Рішення

від 26.11.2020 по справі 156/723/19

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 156/723/19

Провадження № 2/156/17/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

представника позивача Шумського А.А.

представника відповідача Колєсова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іваничі цивільну справу № 156/723/19 за позовом ПП Вільна Україна -Р до ОСОБА_1 про визнання недійсною реєстрацію права власності на будівлю зерносховище загальною площею 899,5 м.кв., що в АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Іваничівської РДА Єдинак Олена Олександрівна, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ПП Вільна Україна -Р звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною реєстрацію права власності на будівлю зерносховище загальною площею 899,5 м.кв., що в АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання Указу Президента України Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки , відповідно до листа Мінагрополітики України Щодо порядку видачі, обліку та погашення свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) створено спілку співвласників майнових паїв колишніх членів КСП Вільна Україна , правонаступником якої є ТОВ Вільна Україна-Агро громадську організацію Хлібодар . Головною метою організації є задоволення та захист соціальних, економічних фахових та інших спільних інтересів членів спілки. На даний час переважна більшість членів спілки визначились із своїми майновими сертифікатами реалізувавши їх. Павлівською сільською радою та Іваничівською селищною радою видані єдині майнові сертифікати на суму 1422280 грн. та 923196 грн. для підприємства Вільна Україна-Р , 292405 грн. ОСОБА_1 та 89490 грн. ОСОБА_2 . На даний час спілка зобов`язана із майна переданого їй Вільною Україною-Агро дотримуючись структури майнового паю виділити майно для власників єдиних майнових сертифікатів. Правонаступник КСП Вільна Україна ТзОВ Вільна Україна-Агро все майно, що було виділено на розпаювання після погашення боргових зобов`язань передало спілці Хлібодар . Однак відповідач, будучи заступником голови спілки і відповідно маючи доступ до всіх документів спілки, всупереч інтересам членів спілки, оформив право власності на будівлю зерносховище в с. Самоволя Іваничівського району надавши для реєстрації неіснуючий акт приймання-передачі нерухомого майна серія та номер 1/181 від 12 березня 2018 року виданий ТОВ Вільна Україна-Агро . При цьому відповідач достеменно знав, що відповідно до переліку майна, що передається до Додаткової угоди № 1 від 06 серпня 2010 року між Вільна Україна-Агро та спілкою Хлібодар зазначений об`єкт під номером 34 передано спілці.

Крім того, ПП Вільна Україна-Р , викупивши майнових сертифікатів на суму 2345476 грн., що становить 72 відсотки в кожному об`єкті нерухомості використовує зазначений об`єкт у своїй господарській діяльності.

На підставі викладеного, просить визнати недійсною реєстрацію права власності за відповідачем на будівлю зерносховище загальною площею 899,5 м. кв., що в АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 10 жовтня 2019 року попереднім складом суду відкрито провадження у справі? ухвалено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

14 листопада 2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому в задоволенні позову просить відмовити повністю. Зазначає, що позивач просить визнати недійсним не рішення уповноваженої особи про державну реєстрацію, ні правовстановлюючий документ щодо нерухомого майна, а просить визнати недійсним в цілому процес реєстрації речового права на нерухоме майно. При цьому, законодавством не передбачено визнання недійсним процесу реєстрації речового права на нерухоме майно. Крім того, позивач звернувся до суду у непередбачений законом спосіб, реєстрація права власності на будівлю зерносховище в АДРЕСА_1 жодні права позивача не порушені та не можуть бути відновлені шляхом скасування реєстрації спірного майна, а тому не підлягають захисту судом у справі. Позивач не має жодних прав стосовно спірного майна, ніколи не намагався здобути право власності на спірне майно. Позивачем не доведено, що саме його права та інтереси порушені, невизнані або оспорені, а також те, що права позивача порушені саме діями або бездіяльністю відповідача, тому вказане виключає задоволення заявленого позову. З позовної заяви неможливо визначити, які саме конкретні законодавчі приписи порушенні при здійсненні державної реєстрації спірного нерухомого майна. Факт подання відповідачем неіснуючого документу державному реєстратору є предметом перевірки у кримінальному провадженні. Відповідач є законним власником будівлі зерносховище, що в АДРЕСА_1 . Жодних порушень закону під час набуття права власності допущено не було. (а.с.20-23).

