Рішення

від 07.12.2020 по справі 914/1414/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 справа № 914/1414/20

За позовом: Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» , с.Смільне Бродівського району Львівської облачті

до відповідача: Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих, м.Броди Бродівського району Львівської області

про: стягнення 268 980,90 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

позивача: Сиротюк Р.М. - представник;

відповідача:ВеличкоН.М.-представник.

Хід розгляду справи.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» до Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих про стягнення 268 980,90 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.07.2020 року.

Ухвалою суду від 20.07.2020р. розгляд справи відкладено на 03.08.2020р.

Ухвалою суду від 03.08.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/1414/20 на 30 днів з 17.08.2020р., розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 16.09.2020 р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 10.09.2020р. зареєстровано клопотання відповідача вх.№26446/20 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 16.09.2020р. оголошено перерву до 05.10.2020р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 05.10.2020р. зареєстровано клопотання відповідача вх.№ 28647/20 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою суду від 05.10.2020р. закрито підготовче провадження у справі №914/1414/20, розгляд справи №914/1414/20 по суті призначено на 02.11.2020 р.

В судове засідання 02.11.2020 року представник позивача не з`явився. На електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у представника позивача Сиротюка Р.М. є підозра на захворювання ковід-19.

Канцелярією суду 02.11.2020р. зареєстровано клопотання відповідача вх.№31480/20 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою суду від 02.11.2020р. розгляд справи відкладено на 23.11.2020 р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 02.11.2020р. зареєстровано заяву позивача про поновлення строку та долучення до матеріалів справи №914/1414/20 доказів.

Заяву позивача задоволено, долучено відповідні докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.11.2020р. оголошено перерву до 07.12.2020 р.

Канцелярією суду 04.12.2020р. зареєстровано клопотання відповідача вх.№34864/20 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В судове засідання 07.12.2020р. представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 07.12.2020р. представник відповідача з`явився. Проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 07.12.2020р., судом, за наслідками розгляду справи по суті, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов укладеного між сторонами Договору №1 від 02.01.2018р., предметом якого є купівля-продаж товару, а саме деревини та додаткового договору №26/1 від 14.06.2018р. не проведено оплату поставленого товару у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 244 821, 45 грн. суми основного боргу, 10 403, 23 грн. 3% річних та 13 756, 22 грн. інфляційних втрат.

Позивач у заяві від 02.11.2020р. (вх.№31545/20) вказав, що станом на 29.10.2020 року (на момент подачі даної заяви) заборгованість Бродівського меблевого підприємства Явір Українського товариства глухих згідно:- Договору № 1 від 02.01.2018 та додаткового договору до нього №26/1 від 14.06.2018 року становить 244 821, 45 грн; - Договору № 6 від 02.01.2019 року та додаткового договору до нього №26/1 від 20.03.2019 року становить 263 967,81 грн;- Договору № 2 від 15.01.2020 року становить 50 274,84 грн.

Позиція відповідача .

Відповідач просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до копій платіжних доручень, доданих до клопотання про закриття провадження у справі від 10.09.2020р.: платіжні доручення №121 від 25.06.2020р., №140 від 13.07.2020р., №129 від 01.07.2020р., №151 від 22.07.2020р., №149 від 17.07.2020р., №161 від 24.07.2020р., №154 від 23.07.2020р., №173 від 04.08.2020р., №172 від 31.07.2020р., №195 від 02.09.2020р., №191 від 17.08.2020р,. та згідно виписки з рахунку відповідача у АТ Комерційний банк Приватбанк за період 16.06.2020р. по 03.09.2020р. відповідачем здійснені оплати за поставлений згідно Договору та Додаткового Договору товар.

Відповідачем долучено до матеріалів справи підписаний директором та головним бухгалтером Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих акт звірки взаєморозрахунків за Договором №1 від 02.01.2018 та додатковим Договором до нього №26/1 від 14.06.2018 на суму вказану у позовній заяві від 05.06.2020 за №112.

Відповідач зазначив, що Позивач відмовляється надати Відповідачу підписаний акт звірки взаєморозрахунків за Договором, з невідомих причин.

Акт звірки взаєморозрахунків є доказом у справі та спростовує вимоги Позивача заявлені в позовній заяві.

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс (далі - Продавець, Позивач) та Бродівським меблевим підприємством Явір Українського товариства глухих (далі - Покупець,Відповідач) 02.01.2018 року укладено договір №1 (далі-Договір).

Відповідно до п. 2.11 Договору, Продавець зобов`язуєтеся доставити товар покупцеві терміном не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання договору.

14 червня 2018 року між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс та Бродівським меблевим підприємством Явір Українського товариства глухих укладено додатковий договір №26/1 (далі - Додатковий договір).

Відповідно до положень розділу 1 Додаткового договору, Продавець продає, а Покупець купує: пиловник твердої породи в кількості 5,00 м.куб; сировина м`якої породи - 10,00 м.куб, будівельний ліс порода сосна - 40,00 м.куб. та ювник хвойної породи сосна в кількості 250 м.куб по цінах , які будуть діяти на день виписки.

На виконання умов Договору від 02.01.2018 року №1 та Додаткового Договору №26/1 від 14.06.2018р., Позивач передав у власність Відповідача товар - лісопродукцію (пиловник хвойної породи, тех.сировину хвойної породи, пиловник м`якої породи, баланси хвойної породи Сосна, дрова твердої породи, пиловник твердої породи, тех.сировину м`якої породи, пиловник хвойної породи Сосна, будівельний ліс породи Сосна) на загальну суму 2 392 658,42 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, доданих позивачем до позовної заяви.

Відповідач не надав належних доказів здійснення розрахунку за отриману лісопродукцію згідно Договору від 02.01.2018 року №1 та Додаткового Договору №26/1 від 14.06.2018р. у повному обсязі.

Акт звірки взаєморозрахунків за Договором №1 від 02.01.2018 та додатковим Договором до нього №26/1 від 14.06.2018 на суму вказану у позовній заяві від 05.06.2020 за №112, долучений Відповідачем до матеріалів справи не є належним доказом в підтвердження відсутності заборгованості Відповідача. Відображена в акті звірки інформація не підтверджена первинними документами та не містить підписів уповноважених позивачем осіб.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором від 02.01.2018р. № 1 та додатковим договором від 14.06.2018р., №26/1 становить 244 821, 45 грн.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами у справі Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс та Бродівським меблевим підприємством Явір Українського товариства глухих існують правовідносини, що випливають із: Договору № 1 від 02.01.2018 та додаткового договору до нього №26/1 від 14.06.2018 року; - Договору № 6 від 02.01.2019 року та додаткового договору до нього №26/1 від 20.03.2019 року;- Договору № 2 від 15.01.2020 року.

Предметом спору є заборгованість, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 1 від 02.01.2018 та Додатковим Договором до нього №26/1 від 14.06.2018 року.

Позивачем повідомлено, що оплати по долученим відповідачем до матеріалів справи платіжних дорученнях №121 від 25.06.2020р., №140 від 13.07.2020р., №129 від 01.07.2020р., №151 від 22.07.2020р., №149 від 17.07.2020р., №161 від 24.07.2020р., №154 від 23.07.2020р., №173 від 04.08.2020р., №172 від 31.07.2020р., №195 від 02.09.2020р., №191 від 17.08.2020р. здійснено на виконання Договору № 2 від 15.01.2020 року.

Відтак, відповідачем на момент звернення позивача до суду з позовом у справі, а також в ході розгляду справи не сплачено заборгованість у розмірі 244 821, 45 грн. за Договором № 1 від 02.01.2018 та Додатковим Договором до нього №26/1 від 14.06.2018 року.

Позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання нараховано 10 403, 23 грн. 3% річних та 13 756, 22 грн. інфляційних втрат.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України .

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України , покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України , учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України , зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами у справі Між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством 02.01.2018 року укладено договір №1 (далі-Договір).

Відповідно до п. 2.11 Договору, Продавець зобов`язуєтеся доставити товар покупцеві терміном не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання договору.

14 червня 2018 року між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс та Бродівським меблевим підприємством Явір Українського товариства глухих укладено додатковий договір №26/1 (далі - Додатковий договір).

Відповідно до положень розділу 1 Додаткового договору, Продавець продає, а Покупець купує: пиловник твердої породи в кількості 5,00 м.куб; сировина м`якої породи - 10,00 м.куб, будівельний ліс порода сосна - 40,00 м.куб. та ювник хвойної породи сосна в кількості 250 м.куб по цінах , які будуть діяти на день виписки.

На виконання зобов`язань за Договором, позивач здійснив поставку лісопродукції на загальну суму 2 392 658,42 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, доданих позивачем до позовної заяви.

Відповідно до Довідки по операціях за Договором № 1 від 02.01.2018 та Додатковим Договором до нього №26/1 від 14.06.2018 року сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором від 02.01.2018р. № 1 та додатковим договором від 14.06.2018р. №26/1 становить 244 821, 45 грн.

Відповідачем не надано докази оплати вартості поставленої згідно Договору від 02.01.2018р. № 1 та додатковим договором від 14.06.2018р., №26/1 лісопродукції у повному обсязі, натомість долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення не є доказом оплати відповідачем заборгованості за Договором, що є предметом спору у даній справі.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, викладені у клопотання про закриття провадження у справі (вх.№34864/20) про те, що наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків з Бродівським ДЛГП Галсільліс підтверджує відсутність заборгованості відповідача перед позивачем у огляду на таке.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як встановлено судом, Акт звірки взаєморозрахунків за Договором №1 від 02.01.2018 та додатковим Договором до нього №26/1 від 14.06.2018 на суму вказану у позовній заяві від 05.06.2020 за №112, долучений Відповідачем до матеріалів справи не є належним доказом в підтвердження відсутності заборгованості Відповідача. Відображена в акті звірки інформація не підтверджена первинними документами та не містить підписів уповноважених позивачем осіб.

Зважаючи на наведене, не підлягають задоволенню клопотання відповідача від 10.09.2020р. вх.№ 26446/20, від 05.10.2020р. вх. №28647/20, від 02.11.2020р. вх. №31480/20, від 04.12.2020р. вх.№34864/20 про закриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такий здійснено позивачем вірно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальному розмірі 268 980, 90 гривень, з яких: основний борг у розмірі 244 821, 45 гривень, три відсотки річних у розмірі 10 403,23 гривень, інфляційні втрати в розмірі 13 756,22 гривень.

Судові витрати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені позивачем: судовий збір в розмірі 4034, 71 гривень, витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з підготовкою та подачею позову до суду в розмірі 10100,00 гривень.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку, позивач поніс наступні витрати: судовий збір за подання позовної заяви до суду - 4 034,71 грн.; витрати на професійну правничу допомогу 10 100, 00 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №1009 від 05.06.2020р. на сплату судового збору в сумі 4 034,71 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За змістом частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.

В матеріалах справи міститься витяг з договору про надання правової дпоомоги від 01.06.2020р. №15, укладеного між Адвокатським бюро Романа Сиротюка в особі керуючого Сиротюка Романа Михайловича та Бродівським лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» ; акт №01/06/2020р. приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.06.2020р. на суму 10 100, 00 грн.; ордер на надання правової допомоги Бродівському лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» адвокатом Сиротюком Романом Михайловичем у Господарському суді Львівської обалсті (справа№914/1414/20).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 10 100, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 13 , 73 , 86 , 129 , 202 , 233 , 237 , 240, ГПК України , суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих ( 80600, Львівська обл., Бродівський р-н, місто Броди, вулиця Чупринки, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 03972689 ), на користь Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» ( 80643, Львівська обл., Бродівський р-н, село Смільне, вулиця Центральна, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи 31252775 ) 268 980, 90 гривень, з яких: основний борг у розмірі 244 821, 45 гривень, три відсотки річних у розмірі 10 403,23 гривень, інфляційні втрати в розмірі 13 756,22 гривень.

3. Стягнути з Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих ( 80600, Львівська обл., Бродівський р-н, місто Броди, вулиця Чупринки, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 03972689 ), на користь Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» ( 80643, Львівська обл., Бродівський р-н, село Смільне, вулиця Центральна, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи 31252775 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 034, 71 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 100, 00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.12.2020р.

Суддя М.М. Синчук