Рішення

від 21.09.2020 по справі 169/318/19

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/318/19

Провадження № 2/169/173/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю: секретаря Ганюк З.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання справу за позовом Турійської районної державної адміністрації Волинської області в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и в:

Турійська районна державна адміністрація Волинської області звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є матір`ю трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 з 23 лютого 2019 року проходить реабілітацію в Реабілітаційному центрі Благодать , що в Кіровоградській області. Діти проживають з бабою ОСОБА_7 , яка ними опікується та забезпечує усім необхідним. Дочка ОСОБА_5 проживає з батьком - ОСОБА_8 . Вказуючи, що відповідач не цікавиться життям дітей, не відвідує старших дочок, не займається вихованням, матеріальної допомоги не надає, за місцем проживання характеризуються негативно, не створила жодних умов для проживання дітей, хоча є здоровою та працездатною, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі по 1013.50 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення ними повноліття.

Суддя своєю ухвалою провадження у справі відкрив та призначив підготовче засідання.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подала, у підготовчому засіданні позов не визнала.

Суд своєю ухвалою підготовче провадження закрив і справу призначив до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просила не позбавляти її батьківських прав, ствердила, що на цей час вона проживає зі співмешканцем ОСОБА_8. у належному йому житлі, вони разом виховують їхню спільну дочку ОСОБА_5 , а дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали з ними протягом декількох місяців під час карантину.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Звертаючись до суду із позовом, позивач як на підставу своїх вимог посилається на положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 вказаного Закону батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише стосовно дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом наведених норм матеріального права предметом доказування у справах про позбавлення батьківських прав є наявність однієї із підстав або декількох підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, - у цьому випадку наявності факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, яке може проявлятися у вищенаведених діях і бездіяльності по відношенню до дитини.

Як установлено судом, що батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а. с. 9, 10).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 25 травня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Турійського районного управління юстиції Волинської області, 25 травня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано (а. с. 15).

Батько дітей - ОСОБА_6 з 23 лютого 2019 року проходить реабілітацію в Благодійному центрі соціальної реабілітації для осіб, залежних від наркотиків та алкоголю, Благодать , що в Кіровоградській області (а. с. 16).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 19 березня 2020 року діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з бабою ОСОБА_7 в місті Ковель Волинської області в задовільних умовах. Баба дбає про фізичний та моральний розвиток дітей, повністю їх утримує, забезпечує одягом та продуктами харчування (а. с. 104).

Довідками Люблинецького ліцею Волинської обласної ради від 18 грудня 2018 року, від 14 березня 2019 року підтверджується, що з 19 листопада 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчалися у Люблинецькому ліцеї Волинської обласної ради та перебували на повному державному утриманні. Мати дітей за час їхнього навчання у вказаному закладі жодного разу їх не відвідувала, не забирала додому на вихідні дні та канікули. Діти проживають з бабою ОСОБА_7 , яка ними опікується та забезпечує усім необхідним (а. с. 17, 18, 19).

Згідно з характеристиками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18 березня 2020 року діти навчаються у закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №6 міста Ковеля Волинської області, до якого їх влаштувала баба ОСОБА_7 , яка займається вихованням дітей, забезпечує їхні потреби, постійно підтримує зв`язок із закладом та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори. Мати дітей в їхньому шкільному житті участі не приймає (а. с. 106, 107).

Відповідач ОСОБА_2 не цікавиться життям дітей, не піклується про їхній фізичний та духовний розвиток, не утримує їх матеріально, у навчальний заклад не навідується.

Відповідно до характеристики Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області від 11 березня 2019 року ОСОБА_2 за час проживання на території сільської ради зарекомендувала себе з негативної сторонни, зловживає спиртними напоями, на зауваження не реагує, не приділяє уваги вихованню дітей, не створила належних умов для їхнього проживання та розвитку (а. с. 28).

Згідно листа Турійського відділення поліції від 29 жовтня 2018 року, актів обстеження умов проживання від 06 листопада 2018 року, від 27 грудня 2018 року, складених за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 , що в селі Купичів Турійського району Волинської області, вбачається, що сім`я проживає в одній кімнаті, решта кімнат занедбані. Умови проживання незадовільні: в будинку брудно, розкидані побутові речі, розбито скло. Старші діти перебували в місті Ковель у баби, яка здійснює за ними догляд. З відповідачем ОСОБА_2 , яка має схильність до вживання спиртних напоїв, проведено профілактичну бесіду щодо належного виховання дітей, наведення порядку в житлі, заборони вживання спиртних напоїв (а. с. 29. 32).

Крім того, з матеріалів справи видно, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер малолітній син відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до подання Турійського відділення поліції від 20 березня 2019 року про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, до негативних наслідків призвела, зокрема, й негативна поведінка відповідача ОСОБА_2 : низькі моральні якості, відсутність почуття відповідальності, зловживання спиртними напоями (а. с. 27).

Свідок ОСОБА_7 , яка є бабою неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснила, що станом на вересень 2018 року діти проживали з відповідачем ОСОБА_2 в жахливих умовах, були недоглянуті, прогулювали уроки в школі. Відповідач зловживала спиртними напоями, не піклувалася про життя та здоров`я дітей. Тому вона змушена була забрати дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до себе, забезпечити їх усім необхідним. Вона влаштувала їх до Люблинецького ліцею, а згодом - до школи № 6 міста Ковеля Волинської області, де діти навчаються до цього часу та проживають з нею. Повертатися до матері діти не хочуть, хоча жодних перешкод у спілкуванні дітей з матір`ю вона не чинить. Протягом двох років лише вона, баба, опікується дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте, відсутність статусу опікуна не дозволяє їй повною мірою вирішувати питання стосовно дітей у навчальному закладі, медичній установі тощо.

Свідок ОСОБА_9 , який є директором загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Купичів Турійського району Волинської області, де до 2018 року навчалися діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_2 спочатку доглядала дітей, навідувалася до школи, проте, у 2018 році склалися такі обставини, що через негативну поведінку матері діти пропускали уроки у школі, були без нагляду, тому керівництво школи звернулося до баби дітей - ОСОБА_7 з питанням про влаштування долі дітей.

Вказані обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_10 - класний керівник ОСОБА_3 , ствердивши, що у 2018 році відвідувала сім`ю ОСОБА_3 за місцем проживання, де бачила жахливі умови, в яких проживали діти.

Неповнолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що дійсно мати вживала спиртні напої, не дбала про дітей, тому вони стали жити з бабою в місті Ковель Волинської області, яка ними опікується та забезпечує усім необхідним. Ствердила також і про те, що під час карантину протягом кількох місяців вони проживали з матір`ю в житлі її співмешканця ОСОБА_8 .

Неповнолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні також пояснила, що вони проживають в місті Ковель Волинської області з бабою, яка забезпечує їх усім необхідним та їм з нею добре.

Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідач фактично свідомо й умисно ухилилася та самоусунулася від виховання дочок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та виконання батьківських обов`язків, переклавши їх на бабу ОСОБА_7 , яка й звернулася до служби у справах дітей Турійської районної державної адміністрації Волинської області з проханням надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав (а. с. 4).

Така бездіяльність відповідача характеризує її з негативної сторони і як безвідповідальну матір, свідчить про відсутність у неї материнського почуття любові до рідних дітей, небажання виховувати і піклуватися про них, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття та сімейних відносин.

За змістом статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування Турійської районної державної адміністрації Волинської області надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її неповнолітніх дітей (а. с. 6-7).

Системний аналіз наведених вище обставин справи дає підстави для висновку про доведеність у цьому випадку факту умисного і свідомого ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України правових підстав для застосування крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав стосовно цих дітей, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні, утриманні, фізичному, психічному, соціальному та духовному розвитку дітей, не піклується про їхнє зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на дітей і призводить до шкідливих наслідків для їх психіки та духовного розвитку.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин справи та відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з умисним ухиленням від виконання батьківських обов`язків по їх вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Заперечення відповідача проти позову суд не приймає до уваги, оскільки всупереч статтям 12, 81 ЦПК України, відповідач жодними належними та допустимими доказами не довела, що вона бере участь в житті дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , забезпечує їх матеріально, займається їхнім вихованням. Так, з 2018 року діти проживають з бабою ОСОБА_7 , яка не чинить жодних перешкод для спілкування дітей з матір`ю, проте, остання свідомо не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їхнє навчання, підготовку до самостійного життя. Саме лише проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з відповідачем протягом кількох місяців під час карантину суд вважає недостатнім для встановлення обставини відсутності ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків протягом 2018-2020 років.

Крім того, суд враховує і те, що позбавлення батьківських прав буде сприяти дітям визначити їхній правовий статус, як захищеної групи осіб, і отримати відповідну соціальну допомогу від держави.

Вирішуючи питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав, втручання в її сімейні права, суд зазначає, що це втручання здійснено згідно із законом, має законну мету - захист інтересів дітей, і таке втручання з огляду на найкращі інтереси дітей є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки є співрозмірним із переслідуваною законною метою - найкращі інтереси дітей.

Крім того, слід зазначити, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статтею 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на вказане, суд вважає за доцільне та достатнім стягувати з відповідача аліменти на дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі, в якому просив позивач, по 1013.50 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ними повноліття, що відповідає вимогам статей 182, 184, 191 СК України.

Позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5 до задоволення не підлягають з таких підстав.

Судом установлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а. с. 11).

Відповідно до актів обстеження умов проживання від 29 листопада 2018 року, від 27 грудня 2018 року дитина проживає з батьком ОСОБА_8. в селі Купичів Турійського району Волинської області, де є всі належні умови (а. с. 30, 33).

Згідно з актами обстеження умов проживання від 22 липня 2019 року, 25 лютого 2020 року, 10 червня 2020 року, що складені за місцем проживання батька дитини - ОСОБА_8. , відповідач ОСОБА_2 також проживає з ним та дочкою ОСОБА_5 .

ОСОБА_8 , за зверненням якого службою у справах дітей Турійської районної державної адміністрації надано висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, будучи допитаним в якості свідка, в судовому засіданні ствердив, що останнім часом вони з ОСОБА_2 проживають разом, вона бере участь у вихованні дочки ОСОБА_5 та він на цей час не наполягає на позбавленні відповідача батьківських прав.

Неповнолітня ОСОБА_5 в судовому засіданні також пояснила, що на цей час вона проживає разом з батьком і з матір`ю, яка добре до неї відноситься.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судових дебатах також не наполягала на позбавленні відповідача батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5 .

За таких обставин справи, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, з метою реалізації права дитини на піклування батьків, які в судовому засіданні пояснили, що на даний час проживають разом з дочкою ОСОБА_5 , відношення відповідача до дочки ОСОБА_5 змінилося в кращу сторону, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача стосовно дочки ОСОБА_5 є передчасним, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави 1921 гривню судового збору, так як позивач - Турійська районна державна адміністрація Волинської області звільнена від сплати судового збору у відповідності до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, статей 7, 19, 164, 165, 166, 182, 184, 191 СК України та керуючись статями 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Турійської районної державної адміністрації Волинської області в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1013 (одна тисяча тринадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 квітня 2019 року та до досягнення ними повноліття.

У решті позову відмовити.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць, а саме, в розмірі 2027 (дві тисячі двадцять сім) гривень, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування позивача - Турійська районна державна адміністрація Волинської області, місцезнаходження: майдан Центральний, 5, смт Турійськ, Волинська область, код ЄДРПОУ : 04051491.

Ім`я представника позивача - ОСОБА_1 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 12 листопада 1996 року.

Ім`я відповідача - ОСОБА_2 , жителька: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Ковельським МРВ УМВС України в Волинській області 15 серпня 2006 року.

Головуючий

Повне рішення складено 01 жовтня 2020 року.