Постанова

від 10.12.2020 по справі 826/5770/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5770/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гефестмаш-Трейд до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТМАШ-ТРЕЙД звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2018 №№ 0003141404, 0003131404.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Сістем Лайн були реальними, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, з 14.12.2017 по 20.12.2017 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТМАШ-ТРЕЙД з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Сістем Лайн (код 39807280) за лютий 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2017 №936/26-15-14-04-05/38811762, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2016 року на суму 89,00 гривень та встановлено заниження суми податку на додану вартість за лютий 2016 року на загальну суму 299923,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 23.01.2018 №№ 0003141404, 0003131404, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 374904,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 74981,00 грн.

Позивачем було подано скаргу в порядку ст.56 ПК України на податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30.03.2018 № 11418/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду належні та допустимі докази, які свідчать що фінансово-господарські операції позивача носили реальний характер та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

В розумінні ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право податкового обліку у платника податків виникає за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження на підтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Сістем Лайн позивачем надано суду копії договору купівлі-продажу від 01.02.2016 № 01/02-16/ГМТ, видаткових накладних від 29.02.2016 № 4583, від 29.02.2016 №№ 4678, 4723, 4890, від 30.03.2016 №№ 34521, 35631, від 31.03.2016 №№ 36451, 36642, довідку від 06.02.2018 № 23-01-03-5/32, видану Публічним акціонерним товариством БТА Банк , щодо руху коштів по рахункам позивача на користь ТОВ Сістем Лайн .

Зазначений договір купівлі-продажу підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю Сістем Лайн директором ОСОБА_1 , видаткові накладні підписані відповідальною особою ОСОБА_2 .

Крім того, до матеріалів справи долучено податкові накладні від 30.03.2016 №№ 53003, 63003, від 31.03.2016 №№ 103103, 113103, від 29.02.2016 №№ 152902, 162902, 172902, 182902, виписані ТОВ Сістем Лайн на позивача та підписані електронним цифровим підписом директора ТОВ Сістем Лайн ОСОБА_1

Апелянт в скарзі зазначає, що фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ Сістем Лайн , підтверджується тим, що за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України щодо ТОВ Сістем Лайн порушено кримінальну справу. Під час перевірки було враховано пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до створення ТОВ Сістем Лайн .

Судом першої інстанції зроблено висновок, що сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача. Надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ Сістем-Лайн первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Разом з тим, при дослідженні наданих до перевірки документів по взаємовідносинах Позивача з ТОВ Сістем Лайн за перевіряємий період встановлено, що ТОВ Гефестмаш-Трейд в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту товариства, в подальшому Покупець та ТОВ Сістем Лайн надалі- Продавець , в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту товариства, надалі Сторони , уклали Договір купівлі-продажу від 01.02.2016 № 01/02-16/ГМТ.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець зобов`язується продати/передати товар (матеріали для прибирання), в кількості та якості, згідно супровідних документів, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар відповідно до супровідних документів по кількості та якості та оплатити його в строк, передбачений даним Договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору загальна вартість Договору визначається вартістю Товару проданого протягом дії цього Договору згідно накладних.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору Продавець оформляє передачу Товару видатковою накладною, яка достатнім доказом передачі Товару за даним Договором. Місце передачі товару є фактичного знаходження Покупця, або місце, яке він вказав при дачі письмової або усної заявки. Покупець приймає від Продавця Товар по кількості і якості, у відповідності з Інструкцією № П-б, П-7, згідно супровідних документів, виданих Продавцем. В разі виникнення розбіжностей по асортименту та кількості або відмови Покупця від прийняття Товару Представники.

Як зазначалося, ТОВ Сістем Лайн документально оформлені видаткові та податкові накладні на загальну суму 1 800 074,87 грн., в тому числі ПДВ -300 012,47 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено Позивачем до податкового кредиту за лютий 2016 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

До перевірки не надано документи, що підтверджують безпеку товарів, включаючи сертифікати та якісні посвідчення, що передбачено п. 4.1. Договору купівлі-продажу від 01.02.2016 № 01/02-16/ГМТ затверджено відповідно до Інструкції № П-6, П-7.

При перевезенні вантажу автотранспортом у внутрішньому сполученні у водія юридичної чи фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах обов`язково має бути товарно - транспортна накладна ( ТТН).

Товарно-транспортні накладні та документи які підтверджують здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт до перевірки не надано, про що складено акт від 20.12.2017 № 1271/26-15-14-04-05.

Крім того, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надано інформацію від 24.05.2017, а саме пояснення громадянина ОСОБА_2 , щодо непричетності до створення ТОВ Сістем Лайн .

Встановлено, що у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 14 червня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017101060000121, за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (Постанова ВС від 06.02.2018 у справі 816/2134/16).

В даному випадку вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагента, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, до суду не надано, однак, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Обставини відсутності усіх необхідних первинних документів, поряд із встановленням судом дефектності первинних документів та їх підписання від імені осіб, які заперечують факт причетності до господарської діяльності контрагентів у своїй сукупності, не можуть бути залишені поза увагою чи невраховані судом.

Відповідно до ст. 72, 90 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи викладене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, викладені апелянтом доводи на підтвердження вимог апеляційної скарги знайшли своє відображення під час апеляційного розгляду справи, тому колегія суддів приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гефестмаш-Трейд до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2020