Рішення

від 27.11.2020 по справі 908/1409/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/93/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2020 Справа № 908/1409/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Горохов І.С.,

Смірнов О.Г.,

при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, буд. 3) в інтересах держави в особі: Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (71304, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Каховська, буд. 98, код ЄДРПОУ 25218421)

До відповідачів:

1 - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689)

2 - Фермерського господарства "Діана-2" (71311, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Центральна, буд. 575, код ЄДРПОУ 40376620)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Токмаков О.І., посвідчення № 054540 від 18.12.2019 р., прокурор відділу;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: Гурильов А.С., довіреність № 0-8-0.62-3/62-20 від 02.01.2020 р., головний спеціаліст відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області;

Від відповідача-2: Доненко В.О., ордер на надання правової допомоги серії ЗП №106561 від 18.09.2020 р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №37 від 14.03.1994 р.);

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 18.03.1999 р. Кам`янсько-Дніпровським РВ УМВС України в Запорізькій області;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.06.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 01.06.2020 р. за вих. №32/2-3202вих.-20 (вх. 1524/08-07/20 від 04.06.2020 р.) до відповідачів: 1 - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 2 - Фермерського господарства "Діана-2", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 р. справу №908/1409/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1409/20 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/93/20. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: ОСОБА_1 , підготовче засідання призначено на 08.07.2020 р. об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 08.07.2020 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 27.07.2020 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Зобов`язано учасників справи виконати певні процесуальні дії.

Ухвалами від 27.07.2020 р. в задоволенні усного клопотання Фермерського господарства "Діана-2" про підтвердження повноважень прокурора на представництво інтересів держави, клопотання Фермерського господарства "Діана-2" про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, клопотання про витребування доказів та клопотання від 27.07.2020 р. про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної експертизи Держгеокадастру відмовлено.

Ухвалою від 27.07.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 07.09.2020 р., призначено колегіальний розгляд справи №908/1409/20.

Відповідно до Витягів з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 03.08.2020 р. та з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2020 р., враховуючи категорію справи, її складність та з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, справу №908/1409/20 та клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 27.07.2020 р. передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Горохов І.С., суддя Смірнов О.Г.

Ухвалою від 07.08.2020 р. справу № 908/1409/20 та клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 27.07.2020 р. колегією суддів прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому провадженні розпочато спочатку. Підготовче засідання призначено на 06.10.2020 р. об 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 06.10.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.11.2020 р., розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19.10.2020 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 12.10.2020 р. в задоволенні заяв ОСОБА_1 № б/н від 15.09.2020 р. (вх. № 18180/08-08/20 від 16.09.2020 р.) та № б/н від 21.09.2020 р. (вх. № 18541/08-08/20 від 22.09.2020 р.) про забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції, відмовлено.

Ухвалою від 19.10.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 29.10.2020 р. о 16 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 19.10.2020 р. задоволено заяву ОСОБА_1 № б/н від 19.10.2020 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Доручено Кам`янсько-Дніпровському районному суду Запорізької області у забезпечити проведення відеоконференції у справі №908/1409/20, розгляд якої відбудеться 29.10.2020 р. о 16 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області в залі судового засідання №200 (корпус 1).

Ухвалою суду від 19.10.2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: ОСОБА_1 № 2 від 24.07.2020 р. (вх. № 14182/08-08/20 від 27.07.2020 р.) про витребування від Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області та від начальника Камянсько-Дніпровського ВП Енергодарського ВП УМВС України в Запорізькій області матеріали кримінальних справ: № 12016080260000406 та № 12016080260000366.

Ухвалою від 29.10.2020 р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 № б/н від 29.10.2020 р. (вх. № 21187/08-08/20 від 29.10.2020 р.) про забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції, відмовлено.

Ухвалою від 29.10.2020 р. перенесено перше судове засідання з розгляду справи по суті на 10.11.2020 р. о 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 10.11.2020 р. відмовлено у задоволенні усних клопотань від 10.11.2020 Фермерського господарства "Діана-2" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: ОСОБА_1 про продовження процесуальних строків для ознайомлення з матеріалами справи, надання суду відзиву на позовну заяву та відповідних пояснень по суті спору. Перенесено перше судове засідання з розгляду справи по суті на 20.11.2020 р. о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 10.11.2020 р. судом відмовлено у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: ОСОБА_1 № б/н від 10.11.2020 (вх. № 22115/08-08/20 від 10.11.2020) про відвід колегії суддів по справі № 908/1409/20.

