Рішення

від 09.12.2020 по справі 640/16702/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року м. Київ № 640/16702/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови №8310587,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укргазвидобування (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорного Володимира Вікторовича при винесенні у ВП № 8310587 постанови від 26.06.2020 р. про стягнення виконавчого збору, постанови від 26.06.2020 р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним Володимиром Вікторовичем, від 26.06.2020 р. у ВП № 8310587 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним Володимиром Вікторовичем, від 26.06.2020 р. у ВП № 8310587 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що присуджену до стягнення суму відповідно до виконавчого листа Господарського суду м. Києва від 20.12.2006 року позивачем, як боржником у виконавчому провадженні №8310587, сплачено у добровільному порядку, про що неодноразово звертався до відповідача із заявами про закриття виконавчого провадження, проте, на які відповідачем належним чином не відреаговано.

Проте, не здійснивши жодних виконавчих дій з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва, державним виконавцем 26.06.2020 року у межах виконавчого провадження №8310587 винесені постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, що, на переконання позивача, є протиправним, а постанови, в свою чергу, підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.08.2020 року. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №8310587. Зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №8310587 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України у строк до 25.08.2020 року таким чином, щоб у вказану дату витребувані матеріали знаходились у канцелярії суду.

Через канцелярію суду 25.08.2020 року відповідачем подано копії виконавчого провадження №8310587 на виконання ухвали суду від 17.08.2020 року.

У судове засідання 28.08.2020 року сторони не прибули, з огляду на що, фіксування судового засідання за допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Судом відкладено розгляд справи на 07.09.2020 року, про що сторін повідомлено в порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 31.08.2020 року (датоване 28.08.2020 року) позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію суду 03.09.2020 року позивачем подано клопотання про врахування додаткові пояснення, долучених до останнього.

Через канцелярію суду 03.09.2020 року позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме зобов`язати відповідача надати постанову про зупинення виконавчого провадження №8310587 за 2008 рік.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 07.09.2020 року, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у справі №640/16702/20 на лікарняному, справу знято з розгляду.

Судом призначено розгляд справи на 18.11.2020 року, про що сторін повідомлено в порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання 18.11.2020 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Представником позивача клопотання про витребування доказів не підтримано, просить залишити його без розгляду.

Судом клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів задоволено та відкладено розгляд справи до 23.11.2020 року з метою складання повного судового рішення за результатами розгляду справи.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 23.11.2020 року, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у справі №640/16702/20 у відпустці, справу знято з розгляду.

Судом призначено розгляд справи на 09.12.2020 року, про що сторін повідомлено в порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання 09.12.2020 року сторони не прибули, з огляду на що, згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до частини четвертої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. винесено постанову від 21.07.2008 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 8310587 щодо примусового виконання виконавчого листа Господарського суду м. Києва від 20.12.2006 року у справі № 7/405-А про стягнення з Дочірньої компанії Укргазвидобування HAK Нафтогаз України на користь Урядового органу управління - Державна інспекція з енергозбереження (код ЄДРПОУ 21655283) 18 708, 90 грн. підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Дякона Н.М. від 08.01.2009 року виконавче провадження №8310587 зупинено з підстав внесення ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України до Реєстру паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу .

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року №360-р Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії Нафтогаз України перетворено дочірні компанії Національної акціонерної компанії Нафтогаз України у 2012 році в публічні акціонерні товариства.

Матеріали виконавчого провадження №8310587 містять платіжне доручення від 31.10.2014 року №15190 на суму у розмірі 18 708,90 грн., яку, відповідно до призначення платежу, сплачено на користь держави у виконавчому провадженні №8310587 від ПАТ Укргазвидобування .

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним В.В. від 26.06.2020 року на підставі частини п`ятої статті 35 Закону України Про виконавче провадження поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №8310587.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним В.В. від 26.06.2020 року стягнуто виконавчий збір у розмірі 1870, 89 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним В.В. від 26.06.2020 року визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369, 00 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним В.В. від 26.06.2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України Про виконавче провадження закінчено виконавче провадження №8310587.

Вважаючи постанови державного виконавця від 26.06.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 870,89 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 369,00 грн. та дії державного виконавця з їх винесення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що виконавче провадження №8310587 відкрито постановою державного виконавця від 21.07.2008 року, тобто, під час дії Закону України 21.04.1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження , проте закінчено постановою державного виконавця від 21.08.2020 року, та стягнуто суму спірного виконавчого збору під час дії Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження .

Відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (із змінами і доповненнями) (далі також - Інструкція №512/5), постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року №643 Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок №643).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Згідно із змістом пункту 2 Порядку №643 у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , виплачується винагорода у відповідному розмірі.

Отже, виконавчий збір є своєрідною винагородою виконавця за вчинення дій з примусового виконання рішень.

Частиною другою статті 27 Закону №1404 встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

При закінченні виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, або повернення такого виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження паперову копію такого виконавчого документа.

Відмітка на паперовій копії виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, не проставляється.

З аналізу вищенаведених положень законодавства України, висновується, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору відбувається одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, або після/одночасно із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, з урахуванням підстави його закінчення. Крім того, під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, виконавцем має бути вказано розмір фактично стягнутої суми на користь стягувача.

Отже, Законом №1404 передбачено стягнення виконавчого збору або на стадії відкриття виконавчого провадження, або на стадії його закінчення.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 27 Закону №1404, відкриваючи виконавче провадження виконавцем обраховується сума виконавчого збору з розміру 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, в той час, як визначаючи розмір виконавчого збору, який потребує стягнення з боржника, виконавцем має бути обчислено таку суму з урахуванням вчинених виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа, зокрема, способу фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою державного виконавця від 26.06.2020 року закінчено виконавче провадження №8310587 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження , тобто у зв`язку із фактичним виконанням боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку №643 фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Отже, слід дійти висновку, що для стягнення виконавчого збору за виконання виконавчого документу майнового характеру фактичне виконання рішення за виконавчим документом має відбутися шляхом здійснення державним виконавцем примусових дій, а саме, шляхом стягнення.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що фактичне виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі № 7/405-А, на примусове виконання якого видано виконавчий лист від 15.05.2008 року, який перебував на виконанні у ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, відбулося шляхом сплати позивачем - боржником у виконавчому провадженні №8310587 суми постановленої до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі № 7/405-А, що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2014 року № 15190.

Крім того, сплату присудженої постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі № 7/405-А до стягнення суми здійснено боржником в період часу, коли виконавче провадження №8310587 перебувало у стані зупинення.

Відповідачем, в свою чергу, доказів вчинення виконавчих дій саме шляхом стягнення відповідної суми до моменту добровільної сплати позивачем присудженої постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі № 7/405-А суми не подано, доказів, наданих позивачем суду в обґрунтування правової позиції, не спростовано.

Враховуючи викладене, в даному випадку закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404 в частині вирішення питання стягнення виконавчого збору за результатами закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконання рішення в повному обсязі за виконавчим документом, не може ототожнюватися із поняттям фактичного виконання , передбаченого Порядком №643, з огляду на що, Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправно винесено постанову від 26.06.2020 року про стягнення виконавчого збору з АТ Укргазвидобування в розмірі 1870, 89 грн. (10 відсотків від фактично стягнутої суми).

З огляду на встановлене, позовні вимоги в частинах визнання протиправними дій відповідача з винесення постанови від 26.06.2020 року про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №8310587, а також, визнання протиправною безпосередньо оскаржуваної постанови від 10.08.2020 року про стягнення виконавчого збору та її скасування підлягають задоволенню.

Щодо постанови державного виконавця від 26.06.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, та дій, вчинених відповідачем під час її винесення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції №512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 7 розділу І Інструкції №512/5 постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, на таку постанову накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.

Відповідно до пункту 1, абзаців 1-14 пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5 фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 554.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Разом з тим, дослідивши оскаржувану постанову від 26.06.2020 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, судом встановлено відсутність зазначення у мотивувальній частині розмірів та видів витрат виконавчого провадження, водночас зазначено лише розмір загальної суми витрат на проведення виконавчих дій 369,00 грн.

Крім того, на постанові наявний підпис державного виконавця, в той час як печатка відсутня, що також є порушенням вимог, встановлених Законом №1404 до виконавчого документа.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови та, як наслідок, про її протиправність, як про протиправність дій відповідача щодо її винесення, оскільки остання не відповідає вимогам Закону №1404 та Інструкції №512/5, з огляду на що, підлягає скасуванню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності винесених у межах виконавчого провадження №8310587 постанови від 26.06.2020 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 26.06.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 13.07.2020 року №309052, яке міститься у матеріалах справи, встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн. 00 коп.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченої суми судового збору в повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 205, 229, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства Укргазвидобування задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорного Володимира Вікторовича при винесенні у ВП № 8310587 постанови від 26.06.2020 р. про стягнення виконавчого збору, постанови від 26.06.2020 р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

3. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним Володимиром Вікторовичем, від 26.06.2020 року у ВП № 8310587 про стягнення виконавчого збору;

4. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорним Володимиром Вікторовичем, від 26.06.2020 року у ВП № 8310587 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) сплачену суму судового збору у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Акціонерне товариство Укргазвидобування (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28);

Відповідач: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) .

Повне судове рішення складено 09.12.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна