Рішення

від 10.12.2020 по справі 915/547/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Справа № 915/547/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.,

прокурора Яценка В.А.

та представника відповідача-2 ? Скотникова О.М., ордер від 08.07.2020 серії МК № 127239;

від Управління та відповідача-1 представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/547/20

за позовом керівника Вознесенської місцевої прокуратури,

пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500;

в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034;

до відповідачів:

1) Бузької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради,

вул. Шкільна, 1, с. Бузьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56636;

2) фізичної особи-підприємця Норика Миколи Миколайовича,

АДРЕСА_1 ;

про визнання недійсним договору про спільну діяльність та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Вознесенської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Управління) пред?явлено до Бузької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради (далі ? Школа) та фізичної особи-підприємця Норика Миколи Миколайовича позов, з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.04.2020 № 34/42981 вих. 20, з такими вимогами:

"1. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.12.2016 укладений між Бузькою середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (код ЄДРОПОУ 26109208) та фізичною особою-підприємцем Норик Миколою Миколайовичем (код ЄДРОПОУ НОМЕР_1 ).

2. Зобов?язати фізичну особу-підприємця Норик Миколу Миколайовича (код ЄДРОПОУ НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4824880800:03:000:0031 площею 87 га, розташовану у межах Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області загальною вартістю 2297153,84 грн., Бузькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів (код ЄДРОПОУ 26109208, місцезнаходження юридичної особи: вул. Шкільна, 1, с. Бузьке Новоодеського району Миколаївської області, 56636).

3. Стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви, на користь прокуратури Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, UA748201720343150001000000340)".

Вимоги щодо недійсності правочину ґрунтуються на тому, що укладений між Школою та підприємцем Нориком спірний договір є удаваним правочином, так як ним прикриваються відносини сторін щодо оренди землі, на укладення якого у Школи відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень, що у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Вимоги про повернення земельної ділянки обґрунтовані посиланням на ст.1212 ЦК України.

За такими вимогами ухвалою від 21.04.2020 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, а також вирішено розглянути справу у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови від 04.05.2020 № 343) (далі ? постанова № 211) на період з 12.03-22.05.2020 на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020 на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, в якій розташований Господарський суд Миколаївської області, обмежувальних та профілактичних заходів (згідно розпорядження від 13.03.2020 № 35-р голови Миколаївської обласної ради "Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом"), ? з 16.03.2020 доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області було обмежено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

Ураховуючи викладені обставини, зокрема, послаблення з 11.05.2020 карантинних заходів та подальше відновлення доступу громадян до приміщення Господарського суду Миколаївської області; беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 22.06.2020 призначено підготовче засіданні в даній справі на 08.07.2020; ухвалою від 08.07.2020, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження в даній справі; підготовче засідання відкладено на 07.09.2020.

Ухвалою від 07.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 06.10.2020.

Від прокурора надійшло клопотання від 06.10.2020 № 34/4-6595вих.20 про закриття провадження в даній справі в частині вимог про повернення Школі земельної ділянки в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - у зв?язку з відсутністю предмета спору, з посиланням на проведення державної реєстрації припинення права користування Школою спірною земельною ділянкою, на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного Школою з Управлінням, а також на те, що на даний час спірна земельна ділянка не використовується підприємцем Нориком або іншими особами.

Ухвалою від 06.10.2020, після дослідження поданих прокурором документів, судом закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов?язання підприємця Норика повернути Школі спірну земельну ділянку ? у зв?язку з відсутністю предмета спору.

Іншою ухвалою від 06.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні, яке відбудеться 12.11.2020.

Управління листом від 29.04.2020 № 9-14-0.6-3075/2-20 повідомило, що позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Від відповідачів, належним чином повідомлених про відкриття провадження в даній справі, що підтверджується підписами уповноваженого представника Школи та підприємця Норика на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень з ухвалою суду від 21.04.2020, відзиви на позовну заяву не надійшли.

Ураховуючи викладене, суд вважає можливим вирішення спору в даній справі за наявними матеріалами, у порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Від Школи та Управління, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися.

Вислухавши пояснення прокурора, який підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнень від 30.04.2020 та закриття ухвалою від 06.10.2020 провадження в частині позовних вимог; пояснення представника підприємця Норика, який вважав позов не підлягаючим задоволенню та клопотав про закриття провадження в даній справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Школа є навчальним закладом, який знаходиться у комунальній власності і головною метою якого є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти; Школа є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний код (п.п. 1.1, 1.3, 1.5 статуту Школи).

Наказом Управління від 19.08.2016 за № 14-7550/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано в оренду Школі для дослідних та навчальних цілей земельну ділянку площею 87,00 га, у т.ч. ріллі площею 87,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення, розташовану в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, за кадастровим номером 4824880800:03:000:0031.

На підставі зазначеного наказу Управлінням укладено зі Школою відповідний договір оренди земельної ділянки від 20.09.2016 строком на 7 років (до 23.09.2023), а також внесені відповідні відомості про право оренди відповідача-1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (запис від 23.09.2016 № 16637241).

У подальшому Школою (сторона-1) укладено з підприємцем Нориком (сторона-2) договір від 01.12.2016 про спільну діяльність (далі ? договір), згідно умов якого сторони зобов?язалися шляхом об?єднання зусиль спільно діяти в сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення спільних цілей ? використання земельної ділянки з метою вдосконалення знань учнів по біології, екології, географії і природознавству; формування практичних умінь по вирощуванню і догляду за рослинами; формування інтелектуальних і практичних умінь, пов?язаних з проведенням спостережень і дослідів, з оцінкою стану довкілля; підвищення рівня екологічної культури учнів; формування в учнів відповідального відношення до праці, до довкілля, до діяльності по її збереженню і поліпшенню; розвиток професійного самовизначення учнів; виховання в учнів працьовитості, любові до природи і сільського господарства.

Сторони також зобов?язалися діяти спільно шляхом об?єднання своїх прав, грошових коштів, професійних та інших знань, навичок та вмінь, ділової репутації та ділових зв?язків, інших зусиль для досягнення мети цього договору (п.п. 1.1-1.2 договору).

Земельна ділянка, яка використовується сторонами під час сумісної діяльності знаходиться в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, має загальну площу 87,00 га, у тому числі 87,00 га рілля, та кадастровий номер 4824880800:03:000:0031; нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2285412 грн. 89 коп. (п.п. 1.4, 1.6 договору).

Для досягнення цілей за даним договором сторони зобов?язуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; щотижнево проводити спільні консультації з узгодженої тематики для обговорення питань спільної діяльності; у разі потреби здійснювати взаємне кредитування і фінансування на безвідсоткових, безвідплатних або відплатних засадах, трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами; виконувати спільні замовлення і замовлення один одного по спільній діяльності на пріоритетній і пільговій основі; спільна діяльність сторін буде здійснюватися у відповідності до "Програми робіт", що додається до договору, в якій сторони визначають порядок, термін, етапи та інші умови спільної діяльності; на підставі окремих угод або доручень представляти інтереси іншої сторони перед третіми особами; мати інші права, не перелічені в цьому договорі, але що випливають з його умов і доповнень до нього, і передбачені чинним законодавством України. Сторони несуть інші обов?язки, не перелічені в цьому договорі, але що випливають з його умов і доповнень до нього, і передбачені чинним законодавством України (п.п. 2.1-2.2 договору).

Сторона-1 зобов?язується: використовувати свої професійні знання, ділову репутацію та ділові зв?язки для досягнення сумісних цілей за даним договором; надавати допомогу в обробітку та догляду за культурами, що вирощуються на земельній ділянці; надати для досягнення сумісних цілей за даним договором земельну ділянку, загальною площею 87,00 га, яка перебуває у її користуванні на підставі діючого та зареєстрованого у відповідності до законодавства України, що діяло на момент укладання, договору оренди земельної ділянки (п. 3.1 договору).

У свою чергу, сторона-2 зобов?язується: використовувати свої професійні знання, ділову репутації та ділові зв?язки, особисту трудову участь для досягнення сумісних цілей за даним договором; після підписання даного договору негайно приступити до здійснення проектів; вжити заходів по найму відповідного персоналу для виконання робіт за даним договором; надавати стороні-1 інформацію про перебіг виконання робіт за даним договором не менш, чим один раз на квартал; залучити для виконання умов даного договору матеріально-технічну базу (п. 4.1 договору).

Ведення спільних справ за даним договором здійснюється сторонами за їх взаємною згодою. Всі рішення щодо виконання умов даного договору приймаються на зборах представників сторін. Керівництво спільною діяльністю за даним договором, а також ведення спільних справ доручається стороні-2. Повноваження сторони на ведення спільних справ припиняються повністю або частково з припиненням цього договору. Всі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються стороною-2. Сторона-1 має право здійснювати контроль за діяльністю сторони-2 в рамках даного договору шляхом перевірки документів сторони-2. Сторона-2 є повноважним представником сторони-1, керує сумісною діяльністю та виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором мети. Сторона-2 має право залучати для виконання своїх зобов?язань за даним договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед стороною-1 за їхні дії (п.п. 5.1-5.8 договору).

Вкладом сторони є те, що вона вносить у спільну мету, в тому числі грошові кошти, майно, особиста трудова участь, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв?язки; сторони здійснюють внесення свого вкладу до спільної діяльності протягом строку дії даного договору та досягнення поставленої у ньому мети (п.п. 6.1-6.2 договору).

У разі отримання продукції (врожаю) під час виконання умов даного договору, вона буде реалізована наступним чином: сторона-2 реалізує продукцію та з метою збереження родючості державних ґрунтів та екологічної безпеки земельної ділянки стороною-1 перераховує останній грошові кошти у сумі 22855 грн. кожного місяця.

У разі, якщо після перерахування грошових коштів стороні-1 стороною-2 відповідно до п. 7.1 даного договору, у сторони-2 залишиться залишок грошових коштів, то сторона-2 має вільно розпоряджатися залишком грошових коштів.

У разі, якщо земельна ділянка не потребує проведення будь-яких дій по збереженню родючості державних ґрунтів та екологічної безпеки земельної ділянки, сторона-1 має вільно розпорядитися грошовими коштами, які перерахувала їй сторона-2 (п.п. 7.1-7.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 04.10.2023; закінчення строку цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору; договір може бути пролонгований сторонами за взаємною згодою шляхом підписання додаткової угоди на визначений або невизначений строк (п.п. 8.1-8.3 договору).

У подальшому сторонами у 2019 році укладено угоду без номера та дати про зміну і доповнення до договору про спільну діяльність від 01.12.2016, якою змінено у п. 1.6 договору нормативну грошову оцінки земельної ділянки на суму 2305234 грн. 72 коп. (на основі витягу із технічної документації про НГО земельної ділянки від 02.02.2019), а також змінено у п. 7.1 договору суму перерахування коштів стороною-2 стороні-1 до 23052 грн. 35 коп. кожного місяця (п.п. 1-2 угоди про зміну).

У відповідності до листів Вознесенського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 02.08.2019 № 931/9/14-29-52-12 та від 11.03.2020 № 327/9/14-29-52-12, договір про співробітництво між Школою та підприємцем Нориком на обліку в органах фіскальної служби не знаходився; згідно наданих ДПІ розрахунків по орендній платі за землю за 2018-2020 р.р., за спірну земельну ділянку звітувала та сплачувала орендну плату установа "Новоодеський районний центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти".

Комунальна установа "Новоодеський районний центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти" листами від 01.08.2019 № 05-660 та від 03.02.2020 № 05-33/20 повідомила прокуратуру про те, що Школа не ініціювала і їй не виділялися матеріальні ресурси на виконання договору від 01.12.2016; у 2017-2019 р.р. на рахунок Школи надходили кошти від підприємця Норика згідно спірного договору; плата за земельну ділянку за к.н. № 4824880800:03:000:0031 вносилася Школою за рахунок коштів, які надходили від спірного договору.

Згідно листа Бузької сільської ради від 05.03.2020 № 88, у Школі сільськогосподарська техніка та інвентар відсутні; спірну земельну ділянку на момент складання зазначеного листа обробляв підприємець Норик на підставі спірного договору.

Судом встановлено, що підприємцем Нориком протягом дії спірного договору направлялася директору Школи інформація щодо виконання умов договору від 01.12.2016.

Після відкриття провадження в даній справі ? 22.04.2020 державним реєстратором Відділу адміністративно-дозвільних процедур Вітовської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію припинення права користування Школи земельною ділянкою за кадастровим номером 4824880800:03:000:0031 на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, виданої 16.04.2020.

Згідно з актом обстеження від 05.10.2020 земельна ділянка на даний час не використовується ні підприємцем Нориком, ні будь-якими іншими особами.

У зв?язку зі встановленням викладених вище обставин ухвалою від 06.10.2020 закрито провадження в даній справі в частині вимоги про зобов?язання підприємця Норика повернути Школі спірну земельну ділянку ? у зв?язку з відсутністю предмета спору.

Щодо іншої позовної вимоги про визнання договір про спільну діяльність від 01.12.2016 недійсним ? то цю вимогу суд визнає підлягаючою розгляду, ? так як щодо неї між сторонами досі існує спір, а також з урахуванням того, що згідно приписів цивільного законодавства недійсність договору встановлюється на момент вчинення відповідного правочину.

За такого клопотання представника підприємця Норика про закриття провадження у даній справі суд визнає таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, а також закриття ухвалою від 06.10.2020 провадження у справі в частині позовних вимог, на даний час предметом спору в даній справі є визнання недійсним укладеного між Школою та підприємцем Нориком договору від 01.12.2016 з підстав удаваності цього правочину, так як:

1) на думку прокурора, спірним договором прикриваються відносини сторін щодо оренди землі, на укладення якого у Школи, як орендаря земельної ділянки за договором, укладеним нею з Управлінням, були відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень;

2) умовами договору оренди, укладеного Школою з Управлінням, не передбачена можливість передачі орендованої земельної ділянки іншим особам, і орендодавцем (Управлінням) не надано орендарю письмової згоди на такі дії.

Прокурор також указує на такі підстави для визнання спірного договору удаваним:

1) мета договору не спрямована на досягнення економічного результату, отримання прибутку її учасниками та носить формальний характер;

2) спірним договором не визначено вклади сторін (їх частки) та не надано їх оцінку;

3) спірним договором чітко не визначено порядок обліку ресурсів, задіяних у спільній діяльності; крім того, ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін;

4) спірним договором визначено, що прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, не залежить від вкладу кожного учасника у спільну діяльність.

Таке, на думку прокурора, є підставою для визнання спірного договору недійсним у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно чинного законодавства, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України). Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків визначені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п?ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, ? відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Господарське зобов?язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб?єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов?язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов?язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов?язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч.ч. 1, 3 ст. 207 ГК України).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст. 235 ЦК України).

Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов?язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.

Питання здійснення спільної діяльності регламентуються главою 77 ЦК України.

Зокрема відповідно до ст.ст. 1130-1131 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов?язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність мають передбачати у тому числі координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Із змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є об?єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними; обов?язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Згідно ч. 1 ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв?язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Таким чином, характер правовідносин, що регулюється договором спільного використання полягає у об?єднанні вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності.

Разом з тим, умовами спірного договору передбачається надання всіх повноважень щодо використання земельної ділянки (здійснення проектів, вжиття заходів по найму персонал для виконання робіт, залучення для цього матеріально-технічної бази, керівництво спільною діяльністю за договором, ведення всіх фінансових операцій, керівництво сумісною діяльністю та виконання всіх необхідних юридичних дій і актів) виключно підприємцю Норику.

Сторонами спірного договору не узгоджено конкретних спільних дій заради досягнення мети договору, як не визначено і порядок обліку вирощеної сільськогосподарської продукції, отриманого доходу та матеріальних витрат, порядок розрахунку чистого прибутку, який підлягає розподілу між сторонами договору.

Натомість, пунктами 4.1, 5.3, 5.5, 5.7-5.8 договору визначені повноваження та обов?язки підприємця Норика щодо фактичного керівництва всім процесом спільної діяльності за укладеним договором, забезпечення виконання договору особистою трудовою участю, найманим персоналом і матеріально-технічною базою.

Крім того, пункт 6.1 спірного договору замість виокремлення вкладів кожної із сторін містить лише визначення загального характеру про те, що вкладом сторони є те, що вона вносить у спільну мету, у тому числі грошові кошти, майно, особиста трудова участь, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв?язки.

Із змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що спільний обробіток земельної ділянки передбачає наявність у сторін певної матеріально-технічної бази (сільськогосподарської техніки, паливо-мастильних матеріалів, добрива, робочої сили тощо) та спільні дії сторін з метою отримання певного господарського результату.

Водночас, згідно згаданої вище інформації Бузької сільської ради Новоодеського району у Школи взагалі відсутня сільськогосподарська техніка та інвентар; при цьому Школою не ставилося питання про виділення коштів на виконання зобов?язань за договором про спільну діяльність і матеріальні ресурси їй не виділялись, що підтверджується згаданими вище відомостями КУ "Новоодеський районний центр фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти".

Таким чином, фактично за спірним договором навчальний заклад фактично зобов?язаний лише надати підприємцю Норику земельну ділянку, а останній ? використовувати свої професійні знання для досягнення сумісних цілей, тобто обробітку цієї ділянки, вирощування на ній продукції та реалізації цієї продукції.

Не визначено у договорі і розмір коштів, внесених кожною стороною у спільну діяльність; попри те, що Школою за договором надано для досягнення сумісних цілей земельну ділянку, сторонами не конкретизовано майно, яке внесене у цю діяльність з боку підприємця Норика.

При цьому сторонами договору не передбачено здійснення обліку ресурсів сторін, задіяних у спільній діяльності, і результат спільної діяльності та отриманий прибуток не залежить від фактичної участі сторони у виконанні умов договору. Натомість, Школа, згідно умов договору, не має будь-яких прав на результати спільної діяльності - вирощену сільгосппродукцію, а лише отримує від підприємця Норика щомісячно фіксовану суму коштів, незалежно від результатів договірної діяльності та отриманого урожаю.

Крім того, сторони за умовами п. 7.1 договору фактично дійшли згоди, що права власника на отриманий урожай та розпорядження ним належать підприємцю Норику; цим же пунктом передбачений порядок проведення між сторонами розрахунків, згідно котрого підприємець Норик сплачує щомісяця Школі фіксовану суму грошових коштів.

При цьому, обов?язків навчального закладу щодо проведення розрахунків за цим договором, або іншої майнової участі при співпраці в області вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці, не передбачено.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що сторонами при укладенні угоди не враховано розмір внеску кожного учасника у спільну діяльність, господарський результат та комерційний ризик.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст цього договору, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 923/496/18, 920/22/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18.

Викладені обставини, приписи законодавства та положення спірного договору в їх сукупності дозволяють дійти висновку про те, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, оскільки господарську діяльність на земельній ділянці, що орендується Школою, здійснював лише підприємець Норик.

Отже, укладений відповідачами договір відповідає наведеному вище визначенню удаваного правочину.

Суд визнає, що між Школою та підприємцем Нориком фактично був укладений договір суборенди землі, а тому до відносин, що існували між сторонами, застосуванню підлягають положення Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", які регулюють питання надання земель орендарем у користування іншим особам.

У відповідності до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Умовами укладеного Управлінням зі Школою договору оренди земельної ділянки від 20.09.2016 можливість передачі орендованої земельної ділянки іншим особам не передбачена; доказів надання Управлінням Школі письмової згоди на укладення договору про спільну діяльність на орендованій земельній ділянці, як і на укладення щодо цієї земельної ділянки договору суборенди, відповідачами не подано. Про відсутність факту надання такої згоди прямо зазначено у листі Управління від 15.01.2020 № 0-14-0.302-6/117-20.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 81 Закону України "Про освіту" визначено, що передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

Рухоме та/або нерухоме державне та/або комунальне майно, у тому числі земельні ділянки, передані приватному партнерові в управління, не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, і щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної чи комунальної власності на відповідні об`єкти.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що Школою передано земельну ділянку, орендовану за укладеним з Управлінням договором оренди земельної ділянки від 20.09.2016, в суборенду підприємцю Норику за відсутності відповідних правових підстав та достатнього обсягу повноважень.

Викладені обставини, згідно наведених вище приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Законодавством визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов?язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов?язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства та висновки суду за результатом дослідження матеріалів справи, суд визнає позов прокурора підлягаючим задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, - на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня в сумі 2102 грн.

Прокуратурою оплачено позов у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 03.04.2020 № 468 на суму 36559 грн. 31 коп.

При цьому первісний позов прокурора містив дві вимоги: 1) немайнового характеру ? про визнання договору недійсним ? яка оплачена судовим збором у сумі 2102 грн.; 2) майнового характеру ? про зобов?язання повернути земельну ділянку з нормативною грошовою оцінкою 2297153 грн. 84 коп. ? яка, у відповідності до наведених вище приписів законодавства, оплачена судовим збором у сумі 34457 грн. 31 коп. (2297153 грн. 84 коп.*1,5%).

Ухвалою від 06.10.2020, якою закрите провадження в даній справі в частині позовної вимоги про зобов?язання підприємця Норика повернути спірну земельну ділянку Школі, також вирішено повернути Миколаївській обласній прокуратурі в порядку п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону з Державного бюджету України сплачений, згідно платіжного доручення від 03.04.2020 № 468, судовий збір у сумі 34457 грн. 31 коп. (яким оплачене звернення до суду з відповідною вимогою).

Судом при прийнятті рішення в даній справі визнано обґрунтованою позовну вимогу немайнового характеру про визнання договору від 01.12.2016 недійсним.

Ураховуючи викладене, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором (в частині розглянутої судом вимоги про визнання договору недійсним), згідно платіжного доручення від 03.04.2020 № 468 у сумі 2102 грн., належить покласти на відповідачів солідарно.

У судовому засіданні 09.12.2020, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов керівника Вознесенської місцевої прокуратури, з урахуванням закриття ухвалою від 06.10.2020 провадження в частині позовних вимог, задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір від 01.12.2016 про спільну діяльність, укладений між Бузькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та фізичною особою-підприємцем Нориком Миколою Миколайовичем, з урахуванням змін та доповнень до нього.

3. Стягнути з Бузької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради, вул. Шкільна, 1, с. Бузьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56636, ідентифікаційний код 26109208, та фізичної особи-підприємця Норика Миколи Миколайовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь прокуратури Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048 (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, UA748201720343150001000000340), у солідарному порядку грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020.

Суддя Т.М.Давченко