Рішення

від 30.11.2020 по справі 912/2050/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 рокуСправа № 912/2050/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Кравченко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2050/20

за позовом учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" Іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ", Бізнес-центр, Ель Шмук Білдінг, Вільна економічна зона УАК, Умм-ель-Кувейн, ОАЕ, адреса для листування вул. Глінки, 3, оф. 409, м. Кропивницький, 25013

до відповідачів

1. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування", який вибув ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

2. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" Товариства з обмеженою відповідальністю "Касл Браво", вул. Богдана Хмельницького, буд. 223Б, оф. 301/23, м. Львів, 79024

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у даній справі на стороні позивача

учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичної особи ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування", вул. Жовтнева, буд. 53А, м. Мала Виска, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26200,

на стороні відповідачів

державного реєстратора Олександрійської міської ради Сардиги Інни Михайлівни, проспект Соборний, буд. 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

про визнання недійсним акта, скасування реєстрації, стягнення частини частки в статутному капіталі

та позов третьої особи учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичної особи ОСОБА_2 з вимогами про визнання недійсним акта, скасування реєстрації, стягнення частини частки в статутному капіталі

Представники учасників справи:

від позивача - Нікітчук І.І., довіреність № 204 від 24.04.20 адвокат, ордер серія КР №014684 від 18.06.2020;

від відповідача 1 - Ганущин М.В. довіреність № б/н від 05.08.20 адвокат, ордер серія ВС №1032673 від 04.08.2020, в режимі відеоконференції;

від відповідача 2 - Костюк М.Д. директор, в режимі відеоконференції;

від 3-ї особи (ТОВ "Укрлітійвидобування") - Нікітчук І.І. довіреність б/н від 05.08.2020, адвокат;

від 3-ї особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (фізичної особи ОСОБА_2 ) - Нікітчук І.І. ордер серія КР №014687 від 03.09.2020;

від 3-ї особи (Державний реєстратор Олександрійської міської ради І.М. Сардига) - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" Іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" з вимогами до учасника ТОВ "Укрлітійвидобування", який вибув ОСОБА_1 та учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" Товариства з обмеженою відповідальністю "Касл Браво" про - визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" від 28.12.2019 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) у власність ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" у розмірі 500 гривень, що становить 5% статутного капіталу;

- скасування реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 02.01.2020 № 14311070024000641 зміна складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Олександрійської міської ради Сардигою Інною Михайлівною;

- стягнення з ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024. м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) частини частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" шляхом переведення на учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" іноземну юридичну особу " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ ", місцезнаходження: Бізнес-центр, Ель Шмук Білдінг, Вільна економічна зона УАК, Умм-ель-Кувейн, ОАЕ; номер ліцензії 2036, видана 12.10.2016 року, прав і обов`язків набувача частки, яка була безоплатно передана відповідно до договору дарування від 28.12.2019 року учасником ТОВ "Укрлітійвидобування", який вибув, фізичною особою ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ), у власність ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) в частині (пропорції), яка відповідає розміру частки іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ", місцезнаходження: Бізнес-центр, Ель Шмук Білдінг, Вільна економічна зона УАК, Умм-ель-Кувейн, ОАЕ; номер ліцензії 2036, видана 12.10.2016 року, в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" станом на дату вчинення зазначеного договору дарування, а саме 85 відсотків зазначеної частки, що становить 425 гривень.

Ухвалою від 13.07.2020 господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2050/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.08.2020 об 11:00. Залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у даній справі.

22.07.2020 від державного реєстратора Олександрійської міської ради Сардиги Інни Михайлівни до суду надійшла заява, за змістом якої третя особа на стороні відповідачів надала пояснення щодо проведеної 02.01.2020 реєстраційної дії щодо зміни відомостей про склад учасників ТОВ "Укрлітійвидобування", а також просить розглядати позов без її участі.

31.07.2020 до суду від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" Товариства з обмеженою відповідальністю "Касл Браво" надійшов відзив на позовну заяву від 28.07.2020 (а.с. 118 - 124) (в межах встановленого процесуального строку), з доказами направлення іншим учасникам справи, відповідно до якого відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні повністю. Також, відповідачем 2 до відзиву додано належним чином засвідчену копію Договору дарування частки від 28.11.2019.

Відповідач зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати ЗУ "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" так як товариство не привело статут у відповідність до вимог вказаного Закону.

Для реєстрації зміни засновника достатньо заяви про державну реєстрацію змін до установчих документів, документу щодо сплати адміністративного збору та акту приймання-передачі частки в статному капіталі товариства.

Чинне законодавство не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію.

Учасник товариства ОСОБА_1 жодним чином не порушив ані положень статуту, ані норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки не мав наміру продавати частку, а лише реалізувати своє право на відчуження шляхом дарування, тобто безоплатно, що в контексті ст. 20 зазначеного Закону та положень статуту не передбачає переважного права на отримання такої частки будь-яким іншим учасником.

Ч. 8 ст. 16 Статуту про відступлення учасником Товариства своєї частки третім особам лише за згодою Загальних зборів, відповідач зазначає не може бути застосована, адже цей пункт статуту суперечить вимогам ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Також на думку відповідача-2 застосування аналогії закону до даних правовідносин є необґрунтованим оскільки чинним законодавством чітко визначено, що переважне право на викуп частки застосовується лише до відчуження частки учасником третім особам шляхом продажу такої частки, тобто на умовах оплатності (якщо інше не визначено статутом). У всіх інших випадках учасник наділений правом відчужити частку на власний розсуд.

07.08.2020 Учасник Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування", який вибув ОСОБА_1 подав (в межах встановленого процесуального строку) до суду відзив на позовну заяву, з доказами направлення іншим учасникам справи, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 139 - 143). Підстави наведені у відзиві аналогічні підставам, наведеним у відзиві ТОВ "Касл Браво".

12.08.2020 від третьої особи - ТОВ "Укрлітійвидобування" до суду надійшли пояснення на відзив відповідача 2 (т. 1 а.с. 163 - 174).

13.08.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 03.09.2020 о 14:00 год.

20.08.2020 на виконання вимог п.3 ухвали суду від 13.08.2020 представник позивача та третіх осіб (учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичної особи ОСОБА_2 та ТОВ "Укрлітійвидобування") подав до суду докази правосуб`єктності Іноземної юридичної особи " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ " - фотокопії ліцензії №2036 та нотаріально засвідчений переклад тексту цього документа на українську мову (т. 1 а.с. 195 - 202).

21.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 з доказами направлення іншим учасникам справи (т. 1 а.с. 205 - 209).

25.08.2020 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить пункт 3 позовних вимог викласти в такій редакції: стягнути з ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024. м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) частину частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" шляхом переведення на учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" іноземну юридичну особу " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ ", місцезнаходження: Бізнес-центр, Ель Шмук Білдінг, Вільна економічна зона УАК, Умм-ель-Кувейн, ОАЕ; номер ліцензії 2036, видана 12.10.2016 року, прав і обов`язків набувача частки, яка була безоплатно передана відповідно до договору дарування від 28.12.2019 року учасником ТОВ "Укрлітійвидобування", який вибув, фізичною особою ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місцепроживання: АДРЕСА_3 ), у власність ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) в частині (пропорції), яка відповідає розміру частки іноземної юридичної особи " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ ", місцезнаходження: Бізнес-центр, Ель Шмук Білдінг, Вільна економічна зона УАК, Умм-ель-Кувейн, ОАЕ; номер ліцензії 2036, видана 12.10.2016 року, в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" станом на дату вчинення зазначеного договору дарування, а саме 4,47 % відсотків статутного капіталу ТОВ "Укрлітійвидобування", що становить 447 гривень. До вказаної заяви додано докази її направлення іншим учасникам справи.

28.08.2020 до суду надійшов позов від третьої особи на стороні позивача учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичної особи ОСОБА_2 в порядку ст. 49 ГПК України, з вимогами про:

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" від 28.12.2019 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) у власність ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" у розмірі 500 гривень, що становить 5% статутного капіталу;

- скасування реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 02.01.2020 № 14311070024000641 зміна складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором Олександрійської міської ради Сардигою Інною Михайлівною;

- стягнення з ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024. м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) частини частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" шляхом переведення на учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичну особу ОСОБА_2 , місцепроживання АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , прав і обов`язків набувача частки, яка була безоплатно передана відповідно до договору дарування від 28.12.2019 року учасником ТОВ "Укрлітійвидобування", який вибув, фізичною особою ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місцепроживання: АДРЕСА_3 ), у власність ТОВ "Касл Браво" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43397732; місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23) в частині (пропорції), яка відповідає розміру частки фізичної особи ОСОБА_2 , місцепроживання АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" станом на дату вчинення зазначеного договору дарування, що становить 0,53% статутного капіталу Товариства а в грошовому еквіваленті: 53 гривні.

Ухвалою від 02.09.2020 господарський суд прийняв позовну заяву третьої особи учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичної особи ОСОБА_2 з вищенаведеними вимогами, об`єднавши вимоги в одне провадження, встановив учасникам строк для подання заяв по суті справи щодо заявленого третьою особою позову .

03.09.2020 від учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" Товариства з обмеженою відповідальністю "Касл Браво" до суду електронною поштою надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали у відповідності до статті 246 ГПК України у зв`язку з зазначеними відповідачем 1 у вказаному клопотанні порушеннями законодавства (т. 2 а.с. 8 - 10.

03.09.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.09.2020, про що постановлено протокольну ухвалу суду.

18.09.2020 від відповідача 2 до суду засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву третьої особи 1 ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 29 - 32)..

23.09.2020 від відповідача 1 до суду електронною поштою надійшов відзив на позовну заяву третьої особи 1 ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 38 - 41)..

23.09.2020 протокольною ухвалою оголошувалась перерва в підготовчому засіданні до 07.10.2020.

24.09.2020 від третьої особи 1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 на позов третьої особи 1 з доказами направлення іншим учасникам справи (т. 2 а.с. 61 - 67).

25.09.2020 третьою особою 1 подано до суду відповідь на відзив відповідача 2 на позов третьої особи 1 (т. 2 а.с. 71 - 77)..

В підготовчому засіданні 07.10.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, будь-які клопотання відсутні, та зазначив про можливість призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники відповідачів заперечили позов повністю, а також повідомили суду, що не мають наміру скористатись процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив третьої особи 1. Будь - які клопотання та заяви відсутні.

Представник учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичної особи ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 28.08.2020. Представник третьої особи ТОВ "Укрлітійвидобування" підтримав позовні вимоги ТОВ "Укрлітійвидобування" Іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" у даній справі.

Ухвалою від 07.10.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову від 25.08.2020 та постановлено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням нового предмета первісного позову.

Закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2020 та визначено резервну дату - 13.11.2020.

21.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України (т. 2 а.с. 93 - 154).

05.11.2020 ОСОБА_2 також подано заяву про відшкодування судових витрат, які третя особа 1 сплатив у зв`язку з розглядом справи (т. 2 а.с. 155 - 198).

Також 05.11.2020 від третьої особи ТОВ "Укрлітійвидобування" надійшли заперечення на клопотання про постановлення окремої ухвали (т. 2 а.с. 199 - 203).

В судовому засіданні 05.11.2020 представником позивача надано докази правосуб`єктності позивача (т. 2 а.с. 204 - 207).

05.11.2020 суд відкрив судове засідання. Поряд з тим, представником відповідача 2 заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду так як позивачем порушено порядок подання доказів, зокрема докази на підтвердження правосуб`єктності позивача.

Протокольною ухвалою від 05.11.2020 оголошено перерву до раніше визначеної резервної дати - 13.11.2020 та зобов`язано представника учасників, які подали вище зазначені заяви та докази, направити їх відповідачам та відповідні докази надати суду.

06.11.2020 позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів на підтвердження правосуб`єктності позивача та обґрунтовано подання ліцензії з продовженим строком дії до 11.10.2021 тим, що ці документи були передані представнику напередодні засідання.

Судове засідання призначене на 13.11.2020 не відбулось у зв`язку з тим, що суддя Кабакова В.Г., в провадженні якої перебуває дана справа, з 11.11.2020 по 13.11.2020 включно була тимчасово непрацездатна.

Ухвалою від 16.11.2020 призначено судове засідання на 19.11.2020 о 10:00.

В судовому засіданні 19.11.2020 оголошено перерву до 10:00 30.11.2020 у зв`язку з поданим відповідач 1 клопотанням про відкладення через хворобу представника.

20.11.2020 представником позивача, третьої особи з самостійними вимогами та ТОВ "Укрлітійвидобування" подано докази направлення іншим учасникам заперечення на постановлення окремої ухвали та заяв про відшкодування судових витрат та клопотання про долучення доказів на підтвердження правосуб`єктності позивача.

В судовому засіданні протокольною ухвалою судом відмовлено в задоволенні усного клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду у зв`язку з несвоєчасним поданням позивачем доказів, а саме ліцензії з продовженим терміном дії.

Суд виходить з того, що під час розгляду справи, позивач підтвердив належними доказами свою правосуб`єктність і на дату судового засідання така правосубєктність також підтверджена, так як надано докази продовження терміну дії ліцензії.

Неподання цих доказів раніше, позивач обґрунтував у відповідних письмових поясненнях, і крім того, до цього доказу не можна застосовувати загальний порядок подання доказів, які є необхідними для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні суд заслухав пояснення представників сторін та дослідив подані докази.

Державний реєстратор участі в засіданні не приймав, повідомлений належним чином і судом враховано попередньо подане клопотання третьої особи про розгляд справи без його участі.

Дослідивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Позивач учасник ТОВ "Укрлітійвидобування" Іноземна юридична особа "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" та третя особа ТОВ "Укрлітійвидобування" учасник ОСОБА_2 просять визнати недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" від 28.12.2019 щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у власність ТОВ "Касл Браво" частки в статутному капіталі товариства у розмірі 500 грн, що становить 5% статутного капіталу; скасувати реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу від 02.01.2020 № 14311070024000641; стягнути з ТОВ "Касл Браво" частини частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" шляхом переведення на позивачів обов`язків набувачів частки, яка була безоплатно передана в частині (пропорції), яка відповідає розміру частки "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" та ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" станом на дату вчинення договору дарування, що становить 4,47% (447 грн) та 0,53% (53 грн) статутного капіталу товариства відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що відповідач 1 перед відчуженням своєї частки був зобов`язаний попередньо повідомити про волевиявлення сторін договору дарування частки товариства шляхом подання заяви на ім`я товариства із зазначенням безоплатності як умови відчуження своєї частки та отримати згоду загальних зборів товариства на таке відчуження, при цьому в протоколі загальних зборів товариства мало бути зазначено волевиявлення відповідача 1 та відповідача 2 як сторін договору дарування частки, такий протокол мав містити підписи відповідача 1 та відповідача 2 як сторін правочину.

Позивачі з посиланням на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 вважають, що письмова форма договору дарування частки може вважатись дотриманою, зокрема якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства.

В такий спосіб відповідачами не дотримано письмової форми договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" від 28.12.2019, тому відповідно до статей 719, 215, 216 ЦК зазначений договір дарування є нікчемним та не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки акт приймання-передачі укладений на підставі нікчемного договору дарування, то він підлягає визнанню недійсним.

