Постанова

від 09.12.2020 по справі 560/567/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/567/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

09 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Лисинчука О.О.,

представника третьої особи (ПП "Будремпроект-Стандарт"): Залуцького В.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Будремпроект-Стандарт" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Хмельницькбудзамовник", приватне підприємство "Будремпроект-Стандарт" про визнання протиправними та скасування умов, обмежень, дозволу,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування виданих 25.09.2019 Управлінням архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №254.

Також, позивач просив визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області від 01.11.2019 №ХМ 112193051850.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправними містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 , видані 25.09.2019 Управлінням архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області.

Визнано протиправним дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області від 01.11.2019 №ХМ112193051850.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням третя особа (ПП "Будремпроект-Стандарт") подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на думку третьої особи суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, що мають значення для справи та посилався на обставини, що на думку апелянта не були встановлені.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Разом з тим, від представника Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області надійшов відзив в якому останій підтримав доводи апеляційної скарги.

Від представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшов відзив, в якому викладені заперечення щодо задоволення апеляційної скарги та в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи (ПП "Будремпроект-Стандарт") в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким закрити провадження у справі.

Третя особа (КП "Хмельницькбудзамовник") в судове засідання не з`явилась, повноважного представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, представника третьої особи та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та членом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний-2018 , який розміщений на земельній ділянці із кадастровим номером 6810100000:09:005:0158 площею 0,54 га.

Наказом Управлінням архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, затверджено містобудівні умови та обмеження від 25.09.2019 №254 на об`єкт будівництва Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по вул. Інститутській, 6/4-В та по вул. Інститутській, 6/4 у м. Хмельницькому .

На підставі вищезазначених МУО від 25.09.2019 №254 КП Хмельницькбудзамовник спільно з ПП Будремпроект-стандарт отримали дозвіл на будівельні роботи на Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по вул. Інститутській, 6/4-В та по вул. Інститутській, 6/4 у м. Хмельницькому .

Позивач вважає, що надані містобудівні умови та обмеження та дозвіл є протиправними, тому звернулася до суду за захистом своїх прав як співвласник будинку по вул. Інститутській 6/4 у м. Хмельницькому.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до відомостей, зазначених в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.02.2020 у документах, наданих замовником для видачі містобудівних умов та обмежень № 254, відсутні:

- копії документів, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками на земельні ділянки к.н.6810100000:09:005:0133 (вул..Інститутська, 6/4-В) та к.н.6810100000:09:005:0158 (вул.Інститутська, 6/4), а саме: Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим не дотримано вимоги абз.2 ч.3 та п.1 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 на земельну ділянку к.н. 6810100000:09:005:0158 (вул. Інститутська, 6/4), чим не дотримано вимоги абз. 4 ч.3 та п. 1 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Вищезазначене підтверджується також службовою запискою головного інспектора будівельного нагляду №1022-230/В від 13.03.2020 та рішенням Управління архітектури та містобудування департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради №04-ПП/с від 28.02.2020.

Тобто, в супереч частині 3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності під час отримання містобудівних умов та обмежень не було додано всіх передбачених законодавством документів.

Відповідно до змісту пункту 3 містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №254 від 25.02.2019, виданих Управлінням архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, цільове призначення земельних ділянок відповідає плану зонування території м. Хмельницького, затвердженого рішенням 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 30.03.2011 №25.

Проте, відповідно до плану зонування території м. Хмельницького, затвердженого рішенням 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 30.03.2011 №25 земельна ділянка по вул. Інститутській 6/4В (к.н. 6810100000:09:005:0133) відноситься до зони зелених насаджень спеціального призначення Р-2с, а земельна ділянка по АДРЕСА_1 (к.н. 6810100000:09:005:0158) - до зони зелених насаджень спеціального призначення та частково до зони багатоквартирної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони Ж-2с.

Зона зелених насаджень спеціального призначення - це рекреаційна зона Р-2с, в переліку переважних, дозволених та допустимих видів забудови даної зони (відповідно до пояснювальної записки до Зонінгу) об`єкти житлового будівництва відсутні. В зоні Ж-2с - зоні багатоквартирної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони Зонінгом не допускається розміщувати багатоповерхові житлові будинки.

Відповідно до Генплану, земельна ділянка к.н. 6810100000:09:005:0133 відноситься до території зелених насаджень загального користування, земельна ділянка к.н. 6810100000:09:005:0158 - до території зелених насаджень загального користування та частково до території багатоквартиної житлової забудови, що підтверджується інформацією зазначеною в супровідному листі Управління до матеріалів для документальної перевірки від 12.12.2019.

Таким чином, Управлінням видано МУО №254 з порушенням п. 3 ч. 4 ст. 29 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності - невідповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні (Зонінгу).

Крім того, оскаржувані містобудівні умови та обмеження не містять розрахунку максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного Фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони): охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Зазначені порушення у сфері містобудівної діяльності відображені в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.02.2020 і стали підставою для скасування містобудівних умов та обмежень.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації, тобто є протиправними.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області від 01.11.2019 №ХМ 112193051850, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до акта від 28.02.2020 та встановлених судом обставин справи, під час перевірки виявлено порушення вимог містобудівної документації та містобудівних умов та обмежень, а рішенням №04-ПП/с, прийнятим Управлінням архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, скасовано дію містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на об`єкт: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по вул. Інститутській, 6/4-В та по вул. Інститутській, 6/4 у м. Хмельницькому , затверджених наказом управління від 25.09.2019 №254, дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області від 01.11.2019 №ХМ 112193051850 на підставі таких містобудівних умов та обмежень є протиправним.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як передбачено ст.5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Згідно з ст.14 ЗУ "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема:

- встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

- надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;

- забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Як передбачено ч.1 ст.17 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту.

Згідно з ст.19 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до ч.1 ст.25 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Згідно з ст.26 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

У відповідності до ст.29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

З аналізу наведених правових норм видно, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в цьому випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації.

Підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто, така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень.

При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

А визначений зазначеною вище статтею перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним, остаточним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Також, у відповідності до ч.4 ст.33 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з інформацією в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.02.2020 у документах, наданих замовником для видачі містобудівних умов та обмежень № 254, відсутні:

- копії документів, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками на земельні ділянки к.н.6810100000:09:005:0133 (вул..Інститутська, 6/4-В) та к.н.6810100000:09:005:0158 (вул.Інститутська, 6/4), а саме: Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим не дотримано вимоги абз.2 ч.3 та п.1 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 на земельну ділянку к.н. 6810100000:09:005:0158 (вул. Інститутська, 6/4), чим не дотримано вимоги абз. 4 ч.3 та п. 1 ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Аналогічне зазначено в службовій записці головного інспектора будівельного нагляду №1022-230/В від 13.03.2020 та рішенні Управління архітектури та містобудування департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради №04-ПП/с від 28.02.2020.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, в супереч частині 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" під час отримання містобудівних умов та обмежень не було додано всіх передбачених законодавством документів.

Крім того, відповідно до плану зонування території м. Хмельницького, затвердженого рішенням 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 30.03.2011 №25 земельна ділянка по АДРЕСА_1 (к.н. 6810100000:09:005:0133) відноситься до зони зелених насаджень спеціального призначення Р-2с, а земельна ділянка по АДРЕСА_1 (к.н. 6810100000:09:005:0158) - до зони зелених насаджень спеціального призначення та частково до зони багатоквартирної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони Ж-2с.

Земельна ділянка к.н. 6810100000:09:005:0133 відноситься до території зелених насаджень загального користування, земельна ділянка к.н. 6810100000:09:005:0158 - до території зелених насаджень загального користування та частково до території багатоквартирної житлової забудови, що підтверджується інформацією зазначеною в супровідному листі Управління до матеріалів для документальної перевірки від 12.12.2019.

Тобто, суд першої інстанції правомірно вказав, що оскільки містобудівні умови та обмеження надані за заявою замовника за відсутності документів, визначених частиною 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 не передбачено генеральним планом та планом зонування, тому містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації, тобто є протиправними.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактично, як вбачається з апеляційної скарги, усі доводи апелянта зводяться до того, що ОСОБА_1 в межах даних правовідносин (предмета спору) не може бути належним позивачем, оскільки дані правовідносини не впливають на її права, свободи або майновий інтерес. Крім того, апелянт вказує, що оскільки оскаржувані рішення, які є предметом спору, скасовані самими суб`єктом владних повноважень, то фактично на стадії розгляду справи в суді першої інстанції (прийняття рішення) був відсутній предмет позову.

Щодо даних доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує ч.1 ст.5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Разом з цим, як вказував Верховний Суд в своїй постанові від 13.04.2020 справа №803/1254/17 територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.

Територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.

Отже, територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.

Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

За носіями інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.

В свою чергу, в межах даних правовідносин та правовідносин в справі №803/1254/17, можна провести аналогію.

З урахуванням вказаного вбачається, що в даних правовідносинах, позивач є власником квартири, яка знаходиться в будинку (кадастровий номер земельної ділянки 6810100000:09:005:0158) суміжному з місцем забудови (кадастровий номер земельної ділянки 6810100000:09:005:0158, 6810100000:09:005:0133), а безпосередні протиправні дії, які були здійсненні суб`єктом владних повноважень в подальшому можуть вплинути на її права.

В цьому контексті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд).

Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Крім того, згідно з ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях ЄСПЛ дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вказав, що дані правовідносини носять характер публічного інтересу, дії суб`єкта владних повноважень на час їх виникнення впливали на права позивача, а тому позивач є належним в даних правовідносинах. Крім того, сам позивач вважає, що його права до кінця не відновлені.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача в даних правовідносинах були порушені (дані рішення суб`єкта владних повноважень в подальшому спричинили б порушення прав позивача).

Щодо доводів апелянта в частині, що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, які є предметом даного розгляду та скасовані самим суб`єктом владних повноважень, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, а саме позовної заяви від 21.01.2020, поданий адміністративний позов до прийняття наказів, рішень про скасування містобудівних умов та обмежень №254 та скасування реєстрації дозволу на виконання робіт.

Крім того, предметом розгляду справи №560/1776/20 є саме визнання протиправним і скасування наказу начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області А.Бойко від 23 березня 2020 року №42-д, яким фактично скасовано реєстрацію дозволу, реєстрацію повідомлення про зміну даних в дозволі.

Тобто, фактично апелянт зазначає, що реєстрація дозволу скасована, проте вважає таке скасування протиправним і оскаржує його.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у задоволенні клопотання представника приватного підприємства "Будремпроект-Стандарт" про закриття провадження відмовлено. І дана ухвала не була оскаржена жодною з сторін, одночасно з рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи вказане вище, обставини справи та норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта в цій частині є суперечними і колегія суддів не може з ними погодитись. Крім того, позивач вважає, що його права можуть бути відновленні лише шляхом скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в частині додатково поданих доказів до суду, а саме генплану №12184-00-ГП, не вбачається дати його затвердження та згідно з планом на момент його формування вже існують збудовані два житлових будинки за вказаною адресою. Аналогічно й щодо інженерно-геологічних вишукувань №15-15-ІГ-01 (відсутня дата його затвердження).

Крім того, щодо наданого експертного звіту №22016 від 21.06.2019 та додатку до експертного звіту, суд ставиться критично, оскільки як вбачається з даних документів до них вносились коригування невідомими особами ( і не встановлено на якій стадії вносились дані коригування).

Також, щодо даних документів, колегія суддів зазначає, що правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 , затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Також, згідно з ч.2, 4 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Тобто, дані документи в межах вимог законодавства не є належно засвідченими, а тому не можуть бути враховані судом.

На підставі вище зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольнивши позовні вимоги в частині, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову в частині.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства "Будремпроект-Стандарт" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2020 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.