Рішення

від 24.11.2020 по справі 911/2927/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2927/19

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Заступника прокурора Чернігівської області (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, код ЄДРПОУ 029101114)

в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, код ЄДРПОУ 39411771)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитятки Солар" (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 19/14, кв. 71, код ЄДРПОУ 42583282)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного Управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача: не з`явились;

прокурор: Федоренко О.П.;

третя особа-1: не з`явились;

третя особа-2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №05/1-1316-19 від 20.11.2019 Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитятки Солар" про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яким передано у власність фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3222080800:01:002:0070, прийнятий третьою особою-1 з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, оскільки на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. У зв`язку з чим, прокуратура стверджує, що незаконно відчужена за спірним Наказом земельна ділянка є такою, що вибула з власності держави поза її волею, а тому підлягає витребуванню у кінцевого набувача ТОВ "Дитятки Солар", який на даний час є її власником на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.11.2018 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за № 8675.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

13.12.2019 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 29.11.2019, подано заяву №05/1-1316-19 від 11.12.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви №05/1-1316-19 від 20.11.2019.

Ухвалою від 19.12.2019 відкрите провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Тією ж ухвалою судом, у зв`язку з тим, що Великою Палатою Верховного Суду від 07.11.2019 прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року, в якій, зокрема поставлені питання щодо обов`язків та повноважень прокурора під час здійснення представництва інтересів держави в судах, з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики зупинено провадження у даній справі до моменту перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

07.09.2020 на адресу суду від прокуратури Чернігівської області надійшло клопотання №05/3-1316-19 від 04.09.2020 про поновлення провадження у справі.

Суд, ухвалою від 18.09.2020 Задовольнив клопотання №05/3-1316-19 від 04.09.2020 заступника прокурора Чернігівської області та поновив провадження у справі № 911/2927/19, підготовче судове засідання, призначив на 05.10.2020.

У підготовчому судовому засіданні 05.10.2020 судом залучено Головне Управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, позаяк рішення у даній справі може вплинути на їхні взаємні права та обов`язки. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 26.10.2020.

У підготовчому судовому засіданні 26.10.2020 судом у зв`язку з тим, що відомостей про повідомлення відповідача та третьої особи-2 про дату та час судового засідання до суду не надійшло, повторно відкладено проведення підготовчого судового засідання на 09.11.2020.

09.11.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.11.2020.

10.11.2020 на адресу суду від прокуратури Чернігівської області надійшов лист №15/3/1-1316-19 від 05.11.2020 з доказами, які підтверджують проживання третьої особи-2 ( ОСОБА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання з розгляду справи по суті 24.11.2020 з`явився лише представник прокуратури, який підтримав позовні вимоги, інші представники в судове засідання не з`явились, судом ухвалено рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт, зокрема, підтверджується отриманими відповідачем ухвалами Господарського суду Київської області, відповідно до рекомендованих повідомлень №0103273996293 від 06.10.2020, №0103274937738 від 03.11.2020 з відмітками про вручення.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити на тому, що на рекомендованому повідомленні №0103271191387 від 18.09.2020 окрім відмітки про вручення відповідачу ухвали від 18.09.2020, наявна також печатка ТОВ Дитятки Солар , що додатково вказує на те, що відповідач був обізнаний про розгляд даної справи, проте не здійснив жодних юридично значимих дій з метою реалізації своїх процесуальних прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна №233831370 від 24.11.2020, земельна ділянка з кадастровим номером №3222080800:01:002:0070, що є предметом розгляду у даній справі належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дитятки Солар".

Відповідно до тієї ж довідки підставою виникнення у ТОВ "Дитятки Солар" права власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером №3222080800:01:002:0070 став Договір купівлі-продажу земельної ділянки №8675 від 09.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокуратурою Чернігівської області виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (третя особа-2), який в подальшому відчужив відповідну земельну ділянку, кінцевим набувачем якої стало ТОВ "Дитятки Солар".

Прокуратурою встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 02.10.2018 № 10-8938/15-18-сг за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.09.2018 останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Дитятківської сільської ради Іванківського району, Київської області орієнтовним розміром земельної ділянки 2,0000 га.

Надалі, наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.10.2018 №10-9656/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 3222080800:01:002:0070), розташованої на території Дитятківської сільської ради Іванківського району за межами населеного пункту та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 30.10.2018 зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку (кадастровий номер 3222080800:01:002:0070) за № 28690561.

Разом з тим Прокурор стверджує, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 12.06.2018 № 25-4289/14-18-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 27.06.2018) земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5431) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шестовицької сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3222080800:01:002:0070) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, передача ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 3222080800:01:002:0070), згідно наказу від 29.10.2018 №10-9656/15-18-сг відбулась з порушенням норм ст. 116, 118, 121 ЗК України та спірна земельна ділянка безпідставно вибула з державної власності поза волею власника.

Отже, позивач простить суд витребувати спірну земельну ділянку у ТОВ "Дитятки Солар", яке є останнім набувачем земельної ділянки, на підставі ст. 388 ЦК України на користь держави.

Водночас, позивач стверджує, що Держгеокадастром до цього часу не вжито належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства допущених підпорядкованим органом (ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області).

Як вже було зазначено вище, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав суду пояснень щодо позовних вимог проти нього, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відтак, під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 від 11.12.2017 про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №25-4289/14-18-сг від 12.06.2018 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, зокрема, надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5431) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна №188399128 від 12.11.2019 (далі - Інформаційна довідка), вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером №7425589700:03:000:5431, зареєстрована за ОСОБА_1 27.06.2018 на праві приватної власності за №26886771.

Отже, з наведеного слідує, що ОСОБА_1 станом на 27.06.2018 (позаяк право власності на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації такого права) використав своє право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Водночас, в матеріалах справи наявний ще один Наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, відповідно до якого, зокрема, визначено надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер №3222080800:01:002:0070) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дитятківської сільської ради Іванківського району Київської області.

Також судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки №188399989 від 12.11.2019 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №3222080800:01:002:0070 ОСОБА_1 зареєстровано 30.10.2018 за №28690561.

Крім того, з тієї ж Інформаційної довідки з вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером №3222080800:01:002:0070 було зареєстровано ТОВ "Дитятки Солар" на праві приватної власності 14.12.2018 за №295223390.

При цьому, судом встановлено, що з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером №3222080800:01:002:0070 і до моменту набуття права власності на вказану земельну ділянку кінцевим набувачем - ТОВ "Дитятки Солар", дана земельна ділянка була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 09.11.2018 за номером 28905887, на підставі договору купівлі-продажу №8675 від 09.11.2018.

Вказана вище інформація додатково підтверджується більш актуальною Інформаційною довідкою №233831370 від 24.11.2020, яка була надана прокуратурою Київської області у судове засідання 24.11.2020.

Відтак, судом встановлено, що станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області Наказу №10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 ОСОБА_1 вже було (на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №25-4289/14-18-сг від 12.06.2018) використане своє право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Отже, вказані обставини про подвійне проведення передачі земельних ділянок безоплатно у власність ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, що свідчить про порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області (видача Наказу №10-9656/15-18-сг від 29.10.2018) положень ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципів земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18, 19 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 1, 2 ст. 79-1, ст. 194 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до пп. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Поряд з тим, згідно пп. 1, 3, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

1. Організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

2. Розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" унормовано, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приписами ст. 2, 6, 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" унормовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пп. 4, 5, 198, 199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються, зокрема, громадянам у формі довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України).

Надання відомостей з Державного земельного кадастру, передбачених пунктом 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Як слідує зі змісту додатку 51, що визначає форму довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання), пошук інформації до вказаної довідки може здійснюватись за такими даними: кадастровий номер, власник (користувач): прізвище, ім`я по батькові/найменування, податковий номер/номер та серія паспорта фізичної особи.

Вищевказані законодавчі приписи та надані ними органам державної влади повноваження, зокрема, в частині ведення Державного земельного кадастру, свідчать про те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлений можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України.

Положеннями статей 328, 330, 387, 388 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом вищевказаних нормативних приписів передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна від кінцевого набувача, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Виходячи з системного аналізу наведеної норми, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Відтак, системний аналіз норми ст. 388 ЦК України дає підстави стверджувати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до приписів ст. 318, 324 ЦК України, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

За приписами статей 4, 5 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відтак, проаналізувавши викладені вище норми, суд вважає обґрунтованими доводи Прокурора стосовно порушення вимог законодавства при прийнятті ГУ Держгеокадастру у Київській області Наказу №10-9656/15-18-сг від 29.10.2018 та, як наслідок, порушення виданням зазначеного наказу інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, судом відповідно до даних з Інформаційної довідки №233831370 від 24.11.2020 встановлено, що в подальшому, після отримання спірної земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. за реєстровим номером 8675 від 09.11.2018, відчужено земельну ділянку (з кадастровим номером №3222080800:01:002:0070) спочатку на користь гр. ОСОБА_3 , а в подальшому земельна ділянка була відчужена, на користь ТОВ "Дитятки Солар".

Отже, право власності ОСОБА_1 припинено шляхом відчуження такого права на користь гр. ОСОБА_3 та в подальшому на користь ТОВ "Дитятки Солар", та яке станом на момент звернення з позовом, є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якій зазначено, що підставою виникнення у відповідача права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки № 8675 від 09.11.2018.

З наведеного вбачається, що спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастром у Київській області надано у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, подальше відчуження земельної ділянки за кадастровим номером №3222080800:01:002:0070 на користь ТОВ Дитятки Солар , також відбулось з порушенням вимог законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою.

Зокрема, спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача ГУ Держгеокадастру у Київській області спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади по передачі цієї землі у власність.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до виснвку, що набуття земельної ділянки у власність відповідачем відбулось з порушенням принципів закріплених у ст. ст. 328, 330 ЦК України. З цих підстав, згідно ст. 387, 388 ЦК України, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ Дитятки Солар на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Водночас, "суспільним", "публічним" інтересом звернення Прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право ТОВ Дитятки Солар на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у постанові Великої палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) також зазначено, що: "власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункті 86) та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38)."Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №911/1050/19 (п. 23).

З огляду на викладене, суд доходить висновків про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею (встановленому порядку) власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ Дитятки Солар відбулось з порушенням вимог ст. 328, 330 ЦК України, у зв`язку з цим, земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а отже, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Принагідно, суд щодо представництва інтересів прокурором вважає за необхідне наголосити на наступному.

Положеннями ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так прокуратурою Чернігівської області на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру направлено лист №05/1-58вих19 від 18.04.2019 з переліком спірних наказів ГУ Держгеокадастру у Київської області щодо безпідставного надання окремим громадянам земельних ділянок та з проханням до 17.05.2019 повідомити чи вживались Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру заходи на усунення вказаних порушень (листування, звернення з позовами до суду), чи проводилась службова перевірка, долучивши копії відповідних документів та висловити позицію щодо подачі таких позовів прокурором з метою захисту державних інтересів у порядку та на підставі ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру".

У відповідь на вказаний лист Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру листом №10-28-0.19-4549/2-19 від 23.05.2019, зокрема, повідомлено прокуратуру, що громадяни які відповідно до перелічиних у листі прокуратури, наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області вже мали у приватній власності земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що суперечить нормам ст. 116 Земельного кодексу України. При цьому, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру у вказаному листі не зазначено про те, що останнім або ГУ Держгеокадастру у Київській області здійснювались заходи усунення вказаних вище порушень, або мало місце звернення з позовними заявами до суду.

Отже, в контексті зазначених вище положень судової практики повідомлення Прокуратури про те, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та/або ГУ Держгеокадастру Київської області за наявності відповідних підстав (наявності порушень земельного законодавства під час набуття права на земельні ділянки с/г призначення державної власності) самостійно не звернулись до суду з позовними заявами в інтересах держави - є достатнім аргументом для підтвердження перед судом підстав для представництва Прокуратури у даній справі.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 1921,00 грн та підлягають стягненню на користь Прокуратури Чернігівської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитятки Солар" (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 19/14, кв. 71, код ЄДРПОУ 42583282) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, код ЄДРПОУ 39411771) земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 3222080800:01:002:0070 на території Дитятківської сільської ради Іванківського району, Київської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитятки Солар" (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 19/14, кв. 71, код ЄДРПОУ 42583282) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чоргого, 9, ЄДРПОУ 02910114) 1921,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз