Рішення

від 09.12.2020 по справі 905/1614/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2020 Справа № 905/1614/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» , м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Приватного підприємства «Миндия» , м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 4394,76 грн. основного боргу, 184,27 грн. пені та 16,64 грн. 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України - 26.10.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 02.12.2020 року.

Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» , м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Миндия» , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 6 970,55 грн., з яких 6 769,64 грн. - сума основного боргу, 184,27 грн. - пеня та 16,64 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на відпуск питної води і прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод у систему міської каналізації №2636 від 05.12.2001 у розмірі 6 769,64 грн., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує Законом України Про житлово-комунальні послуги , ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.162, 179 Житлового кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 44, 49, 54, 129, 162, 230, 231, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1614/20 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1614/20 за правилами загального позовного провадження.

12 листопада 2020 року через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява №62.32.-32869-62.3.2.1 від 10.11.2020 про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, в якій останній просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 4394,76 грн.

Згідно з п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заява про зменшення позовних вимог №62.32.-32869-62.3.2.1 від 10.11.2020 подана до закінчення підготовчого засідання, судом прийнято заяву Позивача до розгляду.

У підготовчому судовому засіданні 23.11.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1614/20 до розгляду по суті на 09.12.2020 року.

У судове засідання 09.12.2020 представник позивача не з`явився, про дату та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, враховуючи неодноразове продовження судом строку для його подання, про дату та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників відповідачів у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2001 року між Виробничим Управлінням Водопровідно-Каналізаційного Господарства (далі - Постачальник) та Приватним підприємством Миндия (далі - Абонент) укладено договір на відпуск питної води і прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод у систему міської каналізації на 2002 рік (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язується подавати питну водо до об`єктів Абонента та приймати стоки.

Користування питною водою і скидання каналізації в міську мережу допускається лише на основі договору між Постачальником та Абонентом за обов`язкового взаємного виконання умов договору, а також суворого додержання Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України від 22.06.1994 №165/374, Правил прийому стічних вод у систему каналізації міста Маріуполя від 30.01.1994 (далі - Правил), положень, рішень, постанов, відповідних Державних органів, що стосуються водопостачання й водовідведення (п.1.2.).

Відповідно до п.1.3. Договору об`єм (ліміт) питної води і скидання стоків у міську мережу каналізації не лімітується на суму, яка регулюється.

Згідно з п.3.1. Договору застосовуваний Постачальником тариф на водопостачання і водовідведення, регульований і фіксований згідно з постановою облдержадміністрації і постановою Кабінету Міністрів України, і є обов`язковим для обох сторін з моменту введення його в дію.

За приписами пп.60 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141 Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення встановлені тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення КП Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства на централізоване водопостачання - 13,34 грн за 1 куб.м (без податку на додану вартість); на централізоване водовідведення - 5,49 грн за 1 куб.м (без податку на додану вартість).

Абонент за споживану питну воду і скидання стоків в міську каналізацію здійснює оплату зі свого розрахункового рахунку на рахунок Постачальника в п`ятиденний термін з моменту отримання рахунку в повному обсязі (п.3.2. Договору).

За приписами п.4.6. Договору при прострочуванні оплати рахунку Абоненту на борг нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожну прострочену добу.

Абонент, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, вказаного у пункті 3.2. Договору, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних із простроченої суми (п.4.7. договору).

За умовами п.7.1. Договір, укладений терміном до 31.12.2002р., вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду.

Договір підписаний Сторонами у встановленому законодавством порядку.

В підтвердження факту надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу за період з 01.01.2019 по 10.02.2020, між сторонами складено та підписано Акти №2636/2 від 11.01.2019, №2636/2 від 07.02.2019, №2636/2 від 11.03.2019, №2636/2 від 09.04.2019, №2636/2 від 08.05.2019, №2636/2 від 10.06.2019, №2636/2 від 10.07.2019, №2636/2 від 12.08.2019, №2636/2 від 11.09.2019, №2636/2 від 09.10.2019, №2636/2 від 11.11.2019, №2636/2 від 12.12.2019, №2636/2 від 13.01.2020 та №2636/2 від 10.02.2020 (а.с.11-17).

Претензією №1 від 20.01.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом 2-х банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість у розмірі 5 735,94 грн. (а.с.29).

Актом звіряння №2636 встановлено, що станом на 02.10.2020 заборгованість ПП Міндія перед КП Маріупольське ВУВКГ складає 6 278,24 грн.

Після чого відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 1883,48 грн., що підтверджується чеком №478479 від 06.10.2020 (а.с.48).

06.10.2020 року між сторонами укладено договір на погашення заборгованості №2636, відповідно до п.1.1. якого Боржник (відповідач) визнає в повному обсязі заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення перед Кредитором (позивачем) на суму 4394,76 грн. Боржник зобов`язується починаючи з жовтня 2020 року щомісячно, згідно п.1.2. цього договору, протягом 6 (шести) місяців перерахувати на розрахунковий рахунок Кредитора грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, за якою наступив строк оплати, з обов`язковим перерахуванням грошових коштів за поточне споживання послуг з водопостачання та водовідведення у 100% обсязі.

Пунктом 1.2. Сторонами погодилися, що сплата заборгованості зазначеної у п.1.1. договору буде провадитися Боржником не пізніше наступних строків у розмірах: граничний строк сплати - 06.11.2020 у сумі 732,46 грн., 06.12.2020 у сумі 732,46 грн., 06.01.2020 у сумі 732,46 грн., 06.02.2020 у сумі 732,46 грн., 06.03.2020 у сумі 732,46 грн., 06.04.2020 у сумі 732,46 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на відпуск питної води і прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод у систему міської каналізації №2636 від 05.12.2001 у розмірі 4394,76 грн., внаслідок чого позивачем нараховані пеня та 3% річних, на примусовому стягненні яких наполягає останній.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором №2436 від 05.12.2001.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України Про житлово-комунальні послуги та умовами укладеного договору №2636 від 05.12.2001.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №2636 від 05.12.2001, суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами глави 63 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про надання послуг.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

У статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір №2636 від 05.12.2001 є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань з оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення у строк, визначений його умовами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання з водопостачання та водовідведення на користь відповідача виконав належним чином, що підтверджується Актами №2636/2 від 11.01.2019, №2636/2 від 07.02.2019, №2636/2 від 11.03.2019, №2636/2 від 09.04.2019, №2636/2 від 08.05.2019, №2636/2 від 10.06.2019, №2636/2 від 10.07.2019, №2636/2 від 12.08.2019, №2636/2 від 11.09.2019, №2636/2 від 09.10.2019, №2636/2 від 11.11.2019, №2636/2 від 12.12.2019, №2636/2 від 13.01.2020 та №2636/2 від 10.02.2020.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з оплати спожитих послуг згідно умов спірного договору.

Як судом встановлено, відповідачем здійснено оплату відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 1883,48 грн., що підтверджується чеком №478479 від 06.10.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст.76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за договором №4437-ВЭ-ЛуТЭС від 17.01.2019 утворилась та має місце заборгованість останнього в сумі 4 394,76 грн.

Як раніше зазначено, між сторонами укладено договір на погашення заборгованості №2636 від 06.10.2020, останні узгодили новий граничний строк сплати заборгованості, в наступних у розмірах: 06.11.2020 у сумі 732,46 грн., 06.12.2020 у сумі 732,46 грн., 06.01.2020 у сумі 732,46 грн., 06.02.2020 у сумі 732,46 грн., 06.03.2020 у сумі 732,46 грн., 06.04.2020 у сумі 732,46 грн.

Між тим, доказів здійснення платежів за узгодженим сторонами графіком до матеріалів справи не надано.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення зобов`язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4394,76 грн. підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, за змістом п.4.6. договору встановлено, що при прострочуванні оплати рахунку Абоненту на борг нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожну прострочену добу.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені за порушення строку оплати наданих послуг визначено у п.4.6. спірного договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Проте, перевіривши розрахунок пені за договором №2636 від 05.12.2001 за період з 01.01.2019 по 31.01.2020 суд дійшов висновку, що він є невірним з огляду на наступне:

Відповідно до вимог передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, згідно положень ст. 258 зазначеного Кодексу до вимог про стягнення неустойки, зокрема, пені застосовується спеціальна (скорочена) позовна давність тривалістю в 1 рік, який згідно ст.261 Цивільного кодексу України розпочинає свій перебіг з першого дня прострочення здійснення відповідного платежу.

Отже, враховуючи дату подання позивачем позовної заяви до суду - 02.09.2020, про що свідчить відбиток штемпелю канцелярії господарського суду Донецької області про отримання, річний строк позовної давності відносно вимог про стягнення пені, нарахованої за період до 02.09.2019 - сплинув.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені 02.09.2019 по 31.01.2020, суд дійшов висновку, що її розмір належний до стягнення складає 67,28 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Отже, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 01.01.2019 по 31.01.2020, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 16,64 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі cт.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» , м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства «Миндия» , м. Маріуполь Донецької області про стягнення 4394,76 грн. основного боргу, 184,27 грн. пені та 16,64 грн. 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Миндия» (87541, Донецька область, м. Маріуполь, б-р Морський (Комсомольський), буд.56, кв.175; код ЄДРПОУ 23776772) на користь Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Соборна, 7; код ЄДРПОУ 03361508; рахунок: НОМЕР_1 в АТ АЛЬФА - БАНК ) суму основного боргу у розмірі 4 394,76 грн., пеню у розмірі 67,28 грн. та 3% річних у розмірі 16,64 грн., а також судовий збір у розмірі 2 048,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2020 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/