Рішення

від 10.12.2020 по справі 904/5481/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5481/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРВАГОНРЕМОНТ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРІУМФ"

про стягнення 373610,01грн., з яких 214029,61грн. основної заборгованості; 136978,95грн. пені; 11258,54грн. трьох процентів річних; 11342,91грн. інфляційних втрат (договір №01/03/2018 від 01.03.2018 купівлі-продажу)

Справу розглянуто без виклику представниківучасників справи.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРВАГОНРЕМОНТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРІУМФ" (далі - відповідач) про стягнення 373610,01грн., з яких 214029,61грн. основної заборгованості; 136978,95грн. пені; 11258,54грн. трьох процентів річних; 11342,91грн. інфляційних втрат (договір №01/03/2018 від 01.03.2018 купівлі-продажу).

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5481/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020.

Ухвалою від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 11.11.2020.

02.12.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов лист від 02.12.2020 за вих.№б/н разом зі скан-копією платіжного доручення №290 від 03.03.2018. Скан-копію платіжного доручення №290 від 03.03.2018 долучено до матеріалів справи.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 12.10.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 05.11.2020 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 10.11.2020.

Відповідачу в ухвалі від 12.10.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 20.11.2020.

В ухвалі від 12.10.2020 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 11.11.2019.

Станом на 10.12.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 11.12.2020.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

10.12.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

01.03.2018 між відповідачем (далі - відповідач, постачальник) та позивачем (далі - позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/03/2018 (далі - договір).

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №1 від 01.03.2018, який позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням №290 від 03.03.2018.

Відповідач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною №11 від 13.12.2018 на суму 173999,99грн., в тому числі ПДВ 29000,00грн. та видатковою накладною №4 від 27.06.2018 на загальну суму 318012,00грн., в тому числі ПДВ 53002,00грн. Водночас, загальна вартість недопоставленого товару склала 214029,61грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 31.12.2018 по 01.10.2020 на загальну суму 136978,95грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 31.12.2018 по 01.10.2020 на загальну суму 11258,54грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2019 року по вересень 2020 року на загальну суму 11342,91грн.

З метою досудового вирішення спору позивач 07.09.2020 направив на адресу відповідача письмову претензію з вимогою відшкодувати суму заборгованості за договором у розмірі 367112,24грн. У відповіді на претензію від 17.09.2020 за вих.№2020/09/17 відповідач визнав невиконання умов договору та заборгованість перед позивачем у розмірі 367907,32грн. У зв`язку із тим, що досудовий порядок врегулювання спору не дав бажаного результату позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відзив не надійшов.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Строк передачі товару.

4. Факт передачі товару.

5. Факт оплати товару.

6. Правомірність повернення суми передплати.

7. Правомірність нарахування пені.

8. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між відповідачем (далі - відповідач, постачальник) та позивачем (далі - позивач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір №01/03/2018 купівлі-продажу від 01.03.2018 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти товар згідно із Специфікацією та оплатити його на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Загальна сума даного договору визначається по сумі Специфікацій до даного договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 2.3 договору).

Строк. Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків за поставлений товар до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (пункт 9.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором купівлі-продажу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк передачі товару.

Продавець, у відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Проаналізувавши зміст договору, Специфікації №1 від 01.03.2018 та рахунок №1 від 01.03.2018 на суму 706041,60грн., господарський суд констатує не встановлення договором купівлі-продажу строку поставки товару.

Відтак, до спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вивчивши наявні у справі матеріали господарський суд встановив відсутність вимог позивача в частині поставки товару.

Таким чином, господарський суд невзмозі встановити точну дату обов`язку відповідача поставити позивачу товар.

4. Факт передачі товару.

Питання моменту виконання обов`язку продавця передати товар врегульовано положеннями статті 664 Цивільного кодексу України, а саме обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У пункті 3.2 договору визначено, що датою поставки та датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної на товар.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачем позивачу товару на загальну суму 492011,99грн., про що свідчать видаткова накладна №4 від 27.06.2018 на суму 318012,00грн. та видаткова накладна №11 від 13.12.2018 на суму 173999,99грн.

5. Факт оплати товару.

Покупець, відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за наданий товар покупець сплачує постачальнику суму згідно рахунку та Специфікації.

Покупець, відповідно до пункту 4.3 договору, платить постачальнику за товар 100% коштів передоплатою. Положення пункту 4.3 договору кореспондується з пунктом 2 Специфікації №1 від 01.03.2018.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №1 від 01.03.2018 на суму 706041,60грн.

Позивач здійснив повну попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №290 від 03.03.2018.

Відтак, факт сплати отриманого товару господарському суду підтверджено.

6. Правомірність повернення суми передплати.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив відсутність визначеного договором строку поставки.

Крім того, господарський суд встановив відсутність вимоги позивача поставити товар.

Водночас, позивачем доведено факт повної сплати товару (платіжне доручення №290 від 03.03.2018 на суму 706041,60).

Господарський суд встановив наявність претензії позивача до відповідача від 04.09.2020 за вих.№2020/09/04 на суму заборгованості за договором купівлі-продажу №01/03/2018 від 01.03.2018 на загальну суму 367907,32грн. у якій просить суд відшкодувати суму заборгованості та штрафних санкцій за договором у загальному розмірі 367907,32грн.

Відповідач у відповіді від 17.09.2020 за вих.№2020/09/17 на претензію повідомив, що здійснить у найкоротші терміни заходи для вирішення даного спору в досудовому порядку або поверне суму основної заборгованості та штрафні санкції або здійснить поставку товару.

Оцінюючи фактичні обставини справи у сукупності, взявши до уваги, що договір між сторонами укладено у 2018 році (договір №01/03/2018 купівлі-продажу від 01.03.2018), рахунок на оплату товару виставлено у 2018 році (рахунок-фактура №1 від 01.03.2018 на суму 706041,60грн.), оплачено рахунок-фактура №1 від 01.03.2018 на суму 706041,60грн. в повному обсязі у 2018 році (платіжне доручення №290 від 03.03.2018 на суму 706041,60грн.); частково товар поставлено у 2018 році (видаткова накладна №4 від 27.06.2018 на суму 318012,00грн. та видаткова накладна №11 від 13.12.2018 на суму 173999,99грн.) господарський суд визнав за справедливе стягнути з відповідача різницю між оплаченим та поставленим товаром, а саме 214029,61грн. (706041,60грн. - 492011,99грн.).

Щодо розрахунку пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення строку поставки товару покупцю, у відповідності до пункту 6.1 договору, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості товару за кожний день прострочення поставки товару.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період прострочення з 31.12.2018 по 01.10.2020 на загальну суму 136978,95грн.

Беручи до уваги, що доказів того, що строк поставки товару є таким, що настав господарському суду не надано , а дата - 31.12.2018 є датою закінчення строку дії договору, а не датою поставки товару, господарський суд доходить висновку відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені.

8. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу три проценти річних за загальний період прострочення з 31.12.2018 по 01.10.2020 на загальну суму 11258,54грн. та інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2019 року по вересень 2020 року на загальну суму 11342,91грн.

Господарський суд наголошує, що положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються виключно до грошових зобов`язань .

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника щодо такої сплати.

В даному випадку позивач мав перед відповідачем обов`язок оплатити товар, а відповідач, в свою чергу, поставити товар, а не сплатити грошові кошти. Відтак, зобов`язання відповідача з поставки товару не є грошовим , а тому на правовідносини сторін не поширюються вимоги статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у задоволенні позовним вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3210,62грн., з урахуванням того, що 57,29% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРВАГОНРЕМОНТ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04128, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 17 Ж, офіс 51; Ідентифікаційний код юридичної особи: 41393427) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРІУМФ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 50024, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО, будинок 14/98; Ідентифікаційний код юридичної особи: 38658477) про стягнення 373610,01грн., з яких 214029,61грн. основної заборгованості; 136978,95грн. пені; 11258,54грн. трьох процентів річних; 11342,91грн. інфляційних втрат (договір №01/03/2018 від 01.03.2018 купівлі-продажу) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРІУМФ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 50024, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО, будинок 14/98; Ідентифікаційний код юридичної особи: 38658477) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРВАГОНРЕМОНТ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04128, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 17 Ж, офіс 51; Ідентифікаційний код юридичної особи: 41393427) 214029,61грн. (двісті чотирнадцять тисяч двадцять дев`ять грн. 61 коп.) основної заборгованості; 3210,62грн. (три тисячі двісті десять грн. 62 коп.) судового збору.

В частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОТРІУМФ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 50024, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО, будинок 14/98; Ідентифікаційний код юридичної особи: 38658477) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРВАГОНРЕМОНТ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04128, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 17 Ж, офіс 51; Ідентифікаційний код юридичної особи: 41393427) 136978,95грн. пені; 11258,54грн. трьох процентів річних; 11342,91грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 10.12.2020.

Суддя І.В. Петренко