Рішення

від 10.12.2020 по справі 908/2574/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/162/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 Справа № 908/2574/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС , (85110, м. Костянтинівка Донецької області, вул. Б.Хмельницького, буд. 1)

до відповідача Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод , (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення 402010,44 грн.

06.10.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № 2/37-2020 від 28.09.2020 (вх. № 2785/08-07/20 від 06.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС , м. Костянтинівка Донецької області до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод , м. Запоріжжя про стягнення 402010,44 грн. заборгованості за договором поставки № 190081 від 18.04.2019, в тому числі: 398715,96 грн. основного боргу за поставлений товар, 3285,75 грн. 3 % річних та 8,73 грн. пені.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 06.10.2020 справу № 908/2574/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2574/20 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/162/20, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 ЦК України, ст. 193, 216, 217, 220 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки № 19081 від 18.04.2019 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованості за поставлений йому позивачем товар січні - лютому 2020 року в розмірі 398715,96 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані пеня в розмірі 8,73 грн. і 3 % річних в розмірі 3285,75 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 398715,96 грн. основного боргу за поставлений товар, 3285,75 грн. 3 % річних та 8,73 грн. пені. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 6030,16 грн. судового збору. Крім того, до позовної заяви позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 12000,00 грн. (6 судових засідань вартістю 2000,00 грн.).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі № 908/2574/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 30.10.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву за вих. № 8474 від 27.10.2020 (вх. № 21130/08-08/20 від 28.10.2020), в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що ПАТ Запорізький електровозоремонтний завод повністю сплатило основний борг за договором поставки № 190081 від 18.04.2019 у розмірі 398715,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 10075, № 10076 і № 10084 від 16.10.2020. Крім того, відповідач зазначив, що позивач неправильно визначає строки оплати товару за договором поставки № 190081 від 18.04.2019 при здійснення розрахунків, так як відповідно до умов договору розрахунки здійснюються протягом 90 банківських днів. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Також 28.10.2020 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло Клопотання за вих. № 8475 від 27.10.2020 (вх. № 21139/08-08/20 від 28.10.2020) про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 190081 від 18.04.2019 в розмірі 398715,96 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 11.11.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.12.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

18.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС , (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод , (Замовник) укладено Договір поставки № 190081 з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 24.12.2019, (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується у 2019-2020 роках поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в специфікації(ях) - додатку(ах) до Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору. Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів визначаються відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до Договору. ( п. 1.1 в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.12.2019, п. 1.2)

Відповідно до п. 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.12.2019 невід`ємною частиною цього Договору є специфікація № 1 - додаток № 1 до Договору і специфікація № 2 - додаток № 2 до Договору.

За змістом п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.12.2019 Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 3479097,60 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 579849,60 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(ях) - додатку(ах) до Договору. Ціни на товари за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України. (п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.12.2019, п., п. 32, 3.3)

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в п. 4.2 Договору, яким передбачено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим Договором Акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі, якщо після постачання товару, здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН. В Актах приймання-передачі товару за цим Договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата Договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, а у разі якщо Акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний.

Згідно з п. 4.3 Договору до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

За умовами п. 5.2 Договору місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2010): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Відповідно до п. 5.3 Договору представник Замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

В пунктах 5.5, 5.12 Договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки № 190081 від 18.04.2019 сторонами у справі оформлені і підписані Специфікація № 1 на поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 2899248,00 грн. і Специфікація № 2 на поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 579849,60 грн., які є відповідно додатком № 1 і додатком № 2 до Договору. У зазначених Специфікаціях визначено, зокрема, код товару, найменування, розмір (марка), ГОСТ, кількість, ціна за одиницю товару та загальна сума поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 190081 від 18.04.2019 і Специфікацій № 1 і № 2 до нього позивачем відповідачу в січні - лютому 2020 року поставлено обумовлений Договором товар на загальну суму 398715,96 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № РН-012803 від 28.01.2020 на суму 9953,16 грн.;

- № РН-021301 від 13.02.2020 на суму 240332,40 грн.;

- № РН-021806 від 18.02.2020 на суму 148430,40 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Замовника та скріплені печатками обох підприємств.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 190081 від 18.04.2019 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача скріплені печатками на вказаних видаткових накладних.

Поставка товару підтверджується також Актами приймання-передачі товару по Договору № 136 від 28.01.2020, № 144 від 13.02.2020 та № 148 від 18.02.2020, а також товарно-транспортними накладними № 130000089, № 130000183, № 130000186 і № РН-021804/06 від 18.02.2020 та довіреністю № 2127 на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми.

На оплату товару позивачем виставлені відповідачеві рахунки-фактури № СФ-012806 від 28.01.2020, № СФ-021301 від 13.02.2020 і № СФ-021808 від 18.02.2020.

Згідно п. 6.3.1 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач факт отримання від позивача товару за Специфікаціями №, № 1 і 2 до Договору поставки № 190081 від 18.04.2019 на загальну суму 398715,96 грн. не заперечив.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Виходячи зі змісту Договору поставки № 190081 від 18.04.2019, зокрема пункту 4.2 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом дев`яноста банківських днів з дня підписання сторонами за цим Договором Акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товарів.

Отже, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару (дати підписання сторонами у справі Актів приймання-передачі товару по Договору № 136 від 28.01.2020, № 144 від 13.02.2020 та № 148 від 18.02.2020), враховуючи встановлений п. 4.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є:

- по Акту приймання-передачі товару по Договору № 136 від 28.01.2020 (видаткова накладна № РН-012803 від 28.01.2020) - по 09.06.2020 включно;

- по Акту приймання-передачі товару по Договору № 144 від 13.02.2020 (видаткова накладна № РН-021301 від 13.02.2020) - по 25.06.2020 включно;

- по Акту приймання-передачі товару по Договору № 148 від 18.02.2020 (видаткова накладна № РН-021806 від 18.02.2020) - по 01.07.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що при визначені кінцевих термінів оплати за поставлену продукцію у даному випадку судом враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманої за Договором продукції.

Як вже зазначалося раніше за текстом рішення, за загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 6.1.1 Договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки № 190081 від 18.04.2019 в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 398715,96 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, станом на час подання позовної заяви розмір основної заборгованість за Договором поставки № 190081 від 18.04.2019 становив 398715,96 грн.

Проте, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі № 908/2574/20 16.10.2020 відповідними платіжними дорученнями відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 398715,96 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями, належним чином посвідчені копії яких залучені до матеріалів справи:

- № 10084 від 16.10.2020 на суму 9953,16 грн., призначення платежу: Оплата згідно дог. № 190081 від 18.04.2019 по в/н № РН-012803 від 28.01.2020 ;

- № 10075 від 16.10.2020 на суму 148430,40 грн., призначення платежу: Оплата згідно дог. № 190081 від 18.04.2019 по в/н № РН-021806 від 18.02.2020 ;

- № 10076 від 16.10.2020 на суму 240332,40 грн., призначення платежу: Оплата згідно дог. № 190081 від 18.04.2019 по в/н № РН-021301 від 13.02.2020 .

Таким чином, станом на час вирішення спору судом відповідачем повністю погашена заборгованість за поставлений товар за Договором поставки № 190081 від 18.04.2019.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується повне погашення відповідачем основної заборгованості перед позивачем в розмірі 398715,96 грн., суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити та провадження у справі № 908/2574/20 в частині стягнення основного боргу в сумі 398715,96 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 3285,75 грн. 3 % річних і 8,73 грн. пені, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.1 Договору, яким сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Приймаючи до уваги, що п. 7.2.1 Договору сторони передбачили, що пеня нараховується в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, суд вважає, що сторони погодили у Договорі інший розмір штрафних санкцій, ніж встановлено законом.

Таким чином, вимога про стягнення пені в сумі 8,73 грн. у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання пред`явлена позивачем до стягнення правомірно.

Позивачем пред`явлена до стягнення пеня за порушення строків розрахунку по Акту приймання-передачі товару по Договору № 144 від 13.02.2020 (видаткова накладна № РН-021301 від 13.02.2020) в сумі 5,50 грн., яка розрахована за період з 19.06.2020 по 28.09.2020 та пеня за порушення строків розрахунку по Акту приймання-передачі товару по Договору № 148 від 18.02.2020 (видаткова накладна № РН-021806 від 18.02.2020) в сумі 3,23 грн., яка розрахована за період з 24.06.2020 по 28.09.2020, а всього 8,73 грн. пені.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок виконаний не правильно. Зокрема, позивачем неправильно визначений період нарахування пені, оскільки позивач неправильно визначає строки оплати товару при здійснення розрахунків, так як відповідно до умов договору розрахунки здійснюються протягом 90 банківських днів, про що зазначено у відзиві. Також позивачем неправильно здійснений розрахунок пені.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача по Акту приймання-передачі товару по Договору № 144 від 13.02.2020 (видаткова накладна № РН-021301 від 13.02.2020) підлягає 1871,44 грн. пені за період з 26.06.2020 по 28.09.2020, по Акту приймання-передачі товару по Договору № 148 від 18.02.2020 (видаткова накладна № РН-021806 від 18.02.2020) - 1082,81 грн. пені за період з 01.07.2020 по 28.09.2020.

Однак, оскільки відповідно до ст. 14 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов`язань за спірним Договором заявлено до стягнення 8,73 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано, стягненню підлягає пеня в розмірі 8,73 грн.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за порушення строків розрахунків по Акту приймання-передачі товару по Договору № 136 від 28.01.2020 (видаткова накладна № РН-012803 від 28.01.2020) заявлені до стягнення 3 % річних в розмірі 96,27 грн., які розраховані за період з 03.06.2020 по 28.09.2020, по Акту приймання-передачі товару по Договору № 144 від 13.02.2020 (видаткова накладна № РН-021301 від 13.02.2020) заявлені до стягнення 3 % річних в розмірі 2009,34 грн., які розраховані за період з 19.06.2020 по 28.09.2020, та по Акту приймання-передачі товару по Договору № 148 від 18.02.2020 (видаткова накладна № РН-021806 від 18.02.2020) заявлені до стягнення 3 % річних в розмірі 1180,14 грн., які розраховані за період з 24.06.2020 по 28.09.2020, а всього 3285,75 грн. 3 % річних.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що вказаний розрахунки позивачем виконаний не правильно. (Позивачем неправильно визначений період нарахування пені, оскільки позивач неправильно визначає строки оплати товару при здійснення розрахунків, так як відповідно до умов договору розрахунки здійснюються протягом 90 банківських днів, про що зазначено у відзиві.)

За таких обставин, по Акту приймання-передачі товару по Договору № 136 від 28.01.2020 (видаткова накладна № РН-012803 від 28.01.2020) стягненню з відповідача підлягає 90,56 грн. 3 % річних за період з 10.06.2020 по 28.09.2020, по Акту приймання-передачі товару по Договору № 144 від 13.02.2020 (видаткова накладна № РН-021301 від 13.02.2020) стягненню з відповідача підлягає 1871,44 грн. 3 % річних за період з 26.06.2020 по 28.09.2020, по Акту приймання-передачі товару по Договору № 148 від 18.02.2020 (видаткова накладна № РН-021806 від 18.02.2020) стягненню з відповідача підлягає 1082,81 грн. 3 % річних за період з 02.07.2020 по 28.09.2020, а всього 3044,81 грн. 3 % річних.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 3044,81 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8,73 грн. пені та 3044,81 грн. 3 % річних. В частині позовних вимог про стягнення 398715,96 грн. основного боргу за Договором поставки № 190081 від 18.04.2019 провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В частині позовних вимог про стягнення 240,94 грн. 3 % річних в задоволенні позову відмовляється.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови від позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі викладеного, судовий збір в розмірі 5980,74 грн., сплачений позивачем платіжним дорученням № 21 від 30.09.2020 на суму 6030,16 грн. при звернення до суду з позовною заявою у даній справі, буде повернутий позивачу відповідною ухвалою суду в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/2574/20 в частині позовних вимог про стягнення 398715,96 грн. основного боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення суми судового збору в розмірі 5980,74 грн. в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/2574/20 в частині позовних вимог.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку доданому до позовної заяви, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

До позовної заяви додано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 12000,00 грн. (6 судових засідань вартістю 2000,00 грн.).

Проте, суд визнав, що дана справа є малозначною справою, яка розглядалась в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, у порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст., ст. 14, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС , м. Костянтинівка Донецької області до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод , м. Запоріжжя про стягнення 402010,44 грн. заборгованості за договором поставки № 190081 від 18.04.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод , (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС , (85110, м. Костянтинівка Донецької області, вул. Б.Хмельницького, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37050701) 8 (вісім) грн. 73 коп. пені, 3044 (три тисячі сорок чотири) грн. 81 коп. 3 % річних та 45 (сорок п`ять) грн. 81 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод , м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС , м. Костянтинівка Донецької області 398715,96 грн. основного боргу за поставлений товар провадження у справі закрити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.