Поряд з тим, зазначають позивачі, відповідачем 1 не дотримано п. 1 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статуту товариства, порушено право позивачів, як засновників на управління майном, що є особистим немайновим правом кожного засновника. Крім того зазначають, що у зв`язку з нікчемністю договору дарування та на підставі переважного права учасників на придбання частки учасника, що продає таку, слід стягнути з ТОВ "Касл Браво" частини частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" шляхом переведення на учасників ТОВ "Укрлітійвидобування" іноземну юридичну особу " Харсам Орес ФЗЕ " та ОСОБА_2 прав і обов`язків набувачів частки, яка була безоплатно передана відповідно до договору дарування від 28.12.2019 учасником ТОВ "Укрлітійвидобування", який вибув.

Оспорюваним актом від 28.12.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чикиш М.М., у зв`язку з укладенням договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" громадянин ОСОБА_1 передав ТОВ "Касл Браво" частку в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" у розмірі 5%, яка в грошовому еквіваленті становить 500 грн (т. 1 а.с. 22, 23).

02.01.2020 за № 14311070024000641 державним реєстратором Сардигою І.М. внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна складу або інформації про засновників.

На спростування доводів позивачів про відсутність договору дарування, відповідачем 2 надано договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" від 28.12.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Касл Браво" (т. 1 а.с. 133 - 136).

Відповдіно до п. 1.1. договору, дарувальник ( ОСОБА_1 ) безоплатно передає, а Обдаровуваний (ТОВ "Касл Браво") приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування", що складає 5% його статутного капіталу.

Згідно п. 2.2 цей договір є безоплатним, тобто таким, що не потребує жодних дій майнового або немайнового характеру зі сторони обдаровуваного на користь дарувальника за отримання дарунку.

Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Звертаючись до суду з позовом, позивач та третя особа зазначили про порушення їх корпоративних прав як учасників товариства, вказали, що вони мають частку у статутному фонді товариства та посилаються на порушення права управління товариством унаслідок відчуження за спірним правочином частки у статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" без згоди учасників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі " 927/97/19 зазначено: "32. Якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання незаконними реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про склад учасників цього товариства, проведені в Єдиному державному реєстрі, та скасування цього запису порушенням у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір належить до юрисдикції господарських судів.

33. Отже, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог (подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 (провадження № 12-4гс19))".

Таким чином, спір у цій справі, який виник з корпоративних відносин між учасниками ТОВ "Укрлітійвидобування" щодо визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства та стягнення з відповідача частини часток в статутному капіталі, є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 р. у справі № 916/1423/18 міститься наступний висновок: "... реалізуючи визначене у статті 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у статті 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з прийняттям до уваги його правових обґрунтувань".

17.06.2018 набув чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина 1 статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Верховний Суд зазначає, що наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом перехідного періоду (одного року з дня набрання чинності Законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18, від 30.04.2020 № 925/1147/18.

Матеріали справи містять статут ТОВ "Укрлітійвидобування" в редакції 2017 року, зміни до якого не вносились (т. 1 а.с. 34 - 59).

Отже станом на 28.12.2019 - дату складання спірного акту, був чинний Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон), положення якого як спеціального підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Укрлітійвидобування" від 31.05.2017 № 2017/4, на яких були присутні учасники товариства: "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" в особі представника Рябініна В.О. ; ОСОБА_2 в особі представника Погребенника А.І.; ОСОБА_1, у зв`язку з відчуженням учасником товариства ОСОБА_2 частини частки в статутному капіталі на користь "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ", змінено склад учасників, затверджено розподіл часток у статутному капіталі, прийнято рішення про внесення змін до статуту та відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 176 - 180).

Відповідно до статей 4, 8 Статуту, учасниками товариства є: ОСОБА_1 з часткою 500,00 грн , що становить 5% від статутного капіталу; ОСОБА_2 з часткою 1000,00 грн, що становить 10% від статутного капіталу товариства; "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" з часткою 8500,00 грн, що становить 85% від статутного капіталу товариства.

Відповідно до ст. 6 Закону учасники товариства зобов`язані: 1) дотримуватися статуту; 2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства. Учасники можуть мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства.

Установчим документом товариства є статут (ч. 1 ст. 7 Закону).

Учасники мають право продати чи іншим чином відступити належні їм частки (їх частину) іншим учасникам та/або товариству (п. 1 ст. 16 статуту).

Учасник, який має намір відчужити свої частки, зобов`язаний письмово повідомити про це Товариство із зазначенням ціни та інших умов продажу часток. Повідомлення учасників здійснюється через Товариство. Після отримання письмового повідомлення від Учасника, який має намір продати свої частки, товариство зобов`язане протягом 2 робочих днів направити копії повідомлення всім іншим учасникам (п. 5 ст. 16 статуту).

Відступлення учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається лише за згодою Загальних зборів (п. 8 ст. 16 статуту).

До виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про надання згоди на відчуження Учасником належних йому часток (їх частини) третім особам (п. 10 ч. 1 ст. 20 статуту).

В п. 41 - 46 постанови ВП ВСУ від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 зазначено таке: "41. Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття "відступлення" і "відчуження" є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

42. Термін "відступлення" використовувався у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року стосовно майнових прав, які не визнавалися об`єктами і не могли перебувати в цивільному обороті, тобто продаватись, даруватись тощо, на відміну від речей. Тому їх можна було лише відступити, а не продати. За такою моделлю правовідносин майнові права в однієї особи припинялись, а в іншої виникали.

