Рішення

від 09.12.2020 по справі 905/1840/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2020 Справа № 905/1840/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідністю «Віалстрой» , м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 26 532,70 грн., з яких 21 038,58 грн. - сума основного боргу, 2 923,44 грн. - пеня, 2 140,11 грн. - 12% річних та 430,57 грн. - інфляційні витрати, -

За участю представників сторін:

від позивача: Науменко С.Ю. за Статутом

від відповідача : не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» , м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю «Віалстрой» , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 26 532,70 грн., з яких 21 038,58 грн. - сума основного боргу, 2 923,44 грн. - пеня, 2 140,11 грн. - 12% річних та 430,57 грн. - інфляційні витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №16227-04/2019 від 29.11.2019 у сумі 21 038,58 грн., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, річних та інфляційних витрат.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 20, 173-175, 193, 216-218, 224-226, 230-231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 655, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 162-164, 171, 172, 249 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1840/20 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1840/20 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 16.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 09.12.2020 року.

У судовому засіданні 09.12.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників відповідачів у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аввтодистриб`юше Карга Партс (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віалстрой (далі - Покупець) укладено договір №16227-04/2019 (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - Товар), а також надати шиноремонтні та шино монтажні послуги (далі - Послуги), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і Послуги та здійснити їх оплату.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальні кількість, ціна за одиницю Товару, що передається за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках - фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товари, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджуються Сторонами на кожну партію Товару (п.1.2.).

За приписами п.1.4. Договору загальна сума Договору складається, зокрема, із вартості переданого Товару, що відповідає сумі усіх товарних (видаткових) накладних.

Відповідно до п.2.1. Договору

Пунктом 2.3. Договору визначені умови здійснення поставки Товару.

Умовами п.2.6. Договору визначено, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника.

Згідно з п.3.1. Договору ціна та Товар і Послуги погоджуються Сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та Актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного договору.

За домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом Сторони вважають суму, на яку Постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. та п.3.4. Договору у випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату.

Якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтемінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Розділом 4 Договору встановлені права а обов`язки Сторін.

Так, Покупець зобов`язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом три даного договору (п.4.3.).

Пунктом 5.2. Договору визначено, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Згідно з п.5.3. Договору Сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна Сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той, хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі Сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п.8.2.,8.4.).

Договір підписаний між Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.

На виконання умов спірного договору, позивачем здійснено поставку товару на користь відповідача на загальну суму 36 038,58 грн., що підтверджується видатковими накладними №SI0002116522 від 10.01.2020 на суму 27 581,58 грн. зі строком оплати до 31.01.2020, №SI0002142667 від 27.01.2020 на суму 5 917,56 грн. зі строком оплати до 10.02.2020, №SI0002144041 від 28.01.2020 на суму 1628,40 грн. зі строком оплати до 11.02.2020 та №SI0002145763 від 29.01.2020 на суму 911,04 грн. зі строком оплати до 03.02.2020, належним чином засвідченні копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.19-22).

Зазначені накладні підписані з боку відповідача без зауважень.

Разом з цим, позивачем виставлені рахунки №S0004577865 від 10.01.2020 на суму 27 581,58 грн., №S0004625857 від 27.01.2020 на суму 5 917,56 грн., №S0004631487 від 28.01.2020 на суму 1 628,40 грн. та №S0004634976 від 29.01.2020 на суму 911,04 грн.

Після чого, відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 15000,00 грн. згідно платіжних доручень №51 від 07.04.2020 на суму 10 000,00 грн. та №68 від 22.04.2020 на суму 5 000,00 грн., що вбачається з кредитних повідомлень з рахунку позивача (а.с.27,28).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №16227-04/2019 від 29.11.2019 у сумі 21 038,58 грн., внаслідок чого позивачем нараховані пеня, 12% річних та інфляційні витрати, на примусовому стягненні яких наполягає останній.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Сутність первісного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором №16227-04/2019 від 29.11.2019, а також застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені, 12% річних та інфляційних витрат.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою договір №16227-04/2019 від 29.11.2019 є змішаним договором у розумінні ст.628 ЦК України та містить елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 264 ГК).

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір №16227-04/2019 від 29.11.2019 є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань з оплати поставленого товару у строк, визначений його умовами, а саме п.3.4. договору.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання з поставки товару на користь відповідача виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №SI0002116522 від 10.01.2020 зі строком оплати до 31.01.2020, №SI0002142667 від 27.01.2020 зі строком оплати до 10.02.2020, №SI0002144041 від 28.01.2020 зі строком оплати до 11.02.2020 та №SI0002145763 від 29.01.2020 зі строком оплати до 03.02.2020.

Як вбачається з умов п.3.4. спірного договору, якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з оплати поставленого товару за видатковою накладною №SI0002116522 від 10.01.2020 до 31.01.2020, за видатковою накладною №SI0002142667 від 27.01.2020 до 10.02.2020, за видатковою накладною №SI0002144041 від 28.01.2020 до 11.02.2020 та за видатковою накладною №SI0002145763 від 29.01.2020 до 03.02.2020.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Так, як встановлено судом, відповідачем 07.04.2020 та 22.04.2020 здійснено лише часткову оплату товару на загальну суму 15000,00 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу доказів іншого не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань з оплати товару за спірним договором утворилась та має місце заборгованість в сумі 21 038,58 грн.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу повністю у розмірі 21 038,58 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, за змістом п.5.2 договору встановлено, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені за порушення строку оплати поставленого товару визначено у п.5.2. спірного договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Проте, перевіривши розрахунок пені за видатковою накладною №SI0002116522 від 10.01.2020 за періоди з 31.01.2020 по 07.04.2020, з 08.04.2020 по 22.04.2020 та з 23.04.2020 по 16.10.2020, суд дійшов висновку, що її розмір не є вірним, оскільки при розрахунку пені за вказаний період позивачем не дотримано положень ч.6 ст.232 ГК України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, належним початком періоду нарахування пені за накладною №SI0002116522 від 10.01.2020 є 01.02.2020 по 01.08.2020.

Крім цього, при розрахунку пені за вказаною накладною позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, тобто, враховуючи часткову оплату відповідачем у сумі 10000,00 грн. - 07.04.2020 та у сумі 5000,00 грн. - 22.04.2020, належними періодами нарахування пені за видатковою накладною №SI0002116522 від 10.01.2020 є: на суму 27 581,58 грн. з 01.02.2020 по 06.04.2020, на суму 17 581,58 грн. з 07.04.2020 по 21.04.2020 та на суму 12 581,58 грн. з 22.04.2020 по 01.08.2020, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Також, слід зазначити, що належними періодами нарахування пені за видатковими накладними:

- №SI0002142667 від 27.01.2020 на суму 5 917,56 грн. є період з 11.02.2020 по 11.08.2020;

- №SI0002144041 від 28.01.2020 на суму 1628,40 грн. є період з 12.02.2020 по 12.08.2020;

- №SI0002145763 від 29.01.2020 на суму 911,04 грн. є період з 04.02.2020 по 04.08.2020.

Отже, здійснивши перерахунок пені за вищенаведені періоди, суд дійшов висновку, що належний до стягнення розмір пені складає 2 397,56 грн., з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 397,56 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

При цьому, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Так, п.5.3. спірного договору Сторони визначили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна Сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той, хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Таким чином, враховуючи встановлення факту прострочення відповідачем за позовом зобов`язання з оплати переданого товару, позивачем правомірно нараховані 12% річних на спірну заборгованість.

Однак, перевіривши арифметичний розрахунок 12% річних за видатковою накладною №SI0002116522 від 10.01.2020 за періоди з 31.01.2020 по 07.04.2020, з 08.04.2020 по 22.04.2020 та з 23.04.2020 по 16.10.2020, суд дійшов висновку, що її розмір не є вірним, оскільки при розрахунку річних позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних, тобто, враховуючи часткову оплату відповідачем у сумі 10000,00 грн. - 07.04.2020 та у сумі 5000,00 грн. - 22.04.2020, належними періодами нарахування 12% річних за видатковою накладною №SI0002116522 від 10.01.2020 є: на суму 27 581,58 грн. з 01.02.2020 по 06.04.2020, на суму 17 581,58 грн. з 07.04.2020 по 21.04.2020 та на суму 12 581,58 грн. з 22.04.2020 по 16.10.2020,

При цьому, належним початком періодів нарахування 12% річних за видатковими накладними №SI0002142667 від 27.01.2020 на суму 5 917,56 грн. є період з 11.02.2020 по 16.10.2020; за №SI0002144041 від 28.01.2020 на суму 1628,40 грн. є період з 12.02.2020 по 16.10.2020; за №SI0002145763 від 29.01.2020 на суму 911,04 грн. є період з 04.02.2020 по 16.10.2020.

Тому, здійснивши перерахунок позовних вимог щодо 12% річних за вказані періоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12% річних підлягають задоволенню у повному частково у розмірі 2 109,58 грн.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо інфляційних витрат за період з лютого 2020 по березень 2020 на суму 36 038,58 грн., за квітень на суму 26 038,58 грн. та з травня по вересень 2020 на суму 21 038,58 грн., суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично невірним через допущення арифметичної помилки, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 428,93 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №12/10/2020-2ПД від 12.10.2020, укладеного між Адвокатом Спиридоновим О.В. та ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс» ; додаткову угоду до договору від 12.10.2020; Опис наданих послуг від за договором від 15.10.2020; платіжні доручення №558 від 16.10.20 на суму 4508,00 грн., №557 від 16.10.20 на суму 1008,00 грн., №556 від 16.10.20 на суму 84,00 грн.

Так, за умовами п.1.1. додаткової угоди від 12.10.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги №12/10/2020-2ПД від 12.10.2020 сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором становить: за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта (позивача), судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Донецької області позовної заяви - 5 600,00 грн. (згідно опису наданих послуг, що додається).

Відповідно до Опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №12/10/2020-2ПД від 12.10.2020 визначено обсяг наданої правової допомоги та її вартість на загальну суму 5600,00 грн., а саме: вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору - 800,00 грн., вивчення чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи - 400,00 грн., вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини - 400,00 грн., підготовка та подання до Господарського суду Донецької області позовної заяви - 4 000,00 грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Отже, дослідивши надані позивачем докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи малозначність справи, часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що належна до компенсації відповідачем частина витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 482,40 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідністю «Віалстрой» , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 26 532,70 грн., з яких 21 038,58 грн. - сума основного боргу, 2 923,44 грн. - пеня, 2 140,11 грн. - 12% річних та 430,57 грн. - інфляційні витрати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю «Віалстрой» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Катеринича, буд.13; код ЄДРПОУ 35151773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51; код ЄДРПОУ 20030635) заборгованість у розмірі 25 974,65 грн., з яких 21 038,58 грн. - сума основного боргу, 2 397,56 грн. - пеня, 2 109,58 грн. - 12% річних, 428,93 грн. - інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 057,86 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 482,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/