Ухвалою від 20.11.2020 р. письмове клопотання з процесуальних питань від 20.11.2020 р. ОСОБА_1 задоволено частково, йому надано можливість ознайомитись з матеріалами справи в будь-який час в межах режиму роботи Господарського суду Запорізької області, в іншій частині клопотання відмовлено. Оголошено перерву з розгляду справи по суті до 27.11.2020 р. о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 27.11.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 р. №8-189/15-16-СН "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" громадянину ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства. На підставі вказаного наказу 14.03.2016 р. між Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі. Позивач вважає, що відповідачем - 1 прийнято наказ з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки у ОСОБА_1 відсутні власні виробничі та трудові ресурси для повноцінного обробітку та використання спірної земельної ділянки. На момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та головою ФГ Діана . Разом з тим, ОСОБА_1 використав своє право на отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності ще у 1992 р. Отже, ОСОБА_1 вже використавши своє пільгове право на отримання земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства в порушення вимог Закону України Фермерське господарство , Земельного кодексу України, отримав в користування земельну ділянку площею 60,5317 га для ведення фермерського господарства. Таким чином, відповідач-1 при винесенні наказу від 14.03.2016 р. щодо передачі ОСОБА_1 в оренду змеленої ділянки не пересвідчився в тому, що ОСОБА_1 вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст.ст. 2, 15, 16, 21, 203, 215, 257, 317, 334, 373, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 31, 80, 93, 124, 125, 134, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 р. № 8-189/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ;

- визнати недійсним договір оренди землі від 14.03.2016 р. відносно земельної ділянки площею 60,5317 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , припинивши право оренди ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 13706905 від 15.03.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 875888223224;

- зобов`язати фермерське господарство Діана-2 повернути Кам`янсько-Дніпровській міській раді Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області земельну ділянку площею 60,5317 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281, яка розташована за межами населеного пункту села Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 875888223224).

Представник позивача у судове засідання 27.11.2020 р. не з`явився. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Письмових пояснень по суті спору не надав. В матеріалах справи міститься клопотання від 17.07.2020 р. про розгляд справи за наявними матеріалами та просить суд розглядати вказану справу без участі уповноваженого представника позивача на власний розсуд.

Представник відповідача - 1 підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві від 01.07.2020 р. на позовну заяву зазначивши, що позовні вимоги не визнає та зазначив, що відповідно до роз`яснення, наданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2017 р. за вих. № 22-28-0.13-4577/2-17 на запит Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2017 р. за вих. № 21-8-0.61-359/2-17 законодавством не визначено кількість (одна чи декілька) земельних ділянок, які можуть бути передані в користування громадянам України для ведення фермерського господарства. Безпідставним вважає і посилання прокурора на норми статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, оскільки вони також не обмежують кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства. Вказані норми стосуються отримання земельних ділянок у приватну власність, а не в оренду. Так, відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. До Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Коба О.В. звернувся із клопотанням про затвердження проекту відведення земельної ділянки, як фізична особа - громадянин, тому до вказаних правовідносин застосовувалася ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції від 01.03.2016 р., якою передбачалося, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Всі вимоги частини другої статті 7 Закону України Про фермерське господарство в редакції станом на 09.12.2012 р., при зверненні ОСОБА_1 з клопотанням до Головного управління були виконані. Закон України Про фермерське господарство (в редакції на момент звернення ОСОБА_1 ) містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та до його заяви. Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, наприклад, наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану. На підставі викладеного, відповідач -1 просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-2 письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Разом з тим, представник ФГ Діана-2 та ОСОБА_1 надали суду клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки саме Енергодарська місцева прокуратура достеменно знала про спірні накази Держгеокадастра та договір оренди землі від 14.03.2016 р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства ще 18.03.2016 р. , оскільки в проваджені Кам`янсько-Дніпровського районного суду знаходилися справи №318/571/16-к і №318/710/16-к в яких учасники подій, перевірок і розслідувань та прийняття рішень задіяні прокурори Енергодарської місцевої прокуратури. Предметом спору була перевірка прокурором факту захоплення іншими особами земельних ділянок, які згідно наказів Держгеокадастру та договорів оренди в установленому порядку передані ОСОБА_1 . По цим справах прокурори відносно порушників земельного законодавства внесли відомості до ЄРДР. Крім того, всі дії прокурорів та слідчих поліції здійснювалися з представником Великознам`янської сільради яка і була разом з Держгеокадастром розпорядником та власником землі. Таким чином, з 17.03.2016 р. всі учасники справи тобто і прокурори, і сільрада, яка тепер в складі громади, і Держгеокадастр достовірно знали про спірні накази Держгеокадастра та договір оренди, але ніяких зауважень про законність документів не виникало. З урахуванням викладеного зазначає, що прокурором пропущені строки позовної давності звернення з цим позовом до суду.

ОСОБА_1 підтримав правову позицію представника відповідача-2 та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Також, прокурор підтримав позицію, викладену у письмовій відповіді від 15.07.2020 р. за вих. №32/2-4209вих.-20 на відзив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідно до якої повністю не погоджується з позицією відповідача - 1, та письмовій відповіді від 20.07.2020 р. за вих. №32/2-4362вих.-20 на заяву ОСОБА_1 щодо пропуску строків позовної давності звернення прокурора до суду з позовом.

Крім того, відповідач - 2 заявив усне клопотання про залишення цього позову без розгляду, оскільки вважає, що позовна заява прокурора не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а Фермерське господарство Діана-2 не є належним відповідачем. Позивач об`єднав позови з різним предметом і різним судочинством розгляду. Суд зазначає, що аналогічне клопотання було розглянуто колегією суддів у судовому засіданні 20.11.2020 р. та прийнято відповідну ухвалу, в якій в задоволенні вказаного клопотання відмовлено, а тому суд не вбачає підстав для розгляду та задоволення повторного усного клопотання відповідача - 2 про залишення цього позову без розгляду.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши учасників справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

1. Щодо здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно із ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

У ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідно до вищевказаних приписів Український народ як власник спірного об`єкта (земельної ділянки) на час виникнення спірних правовідносин делегував Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області повноваження щодо здійснення права власності від імені Українського народу, в їх інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля Українського народу як власника може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави та територіальних громад.

Таким чином, здійснення Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі з боку держави. Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 р. у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 р. у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 р. у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 р. у справі № 916/2131 /15, від 15.03.2017 р. у справі № 916/2130/15.

Вказане свідчить про наявність інтересів держави по відношенню до законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання ж встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Встановлення процедури надання земельних ділянок в оренду, Держава виконала свої функції щодо максимального врегулювання суспільних відносин з урахуванням принципу справедливої рівноваги між приватними та публічними інтересами.

При цьому, Держава, наділяючи державні органи певними повноваженнями для забезпечення ефективного та стабільного функціонування, не лише очікує безумовного дотримання ними законів, але й, в першу чергу забезпечення виконання законодавчо встановлених норм безпосередньо при розпорядженні землею.

Так, відповідно до положень ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У пункті б ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Особливості реалізації прав територіальної громади через органи місцевого самоврядування визначено у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009.

Так, відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, перелік яких визначено у Конституції і законах України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування звернення прокуратури до суду з цим позовом прокурор посилається на ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, ст. 288.5 Податкового кодексу України та зазначає, що у пункті 9 спірного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281 визначена річна сума орендної плати у розмірі З відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 62 907, 69 грн. на рік. Отже, сторонами визначено мінімальний, законодавчо можливий, розмір орендної плати, що також порушує інтереси держави. У разі передачі вказаної земельної ділянки відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України розмір орендної плати, який міг бути запропонований учасниками, законодавчо не обмежений. Вказане призвело б до надходження, як мінімум, у четверо більше коштів до місцевого бюджету ніж визначено у спірному договорі оренди ,- у разі встановлення орендної плати на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281 на час укладення договору склала 2 096 923 грн., відповідно 12 % від зазначеної суми - 251 630, 76 грн. Отже, бюджет не доотримує щороку до 188 723, 07 грн., а враховуючи, що строк дії договору складає 49 років, збитки бюджету за цей період можуть сягнути 9 млн.грн.

Прийняттям оскаржуваних наказів та укладення відповідачем - 1 договорів оренди землі порушено законодавчо встановлений державою порядок правомірного розпорядження землею та набуття прав на неї.

Свідоме ігнорування відповідачем - 1 норм матеріального права при передачі землі в оренду суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, підриває авторитет законодавця, яким унормовано суспільні відносини у цій сфері та порушує принцип законності. Передавши в оренду земельну ділянку, всупереч вимогам земельного законодавства України, орган державної влади на власний розсуд розмежував осіб, які діють в межах правового поля та тих, які обирають інший, більш зручний механізм, який суперечить вимогам законодавства та принципу рівності сторін.

Відсутність належної перевірки та формальний підхід органу державної влади чи орган місцевого самоврядування під час вирішення питання надання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Таким чином, органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області Разом з цим, не зважаючи на явне порушення інтересів держави, Кам`янськоДніпровською міською радою заходи щодо захисту цих інтересів не вживаються.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2304/15-18-СГ у комунальну власність Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 71 1 769,6698 га, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281. Право комунальної власності на спірну земельну ділянку фактично було зареєстровано 22.12.2018. При цьому, Енергодарською місцевою прокуратурою на адресу міської ради скеровано лист від 12.12.2019 № 32/2-2529 вих-19 із зазначенням порушень норм законодавства при передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281, пропозицією вжити відповідних заходів. Однак, з моменту реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Кам`янсько-Дніпровською міською радою, остання заходів цивільно-правового характеру не вживала.

Факт не звернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора є обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з цим позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, в тих випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Неналежний захист порушених інтересів територіальної громади Кам`янсько-Дніпровської міської ради призводить до незаконного використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, звертаючись з цим позовом, прокурор захищає насамперед інтереси держави, виходячи з того, що права особи є предметом публічного інтересу, оскільки вони перебувають під захистом держави. Представляючи інтереси держави, прокурор реалізує конституційні гарантії, закріплені у ст.ст. 3, 13 Конституції України, відповідно до яких держава зобов`язана забезпечити захист прав і свобод громадян, всіх суб`єктів права власності та господарювання.

Таким чином, підставою для представництва інтересів держави Енергодарською місцевою прокуратурою в суді у сфері земельних відносин є факт незаконного надання у користування земельної ділянки площею 60,5317 га громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у зв`язку з чим прокурор звернувся з цим позовом до суду.

Енергодарська місцева прокуратура Запорізької області направила на адресу Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області повідомлення від 26.05.2020 р. за вих. №32/2-3084вих-20 про представлення інтересів держави, а саме про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення цієї позовної заяви до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області.

Отже, суд дійшов висновку про належне обґрунтування прокурором підстав звернення з цим позовом до суду в порядку представництва інтересів держави.

2. Щодо розгляду справи по-суті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області Про відвід землі для створення сільського господарства від 06.05.1992 р. №2, вирішено надати земельні ділянки загальною площею 621,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства громадянам, окрім інших, ОСОБА_1 - 50 га с/г ім. Тимирязєва.

06.02.1992р. складено акт про встановлення меж ділянки в натурі, відповідно до якого ОСОБА_1 надано земельну ділянку з землекористування колгоспу "Тимирязево" Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області загальною площею 50 га в довічне володіння для ведення селянського господарства.

В подальшому ОСОБА_1 з 26 січня 1995 року став засновником та головою Фермерського господарства Діана (код ЄДРПОУ: 22144426, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), яке було засноване на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 50 га, яка була надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради від 06.05.1992 № 2. Даний факт підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягом з Державного земельного кадастру проземельну ділянку кадастровий номер якої 2322481800:03:003:0334, рішенням Кам`янсько-Дніпровської районної ради від 06.05.1992 № 2.

Проте, 14.03.2016 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ № 8-189/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду , розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, згідно пункту 1 якого вирішено затвердити розроблений Державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 наказу передано в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 60, 5317 га (кадастровий номер 2322481800:03:003:0281) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, за межами населеного пункту.

14.03.2016 р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - для ведення фермерського господарства (кадастровий номер ділянки 2322481800:03:003:0281), яка знаходиться на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

У пункті 7 зазначено, що договір укладено строком на 7 років.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2016 р. за №13706905 за ОСОБА_1

04.11.2016 р. сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі (зареєстрований 15.03.2016 р. № 13706905), якою внесено зміни до пункту 7 договору, а саме: договір укладено строком на 49 років.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 р. №8-2304/15-18-ГС Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11769,6698 га, які розташовані на території Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та обтяження прав згідно з додатком. (п. 1) Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . (п. 2)

В Графі 16 Додатку до вказаного наказу міститься запис: кадастровий номер 2322481800:03:003:0281, площа: 60,5317, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: договір оренди землі від 14.03.2016 р. ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 27.05.2020 р. за реєстраційний номером об`єкта нерухомого майна: 875888223224 земельна ділянка з кадастровим номером 2322481800:03:003:281 площею 60,5317 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.03.2016 р. з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с/рада, Великознам`янська.

Згідно запитуваної актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права міститься запис: 15.03.2016 р. підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі б/н, виданий 14.03.2016 р., видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області і ОСОБА_1 ; додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 14.03.2016 р., б/н виданий 04.11.2016 р.; підстава виникнення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28753018 від 16.03.2016 р., вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки зі строком дії 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). Орендодавець: Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. Орендар: ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 60,5317 га для ведення фермерського господарства , місце розташування якої: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, Великознам`янська сільська рада.

Статтями 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, па умовах оренди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції 01.03.2016 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції 01.03.2016 р.) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, крім іншого, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Разом з цим, порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано, також Законом України Про фермерське господарство .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

За змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 61-17222ск18.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності підвідомчі господарським судам.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 694/1211/16-ц.

Нормативно обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилався на вказану вище судову практику Верховного Суду у аналогічних справах, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 525/1225/15-ц, якою висловлена наступна правова позиція.

За змістом статті 22 ЗК України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частини другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV)та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-IV (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IVяк спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IVзаява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство. Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 376/331/16-ц (провадження № 14-79цс19).

Проте, дослідивши матеріали справи № 908/1409/20 суд констатує, що Прокурором не взято до уваги той факт, що у справі № 525/1225/15-ц судами розглянуто спір між двома особами, які бажали отримати одну й ту саму земельну ділянку. Позивач першим за відповідача звернувся до суб`єкта владних повноважень за отриманням в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. У позовній заяві зазначав, що мав правомірні очікування на розгляд його клопотання про надання в оренду земельної ділянки та отримання позитивного рішення з цього питання. Разом з тим як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач звертав увагу судів, що на час звернення позивача до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства позивач був засновником Фермерського господарства Сапфир . Для створення зазначеного фермерського господарства позивач одержав в оренду земельну ділянку загальною площею 7,00 га строком на 20 років на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур - насіння олійних культур (розпорядження голови районної державної адміністрації Полтавської області від 17 серпня 2007 року № 271; договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2007 року). Враховуючи, що позивач є засновником ФГ Сапфир , який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

Судом встановлено, що матеріали справи не свідчать про те, що будь-яка інша особа на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки, прийняття Відповідачем - 1 спірного наказу 14.03.2016р., або укладення спірного договору 14.03.2016 р. мала намір та бажання взяти в оренду спірну земельну ділянку та звернулася з відповідною заявою до ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області, яка б перебувала на її розгляді під час прийняття спірного рішення.

Отже, спірні правовідносини не є аналогічними тим, які були предметом розгляду у справі № 525/1225/15-ц.

Крім того, суд враховує і наступну правову позицією, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у цій справі: якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство.

Разом з тим, у цій справі № 908/1409/20 судом встановлено, відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області Про відвід землі для створення сільського господарства від 06.05.1992 р. №2, ОСОБА_1 надано земельну ділянку - 50 га с/г ім. Тимирязєва для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.05.2020 р., 26.01.1995 р. зареєстровано Фермерське господарство Діана (код ЄДРПОУ 22144426) місцезнаходженням якого є 71311, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Леніна, буд. 575, голова - ОСОБА_1 .

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що наказом від 14.03.2016 р. № 8-189/15-16-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та передано в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 60,5317 га (кадастровий номер 2322481800:03:003:0281) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, за межами населеного пункту. 14.03.2016 р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (кадастровий номер ділянки 2322481800:03:003:0281).

Отримавши в оренду вказану земельну ділянку ОСОБА_1 29.03.2016р. створив на її основі нове фермерське господарство "Діана-2", про що вказано безпосередньо у статуті ФГ "Діана-2", зокрема у п. 1.2: господарство засноване на земельних ділянках, що надані в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 , в тому числі на підставі договору від 14.03.2016 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 876051623224.

Відповідно до п. 1.3. Статуту ФГ Діана-2 засновниками господарства є громадяни України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Згідно з п. 1.5. вказаного Статуту членами фермерського господарства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Вказане підтверджується і Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.05.2020 р., 29.03.2016 р. зареєстровано Фермерське господарство Діана-2 (код ЄДРПОУ 40376620) місцезнаходженням якого є 71311, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Леніна, буд. 575, голова - ОСОБА_1 та з 21.03.2016 р. - керівник ОСОБА_1.

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Запорізькій області вбачається, що фермерське господарство Діана-2 (код ЄДРПОУ 40376620, засновник і керівник ОСОБА_1 ) з 01.07.2016 р. перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи. Податкова звітність з земельного податку за період 2016-2019 років ФГ Діана-2 не надавалась на підставі абз. 5 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, згідно якого платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої -третьої груп.

Відповідно до інформації Кам`янсько-Дніпровської міської ради від 24.02.2020 р. за вих. № 737/12-10, протягом 2016-2017 років земельні ділянки з кадастровими номерами, в тому числі за № 2322481800:03:003:0281 площею 60,5317 га знаходились у державній власності та орендна плата за користування вказаними земельними ділянками сплачувалась до бюджету Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. Протягом 2018-2019 сплата орендної плати здійснювалась від імені гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом доходів 18010900 Орендна плата з фізичних осіб .

Відповідно до листа Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області від 13.02.2020 р. за вих. № 08-13-13/887, за новоствореним Фермерським господарством Діана-2 , станом на 07.02.2020 р. в Єдиному реєстрі автоматизованого обліку машин не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.02.2020 р. за вих. № 0800-0603-6/5100, відповідно наданої звітності ФГ Діана-2 кількість застрахованих осіб в 2016 році складає 1 особа, з 2017 по 2019 рік - 3 особи.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (…) інше речове право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване за орендарем ОСОБА_1 на підставі виникнення іншого речового права: договору оренди землі від 14.03.2016 р., додаткової угоди про внесення змін до договору від 04.11.2016 р.

З огляду на викладені фактичні обставини суд дійшов висновку про те, що на дату прийняття оскаржуваного наказу та укладення спірного договору (14.03.2016р.) ОСОБА_1 вже використав своє однократне право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду та створив на ній у 1995 році ФГ "Діана", та повторно, у порушення ст.ст. 7, 12 Закону України Фермерське господарство та ст.ст. 116, 118, 123, 134 Земельного кодексу України, отримав безоплатно в користування земельну ділянку площею 60, 5317 га для ведення фермерського господарства.

Отже, у правовідносинах, які є предметом розгляду у цій справі № 908/1409/20, Прокурор обґрунтовано визначив відповідачем ФГ "Діана-2".

Таким чином, оскільки після отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 створено нове фермерське господарство - ФГ Діана-2 , а тому на підставі ст. 8 Закону України Про фермерське господарство фактично відбулась заміна орендаря земельної ділянки, а саме права та обов`язки за договором оренди земельної ділянки перейшли до ФГ Діана-2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор також посилається на те, що відповідач - 1 при винесенні наказу від 14.03.2016 р. щодо передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки також належним чином не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, не надав оцінки тому, що ОСОБА_1 вже був засновником та головою фермерського господарства та вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Щодо вказаного суду зазначає, що у ч. 2 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство в редакції станом на 09.12.2012 р. (редакція, чинна на момент видання спірного наказу) передбачено, що у заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки; кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; до заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Судом встановлено, що Закон України Про фермерське господарство (в редакції на момент звернення ОСОБА_1 ) містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та до його заяви. Проте доказів того, в якому порядку та у якому обсязі органи Держгеокадастру були зобов`язані здійснювати відповідну перевірку зазначених заявником даних, прокурором суду не надано.

Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, а саме наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Відповідач - 1 при винесенні наказу від 14.03.2016 щодо передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки в порушення вимог законодавства України не врахував того факту, що ОСОБА_1 раніше вже був засновником та головою фермерського господарства та вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Оцінюючи подані сторонами докази суд також бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

При цьому, в останній у порівнянні із постановою у справі № 525/1225/15-ц, постанові ВП ВС від 29.09.2020 р. № 688/2908/16-ц http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92137264 висловлено наступну правову позицію.

34. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок полягає в такому:

34.1 Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

34.2 Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

34.3 За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

34.4 Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

34.5 Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

35. Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

36.5 Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

36.6 Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

36.7 Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

36.8 Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.

41. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

42. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

45. Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

55. Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно з законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

56. Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІV Про фермерське господарство (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

57. Заяву громадянина про надання земельної ділянки в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

69. Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

70. Частина друга статті 134 ЗК України у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів ) не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів.

71. Водночас частина друга статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

73. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

74. Відповідно до пунктів б , ґ статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

75. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

76. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

77. Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.

78. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим.

79. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

80. Велика Палата Верховного Суду вважає, що законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

81. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частину другу статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого . Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.

85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_2 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70).

Отже, оскільки у цій справі № 908/1409/20 прокурором не доведено наявності інших, окрім ОСОБА_1 , бажаючих осіб у березні 2016 року отримати спірну земельну ділянку в оренду, то доводи прокурора щодо обов`язковості проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких мав укладатися спірний договір є безпідставними, а тому у суду відсутні підстави для висновку про нікчемність спірного договору оренди землі від 14.03.20016 р.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наказ Відповідача-1 від 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням того, що договір оренди землі від 14.03.20016 р. є похідним від спірного наказу Відповідача - 1 від 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду , то суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання спірного договору недійсним з моменту його вчинення, оскільки його укладено з порушенням вимог ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , ст. 123, ч. 2 ст. 124, 134 Земельного кодексу України та про зобов`язання повернення земельної ділянки Кам`янсько-Дніпровській міській раді Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, а отже і наявність підстав для задоволення позову.

3. Щодо застосування позовної давності.

В матеріалах справи наявне клопотання представника ФГ "Діана-2" та ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, відповідно до якого вони стверджують, що Енергодарська місцева прокуратура достеменно знала про накази Головного управління Держгеокадастру Запорізької області і договори оренди ОСОБА_1 ще 18.03.2016 р. В обґрунтування свого твердження надані копії матеріалів кримінальних справ № 318/571/16-к та 318/710/16-к, а також зазначено про проведення перевірок і досудових розслідувань саме прокурорами Енергодарською місцевої прокуратури Запорізької області. Вважають, що за результатами досудових розслідувань кримінальних проваджень Енергодарській місцевій прокуратурі було відомо про спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ще з 2016 року, у зв`язку з чим, органами прокуратури пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

Прокурор заперечив проти задоволення вказаного клопотання пославшись на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016080260000366 законність отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, на яких розташовувались могильники, не перевірялась. Досудове розслідування проводилось саме за фактом самовільного розорення охоронної зони могильників. До матеріалів провадження не долучались правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281, установчі документи Фермерських господарств Діана та Діана-2 . Отже, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні Кам`янсько-Дніпровським ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області не може свідчити про обізнаність органів прокуратури про порушення земельного законодавства при наданні в оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281 ОСОБА_1 з моменту отримання заяви про злочин ОСОБА_1 .

Відповідно до 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 р. № 10 За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Дослідивши наявні у матеріалах справи копії матеріалів вказаного кримінального провадження колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про злочин від 17.03.2016 р., на адресу начальника Кам`янсько-Дніпровського відділу поліції головного управління поліції України в Запорізькій області, в якій зазначив, що він в установленому законом порядку отримав від держави по зареєстрованому договору оренди в оренду особливо цінні земельні ділянки. 23.12.2015 р. згідно акту прийомки передачі межових знаків особливо цінних земельних ділянок по договору оренди йому передали на зберігання вказані межові знаки.

Кам`янько-Дніпровським районним судом у справі № 318/571/16-к розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 18.03.2016 р. про зобов`язання слідчого внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно його заяви від 17.03.2016 р. про злочин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 197-1 КК України щодо самовільного захоплення земельної ділянки площею приблизно 200 га особливо цінних земель, знищення межових знаків земельної ділянки та розорення трактором 10 могильників.

Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22.03.2016 р. у справі №318/571/16-к (номер провадження №1-кс/318/84/2016, скаргу ОСОБА_1 на дії прокурора, слідчого в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України задоволено. Визнано незаконною бездіяльність слідчого Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області в частині не внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, суть якого викладена в заяві громадянина ОСОБА_1 від 17.03.2016 р. Зобов`язано слідчого Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області негайно внести відомості до ЄДР та розпочати кримінальне провадження.

У вказані ухвалі суду встановлено, що слідчий Кам`янсько-Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області Кривошей А.О. на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, в присутності понятих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за участю ОСОБА_1 проведено огляд місця події, а саме території полів Великознам`янської сільської ради, за кадастровими номерами №2322481800:03:003:0289 площею 100 га, на якому виявлено, що земельні насип висотою приблизно 0,3 м., на момент огляду земельний насип оброблений, земельний грунт пошкоджений; №2322481800:03:003:0281, площею 60,6317 га., на якому виявлено, що на полі знаходиться чотири кургани, грунт на полі оброблений, маються свіжі сліди обробки, навколо вказаних курганів земельний грунт також оброблений до самих країв курганів, відсутня розмітка; №2322481800:03:003:0248 площею 34,6214 га, на якому виявлено сліди культивації оброблення земельного грунту.

В матеріалах цієї справи міститься копія протоколу огляду місця події від 17.03.2016 р., складеного слідчим Камянсько-Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Кривошей А.О. на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, в присутності понятих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за участю ОСОБА_1 встановлено, що огляд проводився на території полів Великознаменської сільської ради, а саме, окрім інших полів (земельні ділянки) за №2322481800:03:003:0281, загальною площею 60,6317 га.

Відповідно до Витягу з кримінального провадження №12016080260000366 від 22.03.2016 р., внесеного до ЄРДВ - 21.03.2016 р. у фабулі вказано, що 20.03.2016 р. до чергової частини Камянсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт с/у КП Камянсько-Дніпровського ВП Лещенко Є.С. в якому вказує, що в ході додаткової перевірки по заяві ОСОБА_1 було встановлено, що 17.03.2016 р. невстановлена особа самовільно захопила землі, які належать ОСОБА_1 та проводить там земельні роботи (ЄО №1440 від 20.03.2016 р.).

В подальшому Кам`янсько-Дніпровським ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016080260000366 від 21.03.2016 р. за заявою ОСОБА_1 від 17.03.2016 р.

Зазначене кримінальне провадження об`єднане з кримінальним провадженням № 12016080260000406 від 29.03.2016 р., що розпочато за ухвалою слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду від 22.03.2016 р. З урахуванням викладеного, вказаним кримінальним провадженням внаслідок їх об`єднання присвоєно єдиний номер: № 12016080260000366.

При цьому, 21.03.2016 р. Енергодарською місцевою прокуратурою прийнято постанову про призначення групи прокурорів для участі у кримінальному провадженні №12016080260000366 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. У постанові встановлено, що 20.03.2016 р. до чергової частини Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт о/у КП Кам`янсько-Дніпровського ВП Лещенко Є.С. в якому вказує, що в ході додаткової перевірки по заяві ОСОБА_1 було встановлено, що 17.03.2016 р. невстановлена особа самовільно захопила землі, які належать ОСОБА_1 та проводить там земельні роботи (ЄО №1440 від 20.03.2016 р.).

Кам`янсько-Дніпровським відділенням поліції Енергодарського відділу поліції 08.01.2019 р. прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080260000366 від 21.03.2016 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Проте, ухвалою слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області у справі № 318/1491/20 скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття вказаного кримінального провадження задоволено, зазначена постанова слідчого від 08.01.2019р. про закриття кримінального провадження скасована та повернута органу досудового розслідування для проведення досудового слідства.

Враховуючи викладене судом встановлено, що матеріали кримінального провадження №12016080260000366 від 21.03.2016р. містять об`єктивні дані про перебування в оренді у ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером №2322481800:03:003:0281, загальною площею 60,6317 га.

Таким чином прокурор, а саме Енергодарська місцева прокуратура Запорізької області, яка здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016080260000366 від 21.03.2016р. з березня 2016 року мала об`єктивну можливість та повинна була довідатися про порушення прав та інтересів держави в особі органів Держгеокадастру, оскільки на той час земельна ділянка перебувала у державній власності (в подальшому у комунальній власності Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області).

Однак, з позовом у цій справі № 908/1409/20 керівник Енергодарської місцевої прокуратури звернувся до суду лише 04.06.2020 р., тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України.

Посилання прокурора в цій частині суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (ст. 1) Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Слідчий, а також прокурор, здійснюючи процесуальне керівництво в полрядк3у визначеному КПК України, у вказаному кримінальному провадженні мав зібрати та перевірити твердження ОСОБА_1 щодо належності йому спірної земельної ділянки, як у потерпілої особи, права якої порушені її самовільним захопленням іншою особою.

Крім цього суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

Отже, у спірних право відносних уповноваженим державним органом був Відповідач-1, а саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області , якому було відомо про вказані вище фактичні обставини також у березні 2016 року при винесенні спірного наказну та укладенні спірного договору. Сам по собі факт передачі земельних ділянок з державної до комунальної власності не відноситься до юридичних фактів, з якими ст. ст. 263, 264 ЦК України пов`язують зупинення або переривання строку позовної давності, а відповідно до ст. 262 ЦК України, зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з порушенням (пропуском) прокурором трирічного строку позовної давності щодо звернення до суду за захистом прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені прокурором та позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 07.12.2020 р.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя І.С. Горохов

Суддя О.Г. Смірнов

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.