Постанова

від 03.12.2020 по справі 757/22558/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Матійчук Г.О.

Провадження №22-ц/824/12555/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової Віталіни Володимирівни, третя особа - Державне підприємство СЕТАМ , про визнання права власності та зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В., третя особа - Державне підприємство СЕТАМ , про визнання права власності та зняття арешту з майна.

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи заяву, ОСОБА_2 посилався на те, що вищевказана земельна ділянка вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування від 06.12.2010 року, який він оспорює в судовому порядку. При цьому, на вищевказану належну йому земельну ділянку приватним виконавцем Кісельовою В.В. накладено арешт в межах виконавчого провадження № 61493806, стороною якого позивач не є. Станом на час подання позову на веб-сайті центральної бази даних системи електронних торгів Державного підприємства Сетам розміщена інформація щодо реалізації майна у межах виконавчого провадження № 61493806: за лотом №422521 (земельна ділянка площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), проведення аукціону призначене на 18.06.2020 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд задовольнити його заяву про забезпечення позову, оскільки невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити чи ускладнити виконання рішення в разі його ухвалення на користь позивача.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Зупинено продаж арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, ОСОБА_1 посилалась на те, що невиконання судового рішення впродовж тривалого часу є порушенням права на справедливий судовий розгляд.Крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову, який був застосований судом, є таким, що наперед вирішує спір, що є недопустимим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Трушківська Л.В. заперечила проти задоволення скарги та просила ухвалу суду залишити без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко О.П. апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав .

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Серт О.В. в апеляційному суді проти задоволення скарги та скасування ухвали заперечив з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Суд першої інстанції, дослідивши зміст поданої позивачем заяви про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про об`єктивну можливість відчуження земельної ділянки, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що дана ділянка в межах виконавчого провадження № 61493806 за лотом №422521 виставлена на аукціон.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, оскільки невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами ОСОБА_2 і їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушить будь-яких прав третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції і законності та обґрунтованості постановленої судом ухвали не спростовують .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду про забезпечення позову без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м . Києва від 18 червня 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: