Рішення

від 10.12.2020 по справі 923/1014/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/1014/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. , розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіc

до Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Проект Інжиніринг Компані

про стягнення 74 072,84 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

05.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Вартіс звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Проект Інжинірінг Компані про стягнення 74 072,84 грн, з яких: 66 410 основної заборгованості, 3 749,72 грн річних та 3 913,12 грн інфляційних.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що за усним договором купівлі-продажу від 20.08.2019 передав Відповідачу металопродукцію на загальну суму 314 312,71 грн, але той її вартість у повному обсязі не сплатив. У зв`язку з наявною сумою заборгованості у сумі 66 410 грн Відповідач повинен додатково сплатити вказані суми інфляційних та річних, нарахованих за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою сторонам установлені процесуальні строки подачі відповідних заяв, зокрема Відповідачу 08.11.2020 для подачі відзиву та 16.11.2020 - заперечення, а Позивачу 12.11.2020 для подачі відповіді на відзив.

У вказаний строк Відповідач відзиву на позов не подав, проте заявив клопотання про продовження строку на його подачу, вказавши, що 08.11.2020 є вихідним днем, а безпосередньо ухвала ним отримана лише 06.11.2020.

Ухвалою від 11.11.2020 вказане клопотання задоволено та сторонам установлені строки для подачі процесуальних заяв, а саме відповідачу - 25.11.2020 для подачі відзиву на позов та 08.12.2020 - заперечення, а позивачу - 02.11.2020 для подачі відповіді на відзив.

Проте, сторонами у вказаний строк додаткових заяв не подано.

Установлені судом обставини

Відповідно до видаткової накладної № 29606 від 20.08.2019 на суму 314 312,71 грн Позивачем передано Відповідачу товар (металопродукцію) на вказану суму.

З тексту накладної вбачається, що вона складена за підписами представників обох сторін, а саме від отримувача товару особою, що її підписала та фактично отримала товар є ОСОБА_1 . Поряд з цим, на видатковій накладній проставлена печатка одержувача товару.

Як слідує з довіреності № 720 від 20.08.2019 Трохименко А.І. уповноважений на отримання товару від ТОВ Вартіс відповідно до рахунка-фактури № 55877 від 15.08.2019.

У свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 55877 від 15.08.2019 Позивачем виставлений для оплати Відповідачем рахунок на суму 314 827,27 грн стосовно поставки металопродукції в асортименті.

За обліковими даними Позивача Відповідач вартість товару станом на день подачі позову до суду у повному обсязі не сплатив, а тому заборгованість складає 66 410 грн.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання в силу якого одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 174 того ж Кодексу господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 181 ГК України установлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У свою чергу, з урахуванням наведених положень Господарського кодексу України щодо правового регулювання правил укладення договорів Цивільним кодексом України, суд зазначає, що згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, суд приходить до висновку між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

У даному випадку між сторонами не був підписаний спільно письмовий договір поставки, а тому фактично поставка за видатковими накладними здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Таким чином, суд констатує, що з моменту отримання товару за накладною відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.

Зокрема, у наведеній видатковій накладній має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням другого речення частини 2 та частини 3 статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений усний договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

У даному випадку у накладній не визначався інший строк оплати, а тому обов`язок одержувача товару, або іншими словами покупця , щодо оплати вартості отриманого товару виникає з моменту його передачі. У зв`язку з цим, встановлення строку оплати, який відрізнявся б від установленого законом, не потребується як істотна умова договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими:

- Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1);

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2);

- не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 66 410 грн порушив взяте на себе зобов`язання та під час судового розгляду не довів зворотного.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 3 913,12 грн інфляційних та 3 749,72 грн річних суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів сплатити Позивачу 3 913,12 грн та 3 749,72 грн річних відповідно до здійснених ним розрахунків періоду заборгованості.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 66 410 грн основної заборгованості, 3 913,12 грн інфляційних та 3 749,72 грн річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2 102 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Проект Інжинірінг Компані (73008, м. Херсон, вул. Ладичука, 150; ідентифікаційний код 35120127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вартіс (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 21, корпус В, п. 1; ідентифікаційний код 34350636) - 66 410 грн основної заборгованості, 3 913,12 грн інфляційних, 3 749,72 грн річних та 2 102 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін