Постанова

від 09.12.2020 по справі 640/3086/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3086/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року

у справі № 640/3086/20 (розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пек-Аво ЛТД

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Пек-Аво ЛТД (надалі - позивач, ТОВ Пек-Аво ЛТД ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.11.2019 №1042615571, №1052615571, №1062615571, від 30.01.2020 №0572615571.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення ТОВ Пек-Аво ЛТД норм податкового законодавства є хибними та не відповідають положенням Податкового кодексу України. Також позивач посилався на те, що вартість пакувальних матеріалів (поліетиленових пакетів), які, на думку контролюючого органу, передавалися контрагентам-покупцям на безоплатній основі, відноситься до складу витрат на збут і не включається до собівартості реалізованої продукції, а тому не можуть вважатися безоплатно реалізованими. Стосовно застосування до ТОВ Пек-Аво ЛТД штрафної санкції за відсутність складання/реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платник податків зазначає, що контролюючий орган прийшов до хибного висновку, а у Позивача відсутній обов`язок реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Як на додаткову підставу протиправності висновків Відповідача, Позивач звертає увагу, що граничний строк реєстрації податкових накладних за операції, що перевіряються - ще не настав, відповідно, ТОВ Пек-Аво ЛТД не допущено порушення норм законодавства, а у ГУ ДПС у м. Києві відсутні підстави для нарахування штрафу. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що пакувальні матеріали (поліетиленові пакети) були передані позивачем торговим мережам на безоплатній основі, чим останній занизив показники податку на додану вартість та податку на прибуток. Окрім того, у ході проведення перевірки, встановлено факт невиконання позивачем встановленого нормами податкового законодавства обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, протягом встановленого строку. За таких обставин контролюючий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у період з 07.10.2019 р. по 11.10.2019 р. ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Пек-Аво ЛТД з питань, що стали предметом оскарження акта перевірки від 09.08.2019 р. №172/26-15-14-07-01-10/34806020 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Пек-Аво ЛТД (код 34806020)" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 21.10.2019 р. №28/26-15-14-07-01-10/34806020 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 5, п. 7, п. 21, п. 22 П(с)БО 15 "Дохід", пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, у результаті встановлено: заниження підприємством податку на прибуток на суму 1892759 грн, завищення підприємством від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2991000 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПКУ, у результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за березень 2019 року на загальну суму 102 015 грн та заниження податку на додану вартість на суму 34519 грн, у тому числі:

- листопад 2018 року на суму 7890 грн;

- лютий 2019 року на суму 26629 грн.

п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті не складено та не зареєстровано протягом перевіряємого періоду податкові накладні у ЄРПН податку на додану вартість на суму 136534 грн, у тому числі по періодах:

- за жовтень 2017 року на суму 46400 грн,

- за грудень 2017 року на суму 90134 грн.

- п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті несвоєчасно зареєстрована податкова накладна від 24.10.2018 №47 у ЄРПН податку на додану вартість за жовтень 2018 року на суму 312,12 грн;

- п. 57.3 ст. 57 ПКУ в частині порушення терміну сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року на суму 1093,41 грн.

На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 14.11.2019 року:

- № 1042615571, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (за березень 2019 року), у розмірі 102015 грн;

- №1052615571, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 43149 грн, в тому числі: 34519 грн - за основним платежем та 8630 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №1062615571, яким за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН, застосовано штраф у сумі 68267 грн;

- № 1022615571, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1892759 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 473 190 грн;

- № 1032615571, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2991000 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ Пек-Аво ЛТД звернулося до ДПС України з скаргою. Рішенням від 27.01.2020 р. №3324/6/99-00-08-05-01-06 ДПС України скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2019 р. №1022615571, №1032615571 в частині висновків Акта перевірки щодо заниження ТОВ Пек-Аво ЛТД доходів на суму 12823655 грн, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 14.11.2019 №1042615571, №1052615571, №1062615571 залишила без змін. Скаргу ТОВ Пек-Аво ЛТД - задоволено частково.

ГУ ДПС у м. Києві 30.01.2020 р. винесло податкове повідомлення - рішення №0572615571, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (за І квартал 2019 року) на суму 682670 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не здійснював безплатної передачі пакетів поліетиленових (подарункових) контрагентам-покупцям. Пакети поліетиленові (подарункові) використовувалися (як пакувальний матеріал) для здійснення господарської діяльності ТОВ Пек-Аво ЛТД та обліковувалися як витрати на збут, тому у позивача не виникає обов`язку здійснити реєстрацію зведених податкових накладних у ЄРПН за пакети поліетиленові (подарункові).

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення Позивачем строків реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригувань до податкових накладних в ЄРПН є хибними, а податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 №1062615571, як результат, є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП "ЗУТК "РІО-ПЛЮС" (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір №6/16/17 від 04.01.2020 року (надалі - Договір №6/16/17).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, 5.1 Договору №6/16/17 Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору. Кількість, асортимент, ціна, якість та місце призначення постачання Товару визначаються в усному або письмовому Замовленні Покупця. Продавець здійснює поставку Товару Покупцеві у термін не пізніше 2 (двох) днів з моменту отримання Замовлення від Покупця. Поставка Товару здійснюється до місця призначення, визначеного Покупцем в Замовленнях.

Між сторонами укладено Додаткову угоду від 16 квітня 2016 року, в якій зазначено, що сторони прийшли згоди доповнити розділ пунктом і викласти його в наступній редакції: Продавець зобов`язується поставити Покупцеві брендові товари з логотипом (коробки, ящики, поліетиленові пакети, стрейч плівку, подарункові пакети, пластикові ємності) для використання їх в господарській діяльності підприємства, для полегшення складування, транспортування, захисті від пошкоджень при механічних діях, для участі в акціях, для відвантаження продукції кінцевим покупцям. Поставка відповідно до замовленої кількість, в обумовлені строки та в асортименті, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, за ціною узгодженою сторонами.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду першої інстанції наступні документи: Додаток до замовлення №3 від 03.03.2016 р. - ескіз - пакети поліетиленові (подарункові); Видаткові накладні: №Б-16-2397 від 31.07.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 141300,00 грн, №Б-16-2393 від 31.08.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 139200,00 грн, №Б-16-3015 від 30.09.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 139200,00 грн, №Б-16-234 від 31.10.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 139200,00 грн, №Б-16-3806 від 30.11.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 139200,00 грн, №Б-16-4107 від 31.12.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 121104,00 грн,№Б-16-2593 від 31.08.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 139200,00 грн, №Б-16-3015 від 30.09.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 139200,00 грн, №Б-16-2397 від 31.07.2016 р. пакети пакувальні на загальну суму з ПДВ 141300,00 грн та інші; Товарно-транспортні накладні: №Б-16-2397 від 31.07.2016 р., від 31.10.2016 р., №Б-16-3806 від 30.11.2016 р., №Б-16-2397 від 31.07.2016 р., від 31.10.2016 р., №Б-16-3806 від 30.11.2016 р., №Б-4107 від 31.12.2016 р. та інші; платіжні доручення, копії яких залучено до матеріалів справи (стор. 101 - 136 том І).

Також, позивачем надано суду копії документів, які підтверджують, що упаковка на товарі (кава, чай, какао та прянощі (основний)) були пошкоджені та потребували заміні, зокрема підтверджується: копіями актів виявлених невідповідностей якості товару (стор. 126, 137, 143), які підтверджують, що в момент поставки товару (спецій) виявлено пошкодження упаковок, які потребують перепакування; копії наказів директора ТОВ Пек-Аво ЛТД стор. 133, 139, 145 том І), якими погоджено видачу поліетиленових пакетів (подарункових) для перепакування товару; копії актів використання пакувальної тари (стор. 134, 140, 146 том І), фотознімки зображенням пошкодження пакувального товару.

Відповідно до пункту 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого, наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - П(с)БО 16 "Витрати"), витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Пунктом 19 П(с)БО 16 "Витрати" визначено, що витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів доходить висновку, що позивачем належним чином підтверджено використання пакетів поліетиленових (подарункові), як пакувальний матеріал, що використовується для здійснення господарської діяльності та який обліковувався як витрати на збут, а не є окремим товаром чи складовою товару, який безоплатно надавався контрагентам-покупцям.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно зазначено про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України та призвело до заниження показників.

Щодо порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не складено та не зареєстровано протягом перевіряємого періоду податкові накладні у ЄРПН податку на додану вартість на суму 136534 грн, у тому числі по періодах: за жовтень 2017 року на суму 46400 грн; за грудень 2017 року на суму 90134 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1-5 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

В силу абзаців 9, 10, 13 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, для платника податку встановлено строки для реєстрації зведених податкових накладних у ЄРПН за товарами/послугами, необоротними активам, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у визначених законодавцем операціях.

Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що позивач не здійснював безплатної передачі пакетів поліетиленових (подарункових) контрагентам-покупцям. Пакети поліетиленові (подарункові) використовувалися (як пакувальний матеріал) для здійснення господарської діяльності ТОВ Пек-Аво ЛТД та обліковувалися як витрати на збут, тому у Позивача не виникає обов`язку здійснити реєстрацію зведених податкових накладних у ЄРПН за пакети поліетиленові (подарункові).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом не доведено порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригувань до податкових накладних в ЄРПН, а висновки є необґрунтованими, як наслідок підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №1062615571.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що Рішенням ДПС України від 27.01.2020 р. №3324/6/99-00-08-05-01-06 скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2019 р. №1022615571, №1032615571 в частині висновків Акта перевірки щодо заниження ТОВ Пек-Аво ЛТД доходів на суму 12823655 грн.

Так, ГУ ДПС у м. Києві 30.01.2020 р. винесло податкове повідомлення - рішення №0572615571 з урахуванням рішення ДФС України, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (за І квартал 2019 року) на суму 682670 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач в порушення вимог законодавства станом на час прийняття рішення в суді першої інстанції не прийнято податкового повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС України в частині скасованого податкового повідомлення-рішення №1032615571 в частині висновків Акта перевірки щодо заниження ТОВ Пек-Аво ЛТД доходів на суму 12823655 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є.І. Мєзєнцев

А. Б. Парінов

Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року.