Постанова

від 09.12.2020 по справі 127/18419/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/18419/20

Провадження № 22-ц/801/2209/2020

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 рокуСправа № 127/18419/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Сопруна В.В.,

суддів Оніщука В.В., Стадника І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/18419/20 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку А. Первозванного 4А про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2020 року, яке ухвалене суддею Король О.П. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 12 жовтня 2020 року,

в с т а н о в и в :

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку А. Первозванного 4А про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, мотивуючи позовні вимоги тим, ОСОБА_1 є власницею приміщення літери А -п/А-підвал-пр.НОМЕР_4:№1-№4-95,8 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 16 січня 2009 року, що видане на підставі рішення Виконкому Вінницької міської ради №18 від 16 січня 2009 року взамін свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на приміщення від 04 березня 2005 року, виданого на підставі рішення Виконкому Вінницької міської ради №286 від 24 лютого 2005 року.

Право власності зареєстровано в КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22236463 від 22 березня 2009 року.

Відповідно до рішення 2 сесії 7 скликання Вінницької міської ради Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в м. Вінниці вулиця Стахурського перейменована на вулицю Андрія Первозванного .

Згідно з листом КП ВМБТІ №2133 від 17 квітня 2018 року при обстеженні 23 травня 2016 року нежитлового приміщення НОМЕР_4, загальною площею 95,8 кв.м, виявлено утворення двох окремих нежитлових приміщень НОМЕР_4 та 236, відповідно загальними площами 34,6 кв.м та 60,5 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №121170773 від 19 квітня 2018 року нежитлове приміщення НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до даних технічного паспорту, підготовленого інженерами КП ВМБТІ 23 травня 2016 року нежитлове приміщення НОМЕР_4, загальною площею 34,6 кв. м. в будинку АДРЕСА_1 складається з нежитлового приміщення площею 30 кв. м, гардеробу площею 2 кв. м та туалету площею 2,6 кв. м.

Дане нежитлове приміщення входить до будинку, що обслуговується Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку А Первозванного, 4А , яке створено 08 грудня 2017 року на підставі рішення співвласників багатоквартирного будинку.

Позивач добросовісно володіє своїм майном, ним проведено новий, якісний ремонт підвального приміщення АДРЕСА_2 , приміщення обставлено меблями, побутовою технікою. Метою проведення ремонтних робіт є використання приміщення як офісу Приватним підприємством ГЛАВВ-ДОР , яке очолює чоловік позивача ОСОБА_3 , відповідно до договору позички приміщення від 01 серпня 2017 року.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 10 січня 2018 року на виконання вимог п. 5.4 розділу 5 договору позички приміщення від 01 серпня 2017 року ПП ГЛАВВ-ДОР передало у власність ОСОБА_1 меблі.

18 травня 2020 року ОСОБА_1 в телефонній розмові повідомили, що внаслідок прориву труби водопостачання, яке швидше за все сталося 18 травня 2020 року о 07 год ранку в підвалі будинку АДРЕСА_3 було затоплено підвальне приміщення НОМЕР_4, тим самим позивачу завдано матеріальної шкоди.

Матеріальна шкода, що завдана ОСОБА_1 затопленням підвального приміщення НОМЕР_4 складається з пошкодження меблів: - столу журнального, вартістю 2400 грн; - столу для гостей, вартістю 700 грн; - шафи для паперів, вартістю 400 грн; - комп`ютерного столу, вартістю 5000 грн; - дивану, вартістю 6800 грн. Отже, загальний розмір матеріальної шкоди складає 18900 грн.

Відповідно до поданої позивачем заяви від 26 травня 2020 року до голови правління ОСББ А. Первозванного 4А , комісією в складі трьох осіб 01 червня 2020 року було проведено обстеження нежитлового приміщення НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 , після аварійної ситуації (прориву труб холодної води). Згідно з актом від 01 червня 2020 року комісією встановлено, що прорив стався в сусідньому до позивача підвальному приміщенні, де розташована перукарня. Прорив стався на центральній трубі холодного водопостачання.

В акті, складеному 01 червня 2020 року, в частині, що стосується завдання матеріальної шкоди, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість зазначено лише меблі знаходились у воді до 20 см, в результаті чого ніжки меблів набрякли .

Відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 12 червня 2020 року звернулась до голови правління ОСББ з досудовою вимогою, в якій просила в двотижневий строк з моменту отримання цієї вимоги сплатити на рахунок грошову суму в розмірі 18900 грн в якості відшкодування матеріального збитку.

Листом №17 від 01 липня 2020 року голова правління Могир К.С. повідомила позивача про відмову у задоволенні досудової вимоги відповідно до змісту якої переклала відповідальність за прорив загальної труби холодного водопостачання на саму ОСОБА_1 , вважаючи, що провина ОСББ у залитті, що сталося 18 травня 2020 відсутня.

Тому, позивач просила суд відшкодувати завдану матеріальну шкоду у виді вартості пошкоджених меблів в розмірі 18900 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2020 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним, ухвалене з неповним дослідженням зібраних у справі доказів, невідповідністю висновків викладених у рішенні обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ А. Первозванного 4А зазначило, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2020 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, виходив з того, що розмір заподіяної шкоди не доведено.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником приміщення літери А -п/А-підвал-пр.НОМЕР_4:№1-№4-95,8 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 16 січня 2009 року, яке видане на підставі рішення Виконкому Вінницької міської ради №18 від 16 січня 2009 року взамін свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на приміщення від 04 березня 2005 року, виданого на підставі рішення Виконкому Вінницької міської ради №286 від 24 лютого 2005 року.

Право власності зареєстровано в КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22236463 від 22 березня 2009 року.

Відповідно до рішення 2 сесії 7 скликання Вінницької міської ради Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в м. Вінниці вулицю Стахурського перейменовано на вулицю Андрія Первозванного .

Згідно з листом КП ВМБТІ №2133 від 17 квітня 2018 року при обстеженні 23 травня 2016 року нежитлового приміщення НОМЕР_4, загальною площею 95,8 кв.м, виявлено утворення двох окремих нежитлових приміщень НОМЕР_4 та 236, відповідно загальними площами 34,6 кв.м та 60,5 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №121170773 від 19 квітня 2018 року нежитлове приміщення НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до даних технічного паспорту, виготовленого КП ВМБТІ 23 травня 2016 року нежитлове приміщення АДРЕСА_4 складається з нежитлового приміщення площею 30 кв.м, гардеробу площею 2 кв. м та туалету площею 2,6 кв. м.

Це нежитлове приміщення входить до будинку, що обслуговується Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку А Первозванного, 4А , яке створено 08 грудня 2017 року на підставі рішення співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 10 січня 2018 року на виконання вимог п. 5.4 розділу 5 договору позички приміщення від 01 серпня 2017 року ПП ГЛАВВ-ДОР передало у власність ОСОБА_1 меблі.

18 травня 2020 року ОСОБА_1 в телефонній розмові повідомили, що внаслідок прориву труби водопостачання, яке сталося 18 травня 2020 року біля 07 год ранку в підвалі будинку АДРЕСА_3 було затоплено підвальне приміщення НОМЕР_4.

Відповідно до поданої позивачем заяви від 26 травня 2020 року до голови правління ОСББ А. Первозванного 4А , комісією в складі з трьох осіб 01 червня 2020 року було проведено обстеження нежитлового приміщення НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 , після аварійної ситуації (прориву труби холодного водопостачання). Згідно з актом від 01 червня 2020 року комісією встановлено, що прорив стався в сусідньому до позивача підвальному нежитловому приміщенні, де розташована перукарня. Прорив стався на центральній трубі холодного водопостачання.

В акті, складеному 01 червня 2020 року, в частині, що стосується завдання матеріальної шкоди, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість зазначено меблі знаходились у воді до 20 см, в результаті чого ніжки меблів набрякли .

Матеріальна шкода, що завдана ОСОБА_1 затопленням підвального приміщення № НОМЕР_3 , на думку позивача складається з пошкодження меблів: столу журнального, вартістю 2400 грн; столу для гостей, вартістю 700 грн; шафи для паперів, вартістю 400 грн; комп`ютерного столу, вартістю 5000 грн; дивану, вартістю 6800 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди складає 18900 грн.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зобов`язання щодо відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала на підставі частини першої статті 1166 ЦК України. Для покладення на особу-правопорушника відповідальності за заподіяну майнову шкоду необхідна наявність складу цивільного правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина особи, яка завдала шкоду.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та за принципом змагальності сторін доводяться особою, яка звертається із відповідними вимогами.

Між Позичкодавцем ОСОБА_1 та Користувачем Приватним підприємством Главв-Дор укладено договір позички приміщення від 01.08.2017 р. Відповідно до п. 3.1. договору приміщення та майно, що позичається, повинні бути передані Позичкодавцем та прийняті Користувачем протягом трьох днів. Положеннями п. 3.2. договору Сторони визначили, що у момент підписання акту прийому-передачі Позичкодавець передає Користувачу ключі від частини приміщення, що позичається.

Відповідно до п. 4 акту приймання-передачі майна (меблів, техніки) від 10 січня 2018 року даний акт є невід`ємною частиною договору позички від 01 серпня 2017 року, тоді як до матеріалів позовної заяви додано договір позички приміщення від 01 серпня 2017 року. Згідно з п. 1 цього акту придбання зазначеного вище майна: дивану, столу для гостей, журнального столу, шафи для паперів, комп`ютерного столу підтверджуються квитанціями, що зберігаються в Користувача.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні зазначені квитанції.

Колегія суддів, також не бере до уваги наявні в матеріалах справи накладні № 9 від 30 серпня 2017 року, №11 від 31 жовтня 2017 року, №12 від 29 грудня 2017 року, оскільки вони не підписані особою, яка прийняла товар - представником ПП Главв-Дор , та особою, яка відпустила товар - ФОП ОСОБА_4 , а також не містять печатки ФОП ОСОБА_4 .

Судом встановлено подію залиття нежитлового приміщення, що належить позивачу, про що 01 червня 2020 року комісією складено акт обстеження нежитлового приміщення, розташованого у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_3 , та зазначено, що залиття цього приміщення сталось внаслідок прориву трубопроводу холодного водопостачання в підвалі житлового будинку 18 травня 2020 року. В акті також вказано, що провести обстеження приміщення неможливо через відсутність доступу до комунікацій.

Відповідно до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, зразок якого із переліком необхідних для такого акта відомостей встановлено у додатку 4 до Правил. Зокрема, в акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) повинно бути зазначено: склад комісії, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено), причини залиття, висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду, тощо).

Разом з тим, при складанні акту комісія не зробила висновок щодо встановлення винної особи, внаслідок дії чи бездіяльності якої відбулось залиття нежитлового приміщення, належного позивачу.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що на момент залиття нежитлового приміщення, не складався перелік пошкодженого майна.

В акті від 01 червня 2020 року зазначено, що в приміщенні знаходились меблі (диван, стіл, стільці), проте доказів, які саме меблі були пошкодженні матеріали справи не містять.

Звіт (експертиза) про оцінку вартості збитків не складався, що позбавляє суд можливості зробити висновок про пошкодження майна переліченого позивачем, саме подією, що сталася 18 травня 2020 року.

Отже, колегія суддів, приходить до висновку, що позивачем не доведена саме наявність шкоди та її дійсний розмір саме внаслідок залиття нежитлового приміщення проривом трубопроводу холодного водопостачання у підвалі житлового будинку АДРЕСА_3 , 18 травня 2020 року.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував статті 1166, 1192 ЦК України до фактичних обставин, встановлених у справі.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухвалене з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2020 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Оніщук В.В.

Стадник І.М.