Рішення

від 29.10.2020 по справі 921/410/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/410/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Приватного підприємства "Стрілець", м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівський сирзавод", м. Борщів, Тернопільська область

про стягнення заборгованості у розмірі 535 360,31 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Кучмій М.Я. - адвокат (договір про надання правової допомоги б/н від 12.06.2020);

від відповідача: не з`явився.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

19 червня 2020 року Приватне підприємство "Стрілець", м. Тернопіль звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівський сирзавод", м. Борщів, Тернопільська область про стягнення заборгованості у розмірі 535 360,31 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 19.06.2020, для розгляду справи №921/410/20 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2020 позовну заяву Приватного підприємства "Стрілець" залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

08.07.2020 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява б/н від 06.07.2020 (вх. №4383) Приватного підприємства "Стрілець", зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24.06.2020.

Ухвалою суду від 17.07.2020 відкрито провадження у справі №921/410/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.08.2020.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 03.08.2020.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольними ухвалами суду від 03.08.2020, від 15.09.2020 підготовче засідання відкладалися відповідно на 15.09.2020 та на 29.09.2020 з підстав, викладених в ній.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/410/20 на 15 днів.

Ухвалою суду від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/410/20 до судового розгляду по суті на 15.10.2020.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 15.10.2020 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 15.10.2020 судове засідання відкладалося на 29.10.2020, про що повідомлено учасника судового процесу - відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 29.10.2020, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 18.09.2020 на підставі статті 243 ГПК України допущену описку у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 у справі №921/410/20, виправлено.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору №01.01/1 від 01.01.2013 в частині оплати за отриманий товар.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Так, ухвали суду направлені відповідачу за адресою: 48702, вул. Промислова, 2, м. Борщів, Тернопільська область (зазначена у позовній заяві, що також відповідає поштовим реквізитам вказаних в п.11 Договору №01.01/1 від 01.01.2013), які повернулися на адресу суду з відміткою пошти "неправильно зазначена (відсутня організація)"; "за закінченням терміну зберігання".

Вказана адреса, зокрема: 48702, вул. Промислова, 2, м. Борщів, Тернопільська область відповідає, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у Запиті (безкоштовному) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сформований Господарським судом Тернопільської області.

Відповідно до ч.ч.3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр містить відомості про найменування фізичної особи - підприємця, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи, організаційно-правову форму; місцезнаходження юридичної особи та дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1).

Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №916/2349/17 .

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.

Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Оглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

01 січня 2013 року між Приватним підприємством "Стрілець" (як, Постачальник/ позивач) та Публічним акціонерним товариством "Борщівський сирзавод" (як, Покупець/відповідач) укладено договір №01.01/1 відповідно до умов якого Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов"язується поставляти та організовувати цілодобову заправку автотранспорту через мережу АГЗС у власність (повне господарське відання) Покупця або його Довіреній особі стиснений природний газ (метан) та газ (пропан) (паливо), що відповідає державним стандартам в кількості визначеній відповідно до видаткових накладних, які є невід"ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов"язується приймати пальне та оплачувати його на умовах цього Договору (п.1.1. Договору).

Як визначено п.п. 2.1, 2.2 Договору, Постачальник зобов"язаний передавати пальне по цінам, що діють на момент такої поставки та має право на своєчасне отримання коштів за поставлене паливо.

Пунктом 4.1 Договору сторони домовились, що кількість пального, що постачається, зазначається у видаткових накладних, які є невід"ємними частинами цього Договору.

Згідно п.5.1 Договору оплата вартості палива здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Строк дії цього Договору складає один рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в один рік кожен , якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію (п.п.6.1, 6.2 Договору).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов Договору позивач продав /поставив відповідачу товар - паливо на суму 2 558 256,18 грн, про що свідчать видаткові накладні №1 від 18.01.2018 на суму 71 680,00 грн; №2 від 20.01.2018 на суму 69 888,00 грн, №12 від 03.02.2018 на суму 73 902,00 грн, №13 від 13.02.2018 на суму 78 196,00 грн, №14 від 23.02.2018 на суму 80 230,00 грн, №24 від 13.03.2018 на суму 70 094,00 грн, №25 від 14.03.2018 на суму 68 680,00 грн, №26 від 27.03.2018 на суму 68 478,00 грн, №36 від 13.04.2018 на суму 69 336,00 грн, №37 від 14.04.2018 на суму 70 620,00 грн, №38 від 28.04.2018 на суму 78 156,00 грн, №49 від 03.05.2018 на суму 75 816,00 грн, №50 від 09.05.2018 на суму 63 882,00 грн, №51 від 16.05.2018 на суму 69212,00 грн, №52 від 23.05.2018 на суму 72 648,40 грн, №54 від 26.05.2018 на суму 76 714,00 грн, №65 від 13.06.2018 на суму 55 200,00 грн, №66 від 13.06.2018 на суму 20 160,00 грн, №67 від 19.06.2018 на суму 75 020,00 грн, №68 від 20.06.2018 на суму 76 472,00 грн, №79 від 04.07.2018 на суму 76 860,00 грн, №80 від 06.07.2018 на суму 74 664,00 грн, №81 від 18.07.2018 на суму 80 184,00 грн, №82 від 30.07.2018 на суму 80 441,00 грн, №92 від 31.07.2018 на суму 279,66 грн, №95 від 02.08.2018 на суму 77 871,00 грн, №96 від 15.08.2018 на суму 80 754,00 грн, №97 від 30.08.2018 на суму 74 730,00 грн, №98 від 31.08.2018 на суму 84 270,00 грн, №109 від 16.09.2018 на суму 87 492,00 грн, №120 від 28.09.2018 на суму 90 880,00 грн, №133 від 04.10.2018 на суму 82 288,00 грн, №134 від 26.10.2018 на суму 45 216,00 грн, №135 від 26.10.2018 на суму 55 892,00 грн, №148 від 29.11.2018 на суму 90 922,00 грн, №149 від 30.11.2018 на суму 90 653,00 грн, №150 від 30.11.2018 на суму 325,72 грн, №163 від 31.12.2018 на суму 149,40 грн, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо строків оплати за отриманий товар, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 535 360,31 грн, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків.

Позивач звертався до відповідача з вимогою - претензією щодо погашення заборгованості за невиконання обов"язку щодо оплати за товар, в добровільному порядку.

Вказана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору №01.01/1 від 01.01.2013, який за правовою природою є договором поставки та які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 267 Господарського кодексу України, строки і порядок поставки встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

В силу приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов наступних висновків.

Взаємовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору №01.01/1 від 01.01.2013, який за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення містить і стаття 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 01.01/1 від 01.01.2013 (відповідно до умов якого Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов"язується поставляти та організовувати цілодобову заправку автотранспорту через мережу АГЗС у власність (повне господарське відання) Покупця або його Довіреній особі стиснений природний газ (метан) та газ (пропан) (паливо), що відповідає державним стандартам в кількості визначеній відповідно до видаткових накладних, які є невід"ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов"язується приймати Пальне та оплачувати його на умовах цього Договору (п.1.1 Договору)), позивач поставив/продав відповідачу товар - паливо, що підтверджується видатковими накладними №1 від 18.01.2018 на суму 71 680,00 грн; №2 від 20.01.2018 на суму 69 888,00 грн, №12 від 03.02.2018 на суму 73 902,00 грн, №13 від 13.02.2018 на суму 78 196,00 грн, №14 від 23.02.2018 на суму 80 230,00 грн, №24 від 13.03.2018 на суму 70 094,00 грн, №25 від 14.03.2018 на суму 68 680,00 грн, №26 від 27.03.2018 на суму 68 478,00 грн, №36 від 13.04.2018 на суму 69 336,00 грн, №37 від 14.04.2018 на суму 70 620,00 грн, №38 від 28.04.2018 на суму 78 156,00 грн, №49 від 03.05.2018 на суму 75 816,00 грн, №50 від 09.05.2018 на суму 63 882,00 грн, №51 від 16.05.2018 на суму 69212,00 грн, №52 від 23.05.2018 на суму 72 648,40 грн, №54 від 26.05.2018 на суму 76 714,00 грн, №65 від 13.06.2018 на суму 55 200,00 грн, №66 від 13.06.2018 на суму 20 160,00 грн, №67 від 19.06.2018 на суму 75 020,00 грн, №68 від 20.06.2018 на суму 76 472,00 грн, №79 від 04.07.2018 на суму 76 860,00 грн, №80 від 06.07.2018 на суму 74 664,00 грн, №81 від 18.07.2018 на суму 80 184,00 грн, №82 від 30.07.2018 на суму 80 441,00 грн, №92 від 31.07.2018 на суму 279,66 грн, №95 від 02.08.2018 на суму 77 871,00 грн, №96 від 15.08.2018 на суму 80 754,00 грн, №97 від 30.08.2018 на суму 74 730,00 грн, №98 від 31.08.2018 на суму 84 270,00 грн, №109 від 16.09.2018 на суму 87 492,00 грн, №120 від 28.09.2018 на суму 90 880,00 грн, №133 від 04.10.2018 на суму 82 288,00 грн, №134 від 26.10.2018 на суму 45 216,00 грн, №135 від 26.10.2018 на суму 55 892,00 грн, №148 від 29.11.2018 на суму 90 922,00 грн, №149 від 30.11.2018 на суму 90 653,00 грн, №150 від 30.11.2018 на суму 325,72 грн, №163 від 31.12.2018 на суму 149,40 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (міститься в матеріалах справи).

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України передбачено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як визначено статтею 267 Господарського кодексу України, строки і порядок поставки встановлюються сторонами в договорі.

Згідно умов Договору (п.п. 2.1, 2.2) Постачальник зобов"язаний передавати пальне по цінам, що діють на момент такої поставки та має право на своєчасне отримання коштів за поставлене паливо.

Пунктом 4.1 Договору сторони домовились, що кількість пального, що постачається, зазначається у видаткових накладних, які є невід"ємними частинами цього Договору.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору та норм статей 662, 663 Цивільного кодексу України та статті 267 Господарського кодексу України відбулася поставка товару.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Отже, видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов`язань, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна, яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції.

Таким чином, отримання товару відповідачем стверджується підписом останнього та його представниками про отримання товару на видатковій накладній.

Згідно п.5.1 Договору оплата вартості палива здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, у відповідача виник обов"язок з проведення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням передбачених Договором строків оплати товару відповідачем, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено вимогу - претензію, в якій вимагає погасити заборгованість за невиконання обов"язку щодо оплати товару.

Вказана вимога залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Отже, на момент винесення рішення, борг відповідача перед позивачем становить 535 360,31 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 535 360,31 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами (відсутність доказів оплати за отриманий товар).

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи наведене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі 8030,40 грн.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 8030,40 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 8030,40 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівський сирзавод", вул. Промислова, 2, м. Борщів, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00447184 на користь Приватного підприємства "Стрілець", вул. Козацька, 18, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 31914470 - 535, 360,31 грн боргу, 8030,40 грн судового збору.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Приватне підприємство "Стрілець", вул. Козацька, 18, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 31914470.

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Борщівський сирзавод", вул. Промислова, 2, м. Борщів, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00447184.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Приватне підприємство "Стрілець", вул. Козацька, 18, м. Тернопіль.

Відповідачу : Товариство з обмеженою відповідальністю "Борщівський сирзавод", вул. Промислова, 2, м. Борщів, Тернопільська область.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "10" грудня 2020 року (у зв"язку з перебуванням судді Боровця Я.Я. у відпустці).

Суддя Я.Я. Боровець