. У рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

108. Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України, названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

109. Верховний Суд наголошує, що МЮ України зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

110. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 10 квітня 2019 року в справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

111. Таким чином, повноваження МЮ України, які воно розуміє як дискреційні, щодо вчинення прийняття наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повинні бути чітко визначені законом. У випадку наявності таких повноважень у МЮ України, вказане не означає, що орган державної влади не повинен дотримуватись механізму, установленого Закону №1952-ІV, тобто правової процедури здійснення його повноважень, встановленої ним, а також відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

112. Аналогічний правовий висновок був застосований у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №816/1366/17, від 23 червня 2020 року в справі №826/17920/17, від 17 червня 2020 року у справі №826/15847/17, від 30 квітня 2020 року у справі №820/5458/17.

113. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності прийняття спірного наказу, оскільки суб`єкт владних повноважень: не надав належних доказів на підтвердження вчинення державним реєстратором ОСОБА_1 порушень вимог чинного законодавства в сфері державної реєстрації прав, виявлених під час здійснення камеральної перевірки; не обґрунтував прийняття наказу із зазначенням застосування такого виду стягнення як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав строком на 4 (чотири) місяці.

114. Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у рішеннях у справах Салов проти України (від 06 вересня 2005 року, заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (від 18 липня 2006 року, заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі Руїс Торіха проти Іспанії ( Ruiz Torija v. Spain , серія A. 303-A; пункт 29).

115. Під час установлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

116. Отже, суди попередніх інстанцій надали правильну юридичну оцінку встановленим обставинам справи і правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

117. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

118. На підставі викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

119. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

120. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

121. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

122. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

123. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

124. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

125. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова