Постанова

від 08.12.2020 по справі 460/3143/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3143/20 пров. № А/857/12005/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року (суддя - Щербаков В.В., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ВЛАД-2011 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ВЛАД-2011 в травні 2020 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 31.03.2020 №1506105/37437253 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.03.2020 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.03.2020№1, подану Приватним підприємством ВЛАД-2011 днем її фактичного подання. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним та підлягає скасуванню, а податкова накладна - реєстрації, оскільки позивачем виконано всі вимоги чинного законодавства, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на вимогу контролюючого органу після зупинення реєстрації податкової накладної від 20.03.2020 №1 надало необхідні для її реєстрації документи, а тому відмова в реєстрації податкової накладної є протиправною.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі №460/3143/20 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило Головне управління ДПС у Рівненській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В доводах апеляційної скарги, з покликанням на відповідні норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), що регулюють порядок реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, вказує, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки, позивачем не надано копій документів, необхідність подання яких передбачена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165),зокрема, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Приватне підприємство ВЛАД-2011 зареєстроване, як юридична особа з 17.02.2011 та з цієї дати перебуває у відповідача на обліку, як платник податків. Основний вид діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. З 01.07.2016ПП ВЛАД-2011 зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників ПДВ №1717114500005.

В межах господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю Нобілес (Покупець) та ПП ВЛАД-2011 (Постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції від 21.08.2019 №139/08-2019, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію, а той, в свою чергу - прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору та Специфікацій (Додатків), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 5.1 цього Договору Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника в терміни, зазначені у Специфікації до даного Договору.

Відповідно до пункту 8 Специфікації від 19.03.2020 №2 оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку-фактури наданого Постачальником у два етапи: 80% вартості відповідної партії Товару сплачується після поставки (передачі) Товару та надання Постачальником усіх документів, передбачених у пункті 6.2 Договору поставки сільськогосподарської продукції від 21.08.2019 №139/08-2019; 20% вартості відповідної партії Товару сплачується після завершення здійснення Покупцем перевірки правильності реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку Постачальника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Позивач 20.03.2020 передав ТОВ Нобілекс Товар всього на суму разом з ПДВ 129432,67 грн, що підтверджується видатковою накладною від 20.03.2020 №3. Підтвердженням транспортування Товару від ПП ВЛАД-2011 до ТО Нобілекс є товарно-транспортна накладна від 20.03.2020 №742915. Також ПП ВЛАД-2011 виставило для ТОВ Нобілекс рахунок на оплату від 20.03.2020 №2 на загальну суму 129432,67 грн, в тому числі ПДВ 21572,11 грн.

Надалі, 23.03.2020 ТОВ Нобілекс проведено частково оплату за сільськогосподарську продукцію - ячмінь 3 класу врожаю 2019 року в розмірі 80% - 104000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.2020 №1897 та випискою із банківського рахунку позивача.

На виконання податкових зобов`язань ПП ВЛАД-2011 складена податкова накладна від 20.03.2019 №1 в електронній формі та вказана податкова накладна на загальну суму з урахуванням ПДВ 129432,67 грн, у тому числі ПДВ 21572,11 грн, подана на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних засобами електронного зв`язку.

За результатами перевірки зазначеної податкової накладної відповідач направив позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 25.03.2020 (далі - Квитанція), у якій зазначено, що реєстрація податкової накладної зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки, така відповідає вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас, запропоновано надати пояснення або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

На виконання вказаних вимог, ПП ВЛАД-2011 по накладній, реєстрацію якої зупинено, 30.03.2020 подано до контролюючого органу повідомлення №3 в якому містилося пояснення та копії документів щодо проведення господарських операцій.

Після розгляду поданих позивачем пояснень та документів Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 31.03.2020 №1506105/37437253 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.03.2020 №1. Підставою відмови в рішенні визначено: ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів або банківських виписок з особових рахунків .

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення містить формальну підставу для його прийняття, у ньому не зазначено, якими мотивами керувався відповідач, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладеного позивачем правочину та відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак податкова накладна підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірка наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 ПК України, згідно якої, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом десятим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що у випадку якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 №1165 (набрання чинності 01.02.2020) затверджені: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1165, цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, перелік яких наведений у пункті 3 Порядку №1165.

За правилами пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Зі змісту Квитанцій вбачається, що реєстрація ПН від 20.03.2020 №1 в ЄРПН зупинена на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пункту 6 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3), ризиком є: Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

За правилами пункту 11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що належної мотивації підстав та причин віднесення господарської операції позивача, визначеної податковою накладною від 20.03.2020 №1, до категорії ризикових Квитанція не містить. Доказів включення позивача до переліку ризикових не надано, як і не надано протоколу проведення засідання комісії регіонального рівня з вказаного питання та прийняття відповідного рішення.

У Квитанції контролюючий орган фактично вдається до цитування пункту 1 Критерії ризиковості здійснення операцій, зазначених у Додатку № 3 Порядку №1165, з посиланням на коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг.

Зі змісту Квитанцій вбачається, що платнику податків після зупинення реєстрації ПН від 20.03.2020 №1 в ЄРПН запропоновано надати: пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З даного приводу апеляційний суд зазначає, що отримана позивачем Квитанція про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН містили лише загальне формулювання про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

При цьому, пропозиція надання документів вказана без конкретизації їх переліку, що не відповідає суті предмета розгляду, адже посилаючись на відповідний пункт Критеріїв ризиковості здійснення операцій, комісія регіонального рівня зобов`язана вказати у Квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН чіткий перелік документів, які необхідні для прийняття рішення.

Формальне зазначення у Квитанціях пропозиції надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН є лише дублюванням норми підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165: пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації .

Відсутність у Квитанціях чіткого переліку документів, які необхідні контролюючому органу для розгляду питання щодо реєстрації ПН/РК в ЄРПН, свідчить про те, що останній надає право/можливість платнику податків надавати документи на власний розсуд, що, в свою чергу, свідчить про те, що контролюючий орган буде позбавлений можливості (не матиме права) не прийняти такі документи/відхилити чи визнати недостатніми.

Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документа.

Разом з тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у даному випадку виконувалися роботи, виконання яких є одним із основних видів його діяльності.

Відтак, у спірних правовідносинах не мали місце обставини щодо відсутності послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється), бо позивачем надавалися виключно послуги, які є його основним видом діяльності та здійснюються ним на постійній основі.

Разом з тим, позивачем були подані до контролюючого органу повідомлення №3 в якому містилося пояснення та копії документів щодо проведення господарських операцій, зокрема, й платіжні документи на підтвердження отримання оплати згідно Договорупоставки сільськогосподарської продукції від 21.08.2019 №139/08-2019, а саме платіжне доручення від 23.03.2020 №1897 та виписку із банківського рахунку позивача. Отже, контролюючим органом, у даному випадку, жодним чином не здійснювався аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а також не враховано надані платником податків пояснення.

Таким чином, правових підстав для винесення оскаржуваного рішення від 31.03.2020 №1506105/37437253 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.03.2020 №1 в ЄРПН не існувало.

Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №520 від 12.12.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216; далі - Порядок №520), прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку №520).

За правилами пункту 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором або законодавством.

Суд констатує, що пункт 5 Порядку №520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку.

Тобто, наданню підлягають лише ті документи, які безпосередньо стосуються предмета розгляду господарської операції, згідно якої оформлено ПН чи РК.

Відповідно до пункту 6 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування; платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку №520).

Отже, рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції, та не спростування відповідачами в суді апеляційної інстанції, безпідставності висновків контролюючого органу про відповідність податкової накладної позивача від 20.03.2020 №1 пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, визначених у Додатку №3 до Порядку №1165, а також зважаючи на те, що відповідачем не було надано доказів перебування позивача у переліку ризикових платників податку, тобто позивач не відповідає критеріям ризиковості платника податку, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зупинення реєстрації вищевказаної податкової накладної.

Разом з тим, контролюючим органом у Квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної позивача від 20.03.2020 № 1 не було вказано конкретного переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної.

У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18 (адміністративне провадження № К/9901/14651/19).

Отже, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо належного оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, також не є законним.

Натомість, платником податків надані належні документи, достатні для прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН від 20.03.2020 №1 в ЄРПН згідно пояснень.

Суд також звертає увагу на той факт, що форма Рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток до Порядку №520) визначає обов`язок комісії регіонального рівня у графі відмова у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з ненаданням документів підкреслити серед переліку документів ті документи, які не надані платником податків.

Оскаржуване рішення від 31.03.2020 №1506105/37437253 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.03.2020 №1 в ЄРПН взагалі не містять жодних підкреслень у даній графі.

Тобто, відповідач формально зазначив причини для відмови у реєстрації ПН 20.03.2020 №1 в ЄРПН з посиланням на увесь перелік документів, який визначений формою рішення, який, на думку контролюючого органу, не наданий платником податків, що є недопустимим.

При цьому в такому не зазначено, якими мотивами керувалася Комісія, вважаючи, що ПП ВЛАД-2011 документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення про реєстрацію можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів. Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані Товариством є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, вказує на протиправність рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не можуть вважатись обґрунтованими твердження податкового органу про ненадання платником податків певних документів чи встановлення недоліків в них, на тій підставі, що такі документи при надісланні повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, не витребовувались податковим органом.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Зміст оскаржуваного рішення дає підстави стверджувати, що Комісія, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясувала специфіку проведеної господарської операції та не визначила конкретних документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням їх змісту і обсягу.

Крім того, суд бере до уваги, що Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення. Разом з цим відповідач зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості спірного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи не надав.

Підсумовуючи, при юридичній оцінці рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, суд апеляційної інстанції враховує, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимоги контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком№1165, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості.

Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 квітня 2019 року у справі №826/10649/17, від 28 жовтня 2019 року у справі №640/983/19, від 30 січня 2020 року у справі №300/148/19.

Відтак, апеляційний суд констатує, що оскаржуване рішення не відповідає критерію обґрунтованості .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як встановлено судом, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було, що свідчить про необґрунтованість такого рішення, яке підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.03.2020№1, подану ПП ВЛАД-2011 днем її фактичного подання, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Враховуючи попередній висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення від 31.03.2020 №1506105/37437253 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.03.2020 №1 в ЄРПН, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.03.2020 №1 датою її фактичного надходження.

У апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд не може перебирати на себе повноваження щодо прийняття відповідних рішень щодо питань, які законодавством віднесені до компетенції державного органу; суд не може перебирати на себе повноваження щодо перевірки повноти наданих платником податків документів, що належить до виключної компетенції комісії регіонального рівня.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні даного спору, перевірці підлягає рішення від 31.03.2020 №1506105/37437253на відповідність вимогам, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, яке підлягає судовому оскарженню, підлягає перевірці судом на предмет дотримання критеріїв прийняття такого рішення, що свідчить про відсутність будь-якого втручання у дискреційні повноваження державного органу.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі Чуйкіна проти України (заява №28924/04) констатував: що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту як шляхом визнання протиправним такого рішення Рішень, так і шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 20.03.2020 №1 в ЄРПН датою її фактичного надходження.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх дій та рішень не виконав.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. С. Затолочний М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10 грудня 2020