Рішення

від 04.12.2020 по справі 908/2440/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/126/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2020 справа № 908/2440/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2440/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНОЛОГІЯ-ЛОГІСТІК» (2099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 105)

до відповідача акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення 20424,00 грн.,

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення 20424,00 грн. заборгованості за отриманий згідно видаткової накладної № 17 від 15.04.2019 товару (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням покупцем своїх обов`язків щодо сплати вартості поставленого йому товару, що є підставою для стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на статті 526, 611, 612 ЦК України та статті 180, 181, 193 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу № 908/2440/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2440/20; присвоєно справі номер провадження 18/126/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 22.10.2020. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 30.10.2020.

Ухвалено розпочати розгляд справи по суті через 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Разом з тим, суд врахував, що процесуальні строки у справі є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Позивач отримав копію ухвали суду від 28.09.2020 про відкриття провадження у справі 05.10.2020, відповідач - 05.10.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач 23.10.2020 надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив та вказав, що позивачем не враховані часткові оплати заборгованості 24.09.2019 на суму 2000,00 грн. та 04.10.2020 на суму 3000,00 грн. Крім того зазначив про неналежність наданого позивачем доказу, а саме, претензії про сплату боргу від 24.09.2019, оскільки опис вкладання до цієї претензії відсутній. Також до позовної заяви позивач не надав рахунок-фактуру, тому, на думку відповідача, поданий позов є передчасним. Не надано позивачем до позовної заяви довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та податкової накладної. За наведених обставин відповідач вважає, що факт отримання товару є недоведеним. Щодо наданого позивачем акта звірки взаєморозрахунків, відповідач відзначив, що довіреність на підтвердження повноважень Салівон В.С. на підписання акта звірки взаєморозрахунків до матеріалів позову не надано. Крім того, акт звірки не є первинним документом. Просить в позові відмовити.

Від позивача 30.11.2020 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтвердив часткову оплату відповідачем заборгованості, у зв`язку з чим надає заяву про зменшення розміру позовних вимог. Доводи відповідача щодо ненастання строку на оплату отриманого товару позивач заперечив та вказав, що направлена 24.09.2019 на адресу відповідача претензія про повернення боргу повернулась з відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання . Вважає, що строк оплати настав з моменту звернення з претензією і неотримання цієї претензії не звільняє відповідача від оплати заборгованості. Позивач просить поновити строк на подання відповіді на відзив.

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на карантині обмеження та приймаючи до уваги пояснення позивача щодо причин пропуску процесуального строку (збирання доказів), строк подачі відповіді на відзив судом поновлений.

Також 30.11.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на часткову сплату відповідачем заборгованості, просить стягнути з нього 20424,00 грн. заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на продовження судом процесуальних строків, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог визнається поданою до початку розгляду справи по суті, такою, що не порушує інтересів інших осіб, тому приймається судом до розгляду.

Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 20424,00 грн. заборгованості за отриманий згідно видаткової накладної № 17 від 15.04.2019 товар.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 28.09.2020. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 28.10.2020 та закінчити 27.11.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 31.12.2020) та наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ звернення учасників справи щодо необхідності реалізації своїх процесуальних прав у більш тривалий строк судом розглянуті та задоволені.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 04.12.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної заявки акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» (покупця, відповідача у справі) щодо постачання йому товару, товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНОЛОГІЯ-ЛОГІСТІК» (продавцем, позивачем у справі) поставлено, а покупцем прийнято згідно видаткової накладної № 17 від 15.04.2019 товар на загальну суму 26424,00 грн.

Видаткова накладна підписана представником відповідача без зауважень та скріплена печаткою підприємства відповідача.

У зв`язку з відсутністю оплати вартості отриманого товару позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 24/09/11 від 24.09.2019 про погашення заборгованості, яка повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання , що підтверджується копією конверту.

Як вказує позивач, відповідачем вартість отриманого товару на час подання позову не сплачено, що стало підставою для звернення до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаної видаткової накладної між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні статті 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме обов`язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов`язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у спірній видатковій накладній міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В даному випадку ані законом, ані Договором (письмовий договір відсутній) інше не встановлено. Факт отримання товару за наведеною видатковою накладною підтверджений матеріалами справи.

Договір купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобов`язуючим - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків: продавець зобов`язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обов`язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов`язання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов`язки на підставі усної домовленості про поставку товару (купівлі-продажу) згідно двосторонньо підписаної видаткової накладної. Отже, з моменту підписання покупцем цієї видаткової накладної та отримання вказаного в ній товару у покупця виникло зобов`язання по сплаті ціни переданого йому товару. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучена до матеріалі справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписана з боку покупця без зауважень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав відповідачу товар на суму 26424,00 грн. Вартість товару відповідач оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача за видатковою накладною товар, яка станом на час розгляд справи становить 20424,00 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано факт продажу товару на суму 26424,00 грн., вартість якого станом на кінець другого кварталу 2019 року залишалась несплаченою.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Доводи відповідача щодо ненастання строку виконання зобов`язання та відсутності належних доказів на підтвердження отримання товару спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 20424,00 грн. основного боргу за отриманий за видатковою накладною товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач позовні вимоги не спростував, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо оплати вартості отриманого за видатковою накладною товару у визначений законом строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175; ідентифікаційний код 00443513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНОЛОГІЯ-ЛОГІСТІК» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 105; ідентифікаційний код 37689305) 20424,00 грн. (двадцять тисяч чотириста двадцять чотири грн. 00 коп.) заборгованості та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.12.2020.

Суддя В.В. Левкут