Ухвала

від 09.12.2020 по справі 363/4631/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"09" грудня 2020 р. Справа № 363/4631/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Скотаренко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород заяву представника Малого колективного підприємства Віта про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Вишгородського районного суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом Малого колективного підприємства Віта до ОСОБА_1 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапов Михайло Юрійович про скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із позовною заявою від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на торгівельно-побутовий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1230 кв.м., який складається з нежилих приміщень на першому поверсі загальною площею 879, 7 кв.м. та нежилих приміщень загальною площею 350, 3 кв.м., належний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним (реєстраційний номер запис про право власності 14287133 від 01.04.2016 року) та до набрання рішенням у даній справі законної сили заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо торгівельно-побутового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1230 кв.м., який складається з нежилих приміщень на першому поверсі загальною площею 879, 7 кв.м. та нежилих приміщень загальною площею 350, 3 кв.м., належний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним (реєстраційний номер запис про право власності 14287133 від 01.04.2016 року).

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 27.06.2012 року Мале колективне підприємство Віта , код ЄДРПОУ: 13711234, юридична адреса: 07300, м. Вишгород, проспект Івана Мазепи, 1-А Київської області являється власником торгівельно-побутового комплексу, А, загальною площею 2415.7 кв.м., каналізаційна споруда, І-ІV; ТП, V-VІ, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 18.11.2020 року МКП Віта стало відомо про те, що на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потаповим Михайлом Юрійовичем 01.04.2016 року було вчинено реєстраційну дію (номер запису про право власності 14287133), згідно якої за гр. ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на торгівельно-побутовий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З відповіді, наданої Дарницьким районним судом м. Києва № 5/885/20 від 20.11.2020 року вбачається, що в провадженні суду перебуває цивільна справа № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. По даній справі головуючим суддею Дубас В.А. було винесене рішення 1 5 березня 2012 року. Відповідно до системи документообігу суду (Д-3) справи, де стороною були ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта не значиться. Державний реєстратор - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапов Михайло Юрійович на підставі заяви ОСОБА_1 здійснив реєстраційні дії щодо майна, право власності на яке вже зареєстроване за позивачем. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подав державному реєстратору підроблене рішення суду, існує велика вірогідність того, що дізнавшись про судовий позов ОСОБА_1 буде намагатися у будь-який спосіб відчужити спірне майно на користь третіх осіб. На даний час ОСОБА_1 має намір відчужити вказане нерухоме майно на користь третіх осіб, що підтверджується відповідним оголошенням в мережі Інтернет. На підставі викладеного звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та матеріалами справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно.

Пунктом 4 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечений забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи у відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року № 9 , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Разом з тим, статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статті 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем оспорюється правомірність набуття ОСОБА_1 права власності торгівельно-побутовий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1230 кв.м., який складається з нежилих приміщень на першому поверсі загальною площею 879, 7 кв.м. та нежилих приміщень загальною площею 350, 3 кв.м., належний останньому (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним (реєстраційний номер запис про право власності 14287133 від 01.04.2016 року). Представником позивача в мережі Інтернет виявлено, що спірне майно виставлено на продаж.

Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами дійсно виник спір.

Між заходом забезпечення позову, про який просить заявник, і предметом позову існує безпосередній зв`язок.

Забезпечення позову шляхом накладенням арешту на вказане нерухоме майно є співмірним із заявленими вимогами.

Забезпечення позову буде ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Зважаючи на те, що представником позивача надано достатню кількість доказів на підтвердження поданої заяви про забезпечення позову, та доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в частині накладення арешту на торгівельно-побутовий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1230 кв.м., який складається з нежилих приміщень на першому поверсі загальною площею 879, 7 кв.м. та нежилих приміщень загальною площею 350, 3 кв.м., належний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним (реєстраційний номер запис про право власності 14287133 від 01.04.2016 року), а тому суд зазначає про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині вимог.

За таких обставин правильним та співмірним із заявленими вимогами є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони ОСОБА_1 відчужувати у будь який спосіб торгівельно-побутовий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1230 кв.м., який складається з нежилих приміщень на першому поверсі загальною площею 879, 7 кв.м. та нежилих приміщень загальною площею 350, 3 кв.м., належний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним (реєстраційний номер запис про право власності 14287133 від 01.04.2016 року), до винесення судом остаточного рішення у справі.

В іншій частині вимог заяви про заборону до набрання рішенням у даній справі законної сили, будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо торгівельно-побутового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1230 кв.м., який складається з нежилих приміщень на першому поверсі загальною площею 879, 7 кв.м. та нежилих приміщень загальною площею 350, 3 кв.м., належний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним (реєстраційний номер запис про право власності 14287133 від 01.04.2016 року), суд відмовляє у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Малого колективного підприємства Віта про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони ОСОБА_1 відчужувати у будь який спосіб торгівельно-побутовий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1230 кв.м., який складається з нежилих приміщень на першому поверсі загальною площею 879, 7 кв.м. та нежилих приміщень загальною площею 350, 3 кв.м., належний ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у цивільній справі № 2-2319/12 за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства Віта про визнання договору дійсним (реєстраційний номер запис про право власності 14287133 від 01.04.2016 року), до винесення судом остаточного рішення у справі.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її дії.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя І.Ю. Котлярова