Навпаки, за статтею 190 чинного ЦК України майнові права дорівняні речам і тому стали об`єктом, який є оборотоздатним. Тому їх можна продавати, дарувати тощо.

Утім у статті 53 Закону України "Про господарські товариства" та статті 147 ЦК України поряд із терміном "відчуження" вживається й застарілий термін "відступлення". Контекст, в якому цей термін вживається, свідчить про те, що відступлення означає "відчуження частки на користь іншої особи". Відтак це вольова дія, яка являє собою правочин.

43. Про вірність такого тлумачення свідчить і те, що в новому Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06 лютого 2018 року, внаслідок ухвалення якого втратили чинність стаття 147 ЦК України та стаття 53 Закону України "Про господарські товариства", взагалі не вживається термін "відступлення" щодо частки учасника у статутному капіталі. Відповідно до частини першої статті 21 зазначеного Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

44. Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

45. Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

46. Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування".

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Частина друга статті 718 ЦК України передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Згідно з вимогами частини третьої статті 719 ЦК України договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Із зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 ГК України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, № 915/1299/18 від 25 лютого 2020 року.

Крім того, як було зазначено вище між відповідачами укладено договір дарування частки та підписано акт приймання-передачі.

Наведеним спростовується позиція позивачів щодо недотримання письмової форми правочину щодо відчуження частки шляхом дарування.

Поряд з тим, позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що відповідач 1 розпорядився своєю часткою в статутному капіталі товариства не у відповідності до порядку, який встановлений законодавством та статутом товариства, чим порушив права позивачів, зокрема на управління товариством.

Відповідно до ст. 20 Закону:

1. Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

2. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

3. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу.

Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

4. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах.

У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах.

5. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

6. Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства.

Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права.

Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Статтею 21 Закону визначений порядок відчуження частки у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства або третім особам.

Так, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам (ч. 1).

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч. 2).

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (ч. 3).

Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4).

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Стаття 30 Закону визначає компетенцію загальних зборів учасників. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ). У частині 2 наведений перелік питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників.

У частині 4 вказаної статті зазначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 20 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про надання згоди на відчуження Учасником належних йому часток (їх частини) третім особам.

Відступлення учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається лише за згодою Загальних зборів (п. 8 ст. 16 Статуту).

Учасники не скористались наданим ч. 2 ст. 21 Закону правом на виключення із Статуту п. 8. ст. 16 (Відступлення учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається лише за згодою Загальних зборів).

Так як відповідне положення вже міститься в статуті, то саме ч. 2 ст. 21 Закону наділяє учасників товариства правом одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства, виключити відповідне положення зі Статуту, чого зроблено не було.

Тому відчуження ОСОБА_1 шляхом дарування ТОВ "Касл Браво" частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" відбулось без згоди загальних зборів, тобто з порушенням норм Статуту, вимог якого згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону зобов`язані дотримуватися учасники.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на зазначене вище вимога Позивача учасника ТОВ "Укрлітійвидобування" Іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" та третьої особи ТОВ "Укрлітійвидобування" учасника ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" від 28.12.2019 щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у власність ТОВ "Касл Браво" частки в статутному капіталі товариства у розмірі 500 грн, що становить 5% статутного капіталу підлягає задоволенню.

Позивач Іноземна юридична особа "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" просить скасувати реєстраційну дію та стягнути з ТОВ "Касл Браво" частину частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" шляхом переведення на учасника іноземну юридичну особу " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ " прав і обов`язків набувача частки, яка була безоплатно передана відповідно до договору дарування учасником, який вибув ОСОБА_1 у власність ТОВ "Касл Браво", в частині (пропорції), яка відповідає розміру частки іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" станом на дату вчинення зазначеного договору дарування, а саме 4,47% статутного капіталу ТОВ "Укрлітійвидобування", що становить 447 грн.

Позивач третя особа ТОВ "Укрлітійвидобування" учасник ОСОБА_2 просить скасувати реєстраційну дію стягнути з ТОВ "Касл Браво" частину частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" шляхом переведення на учасника ОСОБА_2 прав і обов`язків набувача частки, яка була безоплатно передана відповідно до договору дарування учасником, який вибув ОСОБА_1 у власність ТОВ "Касл Браво", в частині (пропорції), яка відповідає розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" станом на дату вчинення зазначеного договору дарування, а саме 0,53% статутного капіталу ТОВ "Укрлітійвидобування", що становить 53,00 грн.

Позовні вимоги в цій частині позивачі обґрунтовують тим, що відповідач 1 про свій намір провести відчуження своєї частки третій особі позивача не повідомляв, що позбавило позивача можливості використати своє переважне право на придбання цієї частки відповідно до частини третьої статті 16 статуту товариства, відповідно переважне право позивача на придбання частки порушено.

Право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки) зазначає позивач, він має право не тільки відповідно до положень пункту 3 статті 16 Статуту Товариства у взаємозв`язку із нормами частини шостої статті 20 Закону, але і за аналогією закону.

За змістом законодавства, зазначають позивачі, яке регулює правові відносини щодо відчуження учасником ТОВ частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю іншому учаснику, третій особі, яка не є учасником товариства, таке відчуження відбувається з відома та за згодою інших учасників товариства та при забезпеченні можливості для останніх придбати цю частку в привілейованому порядку перед третьою особою, яка претендує на придбання зазначеної частки (переважне право учасника).

Як було зазначено вище, між відповідачами укладено договір дарування частки.

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмежовує порядок відчуження частки шляхом дарування та відчуження частки шляхом продажу.

Реалізація переважного права учасників поширюється виключно при відчуженні частки шляхом продажу. Також згідно ч. 1 ст. 20 Закону, переважне право застосовується тільки при продажі частки третім особам (не учасникам).

Тому посилання позивачів на порушення їх переважного права є безпідставним.

Також ОСОБА_1 не скористався правом на вихід зі складу учасників ТОВ (ст. 24 Закону).

Вихід та відчуження - це правочини, які є підставами для припинення участі у товаристві, проте ці юридичні дії чітко розмежовані Законом.

У постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Так, "40. Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються, документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

41. З урахуванням пп. д п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі якщо особа прагне відновити становище, яке існувало до порушення її прав, зокрема щодо відновлення складу учасників, належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

43. При цьому ТОВ "Юкрейніан фільм дистриб`юшн" є належним відповідачем за таким позовом. Водночас посилання місцевого суду на те, що відповідач не є особою, наділеною відповідними повноваженнями щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не спростовує таких висновків, оскільки визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства безпосередньо стосується відповідного Товариства, а судове рішення за таким позовом, з урахуванням ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є підставною для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розмірів часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства, а державний реєстратор у такому випадку уповноважений вчинити реєстраційні дії на підставі наявного судового рішення, а не виступати відповідачем за таким позовом".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 наведено такий висновок: "45. Крім того, суди попередніх інстанцій з посиланням на постанову Великої Палата Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 904/5857/17 (провадження № 12-96гс18) дійшли висновку, що належним способом захисту у цій справі є скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

46. Водночас суди не врахували, що подібний за змістом висновок був зроблений Великою Палатою Верховного Суду під час перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених із застосуванням норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Натомість у справі, що розглядається, підлягають застосуванню відповідні норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у чинній редакції.

47. Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" були внесені зміни до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у тому числі стаття 17 останнього була доповнена новою частиною п`ятою, яка містить, серед іншого, вказівку на спеціальні способи захисту.

48. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт е пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

49. Отже, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 904/5857/17, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків, оскільки правові висновки, викладені у зазначеній постанові, застосовано неправильно та без урахування того, що обставини справи № 904/5857/17 та справи, що розглядається, є різними".

Відповідно до ст. 12 Закону розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Статутом товариства можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відповідно до ст. 30 Закону, загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту (п. 2); зміна розміру статутного капіталу товариства (п. 3); перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом (п. 5); прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника (п. 10).

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Крім того, статтею 6 ГК України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини.

Тобто, прийняття рішень з питань перерозподілу часток учасників товариства чинним законодавцем віднесено саме до компетенції загальних зборів товариства.

Близький за змістом висновок наведений у постанові Верховного суду від 24.07.2018 у справі 927/693/17.

Крім того, також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а дійшла висновку про те, що відповідачами за таким позовом (про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві) є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

В даному випадку ТОВ "Укрлітійвидобування" не визначений позивачами як відповідач у даній справі в частині вимог про стягнення часток.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі обґрунтовуючи порушення їх переважного права на придбання частки, не прагнуть відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення їх прав або інтересів, а просять стягнути з відповідача 2 частку пропорційно розміру їх часток в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування".

З огляду на зазначене вище, у зв`язку з тим, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту, не порушення переважного права, відсутні підстави для задоволення позовних вимог Іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" та ОСОБА_2 в частині скасування реєстраційних дій та стягнення часток.

Відповідач 2 подав клопотання про постановлення окремої ухвали, за змістом якої вбачає в діях посадових осіб ТОВ "Укрлітійвидобування" та іноземної юридичної особи " Харсам Орес ФЗЕ " наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 209-1ч.1 та 366 КК України.

В своєму клопотанні ТОВ "Касл Браво" приходить до висновку: "в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться неправдиві відомості про кінцевого бенефіціара. Також неправдива інформація про кінцевого бенефіціара ТОВ "Укрлітійвидобування" подавалась в органи, відповідальні за складення щорічного Звіту ІПВГ, а також в банківські установи, в яких обслуговувалось ТОВ "Укрлітійвидобування". Така неправдива інформація подавалась щонайменше з 15.03.2017, тобто протягом трьох років".

Також відповідач звертає увагу на порушення посадовими особами ТОВ "Укрлітійвидобування" вимог ЗУ "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях", а саме ч. 1 ст. 6 в частині подання завідомо неправдивої інформації в звіті про платежі на користь держави стосовно відомостей щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) у звітному періоді; в заяві про отримання дозволу на користування надрами містились неправдиві відомості про юридичну особу в частині кінцевого бенефіціарного власника; при відкритті рахунка в банківській установі не було проведено належної перевірки, в порядку передбаченому статтею 11 ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт, тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Згідно ст. 6 Господарського кодексу України, одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 5 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував обставини подання ТОВ "Укрлітійвидобування" заяв, звітності тощо до уповноважених органів з зазначенням тієї інформації, про яку зазначає ТОВ "Касл Браво".

Окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

З огляду на відсутність повної інформації та доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, у суду відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем Іноземною юридичною особою "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" при поданні трьох вимог сплачено 6306,00 грн.

Так як судом задоволено одну вимогу, то з відповідачів на користь Іноземної юридичної особи " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ " підлягає стягненню 2102 грн порівну.

Третьою особою учасником ТОВ "Укрлітійвидобування" фізичною особою ОСОБА_2 при поданні трьох вимог сплачено судовий збір в розмірі 6591,00 грн, тоді як мало бути сплачено 6306,00 грн.

Так, згідно норм ЗУ "Про судовий збір" 285,00 грн за заявою ОСОБА_2 можуть бути повернуті ухвалою суду.

Так як судом задоволено одну вимогу, то з відповідачів на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 2102 грн порівну.

Позивачами подано заяви про відшкодування судових витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи.

Так, іноземна юридична особа "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" просить встановити розмір судових витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи в сумі 15210,40 грн. та стягнути їх з відповідачів.

Так, крім суми судового збору позивач просить стягнути з відповідачів витрати на надання професійної правничої допомоги відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 15.05.2020 в розмірі 8000,00 грн та витрати, необхідні для надання правничої допомоги (витрати на поштові відправлення) в розмірі 904,4 грн.

ОСОБА_2 згідно заяви про відшкодування судових витрат просить стягнути з відповідачів крім суми судового збору витрати на надання професійної правничої допомоги відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 26.08.2020 в розмірі 4000,00 грн та витрати необхідні для надання правничої допомоги (витрати на поштові відправлення) в розмірі 617,20 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

15.05.2020 між адвокатським об`єднанням "Кіровоградська обласна колегія адвокатів" (надалі - Колегія) в особі Нікітчука Ігоря Івановича , який діє на підставі рішення ради Колегії від 31.07.2013 та Іноземною юридичною особою "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" ліцензія № 2036, видана 12.10.2016, в особі Куцовської Лали Вікторівни, яка діє на підставі довіреності (надалі - Підзахисний) укладено договір про надання правової допомоги (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору Підзахисний доручає, а Колегія зобов`язується надавати правову допомогу в справах щодо захисту прав Підзахисного, пов`язаних із відчуженням частки в статутному капіталі ТОВ "Укрлітійвидобування" (ЄДРПОУ: 37153919, місцезнаходження: 26200, Кіровоградська обл., Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Жовтнева, будинок 53А) на користь ТОВ "Касл Браво" (ЄДРПОУ: 43397732, місцезнаходження: 79024, м. Львів. вул. Богдана Хмельницького 223Б, офіс 301/23).

Виконання Договору з сторони Колегії доручено адвокату Нікітчуку Ігорю Івановичу, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 492, виданого Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Кіровоградської області 05.10.2012 (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.3 Договору Колегія відповідно до узгоджених Сторонами доручень, зокрема, надає Підзахисному консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів Підзахисного; представляє Підзахисного в будь-яких судах всіх інстанцій, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" з усіма правами, які надано законом учаснику судового процесу.

Положеннями п. 4.1 Договору встановлено, що за надання правової допомоги за цим договором при підготовці матеріалів для подання позову до суду та в суді першої інстанції Підзахисний зобов`язаний виплатити Колегії гонорар у фіксованому розмірі в 8000 (вісім тисяч) гривень в термін до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до його виконання або припинення відповідно до законодавства (п. 6.1 Договору).

Згідно додаткової угоди від 29.05.2020 про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 15.05.2020, сторонами погоджено викласти преамбулу Договору в новій редакції, відповідно до якої Адвокатське об`єднання "Кіровоградська обласна колегія адвокатів" в особі адвоката Нікітчука Ігоря Івановича, який діє на підставі довіреності від 29 травня 2020 року. Всі інші положення Договору про надання правової допомоги залишено без змін.

В матеріалах справи міститься Звіт щодо робіт, виконаних Колегією в особі адвоката Нікітчука Ігоря Івановича та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 15 травня 2020 року з іноземною юридичною особою "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" станом на 19.10.2020 року (т. 2 а.с. 101-103).

Крім того, 19.10.2020 сторонами Договору складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 15.05.2020 між Колегією в особі адвоката Нікітчука Ігоря Івановича та іноземною юридичною особою "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ". Згідно до вказаного акту Колегія передала, а Підзахисний прийняв роботи (послуги) з надання правової допомоги відповідно до Звіту станом на 19.10.2020 року. Окрім цього, в акті передбачено, що: вартість наданих послуг складає 8000 грн.; розмір витрат, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на поштові відправлення) складає 904,4 грн.; розмір судового збору, сплачений для подання позову в інтересах Підзахисного, складає 6306 грн. Підзахисний не має зауважень до повноти та якості наданих послуг та розміру зазначених в цьому акті витрат (т. 2 а.с. 104).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.07.2020 №161 юридичною особою "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" на підставі Договору від 15.05.2020 сплачено 8000,00 грн. (т. 2 а.с. 105).

У позовній заяві зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи : витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції - 8000,00 грн, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - 500,00 грн.

Відповідачами будь-яких клопотань та заяв з приводу понесених позивачем витрат не заявлено.

26.08.2020 між Адвокатським об`єднанням "Кіровоградська обласна колегія адвокатів" (надалі - Колегія) в особі Нікітчука Ігоря Івановича, який діє на підставі на підставі рішення ради Колегії від 31.07.2013 року, та фізичною особою ОСОБА_2 (надалі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Колегія зобов`язується надавати правову допомогу щодо представлення інтересів Клієнта в справі №912/2050/20. Виконання Договору зі сторони Колегії доручено адвокату Нікітчуку Ігорю Івановичу, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 492, виданого Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Кіровоградської області 05.10.2012 (п. 1.2 Договору).

В пункті 1.3 Договору передбачено, що Колегія відповідно до узгоджених Сторонами доручень, зокрема, надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів Клієнта; представляє Клієнта в будь-яких судах всіх інстанцій, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" з усіма правами, які надано законом учаснику судового процесу.

Положеннями п. 4.1 Договору встановлено, що за надання правової допомоги за цим договором при підготовці матеріалів для подання позову до суду та в суді першої інстанції Клієнт зобов`язаний виплатити Колегії гонорар у фіксованому розмірі в 4000 (чотири тисячі) гривень в термін до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до його виконання або припинення відповідно до законодавства (п. 6.1 Договору).

В матеріалах справи міститься Звіт щодо робіт, виконаних Колегією в особі адвоката Нікітчука Ігоря Івановича та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 26.08.2020 з фізичною особою ОСОБА_2 станом на 26.10.2020 року (т. 2 а.с. 197-198).

Крім того, 26.10.2020 сторонами Договору складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 26.08.2020 між Колегією в особі адвоката Нікітчука Ігоря Івановича та фізичною особою ОСОБА_2. Згідно до вказаного акту Колегія передала, а Клієнт прийняв роботи (послуги) з надання правової допомоги відповідно до Звіту станом на 26.10.2020 року. Окрім цього, в акті передбачено, що: вартість наданих послуг складає 4000 грн.; розмір витрат, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на поштові відправлення) складає 617,20 грн.; розмір судового збору, сплачений для подання позову в інтересах Клієнта, складає 6591 грн. Клієнт не має зауважень до повноти та якості наданих послуг та розміру зазначених в цьому акті витрат (т. 2 а.с. 163).

Згідно платіжного доручення від 09.10.2020 №120А1С18ВА ОСОБА_2 на підставі Договору від 26.08.2020 сплачено 4000,00 грн. (т. 2 а.с. 164).

У позовній заяві третьої особи зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які третя особа понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи : витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції - 4000,00 грн, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - 500,00 грн.

Відповідачами будь-яких клопотань та заяв з приводу понесених третьою особою витрат не заявлено.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Таким чином, за правилами статті 74 ГПК України розмір таких судових витрат, які заявлені позивачем та третьою особою у розмірі відповідно 904,4 грн та 617,20 грн до відшкодування поштові послуги, має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

З матеріалів справи та поданих позивачем і третьою особою доказів вбачається понесення заявниками поштових витрат у заявлених розмірах, що підтверджується наявними фіскальними чеками і описами вкладення (т. 2 а.с. 106 - 154, 165 - 196) (схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 924/1107/18).

Так як судом задоволено одну вимогу з трьох, стягненню з відповідачів порівну підлягають :

на користь Іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" - 5070,14 грн (2102,00 грн судового збору, 2666,67 грн витрат на надання професійної правничої допомоги (8000,00 грн : 3), 301,46 грн поштових витрат (904,4 грн : 3)).

на користь ОСОБА_2 - 3641,06 грн (2102,00 грн судового збору, 1333,33 грн витрат на надання професійної правничої допомоги (4000,00 грн :3), 205,73 грн поштових витрат (617,2 грн : 3)).

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 246, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" Іноземної юридичної особи " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ " задовольнити частково.

Позов третьої особи учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" (вул. Жовтнева, буд. 53А, м. Мала Виска, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26200, і.к. 37153919) від 28.12.2019 щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Касл Браво" (і.к. 43397732) частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" (і.к. 37153919) у розмірі 500 грн, що становить 5% статутного капіталу.

В задоволенні позову учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" Іноземної юридичної особи "ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ" в іншій частині відмовити.

В задоволенні позову учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" ОСОБА_2 в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Касл Браво" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 223Б, оф. 301/23, м. Львів, 79024, і.к. 43397732) на користь Іноземної юридичної особи " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ " (Бізнес-центр, Ель Шмук Білдінг, Вільна економічна зона УАК, Умм-ель-Кувейн, ОАЕ, адреса для листування вул. Глінки, 3, оф. 409, м. Кропивницький, 25013, номер ліцензії 2036, видана 12.10.2016) 2535,07 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Іноземної юридичної особи " ХАРСАМ ОРЕС ФЗЕ " (Бізнес-центр, Ель Шмук Білдінг, Вільна економічна зона УАК, Умм-ель-Кувейн, ОАЕ, адреса для листування вул. Глінки, 3, оф. 409, м. Кропивницький, 25013, номер ліцензії 2036, видана 12.10.2016) 2535,07 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Касл Браво" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 223Б, оф. 301/23, м. Львів, 79024, і.к. 43397732) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , д.н. 25.04.1965) 1820,53 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , д.н. 25.04.1965) 1820,53 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.12.2020.

Суддя В.Г. Кабакова