Ухвала

від 04.12.2020 по справі 359/9638/20

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/9638/20

Провадження №1-кс/359/2320/2020

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4грудня 2020року м.Бориспіль

Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду без технічної фіксації клопотання слідчого СВ Бориспільського відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12019110100000707, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту, -

в с т а н о в и в :

Слідчий СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним клопотанням.

Згідно клопотання, слідчим відділом Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110100000707 від 24.04.2019, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.12.2014 між ПАТ «Банк професійного фінансування» (ЄДРПОУ -9806437) та ТОВ «ВІП МОТОРС ГРУП» (ЄДРПОУ 39562833) укладено договір № 104/кл/2014, відповідно до якого ПАТ Банк професійного фінансування» (кредитор) надав ТОВ «ВІП МОТОРС ГРУП» (позичальнику) грошові кошти у розмірі 8500000 грн. з кінцевим терміном повернення 29.12.2015 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25 %.

30.12.2014 між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ТОВ «ВІП МОТОРС ГРУП» укладено договір застави транспортних засобів, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 104/кл/2014 заставодавець передав на заставу Банку транспортні засоби, а саме: Mercedes-benz, моделі G-500, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , Mercedes-benz, моделі G-500, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , Mercedes-benz, моделі viano, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , Mercedes-benz, моделі G-500, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , Mercedes-benz, моделі S-500, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , Lexus, моделі LX-570, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , Toyota, моделі CAMRY, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ,

Toyota, моделі CAMRY, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ;Toyota, моделі CAMRY, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 ;Toyota, моделі CAMRY, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 .

12.01.2018 між FLAT «Банк професійного фінансування» та ТОВ «Юридична фірма «Правовест» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЮФ «Правовест» набув права вимоги.

Після чого ТОВ «ЮФ «Правовест» повністю виконало умови договори про відступлення, а саме сплатило грошові кошти державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, котрі в подальшому були спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

Слідчим направлено запит до Малиновського районного суду м. Одеси з метою отримання рішення на підставі якого з транспортних засобів знято обтяження.

Згідно отриманої відповіді з Малиновського районного суду м. Одеси встановлено, що згідно обліково-статистичних даних автоматизованої системи документообігу суду в період часу з 2011 та по дату надання відповіді ОСОБА_5 до ТОВ «ВІП МОТОРС ГРУП» з позовною заявою не звертався. Цивільна справа «2-98789/15 в провадженні судді Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 не перебувала.

03.05.2020 винесено постанову про поставлення вищезазначених транспортних засобів до ІП «Угон».

27.11.2020 дізнавачем сектору дізнання Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області місцем огляду події за адресою: м. Миколаїв, пров. Транспортний, 15 виявлено та вилучено транспортний засіб Mercedes-benz, моделі viano, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 з р.н. НОМЕР_10 , ключи від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 .

Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , даний автомобіль належить ОСОБА_7 .

Транспортний засіб Mercedes-benz, моделі viano, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 визнано речовим доказом.

У поданому клопотанні слідчий зазначає, що враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення проведення судових експертиз, збереження речових доказів в стані, придатному для використання їх у кримінальному провадженні, забезпечення відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим у кримінальному провадженні, а також з метою тимчасового позбавлення можливості відчужувати вказане майно необхідно накласти на нього арешт, оскільки без накладення арешту на вище перелічене майно, це зробити не можливо.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явились будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, причина неявки суду не відома.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось у зв`язку із неприбуття в судове засідання учасників процесу в даному кримінальному провадженні.

Ознайомившись з матеріалами клопотання та долученими до нього додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.09.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст.131, ч. 1 ст.170 КПК Українизасобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2ст. 170 КПК України, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2ст. 170 КПК України, 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 2ст.170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3ст. 170 КПК Українивизначено, що з метою забезпечення збереження речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Згідност. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вище зазначених норм закону свідчить, щоКримінальним процесуальним кодексом Україничітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

В той же час, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 190 КК України, в рамках якого було відкрито дане кримінальне провадження, санкція статті не передбачає конфіскацію майна. Крім того, з матеріалів клопотання не вбачається того, що заявлено цивільний позов в рамках кримінального провадження з метою відшкодування будь-якої шкоди.

Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей та доказів тому, що речовий доказ у виді транспортного засобу марки «Mercedes-benz», моделі viano, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 з р.н. НОМЕР_10 може бути якимось чином спотворений чи приведений до стану, який унеможливить його повернення у первісний стан.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цього Кодексу (ч.1ст.173 КПК України).

Обов`язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Суд вважає, що докази які долучені слідчим до клопотання, не надають можливості здійснити такий висновок.

Встановлено, що транспортний засіб марки «Mercedes-benz», моделі viano, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 з р.н. НОМЕР_10 , на який слідчий у поданому клопотанні просить накласти арешт, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , належить ОСОБА_7 .

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_7 являється третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Так, згідно ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

При цьому, відповідно ч. 2 ст. 64-2 КПК України, щодо майна третьої особи, відносно якої вирішується питання про арешт належного їй майна, має право звертатися лише прокурор, а не слідчий за його погодженням.

В рамках даного кримінального провадження з даним клопотанням про накладення арешту на майно, котре було вилучено в ході огляду місця події, а саме на транспортний засіб марки «Mercedes-benz», моделі viano, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 з р.н. НОМЕР_10 , звернувся слідчий за погодженням з прокурором, що свідчить про не дотримання органом досудового розслідування вимог процесуального закону, зокрема, ст. 64-2 КПК України.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя також приходить до висновку що клопотання слідчого не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст. 64-2, ст.ст. 170-172, 276 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Бориспільського відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12019110100000707, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом п`яти діб з моменту її проголошення.

Слідчий суддя : ОСОБА_1