Ухвалою від 19.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 03 серпня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження суддею Федечко М.О., ухвалено повернутися на стадію підготовчого судового засідання.

03.08.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 09 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання представника позивача ПП Вільна Україна-Р Шумського А.А. про витребування доказів - відмовлено.

В судовому засіданні, у вступному слові, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та суду додатково пояснив, що за усною домовленістю з спілкою Хлібодар , ПП Вільна Україна -Р використовувала майно, що їм було передано, в тому числі і приміщення зерносховища в с.Самоволя. Яким чином право власності на це приміщення було зареєстровано за відповідачем їм не відомо. Вважають, що діями відповідача їхні права порушені, оскільки вони є потенційними володільцями цього приміщення, оскільки мають право на 72% в майні колишнього КСП Вільна Україна тому мають право і на приміщення зерносховища, яке ними використовується. Вважає, що акт приймання -передачі нерухомого майна №1/18-1 виданий 12.03.2018 року видавник ТОВ Вільна Україна Агро / ОСОБА_1 не міг бути складений у 2018 році, оскільки у 2010 році це приміщення було передано спілці Хлібодар . В судовому засіданні ствердив, що спілка Хлібодар право власності на передані їй приміщення не оформила та ствердив, що в с.Самоволя знаходиться лише одне приміщення зерносховища.

Представник відповідача в судовому засіданні, у вступному слові, позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просить відмовити, у зв`язку із необґрунтованістю змісту позовних вимог та суду пояснив, що представником позивача в судовому засіданні не доведено яким чином порушено права позивача, жодні докази на підтвердження права власності чи майнових прав позивача на спірне майно не надано. Позивачем долучено свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до яких позивач має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП Вільна Україна , яким передано майно спілці Хлібодар . Доказів того, що спілка має матеріальні претензії до відповідача з приводу реєстрації за ним права власності на приміщення зерносховища суду не надано та позивачем не вказано норму закону, яка підтверджує порушення його прав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Іваничівської РДА Волинської області Єдинак О.О. в судове засідання не з`явилася, просить розгляд справи проводити у її відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Позивач ПП Вільна Україна -Р звернулося до суду з позовом, просить визнати недійсною реєстрацію права власності на будівлю зерносховище загальною площею 899,5 м.кв. в АДРЕСА_1 власником якої є відповідач ОСОБА_1 . На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду наступні докази: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої Приватне підприємство "Вільна Україна-Р знаходиться в смт.Іваничі вул.Колгоспна,24, ідентифікаційний код юридичної особи 36523236, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 30.07.2009р.; Титульну сторінку Статуту спілки громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Вільна Україна Хлібодар , що затверджений зборами членів спілки рішення №2 від 30.03.2010 року, повний текст статуту суду надано не було; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником об`єкту нерухомого майна - будівлі зерносховище загальною площею 899,5, що знаходиться в АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Згідно вказаної інформації підставою виникнення права власності є акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 1/18-1, виданий 12 березня 2018 року видавник ТОВ Вільна Україна Агро ( ОСОБА_1 ) ; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер ВЛ 0271745, виданий 22 лютого 2018 року, видавник : Павлівська сільська рада Іваничівського району Волинської області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42130863 від 19 липня 2018 року 11:23:22, Бойко О.В. Іваничівська районна державна адміністрація Волинська область. (а.с.7).

Як ствердив в судовому засіданні представник позивача для реєстрації права власності на спірне приміщення відповідачем надано неіснуючий акт приймання - передачі від 12.03.2018 року. При подачі позову позивачем вимоги про витребування доказів, а саме акту приймання-передачі від 12.03.2018 року не заявлялися, як і при проведенні підготовчих судових засідань. Ухвалою від 09.10.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

Також суду надано додаткову угоду від 06 серпня 2010 року № 1 до договору № 05/10 МП від 10 червня 2010 року, її укладено із Спілкою громадян співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Вільна Україна Хлібодар в особі голови спілки ОСОБА_3 та ТзОВ Вільна Україна -Агро в особі заступника генерального директора Половського Л.А. Сторони вирішили змінити договір № 05/10 МП від 10 червня 2010 року наступним чином: пункт 1 Договору викласти в наступній редакції : п. 1 Спілка за взаємно згодою всіх членів спілки спільно реалізовують своє право на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства Вільна Україна (смт. Іваничі) всього на суму 3267384 грн. Список членів спілки та вартість частки кожного учасника спілки (співвласника) в майні, що отримує спілка визначається в Договорі про спільне володіння, користування і розпорядження майном, укладеного між членами Спілки з урахуванням уточненого списку визначеного у Додатку № 1 до Додаткової угоди до даного Договору. Пункт 2 Договору викласти в наступній редакції п. 2 Товариство видає Спілці в рахунок майнових паїв членів Спілки слідуюче майно в натурі: перелік та вартість майна зазначається в Акті приймання-передачі від 04 серпня 2010 року (Додаток № 2 до Додаткової угоди) . Всього майна на суму 3267384 грн. Пункт 5 Договору викласти в наступній редакції : п. 5 Майно передається Товариством Спілці за місцем знаходження майна до 15 серпня 2010 року. Пункт 6 викласти в наступній редакції: п. 6 Право власності на отримане майно виникає у Спілки з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі та моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі та Переліку майна. В той самий час зобов`язання товариства перед членами спілки щодо видачі майнових паїв бувшого КСП Вільна Україна вважаються повністю погашеними. Інші умови договору, які не передбачені даною Додатковою угодою залишаються без змін і сторони підтверджують цим свої взаємні обов`язки (а.с.11). В той же час договір від 10 червня 2010 року, у який внесено зміни додатковою угодою суду надано не було. Під час дослідження доказів у справі, судом було оглянуто оригінал додаткової угоди, що надана відповідачем на примірнику якої була відсутня печатка, що проставлена на копії, що надана суду, а саме позивачем ПП Вільна Україна-Р , в той час як додаткова угода укладена між ТзОВ Вільна Україна-Агро та спілкою Хлібодар . Як пояснив в судовому засіданні представник позивача на додатковій угоді було проставлено печатку ПП Вільна Україна -Р , оскільки спілка Хлібодар це була громадська організація і вони печатки немають.

На виконання умов Додаткової угоди від 06 серпня 2010 року до неї додано перелік майна, що передається, де у п. 34 зазначено зерносховище, що в с. Самоволя Іваничівського району вартістю 174172 грн., що на думку представника позивача є тим самим приміщенням право власності на яке зареєстровано відповідачем ОСОБА_1 .

Із копій свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВЛ № 0271748 та серії ВЛ № 277606 вбачається, що їх видано 04 квітня 2018 року та 29 березня 2018 року ПП Вільна Україна-Р та вони мають право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП Вільна Україна

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права,його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Як вбачається з матеріалі цивільної справи, наданих суду доказів та встановлено судом під час розгляду справи, представником позивача підтверджено, що на даний час порушення прав позивача ПП Вільна Україна -Р полягає в тому, що вони є потенційними володільцями спірного приміщення зерносховища, на запитання представника відповідача ствердив, що після скасування реєстрації права власності на приміщення зерносховища за відповідачем можливо будуть звертатися для оформлення права власності на вказане майно. Зазначив, що вказане приміщення використовувалося позивачем на підставі усної домовленості, право власності на вказане приміщення спілкою Хлібодар зареєстровано не було. З наведеного суд робить висновок про те, що ні з поданих суду доказів , ні під час розгляду справи позивачем не доведено, яким чином реєстрація права власності за відповідачем на будівлю зерносховище в АДРЕСА_1 порушує права позивача ПП Вільна Україна-Р , в чому полягає порушення, невизнання чи оспорення їхніх прав, враховуючи закріплений у законодавстві принцип непорушності права власності та право на мирне володіння своїм майном, яким наділений відповідач.

Представник позивача ПП Вільна Україна-Р під час розгляду справи вказував, що право позивача на спірне приміщення зерносховища підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства виданого 04 квітня 2018 року згідно якого ПП Вільна Україна-Р має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП Вільна Україна в розмірі 1422284 грн. та відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 29.03.2018 року згідно якого ПП Вільна Україна -Р має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП Вільна Україна у розмірі 923196 грн. Вважає, що оскільки позивач по справі викупивши майнових сертифікатів на суму 2345476 грн., що становить 72% в кожному об`єкті, має право на приміщення зерносховища загальною площею 899,5 кв.м., що в АДРЕСА_1 .

Суд критично оцінює такі доводи представника позивача, оскільки дійсно як вбачається з свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( майновий сертифікат) ПП Вільна Україна -Р , має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства Вільна Україна . Відповідно до переліку майна, що передається до додаткової угоди №1 від 06 серпня 2010 року така угода укладена між ТОВ Вільна Україна-Агро та спілкою Хлібодар . Правовий зв`язок між КСП Вільна Україна та ТОВ Вільна Україна Агро з матеріалів справи не встановлено та представником позивача жодними доказами не підтверджено. Доказів того, що правонаступником КСП Вільна Україна є ТОВ Вільна Україна-Агро , як стверджує представник позивача, суду надано не було. Дійсно у п.34 у переліку майна вказано, що до спілки Хлібодар переходить зерносховище у с.Самоволя, однак в судовому засіданні жодними доказами не підтверджено, що будівля зерносховища в АДРЕСА_1 власником якого є відповідач ОСОБА_1 є ідентичним приміщенням, що передано спілці Хлібодар ТОВ Вільна Україна-Агро згідно Переліку майна до додаткової угоди №1 від 06.08.2010 року.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Таким чином, як на момент звернення позивача з позовом, так і на час ухвалення судового рішення у справі позивачем недоведено, що реєстрацією за відповідачем права власності на приміщення в АДРЕСА_1 порушено їхні права.

Крім цього досліджуючи заявлені позивачем вимоги про визнання недійсною реєстрацію права власності на будівлю зерносховище загальною площею 899,5 кв.м. в АДРЕСА_1 судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі правта обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ст.2 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

У відповідності до ч.1 ст. 11 Закону , державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Стаття 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стаття 24 вказаного закону передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у вчинення державної реєстрації, зокрема гласить, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:1)заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону ; 2)заява про державну реєстрацію прав подана не належною особою; 3)подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4)подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5)наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6)наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7)заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону , не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9)заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10)заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11)заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За змістом частини 3 статті 10 Закону, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

В судовому засіданні представником позивача жодними належними та допустимими доказами недоведено, що проводячи реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 , державний реєстратор допустив будь-які порушення та ним було встановлено будь -які перешкоди для реєстрації за відповідачем права власності. Надані документи реєстратору були чинними на момент реєстрації та доказів про те, що такі скасовані на час розгляду справи суду не надано.

Позивачем надано суду витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, дата реєстрації провадження від 04.09.2018 року, заявником є ОСОБА_4 , директор ПП Вільна Україна-Р , який повідомив про те, що кілька учасників спілки Хлібодар , які являються співвласниками майнових паїв реорганізованого КСП Вільна Україна подали державному реєстратору неправдиві( підроблені) документи. Будь-яких доказів щодо розгляду кримінального провадження позивачем подано не було, клопотання про витребування доказів по цьому факту перед судом не заявлялося.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Вимоги про визнання, зміну чи припинення речових прав відповідача на спірне майно зерносховища позивачем не заявлялися.

Крім цього суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України , заява № 63566/00).

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ПП Вільна Україна -Р до ОСОБА_1 про визнання недійсною реєстрацію права власності на будівлю зерносховище загальною площею 899,5 м.кв., що в АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Іваничівської РДА Єдинак Олена Олександрівна - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані судом згідно ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2020 року.

Згідно ч. 10 ст. 158 ЦПК України, у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 07 грудня 2020 року.

Суддя М. О. Федечко