Рішення

від 03.12.2020 по справі 906/461/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/461/20

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О. С.

за участю представників сторін:

від позивача: Дмитрашко О. О., довіреність №379 від 13.12.2019 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український машинобудівний концерн"

про стягнення 656 225,38 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український машинобудівний концерн" про стягнення 656 225,38грн, із яких 352 777,55грн заборгованість із повернення авансового платежу, 151 235,71грн 15% річних, 152 212,12грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №УМК-МИИ/006-17/1208/17 від 17.04.2017.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.509, 525, 526, 530, 612, 638, 693 Цивільного кодексу України, ст.173, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 06.05.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2020

Ухвалою суду від 11.06.2020 відкладено розгляд справи на 16.07.2020.

Ухвалою суду від 16.07.2020 відкладено підготовче засідання на 11.08.2020.

Ухвалою суду від 11.08.2020 підготовче засідання призначено на 23.09.2020.

07.09.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 241 768,06грн заборгованості з авансового платежу, 112 700,37грн 15% річних, 152 212,12грн неустойки.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Шніт А.В. судове засідання 23.09.2020 у справі №906/461/20 не відбулося.

Ухвалою суду від 05.10.2020 підготовче засідання призначено на 29.10.2020.

Ухвалою суду від 29.10.2020 постановлено прийняти до розгляду заяву від 02.09.2020 (вх.№02-44/1380/20 від 07.09.2020) про зменшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 506 680,55грн, із яких 241 768,06грн заборгованість із повернення авансового платежу, 112 700,37грн 15% річних, 152 212,12грн неустойки.

05.11.2020 до суду через систему "Електронний суд" та 09.11.2020 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 10.11.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/461/20 до судового розгляду по суті на 03.12.2020.

16.11.2020 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшло клопотання від 10.11.2020 про долучення до матеріалів справи доказів направлення додаткових пояснень ТОВ "Метінвест Інжирінг" від 04.11.2020 відповідачу.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив. Ухвали суду від 06.05.2020, 16.07.2020, 23.07.2020, 11.08.2020, 05.10.2020, 10.11.2020 вручені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

19.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український машинобудівний концерн" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжинірінг" (покупець, позивач) укладено договір поставки №УМК-МИИ/006-17/1208/17 (далі - договір) (а.с.27-35), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Кількість, номенклатура товару вказується в специфікаціях до договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1. договору).

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з рахунка покупця (п.5.3. договору).

Згідно п.3.3. договору строки поставки товару вказуються в специфікаціях.

Постачальник має право здійснити поставку товару в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п.3.4. договору).

Договір набирає законної сили з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог) (п.10.4 договору).

Договір діє до 31.12.2018 закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (п.10.5 договору).

За всіма видами зобов`язань та відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за виключенням строків позовної давності, що перевищують трирічний період у відповідності з чинним законодавством України) (п.10.6 договору).

Згідно Специфікації №1 від 19.04.2017, що є додатком до договору від 19.04.2017 №УМК-МИИ/006-17/1208/17 (а.с.36-38), вартість товару, що поставляється згідно даної специфікації, становить 1 902 651,48грн.

Строк поставки: 60 календарних днів від дати підписання договору та виплати авансу в розмірі 20% та умов, передбачених в п.6 даної специфікації (п.5 Специфікації).

Відповідно до п.6 Специфікації сторони визначили умови оплати: передоплата 20% від суми специфікації в розмірі 380 530,30грн, протягом 10 банківських днів після підписання договору, залишок 80% від суми специфікації протягом 10 банківських днів після поставки товару на склад покупця.

Згідно платіжного доручення №1575 від 27.04.2017 позивачем перераховано відповідачу 380 530,30грн передплати згідно договору (а.с.39).

Згідно акту приймання ТМЦ по кількості, якості та комплектності від 20.10.2017 зроблено висновок не приймати товар у зв`язку з вказаними в акті недоліками, постачальнику усунути зауваження (а.с.40).

У видатковій накладній №17 від 10.10.2017 на загальну суму 138 762,24грн вказано дату отримання покупцем товару - 27.12.2017 (а.с.41).

В матеріалах справи міститься прибутковий ордер на товари №1361 від 28.12.2017 (а.с.42).

Позивачем 11.05.2018 направлено відповідачу претензію (повідомлення) №01/6612-11.22 від 07.05.2018 (а.с.43-47), згідно якої позивач вимагає сплатити неустойку та повернути протягом трьох банківських днів аванс в розмірі 241 767,79грн.

25.09.2018 позивачем направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору №3978 від 17.09.2018. Крім того, просить повернути авансовий платіж (а.с.48-50).

24.04.2020 ТОВ "Метінвест Інжинірінг" направило відповідачу вимогу від 23.04.2018 (а.с.51-54), згідно якої вимагало повернути непогашений аванс, сплатити неустойку за несвоєчасну поставку товару та 15% річних.

Вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до господарського суду з вимогою про стягнення 506 680,55грн, із яких 241 768,06грн заборгованість із повернення авансового платежу, 112 700,37грн 15% річних, 152 212,12грн неустойки.

2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №УМК-МИИ/006-17/1208/17 від 19.04.2017.

Частина 1 статті 265 ГК України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

При цьому, згідно ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору виконав належним чином, перерахувавши відповідачу 20% від вартості партії товару 28.04.2018 у розмірі 380 530,30грн згідно Специфікації №1 від 19.07.2017 до договору (платіжне доручення №1575 від 27.04.2017 проведено банком 28.04.2017).

Таким чином, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок поставити його у строк 60 календарних днів від дати підписання договору та виплати авансу в розмірі 20%.

Відповідач мав здійснити поставку товару загальною вартістю 1 902 651,48грн у строк до 27.06.2017. Проте, відповідач здійснив поставку частини товару 27.12.2017 загальною вартістю 138 762,24грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Покупцем надіслано продавцю вимогу про повернення частини авансового платежу в розмірі 241 768,06грн та повідомлення про розірвання договору.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 763 889,24грн (1 902 651,48грн (загальна вартість товару згідно специфікації) - 138 762,24грн (вартість поставленого товару)) або повернув попередню оплату в розмірі 241 768,06грн (380 530,30грн (сума попередньої оплати) - 138 762,24грн (вартість поставленого товару)).

Станом на день звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду в ТОВ "Український машинобудівний концерн" перед ТОВ "Метінвест Інжиніринг" існувала заборгованість з повернення попередньої оплати в розмірі 241 768,06грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 241 768,06грн попередньої оплати підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 152 212,12грн неустойки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

У випадку порушення строків чи об`ємів поставок товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого в строк товару. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець вправі відмовитися від подальшого приймання та оплати товару, а також вимагати повернення раніше виплачених за товар сум, які постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, вказаному в договорі (п.7.3 договору).

Загальна вартість товару, щодо якого було порушено строк поставки становить 1 902 651,48грн.

Таким чином, розрахунок неустойки, наведений позивачем в позові (а.с.7), суд вважає арифметично вірним, а вимогу про стягнення 152 212,12грн неустойки такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 112 700,37грн 15 % річних, суд зазначає наступне.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).

На можливість застосування вказаної статті вказують положення ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У випадку порушення постачальником строків поставки товару, передбаченого даним договором, за який покупцем внесено повну чи часткову попередню оплату, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцю 15% річних від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня фактичної поставки товару чи дня повернення грошових коштів (п.7.6 договору).

Позивачем не враховано, що останнім днем поставки товару згідно договору є 27.06.2017, оскільки попередню оплату за товар проведено банком 28.04.2017, а тому нарахування 15% річних можливе лише починаючи з 28.06.2017.

Здійснивши власний розрахунок 15% річних (а.с.202), суд задовольняє вимогу про стягнення 112 685,42грн, з яких:

- 10 378,66грн- нарахованих на заборгованість у розмірі 138 762,24грн в період з 28.06.2017 по 26.12.2017;

- 102 306,76грн - нарахованих на заборгованість у розмірі 241 768,06грн в період з 28.06.2017 по 22.04.2020.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 14,95грн 15% річних.

Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи факт невиконання ТОВ "Український машинобудівний концерн" своїх зобов`язань на підставі договору поставки №УМК-МИИ/006-17/1208/17 від 19.04.2017, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 506 665,60грн, з яких: 241 768,06грн заборгованості з повернення авансового платежу, 112 685,42грн 15% річних, 152 212,12грн неустойки.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 14,95грн 15% річних.

3. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український машинобудівний концерн" (11600, Житомирська обл., м.Малин, вул.Огієнка, буд. 55, ідентифікаційний код 37082089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.5, ідентифікаційний код 37732376):

- 241 768,06грн заборгованості з повернення авансового платежу,

- 112 685,42грн 15% річних,

- 152 212,12грн неустойки,

- 7 599,99грн судового збору.

3. В частині стягнення 14,95грн 15% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.12.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з пов) та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2;

ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу (рек. з пов.)

та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3