Рішення

від 10.12.2020 по справі 360/4316/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4316/20

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 06 листопада 2020 року надійшов адміністративний позов адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 березня 2020 року № 2075/03-23 про відмову позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу;

2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року, до загального стажу - період роботи з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року, та призначити пенсію з дня звернення - з 04 березня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 04 березня 2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 10 березня 2020 року № 2075/03-23 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Рішення мотивоване тим, що наявних в трудовій книжці позивача записів про атестацію робочого місця згідно з наказами від 21 лютого 2002 року № 19, від 22 лютого 2007 року № 68, від 05 липня 2010 року № 310 недостатньо для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах, тому зарахувати пільговий стаж згідно з трудовою книжкою за період з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року не можливо. Крім того відповідач зазначив, що до загального стажу не врахований період з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року в зв`язку з тим, що в записі на прийом значиться В-Чернігівська лікарня, а запис на звільнення завірено печаткою Петрівської номерної районної лікарні.

Позивач з цим рішенням не згоден, оскільки вважає, що записи в трудовій книжці містять всю необхідну інформацію про роботу позивача в спірному періоді, тому є достатніми для зарахування до пільгового та загального страхового стажу позивача цих періодів.

Також зазначено, що за наявності певних сумнівів, відповідача, керуючись положеннями абзацу 5 пункту 4.2 Порядку № 22-1 має право вимагати від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Тому перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії.

Крім того, вказано, що отриманими на адвокатський запит документами у повній мірі підтверджено всі записи в трудовій книжці позивача.

З урахуванням зазначеного представник позивача вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою від 11 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 40-41).

Від УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області 27 листопада 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 61-62).

Для визначення права на призначення пенсії за віком за Списком 1 відповідачем розглянутий період роботи позивача в Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері з 09 жовтня 2006 року по 01 грудня 2014 року на посаді медичної сестри палатної відділення променевої терапії № 2.

Пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. Згідно з абзацом 4 пункту 2.14 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 17.08.1993 за № 110, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

В трудовій книжці ОСОБА_1 є в наявності записи про проведення атестації робочих місць згідно з наказами від 21 лютого 2002 року № 19, від 22 лютого 2007 року № 68, від 05 липня 2010 року № 310, в яких недостатньо інформації для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Всупереч положень абзацу 1 пункту 20 Порядку № 637 позивачем не надано довідку, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж у спірному періоді.

Також відповідач зауважує, що відповідно до абзацу 7 пункту 20 Порядку № 637 спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі. Однак за даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру є контрольована українською владою територія, тому зарахувати період з 09 жовтня 2006 року по 01 грудня 2014 року до пільгового стажу на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не можливо.

Також відповідач зазначив, що до загального стажу не зараховано період з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року у зв`язку з тим, що у трудовій книжці у записі на прийом значиться В-Чернігівська лікарня, а запис на звільнення завірено печаткою Петрівської номерної районної лікарні, що є порушенням пункту 2.15 Інструкції № 110.

Згідно з наданими позивачем документами ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 23 роки 11 місяців 1 день, якого недостатньо для призначення пенсії.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорту громадянина України, картки платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 9-4).

Позивач 04 березня 2020 року звернулася до УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії, разом з якою надала: трудову книжку від 10 серпня 1987 року серії НОМЕР_2 , паспорт, картку платника податків, диплом від 04 липня 1987 року серії НОМЕР_3 , свідоцтво про шлюб (арк. спр. 66-74, 85).

Рішенням УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 10 березня 2020 року № 2075/03-23 відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У рішенні вказано, що для визначення права на призначення пенсії за віком за Списком № 1 розглянутий період роботи в Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері з 09 жовтня 2006 року по 01 грудня 2014 року на посаді медичної сестри палатної відділення променевої терапії № 2. В трудовій книжці позивача є в наявності записи про проведення атестації робочих місць згідно з наказами від 21 лютого 2002 року № 19, від 22 лютого 2007 року № 68, від 05 липня 2010 року № 310, відповідно до яких недостатньо інформації для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах, тому зарахувати пільговий стаж згідно з трудовою книжкою за період з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року не можливо.

Згідно з даними по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування пільговий стаж позивача складає 04 роки 1 місяць, що недостатньо для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Також згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер зареєстрований на підконтрольній українській владі території, тому зарахувати періоди за 2006 рік у кількості 2 місяці та з липня 2010 року по травень 2014 року до пільгового стажу на підставі даних реєстру не можливо.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що до загального стажу не зарахований період з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року в зв`язку з тим, що в трудовій книжці у записі на прийом значиться В-Чернігівська лікарня, а запис на звільнення завірений печаткою Петрівської номерної районної лікарні, що є порушенням пункту 2.15 Інструкції № 110 (арк. спр. 17-18, 86-88).

Дослідженням трудової книжки позивача від 10 серпня 1987 року серії НОМЕР_2 встановлено, що у ній за спірний період наявні такі записи:

запис № 5 від 17 травня 1993 року: прийнята на посаду палатної медсестри В-Чернігівської лікарні, наказ від 17 травня 1993 року № 93;

запис № 6 від 01 липня 1998 року: переведена на посаду лаборанта, наказ від 01 липня 1998 року № 29;

запис № 7 від 02 січня 2003 року: звільнена за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням;

Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер

запис № 10 від 09 жовтня 2006 року: прийнята на посаду медичної сестри палатного відділення променевої терапії № 2, наказ від 06 жовтня 2006 року;

за результатами атестації підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, наказ від 21 лютого 2002 року № 19;

за результатами атестації підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, наказ від 22 лютого 2007 року № 68;

за результатами атестації підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, наказ від 05 липня 2020 року № 310;

запис № 11 від 01 грудня 2014 року: звільнена за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, наказ від 01 грудня 2014 року (арк. спр. 12-16).

За даними довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України) за спірний період страхувальниками ОСОБА_1 визначені:

з січня 1999 року по грудень 2001 року - Петрівська номерна районна лікарня (код 02006936) та Філія Петропавлівська лікарня Станично-Луганського районного територіального медичного об`єднання (код 02006936);

з січня 2002 року по січень 2003 року - Великочернігівська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області (код 04337311);

з жовтня 2006 року по травень 2014 року - Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер (код 01983826) та Великочернігівська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області (код 04337311).

Також за даними цієї довідки за позивачем облікований стаж за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, 2 місяці в 2006 році, у період з липня 2010 року по травень 2014 року (арк. спр. 75-84).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників , цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції).

Пунктом 2.2 Інструкції визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікований робітник , молодший спеціаліст , бакалавр , спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції).

Пунктом 2.14 Інструкції визначено, що у графі 3 розділу Відомості про роботу як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій .

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.6 розділу І Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З вищевикладеного слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV за умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років, з якого не менше 7 років 6 місяців на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За даними паспорта громадянина України позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 досягла віку, необхідного для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страхового стажу, суд зазначає таке.

З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації, як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через недостатність страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Період роботи позивача з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року до пільгового стажу не зарахований з тих підстав, що наявних в трудовій книжці записів не достатньо для визначення права позивача на призначення пенсії, а позивачем не надано довідок, які підтверджують спеціальний трудовий стаж. Згідно з даними по спеціальному стажу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування пільговий стаж позивача складає 04 роки 01 місяць, що недостатньо для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Однак, встановивши, що записів у трудовій книжці не достатньо для зарахування стажу роботи до страхового стажу позивача, відповідач всупереч положень пунктів 4.1 та 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 не повідомив позивачу про виявлені недоліки, не повідомив про необхідність дооформлення поданих документів або про надання нових документів з метою усунення виявлених недоліків у трудовій книжці та не надав відповідний для виконання таких дій час.

Також суд вважає, що записами у трудові книжці позивача за період з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року у повній мірі підтверджено, що ОСОБА_1 у цьому періоді працювала в Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері на атестованій посаді медичної сестри палатного відділення променевої терапії № 2, тобто за посадою, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Крім того, позивачем на підтвердження записів у трудовій книжці до матеріалів справи також надано копії наказів Луганського обласного клінічного онкологічного диспансера разом з переліками робочих місць, професій та посад до цих наказів та листами ГУПтаСЗН Луганської обласної держадміністрації, а саме листи: від 26 лютого 2002 року № 6/1723, від 16 квітня 2007 року № 11/1314-33, від 15 листопада 2010 року № 11/5677-33, накази: від 21 лютого 2002 року № 19, від 22 лютого 2007 року № 68, від 01 березня 2010 року № 120/а, від 01 липня 2010 року № 307/56, від 30 червня 2010 року № 306/55, від 25 липня 2010 року № 310 (арк. спр. 9-30).

Зі змісту вказаних документів судом встановлено, що у період з 09 жовтня 2006 року по 28 лютого 2010 року та з 05 липня 2010 року по 31 травня 2014 року посада позивача була атестована на відповідність умовам праці за Списком № 1, тому дає право на зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу.

Однак, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Також позивачем до матеріалів справи надано довідку від 12 березня 2019 року № 49 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, видану Луганським республіканським клінічним онкологічним диспансером так званої ЛНР, згідно з якою ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері та за період з 09 жовтня 2006 року по 28 лютого 2010 року та з 05 липня 2010 року по 31 травня 2014 року виконувала роботу за посадою, яка передбачена Списком № 1 розділ ХІХ підрозділ 19-1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36. У довідці також вказані документи, на підставі яких її складено, а також інформацію про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати (з 02.03.2015 по 16.03.2015) та по догляду за дитиною (не перебувала) (арк. спр. 7).

Суд вважає, що вказана у довідці інформація має бути врахована судом з тих підстав, що в 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області безпідставно не зараховано роботу позивача з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Також з рішення про відмову в призначенні пенсії слідує, що відповідач відмовляється зараховувати період роботи позивача з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року до її страхового стажу з тих підстав, що у трудовій книжці позивача в записі про прийом на роботу значиться В-Чернігівська лікарня, а звільнення завірено печаткою Петрівської номерної районної лікарні, що є порушенням Інструкції № 110.

Однак, суд вважає, що не всі недоліки, допущені роботодавцем при оформленні трудової книжки та внесенні записів про роботу працівника, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 17 липня 2018 року у справі № 220/989/17.

Як встановлено судом, вищевказані записи про роботу позивача у спірному періоді підтверджують факт її зайнятості з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року на роботах у В-Чернігівській лікарні, яка згідно з історичною довідкою філії Петропавлівська лікарня КНП Станично-Луганське РТМО від 17 вересня 2020 року № 72 до 31 грудня 2001 року знаходилася на балансі філії Петропавлівська лікарня КНП Станично-Луганське РТМО . Петрівська номерна районна лікарня перейменована на філію Петрівська лікарня Станично-Луганського РТМО , яка в свою чергу перейменована в філію Петропавлівська лікарня Станично-Луганського РТМО , а потім в Петропавлівську лікарню КНП Станично-Луганське РТМО (арк. спр. 32).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що наявних у трудовій книжці записів достатньо для зарахування цього періоду роботи позивача до її страхового стажу.

Крім того, як вже вищевказано, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністров України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки тягар відповідальності за порушення порядку ведення трудових книжок покладається на відповідальну посадову особу роботодавця, а не на працівника.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач безпідставно не зараховує до страхового стажу вище вказаний періоди роботи позивача.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, приймаючи рішення від 10 березня 2020 року № 2075/03-23 про відмову в призначенні пенсії позивачу, допустив порушення положень Закону № 1058-IV, Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 22-1 щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року та до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, - з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року.

Відповідно, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією про сплату від 06 листопада 2020 року (арк. спр. 6).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а також зважаючи, що цей спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 1 Травня, будинок 20, код за ЄДРПОУ 21792637) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 10 березня 2020 року № 2075/03-23 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 04 березня 2020 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 17 травня 1993 року по 02 січня 2003 року, до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи з 09 жовтня 2006 року по 31 травня 2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова