Постанова від 07.12.2020 по справі 902/134/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07 грудня 2020 року Справа № 902/134/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Вінницької місцевої прокуратури

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020р.

(постановлену о 12:25 год. у м. Вінниці, повний текст складено 12.10.2020р.)

у справі №902/134/20 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд"

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 3 628 672,88 грн

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

прокурор - Шептіліс О.І.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" в якому просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період використання комунальних земельних ділянок, загальною площею 22,7257 га, по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, починаючи з 27.02.2018 до 13.11.2019 у сумі 3628672 грн 88 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги заступник прокурора посилається на те, що відповідачем використовуються комунальні земельні ділянки по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, загальною площею 22,7257 га для розміщення та експлуатації об`єктів нерухомого майна, належного останньому. В порушення вимог ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ст. ст. 120, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, відповідач не оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки, не здійснював протягом 2018, 2019 років нарахування і сплату місцевого податку за їх фактичне використання, в результаті чого зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками, без достатньої правової підстави, і зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок.

Господарський суд Вінницької області ухвалою від 07.10.2020 у справі №902/134/20 позов залишив без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:

- матеріали справи не містять відповідного обґрунтування неможливості Вінницької міської ради звернутися із позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання комунальних земельних ділянок, в особі якої в інтересах держави з позовом до суду звернувся заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури;

- прокурором не подано доказів на підтвердження усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Вінницької міської ради, яка підтверджувала нездійснення останньою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

- прокурор не довів необхідності захисту саме ним інтересів держави, а також не обґрунтував підстав для звернення до суду з даним позовом від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які підтверджували б встановлення прокурором наявності підстав для представництва згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Суд першої інстанції при постановлені ухвали врахував позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 28.08.2020 у справі № 914/535/19, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся керівник Вінницької місцевої прокуратури, у якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020р. у справі №902/134/20 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор вказує таке.

Прокуратурою на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Вінницькою місцевою прокуратурою листом від 07.02.2020 № 32/1267вих-20 повідомлено Вінницьку міську раду про намір звернутися до суду з цим позовом, таке повідомлення направлено завчасно, до звернення з позовом до суду.

Вінницькій міській раді ще 22.01.2020 р. стало відомо про те, що місцева прокуратура має намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Вінницької міської ради. Разом з тим, будь-яких аргументів та заперечень у своїй відповіді від 29.01.2020 міською радою не зазначено, як і не зазначено про намір звернутися до суду самостійно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17 прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.

На Вінницьку міську раду покладено певні повноваження щодо здійснення заходів контролю за належним використанням земель комунальної форми власності та надходженням коштів за таке використання. Вказані обставини підтверджуються наданими до прокуратури, а у подальшому до суду, матеріалами здійснення позивачем заходів самоврядного контролю у спірних правовідносинах (акт обстеження, розрахунки тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у період з 27 лютого 2018 року до 13 листопада 2019 року не сплачував орендну плату за користування земельними ділянками площею 22,7257га у зв`язку з чим до місцевого бюджету не надійшли кошти в сумі 3628672 грн 88 коп.

Здійснюючи повноваження самоврядного контролю, Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради було проведено перевірку 06.03.2019, що підтверджується відповідним актом, а розмір безпідставно збережених коштів був визначений відповідною комісією на засіданні, яке відбулось 13.11.2019 року, тобто майже через 8 місяців після виявлення порушень.

Вінницька міська рада, усвідомлюючи факт безоплатного використання відповідачем протягом майже півтора року земельних ділянок, неотримання бюджетом коштів, не вжила оперативних заходів для їх відновлення.

Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Вінницької міської ради, яка полягає в розумінні порушення інтересів держави, при цьому орган місцевого самоврядування мав відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся, що і є нездійснення захисту органом (бездіяльність), який повинен його здійснювати.

Сам факт не звернення до суду Вінницької міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо здійснення контролю за законністю землекористування, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вінницька міська рада, маючи відповідні повноваження для захисту порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом до суду не звернулась, а листом від 09.01.2020 №01-00-011-893 звернулась до місцевої прокуратури з проханням звернутися до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів.

Вказує, що орган який повинен здійснювати свої повноваження через бездіяльність свідомо їх не здійснює, тому для відновлення порушених інтересів держави, з цим позовом до суду звернувся прокурор.

На підставі викладеного, скаржник вказує звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а тому просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020 у справі № 902/134/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" надійшов відзив на апеляційну скаргу керівника Вінницької місцевої прокуратури, відповідно до якого просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Однак, такий відзив не може бути взятий до уваги судом апелояційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

За приписами частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.

В частині 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відзив на апеляційну скаргу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" підписана представником Дейнекою М.І. На підтвердження повноважень поіменованої особи містять серед іншого, рішення учасника, що володіє 100% Статутного капіталу, оформлене протоколом № 20/05-1 від 15.05.2020 (т. 2, а. с. 235-236) відповідно до якого Дейнеку М.І. було призначено головою ліквідаційної комісії.

Проте зазначені матеріали, які додані до заяви на підтвердження наявності у Дейнеки М.І. повноважень представляти інтереси ТОВ "Метінвест-Трейд" в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ").

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), інформація про особу, що подала відзив на апеляційну скаргу від імені відповідача в такому Реєстрі відсутня. Натомість в реєстрі містяться відомості, що засновником юридичної особи та керівником ТОВ "Метінвест-Трейд" є Коломеєць Д.О. (т. 2, а. с. 162-170).

З огляду на наведене вище, оскільки до матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Дейнека М.І. в цій справі має право відповідно до закону представляти ОВ "Метінвест-Трейд" у якості представника за довіреністю як адвокат або в порядку самопредставництва, колегія суддів дійшла висновку, що відзив на апеляційну скаргу підписано особою, яка не має право його підписувати, а тому такий відзив залишається судом апеляційної інстанції без розгляду.

Вінницька міська рада не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, однак в клопотанні від 07.12.2020 представник Вінницької міської ради вказує, що підтримує апеляційну скаргу керівника Вінницької місцевої прокуратури та просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020р. у справі №902/134/20 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 2, а. с. 161).

07 грудня 2020 року в судове засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду з`явився прокурор, а від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" прибув Дейнека М.І., який пояснив, що є головою ліквідаційної комісії.

З метою встановлення офіційних відомостей щодо осіб котрі можуть представляти ТОВ "Метінвест-Трейд" в порядку самопредставництва, в судовому засіданні було оголошено перерву та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проаналізувавши такий витяг, судова колегія звертає увагу на те, що він за своїми даними він є ідентичним з безкоштовним витягом і не містить відомостей про Дейнеку М.І., як представника ТОВ "Метінвест-Трейд".

А тому, беручи до уваги викладене вище, Дейнека М.І. був присутній в судовому засіданні в якості вільного слухача.

Прокурор в судовому засіданні підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановлені ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано бездіяльність позивача та пасивну поведінку у спірних правовідносинах. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020 у справі № 902/134/20 слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від представника Вінницької міської ради надійшло клопотання, відповідно до якого представник зазначає про те, що нею направлялася заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак враховуючи відсутність відомостей про призначення судового засідання в режимі відеоконференції просить провести розгляд апеляційної скарги за її відсутності. Також зазначає, що підтримує апеляційну скаргу керівника Вінницької місцевої прокуратури та просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020р. у справі №902/134/20 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний господарський суд з матеріалів справи та КП "Ділводство спеціалізованого суду" установив, що на момент розгляду апеляційної скарги керівника Вінницької місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020р. у справі №902/134/20 до суду не надходило клопотання представника Вінницької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Враховуючи, що представник позивача просить розглянути апеляційну скаргу без її участі, а позиція представника фактично викладена в клопотанні, колегія суддів визнала за можливе розпочати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Вінницької міської ради.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржену ухвалу слід скасувати та передати справу до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 14.02.2020 заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" в якому просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період використання комунальних земельних ділянок, загальною площею 22,7257 га, по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, починаючи з 27.02.2018 до13.11.2019 у сумі 3628672 грн 88 коп. (т. 1, а. с. 1-107).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що відповідач використовує земельні ділянки комунальної власності по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, загальною площею 22,7257 га для розміщення та експлуатації об`єктів нерухомого майна, належного останньому. Вказує, що відповідач не оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки та не сплачував місцевого податку за фактичне використання земельних ділянок, в наслідок чого зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками, без достатньої правової підстави, і зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок.

Також, з посиланням на ст. ст. 13, 14, 19, 131-1, 140, 142 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 10, 28, 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", ст. ст. 96, 122 Земельного кодексу України, рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі №1-рп/99 від 08.04.1999 р., ст. 64 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 4, 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор вказує, що плата за землю має зараховуватися до бюджету Вінницької міської ради та саме вона є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, однак нею не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства. З огляду на вказане з метою належного захисту інтересів держави, позов в цій справі пред`являється Вінницькою місцевою прокуратору.

Господарський суд Вінницької області ухвалою від 07.10.2020 у справі №902/134/20 позов заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької області ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" про стягнення безпідставно збережених коштів за період використання комунальних земельних ділянок, загальною площею 22,7257 га, по вул. Сергія Зулінського, 46 в м. Вінниця, починаючи з 27.02.2018 до 13.11.2019 у сумі 3628672 грн 88 коп. у справі №902/134/20 залишив без розгляду.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про залишення позову заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької області ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" про стягнення безпідставно збережених коштів без розгляду з таких підстав.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Окрім того, колегія суддів констатує, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку є свідома пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, його бездіяльність.

Надаючи оцінку твердженням прокурора щодо пасивної поведінки Вінницької міської ради у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд бере до уваги таке.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із пп 1 п. б ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов`язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності.

Відповідно до пп 1 п. а ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема такі повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

За приписами п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сіл, селищ та міст належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Нормами підпункт 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на Вінницьку міську раду покладено певні повноваження щодо здійснення заходів контролю за належним використанням земель комунальної форми власності та надходженням коштів за таке використання.

Судом апеляційної інстанції із матеріалів справи встановлено, що Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради було складено Акт № 46/9-03-3 від 06.03.2019р. відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно не сплачувало плату за землю (земельний податок) за земельні ділянки (т. 1, а. с. 18-21).

В подальшому, 13.11.2019 р. Комісією по визначенню та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було складено ряд Актів про визначення розміру збитків (т. 1, а. с. 45-56), які були 21.11.2019 р. затверджені рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2925 (т. 1, а. с. 43-44).

Тобто, з моменту виявлення правопорушень до моменту визначення розміру збитків минуло 8 місяців.

Листом № 01-00-011-893 від 09.01.2020 Вінницька міська рада звернулася до заступника прокурора Вінницької місцевої прокуратури, в якому зазначено, що виконавчими органами Вінницької міської ради підготовлено матеріали, щодо стягнення в судовому порядку з ТОВ "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів за час використання комунальних земельних ділянок, загальною площею 22,7257 га, по вул. С. Зулінського, 46 в м. Вінниця починаючи з 27.02.2018 р. до 13.11.2019 р. у сумі 3628672 грн 88 коп. З метою захисту інтересів держави в особі Вінницької міської ради, остання просить Вінницьку місцеву прокуратуру звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення з ТОВ "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів (т. 2, а. с. 62-63).

Листом від 21.01.2020 р. № 32/612вих-20 Вінницька місцева прокуратура просила в строк до 30.01.2020 повідомити чи сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" нараховані збитки та чи зверталася міська рада з позовом до суду про стягнення таких збитків (т. 1, а. с. 93).

Виконавчий комітет Вінницької міської ради листом від 29.01.2020 р. № 01-00-011-4875 повідомила Вінницьку місцеву прокуратуру, що не зверталася до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів (т. 1, а. с. 94).

Листом № 32/1267вих-20 від 07.02.2020 Вінницька місцева прокуратура повідомила Вінницьку міську раду про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ТОВ "Метінвест-Трейд" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання комунальних земельних ділянок в сумі 3628672 грн 88 коп. (т. 1, а. с. 107).

Листом № 116-420-16 від 14.02.2020 р. Вінницька місцева прокуратура повідомила Вінницьку міську раду про те, що 14.02.2020 р. звернулася до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом (т. 2, а. с. 70).

З наведеного судом встановлено, що з моменту виявлення порушень (06.03.2019 р.) до звернення із відповідним позовом до суду минуло 11 місяців.

Наведе вказує на бездіяльність Вінницької міської ради, яка полягає в тому, що остання знала про порушення інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася, що і є нездійсненням захисту органом (бездіяльність), який повинен його здійснювати.

Окрім того, із змісту листа Вінницької міської ради № 01-00-011-893 від 09.01.2020 чітко вбачається, що Вінницька міська рада не планує самостійно звертатися до суду, а просила звернутися з відповідним позовом прокуратуру.

При цьому слід звернути увагу, що не передбачено право прокурора чи інших органів державної влади примушувати чи спонукати компетентні органи (в даному випадку орган місцевого самоврядування) щодо звернення до суду з позовом, у випадках коли таке звернення не здійснюється, не залежно від причин.

Підсумовуючи викладене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Вінницька міська рада, маючи відповідні повноваження для захисту порушених прав та інтересів територіальної громади, за їх захистом до суду не звернулась, натомість листом від 09.01.2020 р. №01-00-011-893 звернулась до місцевої прокуратури з проханням звернутися до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Трейд" безпідставно збережених коштів, тобто орган який повинен здійснювати свої повноваження через бездіяльність свідомо їх не здійснює, а тому для відновлення порушених інтересів держави, з цим позовом до суду звернувся прокурор.

Також, зазначене вище листування між Вінницькою міською радою та прокуратурою вказує на дотримання прокурором розумного строку щодо звернення до суду після повідомлення про намір про таке звернення.

В той же час, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц незгода суду з наведеним у позовній заяві на обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.

Поруч з вказаним, апеляційний господарський суд бере до уваги, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Підсумовуючи викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, необхідність захисту таких інтересів прокурором, пасивну поведінку уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга керівника Вінницької місцевої прокуратури підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020р. у справі №902/134/20 слід скасувати та передати справу № 902/134/20 на розгляд Господарському суду Вінницької області.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270-271, 273, 275-282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Вінницької місцевої прокуратури задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.10.2020р. у справі №902/134/20 скасувати.

3. Справу № 902/134/20 передати на розгляд Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.